Усе мине. І це теж… Ці слова так і хочеться іноді сказати, дивлячись на сучасний Берислав. Наше місто, яке має понад 500-річну історію, переживає не найкращі, але і не найгірші часи свого розвитку. Були в історії міста і злети, і падіння його економічного і суспільного розвитку, були, і, маємо надію, ще будуть не одне сторіччя. Від колишньої фортеці Кизи-Кермен майже не залишилось слідів на території сучасного міста Берислав. Будівлі ХVIII сторіччя можна перерахувати на пальцях. Найбільше ж споруд кінця ХIX — початку ХХ століття, та й тих основна маса вже втратила свій первісний вигляд. Але іноді, після злив та дощів, на поверхні землі зринають німі свідки минулих часів — монети. Звичайно, і їх не минув невблаганний час. Поверхня їх вкрилась окисами, але якщо вдається ідентифікувати знахідки, то вони можуть “розповісти” немало цікавого. Взагалі ж, умовно, всі знайдені монети на території міста можна розподілити на дві великі групи — монети до початку ХVIII ст. і монети після 30-х років ХVIII ст. Чому взято такий розподіл? Перш за все на основі аналізу колекційного нумізматичного матеріалу, який знаходиться у колекціонерів м. Берислава та колекції Бериславського краєзнавчого музею. По-друге — взято історичне минуле міста, яке в 1700 р. стало прикордонним. Які ж монети можуть хронологічно підтвердити історичну межу століть? Звичайно ж, монети Османської імперії та Кримських ханів. Ці монети вирізняються перш за все написами арабськими буквами, часто неправильною формою, або ж незвичайною випуклістю. В основному, це мідні монети, але трапляються й срібні. Великий відсоток срібних монет, якими вочевидь користувались османи, мають дірочки для носіння монет на нитці. При тому така продірявлена монета не втрачала своєї цінності, а використовувалась як обігова на рівні з непродірявленою. В середні віки, коли, як відомо гроші ще здавалося б не відігравали основної ролі у товарообміні, конвертованість монет була значно вищою ніж в наш час. Монетами іноземних країн користувались як ворогуючі, так і дружні країни. І за основу такого обміну грошей на товар бралася вагова та якісна характеристика дзвінкої монети. Тому й не дивно, що серед знайдених монет є монети, карбовані Сигізмундом III — 1623 р. — це так звані “шостаки”, монети Австрії і навіть Франції. Та все ж це поодинокі випадки таких знахідок на теренах Бериславщини. Досить цікаві знахідки московських монет — копійок із срібла, карбованих за часів правління Олексія Михайловича. Їх форма нагадує луску, а розміри приблизно 1 см на 0,6 см. Велика вірогідність, що їх загубили під час облоги та штурму фортеці Кизи-Кермен російські ратники, або ж козаки, які під проводом Мазепи ввійшли до складу військ Шереметєва. Адже мідні гроші Московської держави, які карбувалися за грошовою реформою 1654-1663 рр. у великій кількості, українське населення не сприйняло. І жалування для козаків українські гетьмани вимагали сріблом та золотом. Так, відомо, що на з’їзді полковників в Корсуні 1658 р. Іван Виговський дістав із кишені жменю мідяків і кинув їх на стіл, сказавши: “Хоче нам цар московський давати жалування мідними грошима, але що це за гроші, як їх брати?” Та прийде час і для мідяків… Отже, основний відсоток монет, знайдених на території Берислава і датованих до 1700 р., становлять монети, карбовані Османською імперією та Кримськими ханами. Другий період економічного розвитку бувшої фортеці Кизи-Кермен, судячи з датованих монет, розпочинається приблизно після 1731 р. Чому я беру цю дату? Перш за все тому, що практично відсутні монети в колекціях нумізматів, карбовані раніше 1731 року, що може свідчити про незаселеність території зруйнованої фортеці, або ж малозаселеність місцевості. Політичні події з 1700 по 1731 рік дійсно не сприяли заселенню пониззя Дніпра. Зруйнування турецьких фортець із забороною відновлення та заселення, перехід гетьмана Мазепи на бік шведського короля, перемога Московського царя над шведами, заборона гетьманства на Україні, перехід частини козаків під покровительство султана, Задунайська Січ, політичні переслідування… Змінились царі не престолі Російської імперії, змінилось і ставлення до “малороссийского населения”, як тепер стали називати українців російські самодержці. Адже імперія мала розширитись на південь з максимальним використанням при цьому ресурсів південних регіонів. Повернуті милістю російської імператриці задунайські козаки стали південним щитом Великої Росії. Плата ж за кров — мідна російська монета. Серед монет ХVIII ст., знайдених в Бериславі, мені не відомо жодної із срібла. Лише мідні “полушки”, “деньга”, “одна копейка”, “две…”, “пять…”. Ці монети, карбовані за царювання Анни Іоанівни, Єлизавети Петрівни, Катерини II, Павла I, трапляються найчастіше. Особливо дивують п’ятаки Катерини II вагою до 70 г. Але ж чому сама мідь? Відповідь на це питання можна знайти у 3 томі “Історії запорізьких козаків” Д.І.Яворницького (стор. 415-416): “…Стеснения для торговли с Крымом запорожские козаки встретили лишь во второй половине ХVIII века со стороны русского правительства, по случаю распоряжения выдавать запорожцам денежное жалование не серебряной, а медною монетою. В 1764 году, июля 7 дня, императрица Екатерина II писала в своем указе на этот счет следующее: “По представлению находящегося в Крыму консула, премьер-майора Никифорова, в наш сенат коллегия иностранных дел объявляла, каким образом великороссийские купцы и запорожские козаки через Днепр и Украинскую линию, и от Бахмута по слабому смотрению таможен, явно, а большей частью тайно разными вымышленными средствами в торгах до Сичи запорожской, а от оной чрез реку Днепр провозят здешнюю серебряную монету в крымскую сторону, где покупая виноградные вина и товары, возвращаються в Сич и малороссийские полки; и сверх того запорожцы покупают соль из ханского озера; и по точному консульскому осведомлению той серебряной монеты каждое лето до 60000 и более туда привозится, которая там остается и переделывается в тамошние деньги и на ханские расходы употребляется, ибо другого серебра крымский хан ниоткуда достать себе не может… И потому в нашем сенате определено: 1) Для пресечения… тайного провоза здешней серебряной монеты на крымскую сторону во все тамошние места, наикрепчайше подтвердить изданные о том указы, а особливо публикованный в 1744 году, мая 11 дня, коими вывоз проезжающими из России за границу российской серебряной рублевой, полтинной и протчей монеты и сделанной всякой посуды и слитков накрепко запрещен… 2) Подлежащее войску запорожскому ежегодное жалование производить отныне впредь медною, а не серебряною монетою из ближайших мест к их Сичи, отправляя к ним оное водою по реке Днепру”. Ось і відповідь. Мідь, а не срібло за кров. Мине не так багато вже часу, і Катерина II підпише укази про ліквідацію Січі, при приєднання Криму до Російської імперії. І про заснування міста Берислав. Про бурхливий економічний розвиток міста в ХIX ст. свідчить досить значна кількість знайдених монет, датованих від 1800 р. по 1899 р. В основному це монети дрібних номіналів 1/4, 1/2, 1, 2, 3 копійки з міді, іноді і 5 копійок. Більші номінали в 10, 15 та 20 копійок трапляються значно менше і найчастіше датовані початком ХХ ст. Монети номіналом в 25, 50 копійок та 1 “рубль” досить рідкісна знахідка, адже собівартість їх за часів царату була досить високою, і будинок 6 м на 10 м в Бериславі можна було придбати за 60-100 “рублей”. І остання група монет, які іноді вимиваються з ґрунту — монети періоду становлення СРСР. Це мідні монети номіналами в півкопійки, 1 копійку, 2, 3 та 5, а також із білону (сплаву міді і срібла — 50 на 50%) — 10, 15, 20 копійок. Срібні 50 копійок рідкісна знахідка, бо в основному ще з 20-30 рр. “осіли” на руках населення. З початку 30-х років мідні монети замінюють на монети із сплавів міді, а срібні на нікелеві. Чимала кількість монет ХIX — початку ХХ ст. зазвичай пов’язана з розвитком торговельно-грошових відносин на території міста, збільшенням кількості населення, зменшенням вартості дрібних номіналів монет і звичайно ж з подіями 1917 року, коли грошові знаки царської Росії втратили купівельну спроможність. Монети — це німі свідки нашої історії, історії нашого краю, нашого міста. Але скільки цікавого вони можуть нам розповісти, якщо уважно до них поставитись, а не розглядати їх як лише метал. Чудово, що Україна наприкінці ХХ століття має не тільки державність, а й свою валюту, свою монету. Монету, яка розповість майбутнім поколінням про наше сьогодення.
