21 липня 1981

Запорозький козак, побратим Максима Залізняка, Семен Гаркуша брав участь у визвольному повстанні (Коліївщина) 1768 року на Правобережній Україні. Після придушення російським військом повстання Семен Гаркуша тривалий час очолював повстанські загони на Лівобережжі. 1784 року Чернігівський суд виніс народному месникові вирок: "Вирізати до кісток ніздрі, поновити указані знаки судимості і заслати на довічну каторгу в Херсон, а також дати небезпечному злочинцеві 280 ударів канчуком у 74 населених пунктах, де він діяв". 1785 року Гаркушу привезли в Херсон на каторжне ув'язнення.

У XIX ст. у Херсоні відбував заслання московський поет Д.Д.Ахшарумов, активний член революційного гуртка соціалістів Петрашевського. У вірші "Херсон" Д.Ахшарумов писав:

* * *

"Где я, тоску превозмагая,

хожу и бледный, и худой,

с обритой полуголовой,

под тяжкой лапой Николая ".

 

* * *

На пласі замовкнув незламаний Гонта,

В Сибіру загинув Максим Залізняк.

Розбіглась по селах, притихла голота,

Здрібнів гайдамаків повстанський кулак.

 

Радіє московський вельможний чинуша, -

Він швидко нетягу впокорить зумів.

Та раптом, як з неба, з'явився Гаркуша

І знову на битву підняв кріпаків...

. . . . . . . . . . . . . . . . .

27 липня 1981

Усяка історія має таємниці, і вони інтригують людину, активізують інтелект, спонукують на пошуки істини. Найбільше в світі, мабуть, має таємниць історія українського народу. Ми знаємо, де могили перекинчиків Кочубея, Іскри та багатьох інших. Але не знаємо, де могили національних героїв: Івана Мазепи, Петра Сагайдачного, Павла Полуботка, Петра Дорошенка і багатьох, багатьох інших славних синів народу, які, не шкодуючи власного життя, змагалися за свободу нації. Куди запропастилися імена патріотичних діячів української культури, науки, релігії?.. Як сталося, що євро-азійський печеніг заліз у душу нашого народу і там богує? Що поробилося з нами? Яким кодом печеніг закодував нас так, що ми почали руйнувати свої церкви, монастирі, пам'ятки історії, мистецтва, літератури?.. Чому і коли погодилися жити на колінах?.. Коли забули, що зневажати свою історію, самих себе - це великий гріх, який не прощається.

Ми повинні спокутувати цей гріх. Інакше не бути нам нацією, - загинемо під чобітьми печеніга, і вітер попіл наш розвіє.

 

Після чорної ради 1663 року, скликаної царем для обрання гетьмана Лівобережної України, свого ставленика І.Брюховецького, були заслані до Сибіру полковники Чернігівський, Ніжинський, Переяславський, Лубенський та їхні осавули.

1672 року заслано до Сибіру кошового отамана І.Сірка та гетьмана Многогрішного з братами та дружиною... Так торувався до Сибіру шлях з перших років приєднання України до Московії...

 

28 липня 1981

На завод приїжджала група туристів з Англії. Вибірково показували заводські цехи, санітарно-побутові приміщення для робітників. Директор замилював їм очі вигаданими виробничими успіхами, великими грошовими доплатами до установленого законом заробітку, виробничою дисципліною робітників. Туристи, дивуючись, запитували: чому в цехах і на території заводу багато військових плакатів, на яких зображені танки та інші види тяжкої зброї. Секретар парткому відповів (збрехав), що днями на території заводу проходило навчання робітників по цивільній обороні, і плакати не встигли зняти.

Туристів частували заводським вином з "директорової бочки" у дегустаційному залі, кожному на прощання дали сувеніри - по дві пляшки марочного вина.

 

Історію не можна ні поліпшити, ні погіршити. Народ може нормально розвиватися, якщо він існує в трьох часових вимірах: учора, сьогодні, завтра.

* * *

Холоне кров...

Шкребуть коти в душі,

не ваблять мрії,

і власні вірші, мов чужі,

гарячі суховії.

 

30 липня 1981

Їздив на дачу до Миколи Кабаненка на Великий Потьомкінський острів. Цікава історія острова. На ньому колись знаходилося поселення Київської Русі. Колишня слов'янська назва не збереглася. Дехто із сучасних істориків говорить,що його називали Олешшям. Арабський мандрівник і географ Аль-Ідрісі (ХП ст.) його називав Молзою. На острів заходили торгівці і бойові дружини русів, які прямували по Дніпру "із варягів у греки". Після відпочинку і поповнення запасів осетрових риб судна прямували в Корсунь (Херсонес), Корчев (Керч), Тмутаракань (Тамань) і Царград. Деякі історики гадають, що князь Святослав Ігоревич у 972 році після другого візантійського походу зимував на острові Олешшя, хоча старослов'янські літописці місцем зимівлі Святослава називають Білобережжя. У ХVII столітті запорозькі козаки його називали Масловим островом, там було козацьке поселення - паланка. На острові існує Пудова канава. Кажуть, запорозький козак за прізвищем Пуд її прорив у ХІХ столітті, з'єднавши Злодійський Бакай і річку Прогной зі Старим Дніпром.

* * *

Козаки з війни-походу

За рікою, коло броду

У пориві бойовому

Поверталися додому.

 

Розвівалися знамена,

Де в цвіту земля зелена.

Де в цвіту земля зелена,

Розвівалися знамена

В небі голубому.

 

1 серпня 1981

Маю виробничу відпустку. З 2. 08. по 16. 08 ц.р. Я і Ліна з родиною Полюгів (Любомир, Дарина і їхні сини - Ростислав та Богдан) з пізнавальною метою власними автомашинами мандрували по Україні. Проїхали: Херсон - Бендери - Кишинів - Чернівці - Хотин - Кам'янець-Подільський - Львів - Берестечко (Козачі Могили) - Олеський замок - Почаєвська лавра - Біла Церква (Олександрія) - Канів - Черкаси - Чигирин - Суботів - Херсон.

У Львові відсвяткували Ростикове весілля. Незвичайне велике враження отримав від чудової подорожі й весілля, яке велося в дусі традицій галичан. Побувавши на історичних місцях пращурів, побачивши історичні пам'ятки, відчуваєш себе кращим і мудрішим.

Музей народної архітектури і побуту у Львові - реальна казка. Музей розповідає про народну архітектуру і побут бойківської, лемківської, гуцульської, буковинської, подільської, волинської та поліської історико-етнографічних зон у дорадянський період. Тут під відкритим небом зберігаються зразки народного будівництва минулих епох, колекції високохудожніх виробів народних майстрів, знаряддя праці і речі домашнього вжитку. Ось бойківська курна хата (1812 року) і господарська будівля, в якій під одним дахом об'єднані стайня, стодола, комора з пивницею. Ось незвичайної краси дерев'яна церква 1763 року з Львівщини. Ось лемківська садиба багатого господаря, гуцульська кузня, криниця, вітряк, млин та інше диво. Людина, яка споглядає музейні експонати, невільно наснажується доброю енергетикою, вона неодмінно захоче знову і знову побувати в музеї, щоб поновити себе енергетикою оптимізму і віри в майбуття доброї і мудрої людини.

Любомир Полюга і Микола Василенко. Івано-Франківська обл., Княгиничі.

20 серпня 1981

У художньому музеї експонуються твори нашого земляка, народного художника СРСР, лауреата Державної премії УРСР ім. Тараса Шевченка, члена АН СРСР Олексія Шовкуненка. В анотації пишуть, що творчість Шовкуненка тісно пов'язана зі становленням, розвитком і розквітом соціалістичного реалізму. Шовкуненко належав до групи радянських художників, які переважно писали "паровози".

Ось його акварелі: "Старі пароплави", "Новий паром", "Херсон, в майстерні імені Комінтерну", "Будують баржу", "Ремонт теплохода", "Дніпробуд", "ГЕС", "Паровозобудівний завод імені Жовтневої революції" тощо. І портретний живопис: сталевари, колгоспниці, діячі культури і партії і т.п.

 

21 серпня 1981

Відповідно до постанови ЦК КПРС "Про роботу з творчою молоддю" "Наддніпрянська правда" друкує хвалебні статті про діячів культури, зокрема молодих письменників, членів СПУ, які останнім часом видали збірки поезії в дусі соціалістичного реалізму. Пише, що партія піклується про письменників, надає їм та їхнім родинам особливі соціальні пільги, житлове помешкання, безоплатні путівки в санаторії та будинки відпочинку, а успішних літераторів держава нагороджує орденами та грошовими преміями. Пише і про недоліки. Які це недоліки? "У молодих прозаїків і поетів недостатньо збуджується інтерес до виробничої тематики, особливо сільськогосподарської. Як слід не зорієнтовані вони на дієвий жанр, як нарис, у якому відбивалося б наше кипуче сьогодення".

Чи розуміє ЦК КПРС, що несвобода літератора породжує творчу імпотенцію, закопує талант?

 

22 серпня 1981

Відомо, що існує історична праця французького інженера Гільйом-Левасера де Боплана, яка перекладена на ряд європейських мов, з яких читач брав інформацію про Україну та її народ. На жаль, до сьогодні праця Боплана не перекладена українською. Чому? Боплан у 1630-1648 році, перебуваючи на службі польського уряду, керував спорудженням на Дніпрі фортець і різних слобод для польських поселенців. Перебуваючи на Україні, він зібрав багатий неоціненний матеріал з історії, географії та етнографії українців. У 1650 році на власні кошти видав книжку "Опис України, або областей королівства польського, розташованих між кордонами Московії та Трансільванії". У книзі подає з великою прихильністю відомості про запорозьких козаків, їхній побут, звичаї, духовність, великий патріотизм до свого краю, любов до народу, героїзм і саможертовність. Може, це і є причина тому, що досі "Опис України" Боплана залишається за сімома печатками, країною інкогніто? Чому наша влада боїться правди? Не розумію.

 

25 серпня 1981

Я, Ліна і Валентин на Азовському морі, в пансіонаті "Арабатська стрілка", що на Арабатській стрілці, на вузькій (від 270 м до 7 км), низькій і довгій (110 км) косі (півострові), яка відділяє Сиваш (Гниле море) від Азовського моря. Море не глибоке, тепле, тепліше Чорного, берег устелений золотистим піском. Із коси Арабатської стрілки на схід сонця можна побачити морський маяк. Він стоїть за 18 км. від Генічеська на Бірючому острові. Прогулянковий катер туди доставляє охочих познайомитися з природою острова, побувати на території Азовсько-Сиваського заповідно-мисливського господарства, в якому дозволяється полювати тільки за дозволом ЦК КПРС та КПУ. На острові (півострові) мешкає чоловік двадцять, вони доглядають мисливське господарство й обслуговують мисливців із Москви та Києва. Усю територію заповідника (612 га) закільцьовано металевим дротом, щоб не проникали хижаки. На острові олені, лані, гірські барани (муфлони), зайці, фазани та багато іншої пернатої дичини. Мистецтвознавець Микола Пилипович Тхор зі знанням своєї справи розповідає про історію тваринного світу острова (півострова) і буйну флору острівного степу.

 

У пансіонаті відпочиває друг О.Задніпряного поет Тойво Флінк із дружиною і двома синами. Дружина його українка, а він за національністю фінн, пише фінською мовою. Приїхали на Азовське море з міста Петрозаводська, де мешкають. Гарна, симпатична родина, мають путівку до 18 вересня ц.р. Як турист часто буває у Фінляндії. Захоплено розповідав про життя і культуру фіннської нації та її історію. Народ патріотичний, національно свідомий і мудрий. Ось чому в 1939 році фінни в кривавій, нав'язаній Москвою війні, вистояли, не стали на коліна.

Тойво подарував мені добірку своїх поезій.

 

1 вересня 1981

Одержав повістку - з'явитися в міліцію з рушницею, кабінет № 16. Знову за рибу гроші. Міліції стало відомо, що я ніби даю рушницю дітям гратися і часто мене бачать у місті з рушницею. Звичайно, це був явний наклеп, вигадка, мабуть, самої міліції, але задля чого? Адже ж рушницю я вже продав і давно не полюю. За все своє мисливство не убив жодного зайця ні лисиці, ні якоїсь іншої дикої тварини, крім пернатої водоплавної дичини. Мене цікавило не "вбивство", а блукання з рушницею по степах та гайках, бути на озерах та в дніпрових плавнях, милуватися краєвидами рідного краю. І ось загадка, знову питають: "Де рушниця?".

 

5 вересня 1981

Піонерами освоєння нашого краю (Херсонщини) були запорозькі козаки, тобто "вільні люди".Вперше вони згадуються в 1489 році. Запорозьку Січ К.Маркс називав "Християнською козацькою республікою", першою у східній Європі демократичною державою. У степах, плавнях, на островах виникали козацькі зимовники, паланки, хутори... Близько двох століть минуло з того часу, як була ліквідована Запорозька Січ. Однак пам'ять про славних козаків збереглася в численних топонімах. Багато назв географічних об'єктів походить від власних імен, різних подій і пригод запорозьких козаків. Про існування Кам'янської Січі (1709-1711) і Олешківської Січі (1711-1734) свідчать топоніми: річка Кошова, острів Кошовий (Карантинний), рукави Дніпра - Паланка, Чайка, Козак, Сагайдачна і Сагайдачна Пристань, острови - Запорозький, Козацький, села Козачі Лагері, Козацьке і Раденське (від слова рада, віче). За іменами запорозьких козаків Григорія Білогруда, Дениса Борща, Нестора Голуба, Богдана Павлюка названо острів Білогрудов, Білогрудський рукав, Борщова Перебойна, Борщова Пристань, озеро Борщеве, Голубів лиман, Голубова канава, рукав Павлюка, озеро Домаха. Запорожцями названі гідроніми: Бистрик, Закитня, Перебойна, Рвач, за запахом і смаком води: Гнилуша, Вонючка, Солониха, за формою водоймища: Круглик, Змійка, Кручене, Підкова, Рогачик, Штанина; за характером флори і фауни: Вербівка, Оріхи, Осокорівка, Ряска, Конка, Боброва, Свинячка, Сомовка тощо. Незважаючи на перейменування сучасною владою деяких топонімів, колишні історичні назви не стираються в народній пам'яті. Пам'ять про славних запорозьких козаків, які боролися за свободу, незборимо живе в серці українського народу.

 

12 вересня 1981

У багатьох країнах світу можна побачити пам'ятники першому автомобілеві, першому літальному апаратові, першій косарці, велосипедові, ракеті тощо.Чому б у нашому місті не поставити пам'ятник першому автомобілеві? Уперше автомобіль у Херсоні появився в 1912 році. Тогочасна газета пише, що херсонці були приємно здивовані такій появі. По вулиці (тепер Суворова) повільно просувалася чотириколісна машина з відкритим верхом і червоними колесами. З магазинів вибігали люди; за автомобілем бігли галасливі хлоп'ята, вони радісно вигукували слова вітання і кидали в повітря головні убори. Автомобіль проїхав головною вулицею, повернув на Говардівську (тепер пр. Ушакова) і помчав в напрямі залізничного вокзалу. Автомобіль належав Іванушкіну - орендатору міського млина.

1927 року в Херсоні вперше появилися автобуси, люди їх називали чортопхайками. Вони чаділи і часто на маршрутах псувалися, але херсонці й такому транспортові були раді.

 

20 вересня 1981

Цього року артисти львівського аматорського театру "Мета" вперше поставили купальську виставу (казку) на березі річки. Артисти самі зробили капище, на якому відбувалося весілля язичицької богині Лади, зробили криницю, в якій волхв освячував воду, очистили берег річки, з якого дівчата пускали віночки, поставили "вогняні ворота" тощо. Волхв пророкує: на Купала простий парубок Іван стріне богиню кохання - доньку бога сонця Семияра Ладу.

Чи матиме життя така вистава і як на неї зреагує православна церква?

"Усі мистецтва, які дають людині культуру, якимсь чином, пов'язані і споріднені між собою". Ціцерон.

* * *

"Ми - бджоли невидимого".

Р.М.Рільке

Велесових онуків земле,

Ти знаєш тайну волхування,

і твоє тіло здоров'ям дихає.

Батько Ор на терловищах січі лютої

синам своїм прибіжище шукав.

Там могил товкотня велика

і стежки між ними вузькі.

А той, хто був надиханий Дажбогом

і поселився під Сваргою,

живим лишився.

. . . . . . . . . . . . . .

 

22 вересня 1981

Брав участь у семінарі профспілкових працівників. Семінар проходив на Херсонському м'ясокомбінаті. Тема: Естетика виробництва. Семінаром керував другий секретар обкому КПУ Крайнєв. Показували цехи, умови праці робітниць. Дирекція комбінату не встигла як слід підготуватися до початку семінару: стенди в цехах, урни для сміття, мабуть, сьогодні зроблені, не пофарбовані, а фарба на перилах сходів і на підлозі ще не висохла, - доводилося ходити обережно аби не вимаратися. По завершенню семінару - була дегустація м'ясо-ковбасної продукції. Кілька видів ковбас комбінат готує по спецзамовленню для Москви. У такі ковбаси (Нижньодніпровська) додають коньяк. Щоб начинка ковбаси була брунатною, додають нітрит. У кобасному цеху на столі "розробки" стоїть бачок, на ньому напис "Осторожно! Нитрит - яд!". 30% м'ясо-ковбасної продукції комбінат надсилає до В'єтнаму.

Із міста Черкаси до мене приїхав письменник, колишній інтинський політичний в'язень Андрій Хименко (Химко) з дружиною Іриною та дочкою Ларисою.

 

23 вересня 1981

Із Хименками (письменником, моїм однотабірником Андрієм Химком та його дружиною) автомашиною "Жигулі" їздили в античну Ольвію, що в Миколаївській області, дивилися руїни, що залишилися на правому березі Південного Бугу. Стародавнє місто Ольвія в минулому мало і другу назву - Борисфен, а майдан у центрі міста називався "Борисфенівським торжищем".

 

Заповідник без потрібного нагляду. У відкритих траншеях, кому не лінь, збирають черепки з амфор, псують залишки стін античних забудов. На території заповідника хтось підпалив бур'ян, вогонь перекинувся на посадку дерев і кущі. Гасити пожежу не було чим і кому. Наслідок - згоріло все, що могло горіти. Довкіл такий вигляд, немов тут недавно пройшла дика орда.

Ольвію грабують відкрито.

 

25 вересня 1981

На завод приїжджала група працівників профспілок Португалії. "Дегустували" вина. Адміністрація розповідала їм казочку про соціальне й матеріальне забезпечення робітників. Частували гостей бутербродами й кавунами.

 

29 вересня 1981

На заводі звітно-перевиборна профспілкова конференція. Секретар парткому запропонував кандидатуру на посаду голови завкому комуністку Г.Ф.Білову. Вона з родиною недавно поселилася в Херсоні, приїхала з "русской глубинки". Г.Ф.Білову "вибрали одностайно". Мене зобов'язали передати їй усі заводські профспілкові справи.

 

2 жовтня 1981

Різко зросли ціни на бензин, вино, горілку та інші продовольчі товари. На таку подію відгукнувся якийсь "народний" поет:

"Нам решили резко

цены вновь поднять.

Пили водку по четыре,

будем пить по пять.

Передайте Ильичу,

что и восемь по плечу.

А если будет больше,

будет то, что в Польше".

 

12 жовтня 1981

Персі-Біші Шеллі (1792-1822) - великий англійський поет, його творам судилася вічність. Для України його життєстверджуючу, наснажену ідеалами утопічного соціалізму, поезію відкрив Іван Франко, опублікувавши у збірці "Думи і пісні найзнатніших європейських поетів" сонет Шеллі "Озімандіас", трансформований по-українськи.

Я не знав, що сонет уже перекладений Франком, переклав його з оригіналу по-своєму.

* * *

Відважний мандрівник сказав мені:

- В краю далекім, де піски та спека,

Лежать великі ноги кам'яні,

А поруч торс, немов череп'я глека.

. . . . . . . .

Гранітна брила з написом була:

"Я - Озімандія! Я цар царів!

Погляньте на мої гучні діла,

Володарі і суші, і морів!".

 

Навкіл - пустеля. Вистигає мла,

Рівнина без дороги й берегів.

 

15 жовтня 1981

Віктор Ж. приніс мені книжку "Дипломат поневоле" Якуба Кадри Караосманоглу, турецького дипломата, Москва, 1978 р. У тексті Якуб Кадри висловив думку, що коли б німці ішли на Вкраїну не завойовувати, а звільняти українців від "централизованной системы управления", то легко перемогли б Радянський Союз. А так замість звільнення вони явилися жорстокими ворогами, що відштовхнуло народ і змусило зі зброєю в руках виступити проти них.

Після бійки кулаками не махають.

 

18 жовтня 1981

На заводі сьогодні політінформація. Лектор із обкому КПУ сказав: "Александр Годунов и балерина Людмила Власова, которые в 1979 году бежали за границу, просятся обратно в наш Союз. Растрапович также оббивает порог нашого посольства, говорит: Разрешите вернуться в Советский Союз. А мы говорим: Изменникам прощения нет! Мы уже имеем взрывчатки столько, что можем взорвать 15 планет таких, как Земля. Но мы этого не сделаем. Кто смотрел телевизор, тот запомнил, как Картер при встрече обнимал и целовал товарища Брежнева. Тогда вся Европа им аплодировала. Но Картер оказался иудой. Он запретил своим фермерам продавать нам хлеб... В Афганистане мы строим мечети. Пусть молятся своему аллаху. Но Афганистан и Польшу мы никому на съедение не отдадим".

Шарль Бодлер писав: "У кожній людині є два одночасні прагнення, одне до Бога, і одне до сатани. Поклик Бога - це прагнення внутрішньо піднестися, а поклик сатани - це одержати насолоду від власного падіння".

 

З 26 жовтня по 6 листопада 1981

Навчався в інституті удосконалення кваліфікації інженерів з техніки безпеки й охорони праці харчової промисловості УРСР. м. Вінниця.

Теми:

1. Актуальні проблеми теорії і практики комуністичного будівництва.

2. Економічна стратегія КПРС в період розвиненого соціалізму.

3. Актуальні господарські проблеми 11-ї п'ятирічки.

4. Охорона праці і техніка безпеки.

 

Місто Вінниця, 360 тисяч мешканців. Перша документальна згадка про місто - 1363 рік.

1593 року місто стає центром Брацлавського воєводства.

1640 року Вінниця одержує магдебургзьке право, - містом управляє виборний міський уряд.

1651 року під Вінницею у бою з польськими воїнами гине Данило Нечай. У часи визвольної боротьби (Хмельниччина) Вінницю захищав Іван Богун.

1793 року Правобережну Україну приєднали до Росії.

У Вінницькому музеї виставлені портрети радянських діячів доби громадянської війни: Віталій Примаков, Ян Фабриціус, Юрій Коцюбинський, Ієронім Уборевич, Йон Якір, Ян Гамарник та інші. В анотаціях до портретів пишуть, що вони свого часу побували у Вінниці... Але про те, що всі вони розстріляні чекістами за намовою Сталіна - ні слова. При музеї є художній відділ. Там виставлені картини талановитих художників В.Тропініна, М.Ге, І.Крамського В.Орловського та ін.

 

Музей М.І.Пирогова (1810-1881) знаходиться у колишньому палаці хірурга. В окремому приміщенні зберігається забальзамований труп Пирогова, одягненого в мундир чиновника російської імперії. Пирогов брав активну участь в завойовницьких експедиціях на Кавказі та у Кримській війні 1885 року. В Україні він володів трьома селами кріпаків і 10 тисячами гектарів землі.

 

Музей Михайла Коцюбинського. Цікаві пізнавальні документи, тексти чернеток, листи, дебютні видання тощо.

 

Недалеко від Вінниці - знаходяться залишки бетонованих сірих стін ставки Гітлера за назвою "Вервольф", тобто барліг вовків. Туристи з цікавістю оглядають руїну ставки, в уяві домальовують жахливу картину війни, розв'язану двома тиранами - Гітлером і Сталіним.

 

Коли захочеш людство зрозуміти, тернями йди, а не отам, де квіти.

 

9 листопада 1981

Із Петрозаводська Тайво Флінк прислав книжки: "Поэзия Финляндии" і "Стихотворения" К.Случевского.

Херсонські поети жаліються на цензуру кримського видавництва "Таврія". Редактори із текстів поезії викреслюють слова: Бог, баня церкви, тиранія, молитва, навіть "на чеку", бо нагадує ЧК .

 

11 листопада 1981

Увечорі М.Братан і М.Смоленчук приходили до мене. Протягом серпня Смоленчук жив у Почаївській лаврі, збирав архівні матеріали для книжки, яку пише. За вечерею цікаво розповідав про життя і звичаї ченців лаври. До Херсона приїхав з наміром улаштуватися доцентом української мови й літератури в педагогічному інституті.

 

15 листопада 1981

У Дніпропетровську на міжнародній конференції, присвяченій ювілею академіка Д.Яворницького, обнародувані нові гіпотези про зв'язок "скіфських рік" - Борисфен - Гіпаніс - Герр - Гіпакіріс. У своїй книзі "Мельпомена" Геродот чітко описав вісім скіфських рік Північного Причорномор'я. Одначе сучасні наші вчені, говорить Н.Н., через невміння читати загальнодоступний текст, спотворили "геродотову географію". За часів Геродота південна частина Дніпра мала ім'я Герр, а північна, вище Черкас, - Борисфен. Інгулець скіфи називали Гіпакіріс.

 

20 листопада 1981

Херсонський обком КПУ дозволив письменникам членам СПУ купити за державною ціною (12 коп. кг.) по сто кілограм картоплі на міській овочевій базі. Змилувалися і наді мною - записали до списку.

Сьогодні їздив на базу. Купив картоплю поза чергою як письменник.

 

24 листопада 1981

На вулиці біля магазину "Будинок книги" зустрівся з Л.Кулішем. Він одразу почав говорити:

- Ти чув?.. Плахтін на мене написав анонімку російською мовою і надіслав до редакції газети "Правда України". А редакція надіслала в нашу Спілку. В анонімці пише, що я ніби незаконно одержую від "Ленінського прапора" платню за роботу з молодими літераторами, і що незаконно одержав дві квартири - одну переписав на дочку, а в другій сам живу. Кваритири я отримав законно, як письменник. Це всі знають. Так просто ніхто квартир не дав би. Плахтін божиться, що анонімки не писав, але я притиснув його до стінки, і він розколовся. Мені і раніше говорили, що він сексот, але не вірив. Вирган казав, що він і на нього доносив, а до війни на Бедзика нападлючив так, що тільки дякуючи знайомому секретареві ЦК КПУ, він уникнув в'язниці.

 

28 листопада 1981

Місто - це люди, які в ньому живуть. Вони творять історію міста, множать його традицію.

Коли потрапляєш до Києва, то складається враження, що ти знаходишся в музеї просто неба. Тебе захоплюють цікаві за архітектурою будинки, інтер'єри вулиць, історичні пам'ятки і пам'ятники видатним діячам культури тощо. Аура такого міста надихає тебе на творчу працю, на віру в недаремність твого життя. Ти відчуваєш як пробуджується в тобі святе почуття патріота.

Про Херсон такого не скажеш, хоч його театральна історія зробила б честь будь-якому місту.

Херсон відомий здавна як театральне місто. У 1874, 1875, 1876 роках на кону театру виступав видатний драматург і режисер М.Л.Кропивницький, поставив виставу за п'єсою І.Котляревського "Наталка-Полтавка". У 1895 році його трупа виступала в новому театрі, спорудженому на кошти городян. З 1888-1909 р.р. неодноразово в Херсоні гастролювали трупи І.Карпенка-Карого. На кону були і його уславлені брати М.К.Садовський і П.К.Саксаганський. З ними брала участь у виставах славетна Марія Заньковецька. У Херсоні виступала трупа і В.Е.Меєрхольда. У Херсоні мешкали і писала свої твори Людмила Василевська (Дніпрова Чайка), жив відомий етнограф та історик Олександр Русов, який тримався передових для того часу поглядів, гуртував довколо себе прогресивну інтелігенцію.

На жаль, ці імена затерті, ніде не побачиш ні меморіальних дошок, ні вулиць, ні шкіл, ні бібліотек, названих їхніми іменами. Соромно і гірко.

 

5 грудня 1981

Історики говорять, що найбільш давня антична назва Північного Причорномор'я (Херсонщини) - Земля Кімерійська, потім - Скіфія, Сарматія. Древні римляни називали Нижньою Мьозією, візантійські географи - Аланією, Лебедією, Печенігією, араби - Артанією, Куманією, Хазарією... У древньоруських літописах - Білобережжя.

Каркінітська затока одержала свою назву від давньогрецької колонії Каркіна, заснованої в VІ ст. до н. е.

Острів Тендра і коса Джарилгач були відомі з часів Гомера під назвою Ахіллового Бігу.

Древні слов'яни Азовське море називали "пазухою Чорного моря", згодом - Сурозьким і Синім морем, араби - Бахар-ель-Азов (Темно-синє море).

У ХІV-ХV століттях наш край входив до складу Великого Литовського князівства, тому й назви: с. Станіслав, річка Литвинка, Литвинове гирло, Литвинів кут.

У ХV-ХVIII століттях Нижнє Подніпров'я входило до складу Кримського ханства, васала Османської імперії. Залишилися такі топоніми поселень: Карга (с. Приморське) "ворона", Торгаї - "горобці", Качкарівка - "вівця", Утлюк - "кінь", Дрімайлівка - "від дрімати", Чонгар - "пустеля", Чалбурда - "сіре болото", Хорли - "снігове", Генічеськ - "тонкий", Кінбурн - "волосина, бурун-мис", Нижні Сірогози - "жовте, від назви балки Сари", Чулаківка - "чолах - безрукий".

Багато назв поселень виникло від прізвищ перших поселенців.

 

Про характер річкової течії говорять назви Рвач, Бистрик, Мертва, Гнилуша, Перебійна.

Асканія-Нова - від місцевості у Середній Німеччині, а саме слово взяте з грецької міфології: Асканієм називали сина Енея.

 

12 грудня 1981

М.Кабаненко іде на пенсію, приходив на завод, просив виписати йому кілька літрів вина для "фуршету" за ціною собівартості.

 

В Андах живе птах, який дзьобом довбає найміцніший камінь. Він гніздиться на прямовисних скелях, у норах, які видовбує сам. Секрет не в міцності дзьба, а в особливому ферменті, який міститься в його слині і розчиняє камінь. Добре було б мати українським патріотам такий фермент, - швидше б довбали скелю несвободи.

 

Дивився прегарний фільм "Гойя, або важкий шлях пізнання". Режисер - німець Конрад Вольф. Автор сценарію - болгарський сценарист Ангел Вагенштейн. Образ геніального іспанського живописця і графіка Гойї створив наш актор Донатіс Боніоніс. Побільше б таких кінофільмів!

 

19 грудня 1981

Читаю історію Болгарії. Князь (хан) Аспарух (643-701) - протоболгарський князь (вождь), засновник першої Дунайської Болгарії на Балканському півострові. Аспарух виступав проти хозарів "іудаїстів". Історики вважають, що він загинув у бою з хозарами.

Болгарська поетеса Нела Данчева написала вірш "Дума про Аспаруха". Я переклав українською.

 

* * *

Величний вершник в полі зупинився.

І кінь буланий, що пробіг чимало,

Дорідну землю гребонув копитом...

. . . . . . . . . . . . . . . .

 

25 грудня 1981

Весною я з Ліною посадив на вулиці біля нашого будинку двометрової висоти ялинку. Люди милувалися нею, особливо діти. "Мамочка, дозволь мені погладити справжню ялинку...". А вчора вночі чиясь зла рука зрубала її. Таку дику людину навіть злодієм назвати не можнв, вона з допотопного часу.

 

26 грудня 1981

Ходив у лікарню. Знову тривожить 12-пала кишка. Строга дієта.

Віктор приніс добірку віршів, мовби В.Висоцького.

* * *

Перед выездом в загранку

заполняешь кучу бланков,

да, да, да!...

Это - форма, не беда.

Но в составе делегаций

с вами едет личность в штатском

завсегда.

Личность в штатском, парень рыжий

мне представился в Париже.

Я однажды для порядка

заглянул в его тетрадку -

обалдел!

Он писал (такая стерва!),

что я к женщинам не сдержан

и влиянию подвержен...

Не молчал.

Это что ж? Он может даже

заподозрить в шпионаже?

Вы прикиньте, что тогда!

Это значит - не увижу

я ни Рима, ни Парижа

никогда.