Не всі євреї можуть залишити Радянський Союз. Відмовляють тим, хто був допущений до державних таємниць. Кацев говорить: "Усе життя працював учителем. Які державні таємниці?! А мені кажуть: Вам не можна".
"Свобода" передала, що понад сто французьких академіків звернулися до Президента АН СРСР А.Александрова з листом, в якому висловили своє занепокоєння, щодо заборони євреям залишати Радянський Союз.
Абрам Кацев
* * *
Коли холодне серце мала,
з мого ти серця кепкувала.
А стало серцю жарко й тісно -
було вже пізно.
* * *
Матуся твоя дорікала не раз,
що в гості приходжу щоденно до вас.
Клич, мила, мене, коли кран протіка,
хай мати підкаже: "Поклич-но Сашка!".
Горілку не п'ю і грошей не гребу,
мене цілуватимеш раз на добу
Переклав з єврейської, за авторським підрядником.
25 вересня 1985
Восени 1941 року в Новоросійському порту бомбовими ударами німецької авіації був потоплений перший вітрильник "Товариш" Херсонського морехідного училища. Другого вітрильника "Товариш" (переобладнаного з німецького барка) училище отримало в 1950 році. Відтоді він завжди, коли повертався в Херсон з плавання по морях, дивував своєю красою, навіював студентам романтичні подорожі по океанах, де екзотичні острови і ще невідомі дивовижні країни. Особливо увечері на Дніпрі "Товариш", прикрашений гірляндами електричних лампочок, здавався казковим витвором, який виник нізвідки і на якусь хвилину затримався навпроти міста.
Коли у 1941 році я навчався у морехідному училищі, вітрильника в Херсоні не було, і ми дуже шкодували, що не поталанило побувати на ньому, полазити по вантах, напинати вітрила чи навіть подивитися на довкілля з висоти клотика…
* * *
Нехай комусь у сни пливуть вітрила,
Морські пасати й ріки островів...
Мені мій край - Білобережжя миле -
Любіший всіх далеких берегів.
3 жовтня 1985
У Херсоні при школах організовано загони юних дзержинців і юних друзів міліції. У кожному районі міста діють штаби ЮД і ЮДМ. Члени загонів складають урочисті клятви і отримують спеціальні посвідчення. У "Наддніпрянці" пишуть: "Не в дитячі ігри зійшлися грати, а займатися серйозною і потрібною роботою: охороною громадського порядку". Вони беруть участь у рейдах ДНД, патрулюють вулицями, відвідують місця проживання підлітків, схильних до правопорушень, затримують нероб, виявляють "точки", де алкоголем постачають осіб, котрі не досягли двадцять одного року. Адже ж тепер боротьба з пияцтвом - всенародна справа! Сумно. Самоїдство не той шлях, що приведе до самосвідомости. Саранча відлітає - личинки залишаються.
8 жовтня 1985
Більше 20 назв змінило Чорне море - різні народи і в різний час давали йому свої імена. Найдавніше найменування - Темерун (Чорне море) дали меоти, які жили у Східному Приазов'ї близько трьох тисяч років тому. В Урарту у VII столітті до н.е. Чорне море називали Верхнім морем. А древні греки спочатку його називали Понтос Аксінос, тобто Негостинне море, - найменування пов'язане з пустинністю його берегів і нападами піратів- таврів. Пізніше, коли його краще вивчили, то перейменували в Понтос Евксінос, тобто Гостинне море. У глибоку давнину його ще називали Кіммерійським, Скіфським. У Візантії існувало кілька імен Чорного моря: Понт, Румське (Римське), Візантійське. У давньоруських літописах воно: Руське, Понтське, Сурозьке. Араби (XIII вік) називали Хазарським, Стамбульським. Італійці називали Мар Майор (Велике море), турки Кара-деніз, румуни - Мара Негра...
Найбільша затока Чорного моря, яка омиває південне узбережжя Херсонщини - Каркінітська.
* * *
У чорноморській Балаклаві
на кожнім камені криваві
сліди. Їх повінню не змити,
не заховать під чорні плити.
Імперські війни знову й знов
нагадують про рани й кров.
12 жовтня 1985
По телевізії уперше в СРСР показали французьких журналістів, які брали інтерв'ю у М.С.Горбачова. Це новий курс ЦК КПРС, спроба погратися у відкрите суспільство.
М.Б. просив знайти вантажівку, щоб поїхати в село Семенівку за кавунами. Голова колгоспу пообіцяв дати кавуни з баштану безоплатно.
16 жовтня 1985
У місті зустрівся з Крювовим. Говорю: "Васю, у тебе відкрита матня". Каже: "Не обращай внимания. Оторвалсь пуговица". Крювов у білій бавовняній сорочці-безрукавці. На сорочці - ордени й медалі. Я зауважую: "На сорочці ордени "не дивляться". Він кипить: "Не дивляться" у тих, хто їх не має, а коли має, то навіть якщо почепить їх на задниці, вони "дивитимуться".
20 жовтня 1985
Євген Дацюк надіслав мені із дарчим написом Романа Іваничука "Четвертий вимір". Львів залишається духовною Меккою українського народу. Треба сьогодні написати листа Романові і подякувати за мудру книжку.
Прочитав В.Пікуля "Крейсери". Твір тенденційний з напливом російського шовінізму. Кажуть, В.Пікуль за національністю українець, а більший великодержавник, ніж росіянин.
Робітниця цеху гот. продукції М. достроково вийшла на завод з декретної відпустки, щоб заробити гроші, бо має двох дітей, а чоловік покинув.
У кінці робочого дня, коли вона йшла додому, майстер цеху Б. обшукала її і знайшла дві пляшки вина під спідницею, прив'язаних до стегна. Майстер завела її в порожню кімнату і тяжко побила, - скалічила щелепу, вибила зуб, нанесла інші тілесні пошкодження. Робітницю відвезли в лікарню.
Ситий голодного не розуміє.
Партійне бюро заводу за негідну поведінку на майстра цеху, комуністку Б. наклало партійне стягнення.
25 жовтня 1985
Прочитав українські думи: "Козак Голота", "Івась Коновченко, Вдовиченко", "Отаман Матяш старий", "Три брати
Самарські", "Хведір Безродний", "Олексій Попович" та інші. Тільки геніальний народ може творити геніальне.
Про нашу думу колись влучно писав М.О.Добролюбов: "Відомо, що в пісні вилилася вся минула доля, увесь справжній характер України; пісня і дума становлять народну святиню, краще добро українського життя, в них горить любов до Батьківщини, виблискує слава минулих подвигів".
Із ранку іде дощ. Мама зайшла в кімнату, каже: "Кури ходять по дощу, це прикмета: дощ скоро перейде".
27 жовтня 1985
Клод Семьон удостоєний Нобелівської премії за 1985 рік.
Артист К-ов відмовився повернутися в СРСР, став "невозвращенцем", а це означає, що він "подлежит ликвидации".
29 жовтня 1985
Збори членів літературного об'єднання. Головував Л.Куліш. Запропонував наступного місяця на зібранні обговорити добірку моєї поезії.
Кілька років тому у наші плавні й озерця завезли хутрового звірка ондатру. Вона швидко акліматизувалася й прижилася у водоймах, де є рослинність, яка служить їй основним кормом. Ондатра будує "хатку" із залишків рослин у вигляді конусних куп, а там, де берег високий, риє нору.
Ондатра швидко розмножилася. Проте у цього чудового звірка багато ворогів - це лунь болотний, сіра ворона, лисиця, горностай, тхір, бродяча собака, барсук та інші хижаки. Але найнебезпечніший - браконьєр. На чорному ринку появилися в широкому асортименті ондатрові шапки, коміри тощо. Це ознака, що ондатра незабаром зникне. Браконьєр, на жаль, невмирущий.
Аби мед, а мухи налізуть.
2 листопада 1985
Родинний культпохід. Ліна, Віра, Олег і я ходили в краєзнавчий музей. Нові цікаві експонати, оформлені з урахуванням вимог естетики, підписані українською та російською мовами. Але анотації до картин - лише російською.
У своєму архіві натрапив на вірш "Балада про материнське серце", якого написав в Комі АРСР понад 30 років тому. Вірш мені показався слабеньким, захотілося переробити. Мучився довго, але кращим не зробив.
* * *
...Заклуботали в небі хмари,
неначе там топили піч
вологим хмизом куховари.
В село посунули з узбіч
химерні тіні, мов примари;
у вікнах вигасли вогні,
замовкло все в глибокім сні.
Але юнак не може спати.
До ліжка йде він, де вдова,
де рідна, рідна його мати
опісля праці спочива.
І ось (аж страшно тут казати)
він серце в неї вирива,
і міцно стиснувши руками,
біжить до любки манівцями.
Нараз упав, де верболози,
і "Мамо!..." - простогнав крізь сльози.
"Що, синку?.. Що тобі болить? -
озвалось серце у ту ж мить.
4 листопада 1985
У газеті "Известия" опубліковано коментарі "З приводу інтерв'ю президента США Рональда Рейгана".
Людство втомилося від "страшилок" про неминучість третьої світової війни, воно чекає позитивних результатів від переговорів Р.Рейгана і М.Горбачова у Женеві. Нова політика. Загорілися "кухонні диспути", в яких гніву та амбіцій - як у горшку кипить. Тільки божевільні можуть покладатися на ядерну зброю та на нову "блискавичну" війну. Третьої світової не буде. Будуть локальні страшніші світової.
Прочитав поезію Наталі Гранцевої. Гарна справжня поезія, наповнена почуттям доброзичливості і глибокого світобачення. Від часу А.Ахматової ще не було такого сильного поетичного слова.
Як не можна зупинити річку, що скресла, так не можна жодними цензурами зупинити літературний процес.
6 листопада 1985
Л.Куліш знову почав друкувати ультрасовєтські вірші. Мабуть, провинився, тепер доказує свою лояльність пустопорожніми віршами. У "Наддніпрянській правді" № 255 ц.р. опублікував вірш "Жовтнева кантата":
"...Лунає в просторі стодзвонно:
Ми творимо щастя й добро!
Ми - ери радянської зодчі,
На партії заклик ідем
І з нами всі люди робочі,
І їм усміхається день".
11 листопада 1985
Щоб література була авторитетною, не можна допускати до неї письменників непорядних, брехливих, нещирих, озлоблених на все людство. Любов будує, ненависть - руйнує. За чистоту української літератури повинен турбуватися кожний порядний письменник, у якого серце справжнього патріота.
13 листопада 1985
У Колумбії жахлива трагедія - виверження вулкану Аренас у горах Невадо-де-Руїс, який "мовчав" протягом 500 років. За офіційними даними кількість жертв становить понад 20 тисяч осіб.
Забороняється любительський лов риби до кінця весняної заборони 1986 року. На Нижньому Дніпрі: акваторії сіл Львове, Тягинка, Понятівка; річки Цюрупинська Конка, Рвач, Кошова; лимани Казначейський, Підстепний у районі с. Кринки.
У Дніпровсько-Бузькому лимані - Москалевський жолоб, Багнанка до Москалевої тоні. Такої тоталітарної заборони ще не було.
16 листопада 1985
Вечором ходили до Панченків. День народження Валі. Вона познайомила із Зінаїдою Євгенівною, яка пише довжелезні вірші російською мовою, головним чином похвальні оди партійним працівникам, генералам, лікарям, які її лікують, тощо.Протягом 10 хвилин читала віршовану адресу у честь дня народження Валі. Усяка тимчасовість заздрить вічності.
19 листопада 1985
Зателефонував М.Б. Запросив прийти до клубу письменників і взяти участь у відкритих партійних зборах. Це нова політика Михайла Горбачова, яка направлена на лібералізацію суспільства. На зібранні було 9 комуністів і 8 безпартійних.
Секретар партійного бюро В.Шаройко оголосив порядок денний: Обговорення нового проекту програми КПРС.
Виступив зав. ідеологічного відділу обкому КПУ. Він перечислив помилки, які були допущені в колишній програмі, прийнятій ХХ з'їздом КПРС, потім за прізвищами похвалив письменників, які видрукували "повноцінні художні твори, що відповідають комуністичній епосі", критикував "пасивістів", які зволікають писати "вагомі твори про сучасне заможне життя радянських людей, працівників радгоспу, заводу, про передовиків праці, голів колгоспів, директорів тощо".
Виступив А.Кацев. Він обурився, що його не похвалив представник обкому, хоча він член КПРС і працює в літературі понад п'ятдесят років, і пише про передовиків праці та антивоєнні теми... М.Б. сказав, що обком його знає, цінує твори і в наступній доповіді його прізвище обов'язково буде.
Своє незадоволення висловила й Алевтина Дрозд. Її поему про підлітків, які партизанили в херсонських плавнях, видавництво "Таврія" передало на рецензію в КГБ, а те тривалий час зволікає, ні слуху, ні духу.
Василь Шевченко згадав і про свій рукопис, який лежить у видавництві.
І мені подумалося: якщо не друкують комуністів, то як же надрукують мене, безпартійного, з поміткою на чолі?
21 листопада 1985
Завершилася зустріч на найвищому рівні в Женеві М.Горбачова та Р.Рейгана. Від СРСР брали участь Е.Шеварнадзе, Л.Зам'ятін, А.Добрикін. Від США Дж.Шульц, Д.Ріган, А.Хартман. Подія історична. Зустріч двох керівників супердержав (різних полюсів) явище позитивне. У керівників супердержав нарешті заговорило сумління, а сумління - це голос Божий, ним Творець нагадує про себе.
23 листопада 1985
Із Ліною ходив до Віри Григорівни Писанської, яка в своєму помешканні (вул. Фрунзе, 29) влаштувала "приватний музей космонавтики". З нами була Зінаїда Євгенівна.
В.Писанська протягом 30 років збирає автографи, фотознімки, значки, поштові марки, репродукції картин про космос і космонавтів тощо. Має автографи і дарчі написи на книжках Ю.Гагаріна, Леонова, Корольових (матері та дочки), скульптора Г.Постнікова.
В.П. показала копію монумента Постнікова "К звездам" на якій стоїть автограф Ю.Гагаріна: "Григорию Николаевичу Постникову - космонавту в искусстве". В.П. розповідала, що монумент "К звездам" Постніков зліпив задовго до польоту Гагаріна, і він експонувався на виставці скульптурних творів у Римі. Але там зазнав нищівної критики, і про нього забули. Коли Гагарін здійснив політ у космос, згадали. "Литературная газета" на своїх шпальтах помістила фото монумента. Знімок сподобався секретарям ЦК КПРС - і він замигтів у пресі. Згодом Г.Постнікова за монумент удостоїли Державної премії.
Доля митця примхлива.
24 листопада 1985
Родинний культпохід до художнього музею ім. О.Шовкуненка. Дивилися "Тібетське мистецтво ХII-ХІХ століть" із зібрань Державного Ермітажу. Враження захоплююче. Олегові найбільше сподобалися загадкові фігури Будди.
Телефонував Іванові Гайдаю, цікавився долею своїх віршів, котрих давно надіслав до редакції. Він сказав: "Ну, що я можу сказати? Вірші слабкі, вони позбавлені радянського оптимізму. Радив би вам звернутися до відомих наших херсонських поетів, вони допоможуть вам дошліфувати вірші. Тоді, може, і надрукуємо".
"Мне советовали выкрасить шкуру". М.Булгаков.
29 листопада 1985
У пресі широко відзнаменували 50-річчя секретаря парткому Київської організації СПУ, поета Бориса Олійника. З нагоди ювілею Б.О. вийшла друком книжка Лади Федоровськї "По-земному - про високе", у якій критик аналізує його творчість. Борис Олійник обдарований поет, має низку дуже гарних поезій, але має і багато посередніх, школярських. На жаль, Л.Ф. аналізує тільки гарні твори, вихваляючи. Це наслідок хвороби соціалістичного реалізму.
2 грудня 1985
Великий мороз. Згадується оптимістична народна примовка: хоч мороз і лютує, зате комарів немає.
У Дніпропетровську засновано щорічну літературну премію ім. поета Олександра Стовби, який загинув "смертю хоробрих" ув Афганістані. Писав російською мовою. Народився у Дніпродзержинську. До Спілки письменників СРСР прийнятий по смерті. Першим лауреатом літ. премії ім. О.Стовби цього року став російськомовний поет М.Селезньов - за збірку поезії "Звездное поле".
"Волимо під царя московського православного!" - репліка козацьких старшин, учасників Переяславської ради, 1654 р.
3 грудня 1985
Ще недавно А.Кичинського критикували (Л.Федоровська) за "формалізм", "кучерявість у поезії", "надуманість". Тепер, коли вступив до КПРС, хвалять: "Вже перша поетична збірка А.Кичинського "Вулиця закоханих дерев" засвідчила, що в українську поезію прийшов обдарований, громадськи активний, художньо шукаючий новобранець". "Наддніпрянська правда" за 1.ХII ц.р. навіть опублікувала його поему "Вишивання хрестиком". Анатолій говорить, що поему газета дуже скоротила, вилучила гарні поетичні рядки, як наприклад,
... одягає земля
золоту пектораль
опівнічного неба.
Золотими жаринами
тліють в курганах
жертовні вогні
і димлять полином... та інші.
М.Братан інтерпретував поезію Маяковського, точно відтворив форму віршів і дух автора.
"Поете! Будь собі суддею
І в ночі тьми, і самоти.
Спинись над власною душею,
І певний суд вчини над нею...".
(Максим Рильський)
Кость Міхєїв, Микола Братан, Микола Кабаненко в гостях у М.Василенка.
5 грудня 1985
Четвер. У клубі письменників політичне навчання. Тема: Прискорені темпи економічного і соціального розвитку СРСР. Присутніх 11 чоловік членів літоб'єднання, у тому числі і членів СПУ. Читала лекцію Л. Федоровська. Вона сказала, що напередодні брала участь у семінарі агітаторів. Лектором був киянин і він так нецікаво читав лекцію, що всі присутні поснули. Щоб цього не сталося з нами, вона коротко скаже про "досягнення в економіці", а потім читатимемо вірші. Так і зробили. Першим прочитав гумористичний вірш Шпунт про заготівлю зеленої маси, потім читали Дунаєв (вірш "Молочниця"), Ляховець ("Борматуха"), Мороз прочитав сатиру на якогось полковника, який на людях виставляє себе "янголом", а по-за людські очі ходить до своєї 16-тирічної коханки, спить з нею, хоч має дочку, яка старша коханки.
В.Шаройко похвалився, що прочитавши нову програму партії, він надихнувся на поезію і одразу написав вірш "Програма партії", якого відніс до "Наддніпрянки" і його вмить надрукували:
"...Я чую, як гострішає мій зір.
Вже комунізму бачу верховіття!
Програма партії - це маніфест про мир
і погляд наш в нове тисячоліття".
6 грудня 1985
Із "Записної книжечки", Інта, 1950-1955 р.р.
- Туфта - технічний облік фіктивної праці в'язня.
- Засиделся, падло. Что пятисси?
- Зачем языком об зубы чесал?.. Мне Маруха донесла.
- Начальники падлы, они человека не видют.
- Гришутку в расход пустили... 9 грамм дали.
- Ты кто? У тебя лицо искаженное интелектом.
- Бох ты мой! Это ты, падло? Позволь лобизну.
- Я те щась смазь сделаю. Подбери глаза. Нюх отшиблю!
- Где закеросинил? Извилины опьянели.
- Вась-Вась уже жмурик (покойник).
- Палачу отвечай так: Не был, не имел, не состоял, не привлекался...
- Мужики, асмалеи, фраера, карманники, фармазоны, шестерка, валяет ваньку, штрафник, фитиль, штрафняк, хана, не трекай (не болтай), пятьдесятвосьмирочник (Осужден по 58 статье Угол. кодекса), ШИЗО, БУР,
- В колоне не разговаривать, не курить, не оборачиваться. Шаг в сторону считается побегом и конвой без предупреждения применяет оружие...
Абревіатура, яка зустрічається в документах політв'язнів:
КРМ - контрреволюционное мышление.
ЧС - член семьи осужденного.
КРД - контрреволюционная деятельность.
НПГГ - нелегальный переход гос. границы.
ВАС - вынашивание антисоветского настроения.
СВЭ - соц. вредный элемент.
ПШ - подозрение в шпионаже.
КРА - контрреволюционная агитация.
СМЕРШ - смерть шпионам.
ПЗ - преклонение перед западом
ВАД - восхваление американской демократии.
8 грудня 1985
Аркадій розповідав мені, а йому розповідав "мішін" (прихильник реформ Михайла Горбачова), що, коли Горбачов повертався із відпустки до Москви, сам пішов до каси аеропорту, став у чергу і простояв 30 хвилин, доки не доступився до віконця каси. У віконці йому сказала касирша: "Мест нет! Чего вставился? Отойди от кассы. Что, оглох?". Але коли подивилася в його паспорт - ахнула! Квиток одразу знайшовся.
Без казки обиватель жити не може. Йому б "хліба і видовищ". М.Горбачов у промовах часто вживає слова Who is Who (хто є хто).
9 грудня 1985
Комуністи СРСР посварилися із комуністами Китая, - не поділили регіони впливу. Є.Євтушенко, "русский поет", опублікував вірш "Китайские переводчики", у якому вгадується багато чого радянського:
"Когда хунвэйбины швыряли в Наташу Ростову камни
и стали университеты подобием страшных пустынь,
то вырастал, как призрак, с тяжелозвонким скаканьем
пушкинский медный всадник на площади Тяньаньмынь…
Под хунвейбинские вопли предвидел конец их нашествия
седенький хрупкий шанхаец товарищ Бао Веньди.
Очки от плевков протирая, он переводил Чернышевского,
как будто сама история велела: "Переводи!".
10 грудня 1985
Доробок моєї поезії на черговому зібранні членів літоб'єднання і членів СПУ не розглядатимуть, хоч і було заплановано. На моє запитання: Чому? Змовчали.
Коли мій батько одержував облігації позики розвитку народного господарства СРСР, він вірив, що позика корисна і державі, і людям, бо як сказано в умовах випуску: "Весь доход выплачивается в форме выигрышей. Общая сумма выигрышей установлена в среднем за двадцятилетний срок займа из рассчета 4 процента в год. "А це значить, - говорив батько, - що за 20 років можна одержати стільки грошей, що у колгоспі і за сто років не заробиш.
Коли облігації "лопнули", як мильні кульки, і люди почали ними топити печі, сусіди питали батька: "Сашко, як твої облігації?" - "Ет, - махав рукою батько, - партійці правду кажуть, що вони Бога у серці не мають...".
12 грудня 1985
Четвер. У клубі творчий вечір композитора Рожка. Хор виконував пісні російською та українською мовами. Рожко лауреат обласної комсомольської премії ім. Кулика. На жаль, у його доробку нема яскравих творів, які мали б не банальну мову музики. Легко угадуються мелодії популярних пісень відомих композиторів.
15 грудня 1985
Заходив до магазину "Книга". А зайшовши, без книг не вийшов. Придбав: "Дон Жуан" Байрона, переклад Сави Голованівського; "Метаморфози" Овідія, пер. Андрія Содомори; "Лірика" Десанки Максимович за редакцією Дм. Павличка; "По кому подзвін" Ерн. Хемінгуея, пер. Марка Пінчевського та ін.
Справжній письменник - незалежний, а незалежність це природний стан мислячої людини. Не варті уваги ті письменники, які забувають, що слово має світлоносну енергію, але може перетворюватись у свою протилежність.
На жаль, за останні роки літературної халтури вийшло стільки, що легко збитися з ліку навіть калькулятору, а для цікавих, правдивих, мудрих книг вистачає пальців однієї руки, щоб їх перелічити.
19 грудня 1985
1934 року Микола Зеров (за твердженням Г.Кочура) був у Херсоні, мешкав у Миколи Чернявського, у нього написав вірш "У гостях у поета".
"Я слухаю: "Єдиний він, баштан -
Це зброя нам на голод і на злидні...".
20 грудня 1985
Мова - це не просто засіб спілкування між людьми, мова для українця значно більше. Це передня смуга фронту боротьби за існування нації, це найдорожча пам'ять віків. Чому цієї істини не розуміють українці, стають перекинчиками, легко зраджують її? Хто замінив українську душу на поганську? Люди творять мову, але і мова творить людей. Тому криза особи породжує кризу мови.
Сьогодні у світі понад 6000 мов і щороку "помирає" одна мова. Страшно думати, що наша мова може опинитися в числі померлих.
У результаті безкровної перемоги демократії в Аргентині покарані народним судом диктатори (генерали хунти). Це гарний урок для диктаторів.
25 грудня 1985
У "Наддніпрянській правді", № 284 ц.р. А.Сич опублікувала рецензію на збірку віршів В.Кузьменка "Вахта". Хвалить і рекомендує поетам брати з нього приклад, бо його "кожен крок на стрімкім перевалі; кожен задум новий вивіряє по компасу ленінської мислі".
На заводі мені робітник сказав:
- Миколо Олександровичу, сьогодні свято.
- Яке?
- У цей день могли б народитися Сталін, Берія та інші "кремлюки", які були з ними, але вони не народилися, і тому сьогодні свято.
Російський народ - виконавець чужої волі, його руками завойовувалася велетенська держава. Тепер дисиденти називають СРСР радянським Вавилоном.
Тривале перебування України під Москвою породило в чималої частини українського народу недугу - психологію колінкувальника. Царі й вожді великі тому, що людина перед ними стоїть на колінах.
28 грудня 1985
Читаю М.Н.Карамзіна "История государства Российского" (т. VIII-ІХ, царь Иоанн ІV "Грозний").
"Город Казань был взят и пылал в разных метах, сеча перестала, но кровь лилась: раздраженные русские воины резали всех, кого находили в мечетях, в домах, в ямах, брали в плен жен и детей. Двор царский, улицы, стены, глубокие рвы были завалены мертвыми… Тогда главный военачальник, князь Михайло Воротынский, прислал сказать государю: "Радуйся, благочестивый самодержец! Твоим мужеством и счастием победа совершилась; Казань наша, ее царь в твоих руках, народ истреблен или в плену, несметные богатства собраны: Что прикажешь?" - "Славить Всевышнего! - ответил Иоанн".
