Наталя Савченко вийшла заміж за алжирця, свого однокурсника по Запорізькому медичному інституту. Його батько володіє фармацевтичною фабрикою. Наталя їде в Алжир на постійне проживання. Сьогодні проводжали. Ніхто не плакав.
* * *
Мов планета,
серце має свою орбіту...
єдину.
Серце веде людину.
На розгіллі космічних доріг,
де зірок повний міх,
по чужинній межі,
мов по власній душі,
у щасті й скрусі -
серце в постійному русі.
Серце, не квапся туди,
наберешся біди.
Де зірка Алькора,
немає семафора.
Занебесна далина
пощади не має.
Його це не лякає...
Мов планета,
свою орбіту має.
Летить.
Про себе не дбає.
27 липня 1982
"Ікарусом" на завод привезли туристів-англійців - 18 осіб, переважно жіноцтво. Показували їм заздалегідь підготовлені виробничі об'єкти.
Директор доручив начальникові цивільної оборони стежити за ними, аби туристи не залишили якоїсь забороненої літератури.
6 серпня 1982
Від обкому профспілки працівників харчової промисловості мав доручення провести перевірку стану охорони праці й техніки безпеки по радгоспу-заводу ім. Леніна.
У радгоспі гарні санітарно-побутові приміщення для працівників винцеху. Але їх відчиняють тільки тоді, коли згори приїжджають комісії або іноземні туристи.
На березі Дніпра недалеко від заводської території існує радгоспівський "закритий пляж". Він обнесений дерев'яним трьохметрової висоти парканом. Користується пляжем тільки районна й обласна партійна номенклатура. Інженер з техніки безпеки мені казав, що номенклатурники приїжджають зі своїми бе..., двері на пляж замикають на замок і там опалюються на сонці без стороннього ока. Недавно робітник цеху зробив дірочку в паркані і сфоторграфував пляжників, коли вони голі борюкалися з чужими жінками. Був страшенний переполох. Чуть було директор не злетів з посади, але вдалося йому викупити фотонегативи - і скандал зам'яли.
11 серпня 1982
Неймовірно, але, як пишуть археологи, факт: на території Херсонщини років 20-30 тисяч тому існували мамонти, - слони льодовикового періоду з довгою вовною та великими бивнями. Кістяк мамонта знайшли в кар'єрі на глибині 13 метрів, видобуваючи глину для цегли.
Палеозоологічні знахідки знайдені й під час будівництва Каховського гідровузла. Це скам'янілі кістяки у вапнякових відкладинах. Залишки мамонтів знайдені поблизу Херсонського винзаводу, біля сіл Князе-Григорівки, Ушкалки, Нової Збур'ївки та Дудчан. Залишки гіпаріонової фауни - слона, зубра, оленя, коня Стенона - знайдені у прибережних вапняках поблизу Каїр, а біля Берислава - залишки велетенської свині і хижака з групи собак, а поблизу Каховки - залишки викопних жирафів.
Далекий геологічний період не менш загадковий і цікавий, як і сучасний світ. Він своєю притягальною силою збуджує людський інтелект на постійну працю. Тим життя і прекрасне, що воно у постійному поступі свого розвитку, в існуванні незбагненного живого світу, в якому діє постійна боротьба між хижаками і ссавцями, добром і злом. Життя настільки милосердне, наскільки і жорстоке.
Людино, живи - і не переставай дивуватися геніальній будові світу.
15 серпня 1982
Брав участь у семінарі інженерно-технічних працівників з цивільної оборони. Говорили про найстрашніше - можливу ядерну війну та її наслідки. Якщо таке станеться, то Земля почне обертатися навспак.
Люди планети, як груші з дерева, посипляться в безкінечний простір холодного космосу на вічне перебування в замороженому стані".
* * *
Гей, можновладці,
не грайтеся з вогнем!
Люди не хочуть руйнувати неба,
в якому сонячна могуть.
Люди досить мали колючого терну,
не хочуть завдавати болю
ні горам,
ні ланам;
не хочуть казати:
"Кохана, прощай!".
Нехай не впадуть радіоактивні хляби
на гнізда лелек,
на груди зелених дерев...
Нехай буде непідвладна смерті
Земля!
23 серпня 1982
На запрошення "банкіра" Ромаса і його дружини Берюте, родичів литовця Вітаускаса Подяріса, нашого друга, колишнього політв'язня Інти, автомашинами (я і Ліна) їдемо з Полюгами (Любомиром і Дариною) в Литву. Погода гарна, сонячна, настрій відмінний. Білорусію проїхали без пригод і зупинок.
Місто Вільнюс - столиця Литовської РСР, розташоване в долині річки Неріс при впаданні в неї річки Вілії, - 250 тис мешканців. Уперше місто згадується в листах литовського князя Гедиміна 1323 року. Після окупації Росією Литви, 1795, місто стало центром Віленської губернії. У Віленському університеті навчалися видатні польські поети А.Міцкевич і Ю.Словацький. У 1829 - 1831 р.р. у Вільнюсі перебував Т. Шевченко. Згодом, у Косаралі, в 1849 році, він, згадавши литовську трагічну притчу про студента і молоду єврейку, написав вірш "У Вільні, городі преславнім...". Оглянули площу Гедиміна та руїни замка (14-15 ст.), костьол Петра і Павла (17 ст.), кафедральний собор і ратушу (18 ст.), Вільнюський державний університет ім. В.Капсукаса. На жаль, кімната-музей Т.Шевченка була зачинена. Після війни у місті багато збудовано житлових і громадських споруд у стилі "совєтської" архітектури.
25 серпня 1982
Каунас (кол. Ковно), 250 тис. жителів, заснував місто литовський князь Кунас, 13 ст."Привітне місто Каунас зачарувало швидко нас". Ромас і Берюте зустріли привітно. Ходили оглядати місто. Заходили до художнього музею. Дивилися картини геніального Чурльоніса, були в музеї "чортів".
* * *
І роззявляли ми роти
в музеї, де чортам чорти
демонстрували, мов коти,
свої нам роги і хвости.
Вечором з дружиною прийшов Іоніс Даугуветіс, колишній політв'язень Гулагу Інти, мій соузник. Згадували друзів, минулу ув'язнену молодість.
Іоніс закінчив Ленінградський інститут культури. Виглядає бадьоро, упевнений у перемогу здорового людського глузду. Переймається європейською культурою. Сталінізм, коли людину змушували ставати перед вибором - погоджуватися з офіційною ідеологією або загинути, називає випробуванням націй на міцність.
26 серпня 1982
Із Гінтарі, дочкою Ромаса, ходив до будинку-музею литовської поетеси Саломеї Неріс (Бачинскайте - Бучиене), 1904-1945.
Берюте, дочка Вітаускуса, доцент університету, водила нас на цвинтар до могили свого батька, який у 1966 році трагічно загинув на морі із дружиною і сином. Поклали квіти на спільну могилу, посумували, згадували каторжні беріївсько-сталінські табори.
Ходили в колишній костьол слухати органну музику.
* * *
Ми щиро вдячні Берюте
за серце ніжне, золоте,
за страви на столі смачні, -
яєшню й сливи на вині.
27 серпня 1982
Ромас дістав мисливську путівку і я з ним їздив на озера полювати пернату дичину.
* * *
Была охота. Птицы пели
и утки стаями летели.
Но утки были высоко...
И мы стреляли в "молоко".
У Литві багато озер овіяні поетичними легендами. Розповідають, що озеро Скайстіс (Прозоре) утворилося із сліз молодої красуні, яка усе життя плакала за коханим, який не повернувся з війни. Про озеро Гальве існує така легенда... Якось раптово в озері піднялася вода і почала топити прибережні села. Люди звернулися за допомогою до князя Вітаутаса. Князь наказав стайничому напоїти з озера його коня. Кінь випив зайву воду в озері і таким способом відвів лихо.
Оглядали Тракайський замок. Він збудований у другій половині ХІV ст. У війну 1410 року слов'янські полки спільно з литовськими під командою князя Вітовта виступали проти Тевтонського ордену.
* * *
Тракайський замок дивиться привітно.
Ласкаві промені в його бійницях,
хоч сірі стіни у кривавих ранах, -
старі сліди облогів і тарана...
. . . . . . . . . . . . . .
Вранці 31 серпня 1982 року виїхали із Каунаса, зупинялися й оглядали Хатинь - Мінськ - Бобруйськ - Гомель - Чернігів - Київ.
У Херсон приїхали пізнім вечором фізично утомлені, але щасливі, що поталанило побачити цікавий світ, проїхати пару тисяч кілометрів авто без особливих шляхових пригод і негараздів.
3 вересня 1982
Микола Головченко сказав, що в їхньому селі недавно були якісь два чоловіки, вони видавали себе за ченців і у бабусь випрошували, а якщо ті не віддавали, то купували в них старинні ікони, немов би для церкви. Їх арештувала міліція. Виявилося: вони не ченці, а мешканці Москви, які у бабусь видурюють ікони й за великі гроші продають іноземцям.
Українська ікона має понад тисячолітню історію і вона відома в усьому світі як неординарне явище іконописного мистецтва. В силу історичних обставин найбільші шедеври українського іконопису знаходяться в Росії або за кордоном, але і досі іноді їх знаходять в далеких селах, в родинах, які не цуралися своєї віри і свято зберігали ікони своїх пращурів. За такими іконами і полюють "митці легкої наживи".
20 вересня 1982
Вихід у світ історичного роману - це знакова подія не тільки у літературному жанрі, але і в науковому плані. У романі, крім художньої образності, подається й історія вибраної епохи, життєві процеси народу чи народів, побут, культура, звичаї. Наскільки це вдалося зробити авторові, оцінює читач.
Іван Білик видав історичний роман "Меч Арея". Роман розповідає про священний меч скіфського бога Арея, який був загублений у давні часи, але за тисячу років знайдений у скіфському кургані і переданий гунському цареві Аттилі, завдяки якому Аттила легко перемагав ворогів. Автор гунсько-готську історію вважає за слов'янську. За версією автора, згідно з пам'ятками писемності, Аттила - це київський князь Богдан Гатило (ІV-V ст.). Таке бачення історії не вклалося в рамки радянської історіографії - і твір піддали нищівній критиці. Наказали вилучити роман із бібліотек, наклали табу. Виникає питання: чому забороняють письменникові розуміти історію так, як він сам розуміє, маючи на те нові відомості з історичних джерел? Чи історія про Київську Русь це тільки та, що викладена у шкільних підручниках?
Івана Білика треба не ганити, а хвалити, що спромігся на художній твір, який зацікавив не тільки пересічного читача, але і науковця.
6 жовтня 1982
"Свобода" передала, що у червні 1941 року Сталін протягом двох тижнів не міг вийти з шоку від несподіваного нападу фашистської Німеччини, а коли вийшов, запропонував Гітлерові мир, подібний до Брестського 1918 року; без компенсації обіцяв віддати Україну і Білорусію. Але Гітлер, сп'янілий від легкого успіху, маючи намір заволодіти й Росією, відхилив пропозицію.
У 1943 році, коли настав перелом у війні, після поразки під Сталінградом, Гітлер, згадавши пропозицію Сталіна, погодився на мир, проте Сталін уже , маючи успіх у перемозі й прагнучи заволодіти Європою, відмовився. Ось так цинічно вирішувалася доля народів слугами сатани.
9 жовтня 1982
В'ячеслав Корнілов римує вірші. Сьогодні йому виповнилося - 60. Святкували усією "капелою" у нього вдома. Були Фурмани, Савостіни, Перельмани та інші друзі. Виголошували гарні тости, читали цікаві вірші, розповідали пристойні мудрі анекдоти, танцювали, співали пісень. Згадували воєнні роки, особисті злети і падіння.
* * *
Нам лити сльози не пора,
і не пора лишати трасу...
Росте мудріша дітвора,
не зупинивсь годинник часу.
11 жовтня 1982
Віктор Ж. сказав, що він бачив книжку віршів В.Маяковського з написом Людмили, сестри В.Маяковського: "Комсомольцам Херсонщины на добрую память от Маяковских - потомков Запорожской Сечи. С сердечным приветом, Маяковская". Слова "потомков Запорожской Сечи" перекреслені. Комусь не сподобалося, що Володимир Маяковський з роду українців та ще й із козаків Запорозької Січі.
Генетична нитка української нації міцна і її ніхто не обірвав, бо хоч вітряків, як каже народна мудрість, уже немає, проте вітри дують і Божі жорна, хоч повільно, але мелють вірно. Усе іде, усе минає, а сліди людської мудрості залишаються.
23 жовтня 1982
Я у Москві. Москвичі з остахом розповідають про вчорашню трагедію, коли вкінці футбольного матчу на Кубок УЕФА між "Спартаком" і голандською "Харгемом" із-за стовпотворіння загинуло багато, кажуть, кілька тисяч уболівальників. Люди відкрито звинувачують міську московську владу, яка побудувала стадіон без належної кількості секцій та проходів, що привело до такої трагедії.
Мудрість людей народжується "опісля".
28 жовтня 1982
Минув тиждень від дня трагедії на Дніпрі, коли потонуло понад 20 людей, а і досі газети, радіо і телебачення мовчать. Як у рот води набрали. Чому? Кого влада боїться? Адже ж мовчання породжує багато вигадок, міфів.
Схоже, що дозвіл на оприлюднення винних осіб, що допустили порушення правил мореплавства, залежить не від закону. Сумно.
10 листопада 1982
Про смерть Брежнєва (люди його називають Бормотушкою) першою сповістила "Свобода", а за добу і наше радіо. Прості люди сприйняли повідомлення спокійно - ніхто не плакав і не шкодував. У людей появилася надія на краще життя, на правдиву інформацію влади.
На заводі за порадою обкому КПУ знову зачислили у бригаду провідників готової продукції якогось пілота Петрова, який загинув сорок два роки тому у час війни. Бухгалтерія щомісяця нараховує на його ім'я зарплату і перечисляє у "фонд миру". Кого дурять і задля чого?
17 листопада 1982
Прислали закриту рецензію Д. Білоуса на мої переклади з болгарської мови. Переклади надіслали у кримське видавництво "Таврія" до збірника віршів болгарських поетів "Линем до одного моря-океану", який планують видати наступного року.
Іліана Стоянова
Істина
Усі вулиці ведуть до мого серця.
Моє волосся і руки обважніли здоров'ям.
Коли приходить зима,
з пустотливими собачатами
я скочуюся з горішніх сковзких вулиць.
Зима коротка
і гріх не кататися на санчатах.
26 листопада 1982
Анатолій прибив мертву сову до дверей свого будинку.
Він десь вичитав, що в стародавньому Римі люди прибивали сову до своїх дверей, щоб відвертала всяке зло.
"Тепер, - каже Анатолій, - я спокійно сплю, бо сова безоплатно охороняє мене".
Світ не без диваків. Може, це і добре. Без диваків і жартівників людське життя було б сумніше.
Людина - відвічна таємниця.
* * *
На узліссі, де братова хата,
запитав я молодшого брата:
"Думав, брате, не віриш ти в чари,
не боїся сліпої покари,
але бачу, неначе обнову,
ти у хаті повісив підкову".
Брат до серця узяв мою мову
і сказав, що повісив підкову
лиш тому, що не вірить у чари,
ні в чортів, ні у їхні покари.
4 грудня 1982
Журнал "Жовтень" № 7, 1982 р. опублікував цікаву добірку виважених віршів "Любов, як промінь навесні" Івана Гнатюка, колишнього в'язня 54 ст. Кажуть, що редактора журналу Романа Федоріва "викликали" і винесли догану за "партійну промашку". У вірші "Тисмениця" вони угледіли замаскований образ України.
"Бульдозери - зарубинецькі буйволи -
Бредуть по Тисмениці в гравії,
По течії, що протестує буйно,
Полискуючи в сніговому безправ'ї.
Як безпритульна, бродить по долині
Без рідного русла - між берегами, -
Збульдозерена, зрита, в тихоплині
Засне, лишень завіяна снігами".
"В мои года не должно сметь
свое суждение иметь" - Грибоедов.
10 грудня 1982
Іван Плахтін видав книжку спогадів "Літа-дороги", в-во "Таврія", Сімферополь. У книзі оповідає про тяжке життя у дореволюційному Донбасі, своє нелегке дитинство і юнацтво, навчання, участь у революційних більшовицьких загонах, свою партійність, літературний успіх, зустрічі і дружбу з відомими поетами й прозаїками - Ольгою Кобилянською, Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Юрієм Яновським, Олександром Довженком та іншими членами Спілки письменників. Твір читається легко, є цікаві "відкриття", трапляються ненадумані діалоги, монологи, але багато кон'юнктури і суб'єктивізму, брак об'єктивності. У роки війни І.Плахтін працював армійським коресподентом.
15 грудня 1982
Був у радгоспі ім. Леніна. Руїни палацу князя Трубецького говорять про нашу низьку культуру, про епоху варварства. Палац був у списку пам'яток архітектури ХІХ століття і його треба було б зберігати як національну цінність. На жаль, цього не сталося. Люди села, не усвідомлюючи руйнацьких дій, духовного потенціалу, із "князівського" каменю будують гаражі, сараї, кухні, вимощують доріжки, можливо, що і скоро зруйнують цілюще джерело, яке б'є із-під руїни, вода якого цілорічно плюс 15 градусів.
Влада продовжує навчати людей, як не любити
свою історію.
18 грудня 1982
Після реконструкції нарешті відчинили обласний краєзнавчий музей. Він розташований в одній з пам'яток архітектури ХІХ століття. Це добра ознака. Музей має великі 32 зали, 10 тисяч цікавих експонатів, половина з яких представлено вперше. Експозиції гарно художньо оформлені, виставлено 14 діорам, що широко розкривають еволюцію флори Херсонщини з часів далекого геологічного періоду, гіпаріонової фауни до наших днів. Представлено і гербарій рідного краю, зразки порід дерев, рослинності та моноліти грунтів. Музей - це захоплююча книжка символів пам'яток історії, флори і фауни, побуту предків і духовності. На нашій території людина з'явилася 10 тисяч років тому.
Музей заснований 1890 року досліджувачем пам'яток Північного Причорномор'я В.І.Гошкевичем, і був розміщений у міській бібліотеці.
19 грудня 1982
Короткочасні дощі. Велике коливання атмосферного тиску негативно впливає на стан мого здоров'я.
Сьогодні день народження Алли. Їздили в Чорнобаївку. В автобусі хтось сказав, що Мозговий, перший секретар обкому КПУ, поїхав у Москву вітати Брежнєва з днем його народження, "бо коли не поїде і не підлеститься, загубить посаду секретаря. А чули? Радіо "Маяк" передало, що у Чілі звільнили комуніста Луіса Корвалана, і він уже приїхав у Москву. Кажуть, його обміняли на поета Буковського, який сидів у тюрмі".
20 грудня 1982
Херсонські русофіли піднімають питання про відновлення пам'ятника О.В.Суворова на Кінбурській косі, якого колись установив онук Суворова на честь перемоги над турками. На постаменті ("Под Кинбурном я отбил у турок охоту делать высадки...") стояв бюст російського полководця, а навколо - трофейні гармати.
Влітку я був у Прогноях (тепер село Геройське). На Кінбурській косі не залишилося і сліду ні від Кінбурської фортеці, збудованої у ХV столітті, ні від пам'ятника Суворова. На косі зустрічаються заболочені озерця, ростуть верби, багато різнотрав'я. Тут гніздяться водоплавні птахи, а також журавлі та білі чаплі.
Коли вболіваєш за ідею - відростають крила; і тоді ти стаєш невидимим, можеш проходити крізь стіни.
23 грудня 1982
Першого грудня цього року Міжнародний планетний Центр заніс нову відкриту малу планету до каталогу Малих планет за № 2701 і дав їй ім'я Херсон. Це велике радісне повідомлення для патріотів міста. Планета рухається навколо Сонця в просторі між орбітами Марса і Юпітера. Відстань від Сонця становить 475 мільйонів кілометрів. Повний оборот по орбіті навколо Сонця мала планета Херсон робить за п'ять років. Відстань планети до Землі становить від 250 мільйонів кілометрів до 395 мільйонів кілометрів. Чергове зближення з Землею до мінімальної відстані буде у липні наступного року. Поперечник планети Херсон становить 10 кілометрів. Це - диво.
Дивом є і комета Галлея.
* * *
Комету Галлею
зліпив Бог із глею.
Зліпив із глею
і зігнав зі світу:
Шукай, Галлеє, собі орбіту!
І пішла Галлея -
в догоду Богу -
в незвідану дорогу.
Не день, не два
кружляє вона.
Аж бачить: Земля!
То що за морока?
Чия планета синьобока?
Летить і далі навмання,
аж бачить на Землі комашня.
Оце диво з див!
Хто комашню двоногу породив?
Комашні багато...
А де ж людина?
Думає, спущуся нижче
і придивлюся ближче.
Придивилася - і в печалі
полетіла далі.
25 грудня 1982
Давно було сказано: час народжуватися і час помирати; час руйнувати і час будувати; час розкидати каміння і час збирати; час говорити і час мовчати.
На жаль, час говорити ще не настав. Він прийде пізніше, і, оминаючи "грандіозне будівництво комунізму", розкаже про існування колишніх каторжних гулагівських таборів політичних в'язнів, про дикі безпідставні репресії простого люду, сатанинські трибунали, голодомори, переслідування і масові розстріли безневинних людей.
Цього року знов багато поетів прийняли до СПУ. Поетів багато - поезії мало.
