Урочисте привітання славного тавричанина, самобутнього поета відбулося у стінах Херсонського державного університету. Наш заклад приймав свого шанованого випускника Анатолія Кичинського. Своєрідний, високопоцінований у сфері літературотворчості митець словоообразу цього року удостоєний почесного визнання Комітетом національної премії ім. Т.Шевченка. Поет приймав поздоровлення від друзів і колег: письменника М.І.Братана, ректора ХДУ Ю.І.Бєляєва, голови обласної письменницької організації В.С.Загороднюка, голови Комітету національної премії ім. Т.Шевченка Р.М.Лубківського, від викладачів і директора Інституту філології та журналістики В.П.Олексенка та його студентів. Майже всі факультети нашого університету прийшли висловити свою радість за Анатолія.
Микола Братан розпочав свою промову з рядків Ліни Костенко: "Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі", що стало промовистим епіграфом до всього свята. Микола Іванович із захватом і щирою повагою розповідав про Анатолія Кичинського. Особливо вразила гостей свята історія про те, як кілька років тому, перебуваючи в Австралії, Микола Іванович почув рідні переспіви по радіо - пісню "На відстані сльози" на слова херсонського поета Анатолія Кичинського. Що може бути приємнішим у далекій, нехай і привітній, але чужій країні?! Після розповіді М.Братана усіх захопила влада музики і співу ансамблю "Славутянка".
Ректор Херсонського державного університету висловив теплі привітання пану Анатолієві. "Він ніколи не був заангажований - ні ідеологічно, ні фінансово. Ніким і нічим", - ділився своїми переконаннями Юрій Іванович. З паном ректором справді можна погодитись і у тому, що ніякий навчальний заклад не зміг би дати Анатолію Кичинському те, що йому дали Творець і Батьківщина.
Голова обласної письменницької організації В.С.Загороднюк присвятив лауреатові власні поетичні рядки, що дуже його зворушило.
Захищати національні надбання у галузі літератури закликав усіх присутніх голова Комітету національної премії ім. Т.Шевченка Р.М.Лубківський.
Квіти і добрі побажання нових досягнень у літературній творчості дарували у цей день визначному поетові Анатолію Кичинському.
У другій декаді червня 2006 року Літературна студія імені Василя Вишиваного Херсонського державного університету провела ювілейний вечір, присвячений 100-річчю від дня народження великої доньки українського народу, "поетки з Божої ласки" (Ю.Бойко) - Олени Іванівни Теліги (Шовгеневої).
Власне, вся Україна святкувала офіційно цю дату 21 липня, коли й народилася письменниця. Проте літстудійці дозволили собі згадати "незлим тихим словом" Олену Телігу трохи раніше. Дійство було зорієнтоване на студентську молодь, у якої в червні закінчувалася сесія і розпочиналися літні вакації.
Ведучі ознайомили аудиторію з непростим життєвим шляхом "хіба першої поетки після Лесі Українки" (Д.Донцов), а інші учасники протягом вечора декламували поезії як самої ювілярки, так і тих, що писали про неї та її золоті сліди в історії нашого народу, його визвольних змагань і державницьких замірів.
Згадавши про знайомство Олени Іванівни зі своїм майбутнім чоловіком Михайлом Телігою, студентка Олена Петренко емоційно й натхненно презентувала вірш "Чоловікові", від чого всі слухачі були в неабиякому захваті.
Коли ж ведучі закцентували увагу аудиторії на громадських і мистецьких позиціях поетеси, пролунав вірш "Я руці, що била, - не пробачу" у виконанні члена літстудії Наталі Маховик, яка передала гостре відчуття своєї гідності жінкою-героїнею.
Далі мова велась про настанови Олени Теліги в різних царинах, адресовані сучасникам. Ішлося про безкомпромісність і принциповість в обстоюванні національних ідеалів. А відтак прозвучав вірш "Сучасникам" у виконанні Тетяни Лісової.
Краще зрозуміти Олену Телігу як людину і громадського діяча допомагають її листи, публіцистичні виступи та статті, а тому не обійшлося на вечорі і без образу самої поетеси, який вдало відтворила студентка Ганна Поліщук. Виконавиця зачитувала уривки з листів, від першої особи ділилася роздумами і спостереженнями письменниці.
Відомого літературознавця і критика Дмитра Донцова з його схвальними відгуками про О.Телігу зіграв студент-філолог Сергій Федоров.
Під завісу ювілейного дійства Вікторія Щербаченко продекламувала, наче проспівала, незабутню "Вечірню пісню" поетеси. А ведучі звернули увагу на останні факти з полум'яного життя Олени Теліги, її героїчну смерть як діячки Організації українських націоналістів і керівника Спілки письменників від рук гітлерівців. Прозвучали слова з напису, залишеного на одній зі стін гестапівської камери-катівні: "Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга...".
Біля портрета української подвижниці було запалено поминальну свічку. Студентська молодь мала можливість ознайомитися з книжковою виставкою, присвяченою життю і творчості Олени Теліги.
По завершенні вечора слухачі підходили й щиро дякували організаторам за те, що відкрили для них малознані досі відомості про чарівну жінку і пророчицю, яка в свою темну епоху била на сполох, будила націю до гідності й самоповаги.
(про Єфремовські читання в Херсонському державному університеті)
Указ Президента України від 15 червня 2006 року зобов'язав Міністерство освіти і науки вжити заходів щодо вшанування пам'яті визначного громадського й культурного діяча, славетного критика, публіциста, літературознавця, письменника, мемуариста Сергія Олександровича Єфремова (1876-1938), серед яких вивчення та популяризація його доробку, осмислення ролі цього подвижника у відродженні Української Держави, її науки, освіти, красного письменства.
Однак слід відзначити, що на Херсонщині ця епохальна постать "засвітилась" ще в другій половині 80-х років - на хвилі процесів демократизації. Викладачі та студенти Херсонського державного університету виявляли посилений інтерес до публікацій критика в періодиці, а згодом отримали можливість прилучитися до спадщини С.Єфремова завдяки надісланому з Мюнхена, з Українського Вільного Університету, двохтомного видання знаменитої "Історії українського письменства" (1989). Пізніше книгозбірня університету та бібліотечка кафедри українського літературознавства поповнилися іншими джерелами, що розширювали уявлення про цього вченого - автора кількох тисяч праць (!).
Викладачі ХДУ брали участь у Всеукраїнських наукових конференціях, присвячених С.Єфремову та Розстріляному Відродженню, зокрема в Черкаському державному педагогічному інституті (тепер Національному університеті імені Богдана Хмельницького). Нині такі наукові форуми набули міжнародного статусу.
І ось нарешті вшанування пам'яті С.Єфремова отримало загальнодержавний статус, згідно з Указом Президента України В.Ющенка.
Нещодавно і в нашому Інституті філології та журналістики ХДУ відбулась небуденна подія - Єфремовські читання, підготовлені викладачами і студентами вузу, членами Літературної студії імені Василя Вишиваного. Захід виявився цікавим і плідним. Вели читання доценти Алла Демченко та Галина Немченко. Зі вступним словом про видатного критика виступила кандидат філологічних наук, доцент Наталя Чухонцева. Вона підкреслила значущість і феноменальність постаті цього українського діяча на тлі подій і явищ ХІХ-ХХ століть, окреслила обшири його справді титанічної праці на терені вітчизняного літературознавства, критики, публіцистики.
Студентка Валентина Панкратова (V курс) присвятила свою доповідь "Щоденникові" С.Єфремова. Крім безпосередньої характеристики даної пам'ятки, вона висловила думку з приводу жанрової специфіки цього записника. Художня манера оповіді, образність - це ті риси, які сподвигнули Валентину назвати щоденник художнім твором. Хоча на конференції були й прихильники цієї думки, але значна частина учасників не погодились з цим. Адже щоденник від самого початку створювався як записник приватних думок і суджень, які не були розраховані на широкого читача або читача взагалі. Тому, швидше за все, щоденник є історичним документом, а стиль його написання відповідає стилю ходу думок автора.
Однак на цьому суперечки не закінчились. Бурхливе обговорення викликала доповідь Вадима Лубчака (ІІІ курс) "М.Коцюбинський в оцінці С.Єфремова". Юний критик підійшов до цієї теми серйозно і дуже емоційно, тож викладачі і студенти старших курсів порадили йому поглянути на методику дослідження дещо в іншому ракурсі, що набагато точніше висвітлюватиме дане питання.
Окрім названих студентів, зі своїми доповідями виступили також Олена Петренко ("Проблема голоду в українській літературі. Художні твори про голод в інтерпретації С.Єфремова", ІІІ курс), Вікторія Бочко ("Марко Вовчок в оцінці С.Єфремова", ІІІ курс), Наталя Маховик ("С.Єфремов про творчість О.Кобилянської", ІІІ курс), Юрій Гайдученко ("Котляревський в оцінці С.Єфремова, ІІ курс), Наталя Юріна ("Поезія самотності": Трактування С.Єфремовим доробку Лесі Українки", ІІІ курс), Сергій Федоров ("С.Єфремов про письменників XIX - поч. XX століття: О.Олесь", ІІІ курс), Юлія Соломахіна ("М.Максимович в історії української самосвідомості за оцінкою С.Єфремова", ІІ курс), Ірина Стамплевська ("С.Єфремов в оцінці С.Павличко", V курс).
Дискусії, що виникали між студентами та викладачами, свідчать про неабияку зацікавленість і появу нових поглядів у сьогоднішньої молоді на історію розвитку національної літератури. На конференції була представлена багата виставка видань, присвячених Сергію Єфремову.
Цей захід був одним із численних, які проводились цього дня майже по всіх закладах освіти нашої країни. Саме таким чином - Всеукраїнським пошануванням пам'яті видатних синів народу, відбувається зміцнення і духовний зріст держави.
