Вітаємо Вас, Гість!
Субота, 18.11.2017, 12:03
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Категорії розділу

ДІЯЛЬНІСТЬ "ПРОСВІТИ" [5]
НОВИНИ ВИДАВНИЦТВА [18]
Що відбувається у херсонській філії видавництва "Просвіта". Анонси нових книжок.
ОНОВЛЕННЯ ПОРТАЛУ [7]
КОНКУРСИ, ФЕСТИВАЛІ... [22]
Увага! Важлива інформація для творчих людей.
ІНШІ НОВИНИ [8]

Наше опитування

Ваші відповіді допоможуть нам покращити сайт.
Дякуємо!

Чи потрібний на порталі розділ "Вільна публікація"?
Всього відповідей: 15

Висловити власну думку з приводу того чи іншого опитування Ви можете на нашому форумі.

Теги

...і про погоду:

Погода від Метеонова по Херсону

Архів записів

Календар

«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930

Форма входу

Пошук

Пошукаємо...

Важливо!

У Херсоні!

Оперативна поліграфія у Херсоні. Бланки, листівки. Друк книг. Різографія, тиражування

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
"Нові сучасні афоризми"

...

Наш портал:

,
Цифри:
PR-CY.ru
За якістю - золотий:

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Херсонский ТОП
free counters



Курай для пожежі -7

1 << 2 << 3 << 4 << 5 << 6 << Читати спочатку

 

1 9 7 3

1 січня 1973

Учора вперше в Херсоні на телебаченні українською мовою виголосив Новорічну привітальну промову перший секретар обкому КПУ І.О.Мозговий Це щось нове. Раніше партократи аналогічні виступи виголошували тільки російською. Україна, незважаючи на настирливу русифікацію та асиміляцію, ще дихає, хоча й знаходиться у глибокому летаргійному сні. А сон - це не смерть. Прийде час, і вона прокинеться.

Обідали в Корнілових. Андрій С. їздив до Італії. Розповідав про побут італійців і рівень життя закордону. Нам би такий рівень.

* * *

Згадаймо рід наш і славетний Київ!

Хай вічно будуть в славі наші предки -

Найперші зодчі міста на горбах.

Нехай врожаєм колоситься поле

І благодатна пам'ять не погасне

Про кожум'яків, ратаїв і вчених,

Про мужніх воїв і князів, і смердів,

Які заклали Золоті Ворота -

Співучий міст у наше сьогодення…

х. Поезія - це процес самотворення, до якого прилучена людина.

 

Стало відомо, що минулого року заарештовано підданого Бельгії, члена "Союзу української молоді" Ярослава Добуша. Йому пред'явлено обвинувачення в проведенні ворожої діяльности в Україні. У зв'язку з його справою заарештовані Іван Світличний, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Данило Шумук, В'ячеслав Чорновіл, Василь Стус, Ірина Калинець, Микола Холодний та ще кілька українських патріотів. Рикошетом ударили й по Григорію Порфировичу.

 

11 січня 1973

Подзвонив Куліш, сказав, що він сьогодні іменинник. Запросив на свій вечір. Я привітав його віршем.

 

Не втихають анекдоти про Чапаєва. Чапаєва народ любить, але любов'ю російських смердів. Ототожнивши Чапаєва з епохою революції, приписали йому всі вади тодішньої епохи: безграмотність, низьку культуру, безпідставну жорстокість, безкомпромісність, більшовицький фанатизм...

1. Петька повернувся з військової академії, де складав іспити. Чапаєв питає:

- Ну, Петька, рассказывай, что спрашивали?.

- Спросили, знаю ли я Наполеона.

- Ну, а ты?

- Знаю, сказал. Это мерин первой роты нашей дивизии.

- Правильно. Ну и что?

- Прогорел.

- Да, Петька, это я виноват. Намедни Наполеона приказал передать второй роте, а тебе об этом не сказал.

 

2. - Василий Иванович, к нам идет фантомас.

- Петька, если ты еще раз спутаешь Котовского с Фантомасом, я тебя, как большевик-коммунист, беспощадно расстреляю.

 

"Горе народові, якщо рабство не змінило його природу, - такий народ і створено, щоб він був рабом". Петро Чаадаєв.

 

2 січня 1973

Переглядаючи свій архів, натрапив на книжку, яку привіз із Комі АРСР, м. Інта "Stalinas. Trumpa bioqrafija" - "Сталін. Коротка біографія". Але це лише обкладинка. В обкладинці книжка Джек Лондона англійською мовою. Таку "підробку" мені довелося зробити в гулагівському таборі Інти за часів тоталітарного режиму, коли в'язням табору, в якому мені довелося бути, заборонялося читати художню й політичну літературу. За порушення табірного режиму строго карали. Лише на книжку, на якій великими золотими літерами видрукувано "СТАЛІН", рука опричника не піднімалася. Переоборудувавши книжку таким способом, я мав можливість, не ховаючись від "всевидющого ока", її спокійно читати.

19 січня 1973

Ходив до Куліша додому. На мій дзвінок відчинила його дочка Оксана.

У передпокої рздягнувшись, пройшов до його кабінету. Але господар звелів вийти в передпокій і роззутися. Подав капці. Кабінет заставлений книжними стелажами, книг багато. На стінах портрети Шевченка, Леніна і самого господаря кабінету, намальованого Московчинком. Куліш попердив, що книг додому не дає. Показав книжки з автографами, похвальні грамоти, адреси - їх чимало. Потім похвалився новим костюмом (це вже третій!) і барвистою новою краваткою. Він щодня пише один вірш або 8-10 сторінок прози. Пише багато, але як слід не опрацьовує.

Із Кулішем ходив до Г.В.Курнакова. Рідний брат Георгія Васильовича вчителював у молодших класах школи нашого села Загорянівка. Його я добре знав. У війну Георгій Васильович жив у брата, в Загорянівці.

Помешкання Г.В.Курнакова (вул.Ушакова) велике, але без затишку, на підлозі купами лежать книжки, малюнки, ескізи, на стіні висять картини в рамцях. Курнакову 84 роки, але виглядає набагато молодшим, має світлу пам'ять і життєвий оптимізм. Він, мабуть, у Херсоні один з художників, який ніколи не малював і не малює "півників". Його творче життя пов'язане з природою Придніпров'я. Завжди жив у матеріальних нестатках, але не йшов на заробітчанство, не спекулював Божим даром.

* * *

У світі я - ніхто. А ти?

Ти теж ніхто, мабуть?

Отож собі помовчмо вдвох,

Бо ще нас проженуть.

 

Але ж бо й нудно бути кимсь!

Як жаба, день при дні,

Знай, кумкати своє ім'я

В шановнім тім багні.

Емілі Дікінсон

Переклав Г.Кочур

 

Тільки справедливість далеко бачить.

 

6 лютого 1973

На заводі стало відомо, що деякі робітники хрестять дітей та вінчаються в церкві. Справу про хрестини розглядали на нараді заводського комітету. Парторг соромив робітників, залякував можливим скороченням штатів.

 

Нову площу в Херсоні назвали ім. генерала Ганнібала. Російські шовіністи оправдують таку назву тим, що Ганнібал був "дядя Пушкіна".

 

У будинку облнарсуду закритим судом судили Лідію Гук за український патріотизм і мужність говорити правду.

 

У книзі історії для школярів пишуть: "У 1672 році народного героя Сірка без суду й слідства заслали до Сибіру. Це був прояв сваволі царських властей". Яким "проявом" можна назвати теперішні судилища? Як може існувати держава, яка тримається на тиранії та брехні?

В.Куликівський намагався пройти до судової зали, але охоронці не пропустили. Куликівський знервований прийшов до мене і попросився переночувати. Випив чарку вина, заспокоївся і спав до ранку.

 

22 лютого 1973

На полицях книжкових магазинів довгий час лежали примірники Клима Дмитрука "Безбатченки". Після повідомлення радіо, що Дмитрук - це кагебіст Гайський, книжки з прилавка зникли, і зараз їх не знайти.

Аналогічна історія трапилася із журналом "Жовтень", у якому надрукована стаття Романа Федоріва "Лондон на дроті". Одержимість охопила людей слухати "Свободу". Зачиняючи кватирки і двері, ховаючись від зайвих очей, люди щовечора прилипають до приймача.

Диктатура Кремля, стеження, переслідування, навчили людей бути обережними. Вони свідомо уникають диспутів на політичні теми, але, спілкуючись, можна легко визначити, хто слухає "Свободу", а хто не слухає. Глушилки радіопередач не ефективні. Це розуміє КПРС і тому запроваджує на виробництвах багато різних шкіл політичної освіти, де втовкмачують у голови робітників шаблоновану ідею комунізму. Робітники слухають лекції, але не сприймають. Партійні посадовці у такій ситуації бачать лібералізм влади і шкодують, що немає Сталіна. Кажуть, російський народ відвіку жив під кийком і без нього існувати не може. Як повітря, йому потрібний кийок, щоб стояв на колінах. Такий вже народ.

 

Ходив на Перекопську до Бойченка. Він дозволив брати з його бібліотеки на тимчасове користування літературу. Бібліотека величенька.

У кабінеті над шафою картина Андрющенка "Земля" і портрет Ісуса невідомого художника. Вечеряв із його симпатичною родиною. Узяв у нього книжки "Богдан Хмельницький" К.Осипова, вірші Бехера німецькою мовою і газети "Наше слово" за 1972 рік.

 

Колишнє російське проімперське твердження, що українська мова з'явилася лише в ХV ст. не витримує критики. Тепер немає жодного серйозного вченого, який би сказав, що "Слово о полку Ігоревім" написав не українець. У поемі не тільки збережена форма звертання, давальний відмінок, але є більше 1500 етнічних українських слів. Це говорить про те, що українська мова, мова простолюду, існувала за часів Київської Русі, хоча державні закони та книжки писалися церковнослов'янською, тобто староболгарською.

 

3 березня 1973

Сьогодні довідався, що мою збірку поезії "Переліски" видавництво "Радянський письменник" внесло до свого тематичного плану на перший квартал 1974 року.

Аж не віриться, що таке могло статися після попереджень про моє "нерозуміння комуністичного сьогодення". Життя таки цікаве своєю загадковістю.

 

9 березня 1973

Переглядаючи свій архів, натрапив на записник "Захалявна книжечка. Інта. 1954", у якій є такі записи:

х. Отой в'язень, хіба то людина? Кілограм кісток.

х. Хоч сядь і плач або стоя реви - за дротами ніхто не почує.

х. Він ішов коридором в'язниці навшпиньках - боявся злякати тишу.

х. Деїзм (лат. deus - Бог) - учення, що визнає існування Бога тільки як безособову первопричину світу, в усьому іншому світ полишений законам природи.

х. Запах рідного степу зберігаю в пам'яті. Коли починає плакати серце, тоді його заспокоюю пам'яттю про степ.

х - Миколо, як можеш ти спати у содомі, де виють пси вертухаїв?

- А чому не спати? У мене грошей нема, сумління чисте. Нехай собі виють.

х. - Друже, ти скільки років уже в тартарі? (Тартар - за віруванням греків, похмура безодня у підземному царстві, де мучилися грішники).

- Із тридцять сьомого. А ти?

- Із сорок сьомого.

- То ми побратимці. Люди совєтської долі.

х. Заполярна клепсидра - годинник в'язнів. (Клепсидра водяний годинник зроблений на зразок піскового).

х. - Друже, скажи мені хоч ти тепле слово, бо душа замерзає в обіймах Заполяр'я.

- Скажу. Чай!

х. Народ існує доти, поки живе його мова. Гине мова - гине народ.

х. Загубивши матеріальні блага, людина ще може жити; загубивши волю - може існувати. Але коли губить віру в свої ідеали - губить усе.

х. (табірне) Всю ночь не спал,

горбушку ждал.

Но утром встал,

Мне бригадир матюшку дал.

х. Не відкладай на завтра те, що можна зробити післязавтра.

х. Любов до жінки заміюється привичкою. Любов до Батьківщини - тільки любов'ю.

х. Хто кричить у гніві - смішний. Хто мовчить у гніві - страшний.

х. Поганий друг, що твоя тінь: у сонячний день від неї не втечеш, у похмурий - не знайдеш.

х. Усі у таборі інженери та професори - нікого й матом послати.

х. День канту - місць жизні.

х. На кой чорт людині потрібні були б мізки, якби усе було зрозуміло?

х. Письменники стоять не плече до плеча, а на зразок піраміди. Якщо ти не обпираєшся на плече колеги, то це означає, що ти самий нижній. Геній той, хто завершує вершину піраміди.

х. Розум жінки має властивість бачити у талановитих людей недоліки, а в бездарних - добрі сторони.

х. Чоловік спочатку подумає, а потім покохає, а жінка спочатку покохає, а пізніше подумає.

х. Воно, як те порося, що саме мішок рве ще й кричить.

х. Співати добре вкупі, а говорити- порізно.

х. Тихо идешь - беда догонит; шибко идешь - беду догонишь.

х. Іноді й так буває, що протягом цілої епохи розумні люди мовчать.

х. Оголошення на паркані. "Зина Котова ищет себе мужа с лиц имевших срок наказания не более 10 лет. Имеет квартиру с окном в тундру".

х. Отож куткудакнув - і яйця не зніс.

х. - Не заснув і на волосинку. Сиджу і не рипаюся.

х. Коми АССР. Зима. Крупная, величиной с филина, белая полярная сова зимою залетает в лесную зону. Охотится на зайцев-беляков, куниц, горностаев, мелких птиц, тетеревов, куропаток. Сова обычно выжидает добычи сидя на снегу.

х. Розум не стільки відокремлює людину від мавпи, як людину від людини.

х. Можливо, що колись людина створить штучну людину "гомункулуса", - тільки б не створила її за власною подобою, не повторила б помилку Бога.

х. Дивна істота - людина. Засуджена на каторжні роботи в каменярні, вона, дивись, уже вибирає гранітний блок собі на пам'ятник.

х. Не рубай гілляки, на якій сидиш, хіба що тебе хочуть на ній повісити.

х. В'язень в'язня питає: "Що таке любов?" - "Забув. Було дуже давно, але пам'ятаю, що було щось дуже гарне".

х. - Сяду, було, в хаті й думаю, думаю, а згодом, як подумаю: А про що ж я оце думаю? І давай спочатку думати.

х. На нивах пшениці, як ліс, а в кишені повний недорід. Забирають все під мітлу. Ото вночі і тягнеш із поля... Це не кража, а дільба.

х. Васильку, прийди сьогодні до нас, ми придбали собаку, хочу довідатися, чи кусається.

х. Без бумажки ти комашка, а з бумажкою - людина.

х. За зоною радянських рабів на вулиці поселення висить гасло "Страна уверенно идет по пути, намеченной партией!".

х. Парадокс. У музей ідеш - мало платиш, багато одержуєш; у магазин ідеш - багато платиш, мало одержуєш.

х. "Це що за малий по таборі бігає?" - "Син наглядача". - "Ти диви!.. Такий малий, а вже син наглядача".

х. В'язні живуть за принципом: де б не працювати, аби не працювати.

х. Час, який ми маємо, це гроші, яких ми не маємо.

х. Іван заспівав українську пісню. "Ванька, чого тебе на українську пісню повело?" - "Что? Почему пою? Дак я хохлятскую водку пил".

х. Не той зрячий, хто бачить гору, а той, хто бачить, що за горою.

х. Наша "Родина" - це в'язниця з відчиненими дверима.

х. "Прийде день, коли наше мовчання матиме більше сили, ніж наші голоси, які ви намагаєтесь подавити". Слова на братській могилі 5-ти робітників, страчених 1886 року в Чикаго.

х. Вогню не можна спалити, води втопити, вітру задушити, а правди вбити.

х. Табірні доходяги іноді великі сни бачать.

х. У нього голова повна склерозу, його і в тюрму не беруть.

х Сьогодні вітер гасає по тундрі, мовби з цепу зірвався.

х. Людина народжується для щастя, як птах для польоту.

х. Не той хробак небезпечний, якого ми з'їли, а той, який нас їсть.

х. Він людина розумна, добра. Йому дали 25 років ув'язнення.

х. Комі АРСР, Інта. Осінь. Відлітають зграями чижі й качки. Співає тетерук, вивірка міняє своє літнє оранжеве вбрання на блакитно-сизе, заєць-біляк, лисиця по снігу роблять собі стежини. На них мисливці ставлять пастки. Суєтлива норка, горностай, ласка на мишовидних гризунів полюють побіля копиць сіна.

х. А на краю низького північного неба окасте сонце довгим червоним язиком лизало хмаринку, ніби руда сука своє цуценятко.

х. Табірний девіз: Поблище до кухні, подалі від начальства.

х. З листа. "Вова сидить, слухає твого листа, та так плаче, як береза ллє".

х. "Як живе твій Василь?" - "Як Дніпро, реве та стогне".

х. Світу багато, а поночі жити.

х. Люди на землі - гості. Час - Господар.

х. Хто не горить - той не живе.

х. Любити Україну, це значить не бути зайвим на землі.

х. Жіноцтво, яке любить строкато одягатися, має строкату душу. Надтріснений дзвін має надтріснений голос.

х. Зимове небо Півночі, прошите електричними дротами над табором, схоже до якогось дивного музичного інструменту. Та воно й грає!

х. Чому я нещасний? Тому, що був щасливим. Не покуштувавши солодкого, не знатимеш гіркого.

Політв'язні. 1955. Інта

Микола Василенко з групою політв'язнів. Червень 1955 р. Інта

 

16 березня 1973

Газета "Радянська Україна" №60 від 13 березня 1973 року опублікувала опус Я.Радченка та Б.Чабана "Турист за дорученням". Обмазали брудом, скривдили чесних, порядних літераторів Г.Кочура та І.Стешенка. Коли ж закінчиться дикий комуністичний терор? А чи закінчиться?

 

Людина живе не хлібом єдиним. Москва цього не розуміє. Не хоче зрозуміти. Боїться власного народу. Російський царський імперіалізм, якого успадкував Радянський Союз, народжений жорстоким азіатським злом і добровільно він ніколи не зміниться, і не стане добрим імперіалізмом. Це хронічна хвороба. Кажуть, який народ, така і влада. Тепер навпаки: яка влада, такий і народ.

Ходить слух, що до КГБ потрапили "націоналістичні" поезії. Мовби КГБ установило, що вірші надруковані на друкарській машинці клубу СПУ. Грішать на Володимира Куликівського.

 

Усе земне, що має початок, матиме й кінець.

 

6 квітня 1973

У Херсон приїхав письменник Володимир Вільний. Познайомився з моєю поезією. Зголосився написати передмову до збірки поезії "Переліски".

У магазині "Будинок книги" придбав книжку В.Вільного "Сонячна соната". У книзі віршована драма, написана у дусі соцреалізму.

 

8 травня 1973

Отримав листа від Г.Кочура. Скаржиться на своє здоров'я і ще на дещо. Натякає на якісь дуже серйозні неприємності.

Переслідування патріотичної української інтелігенції посилюється...

 

10 червня 1973

У кожній людині є щось неповторне і цінне. Зайвих людей немає. Інша справа, наскільки людина має отого цінного і потрібного, як вона служить суспільству. На жаль, для диктаторів зайві люди існують, і вони, щоб позбутися їх, готують вбивчі кулі й атомні бомби, реактивні набої і біологічну зброю, спеціальні закриті псіхіатричні лікарні і табори особливого режиму, армади сексотів та обмовників.

 

15 серпня 1973

15 серпня 1947 р. Джавахарлал Неру - майбутній перший прем'єр-міністр незалежної Індії - підняв трикольоровий націонльний прапор, знаменуючи цим, що країна скинула колоніальне ярмо. А Україна?

"Дай мені, Господи, можливість робити тільки те, що я повинен робити". Молитва індуських брахманів.

 

15 вересня 1973

Древні казали, що людина мислить не головою, а серцем.

Може, тому і було так багато колись пророків. Вони бачили світ іншими очима і пізнавали його шостим почуттям, якого ми не маємо.

 

* * *

Мов планета,

серце має свою орбіту -

єдину.

Серце веде

людину.

 

На розгіллі космічних доріг,

де зірок повний міх,

у радощах чи скрусі,

серце у постійному русі.

І ніщо його не лякає...

Мов планета,

свою орбіту має.

 

11 жовтня 1973

За командою "згори" дирекція заводу прийняла на роботу 4-х дівчат. Їм по 16 років. Вони вагітні. Їх влаштували на роботу з метою, щоб мали декретні як матері-одиначки. Однієї дівчини прізвище Ладушка.

І мені пригадався голова довоєнного нашого колгоспу "Нове життя" Євген Ладушка, якого надіслали з міста. Він мав два класи освіти і був членом компартії. У сільському господарстві нічого не тямив, але дуже любив командувати і власноручно ставити на документах печатку, з якою ніде не розлучався. Колгосп швидко занепав, і його усунули з посади.. Коли йому про це повідомили, він із печаткою утік у степ. Там колгоспники зловили його і, коли відібрали печатку, він пригрозив: "Я ще напишу на вас!.. На Соловки загримите!.." Давно це було, але і зараз від того спогаду робиться моторошно.

16-18 листопада 1973

Протягом трьох діб був у Києві. Заходив до видавництва "Радянський письменник". Там сказали, що зауважень до "Перелісок" немає, у січні наступного року надрукують.

Того дня їздив до Григорія Кочура в Ірпінь, вітав з днем народження. Він у зажурі. КГБ звинувачує у надуманих гріхах. Хвиля репресій українських патріотів не припиняється.

М.Василенко та Г.Кочур. 1973, Ірпінь.

Микола Василенко та Григорій Кочур. 1973 р., м. Ірпінь.

Наступного дня знову зайшов до видавництва. Там сказали, що був дзвінок "згори", наказали "Переліски" не друкувати.

Ось так. Привітав опального літератора з днем його народження - отримуй покарання.

 

19 листопада 1973

У Херсоні і досі знаходиться В.Вільний. Сьогодні приходив до мене додому. Подарував з дарчим написом свій роман "Ти на світі одна".

 

Шкодував, що я так і не навчився по-сучасному жити.

 

10 грудня 1973

І.Гайдай відхилив мою добірку віршів, яку недавно обіцяв опублікувати у "Наддніпрянській правді". Відлуння "Перелісок" досягло Херсона. Догадуюся, що буде далі.

 

13 грудня 1973

Українці, які виховані на ідеях автократичного доктринерства, російської ментальності, соромляться свого походження. І досі, як за епохи царизму, їх називають gente Ukraine, natione Russi (за походженням українець, за національністю росіянин).

 

Про азійсько-російську ментальність пише М.Карамзін в "Історії держави Російської:

"Коломский епископ Вассиан говорил царю: Если хочешь быть истинным самодержцем, то не имей советников мудрее себя; держись правила, что ты должен учить, а не учиться - повелевать, а не слушаться...

Сонмы неистовых царевых воинов грабили город Тверь (1569), начав с духовенства и не оставив ни одного дома: брали легкое, драгоценное, людей мучили, убивали, вешали в забаву...".

Якщо Карамзін писав про ментальність росіян ХVI віку, то генерал-губернатор Петербурга Ф.Трепов у Російській Думі восени 1863 року сказав про те саме, але іншими словами: "Наше первоочередное задание как самой воинственной нации захватить в свои владения земли от западной Пруссии до Курильских островов и сколотить государство огромного размера. С этой целью нужно реализовать программу минимум - нивилировать малейшие проявления национального сознания в первую очередь в Южно-Русском крае, где хохляцкий патриотизм довольно живучий".

 

25 грудня 1973

План випуску продукції (вина) по заводу на 1974 рік зменшили. Відповідно до нового плану скорочують штати робітників. Сьогодні на засіданні завкому розглядали список "скорочених". Слюсар Іван Б. сказав: "Скорочувати Петренка не треба, пропоную скоротити Левченка, він живе краще Петренка і роботу іншу знайде". - "Хто? Петренко у боргах", - сказала Анна Р. - "Якщо він у боргах, то чому обідає на цілий руб? Я такого дозволити собі не можу" - не вгавав Іван.

 

Читати далі >>8 >>9 >>10 >>11 >>12 >>13 >>14 >>15 >>16 >>17 >>18 >>19 >>20 >>21 >>22 >>23 >>24 >>25 >>26 >>27 >>28 >>29