(ПРО І.М.ЧЕЛЮКА - ВІДОМОГО ГРОМАДСЬКОГО ДІЯЧА, ПЕРШОГО ГОЛОВУ ХЕРСОНСЬКОГО ТОВАРИСТВА "ПРОСВІТА")
На хвилі української революції 1917-1920 рр. підвелись і активно діяли у нашому краї поборники національного і соціального визволення України І.Челюк, Н.Малеча, М.Чернявський, А.Конощенко. Особливе місце серед них посідає Іван Микитович Челюк.
...У липні 1917 р. в Херсоні було утворено місцевий осередок української партії соціалістів-революціонерів. Її членом став, поряд з іншими херсонцями, й Іван Челюк - бухгалтер Херсонського повітового земства. Лозунги українських есерів "Хай живе демократична республіка", "Хай живе Земля і Воля" знайшли відгук у свідомості Челюка, людини мислячої, настроєної прогресивно і демократично.
Іван Микитович був людиною активною, дієвою, палко любив Україну і щиро переймався її долею у той непростий час. Він був прихильником ідеї української державності, схвально ставився до політики Центральної Ради і засуджував факт вилучення Херсонської губернії зі складу території, де порядкувала Центральна Рада та Генеральний Секретаріат. У серпні 1917 р., коли на установчих зборах Херсонської спілки дрібного кредиту Челюка було обрано до ради спілки, під його впливом приймається рішення: вітати Центральну Раду і протестувати проти виключення зі складу України Херсонської губернії.
У листопаді 1917 р. у Херсоні було засновано революційну раду з представників політичних партій і громадських формувань. Челюка І.М. було обрано кандидатом у бюро ради, він ввійшов до складу комісії з питань інформації.1
Іван Микитович вважав, що "... треба піднести рідну занепалу культуру на належну височінь, щоб вивести свій рідний народ з того занепаду і безладдя, в якім він тепер знаходиться".2
Він не тільки писав, а й активно діяв. З іменем Челюка пов'язано утворення культурно-просвітницької організації "Українська Хата" у 1917 році, пізніше він стає головою ради товариства "Просвіта". Товариство під керівництвом Челюка проводить велику роботу в галузі пропаганди історії України, літератури, мистецтва, влаштовуються лекції, концерти, організовуються курси українознавства, український хор, національний театр. Цікаво, що перша заявка на влаштування вистави українським національним театром надійшла 30 грудня 1917 р. від Херсонського осередку партії українських есерів.3
З глибоким болем пише Челюк про те, як був розгромлений театр у березні 1918 р.: "... вандали ввірвались в театр, пограбували майно, бібліотеку, порвали на онучі прапор з написом "Хай живе вільна Україна", розбили бюст Франка..., викололи багнетом око і пробили голову в бюсті Кобзаря".4
Та Іван Микитович вірить у позитивні зміни, треба тільки, як він зазначає, "... поставити на належну височінь культурно-національний розвиток людності".
Важливим фактором суспільного розвитку, як вважав Іван Микитович, є кооперативний рух. Він був палким прихильником кооперації, його теоретиком і практиком. Челюк покладав великі надії на кооперацію як на засіб піднесення добробуту, організованості, національної свідомості широкого загалу. І.М.Челюк брав участь у роботі всеукраїнського кооперативного з'їзду в Києві у вересні 1917р., був делегований від Херсонської спілки кредитових і позичково-ощадних товариств на III-й Всеукраїнський кооперативний з'їзд у травні 1918 року.5 І.Челюк був головою Забалківського кредитового товариства, у серпні 1917 р. обирається до ради Херсонської спілки установ дрібного кредиту.
Іван Микитович був організатором товариства "Українська книгарня". Мало сказати - організатором, він був душею цього привабливого починання, його організаторські здібності, енергія, переконаність, віра в успіх справи запалювали однодумців - Лиханського Хрисанфа та Степана, Караянія Саву, Жайворонка Прокопа, Хрисоскулі Івана та інших. Закликаючи херсонців вступати до кооперативу "Українська книгарня", Іван Микитович писав:
Гартуймося, єднаймося в товариство чесне. Хай під чесними трудами Вкраїна воскресне.6
Іван Челюк щиро вболіває за успіх справи і, не бачучи в земляків очікуваної активності, нарікає:
"серед нас є багацько таких, що привикли лежати на печі, грітися у просі, а про те, що робиться поза його хатою, йому байдуже. Українці! Скинте з себе млявість, беріться активно до будування нашого вільного національного життя".7
Товариство "Українська книгарня" розгорнуло широку просвітницьку і видавничу діяльність, стало знаним і за межами Херсонщини. Взагалі, перебування Челюка на чолі "Української книгарні" - то тема для окремого цікавого дослідження.
Говорячи про Челюка, безперечно одне - діяльність цієї непересічної особи багатогранна і позначена обдарованістю. Не випадково ж, що всі, хто знали його, поважали і високо цінували. Наведу такий приклад, взятий з архівних джерел.
У кінці квітня 1919 р. І.М.Челюк був заарештований губернською надзвичайною комісією по боротьбі з контрреволюцією. Правління Херсонської спілки кредитових і ощадно-позичкових товариств терміново пише в ЧК:
"... весь Херсон і повіт знають Челюка як борця за народне право і ворога спекуляції... Правління Херсонської спілки сільських і міських кооперативів і дві спілки споживчих товариств з числом членів 11248 чоловік ручається за свого голову Івана Микитовича Челюка і прохає комісію звільнити Челюка"...8
Пізніше, вже в радянський час, Іван Микитович доклав немало зусиль, аби в Херсоні почала діяти українська автокефальна церква. У 1921 р. така церква була відкрита. Це Храм св.Великомучениці Олександри.
Челюк був здібним публіцистом, часто виступав на сторінках друкованих видань у 1917-1920 роках. Писав, як і жив: розумно, чесно, завзято. Багато з написаного ним вісімдесят років тому і сьогодні не втратило актуальності.
Пізніше, в силу різних причин, Іван Микитович відходить від громадського життя. У 1931 році був заарештований, звинувачений у контрреволюційній діяльності, засуджений умовно.
Іван Микитович, ніби відчуваючи свою лиху долю, у 1933 році виїздить у Горьківську область, та чомусь повертається...
Влаштовується на роботу бухгалтером-ревізором у Херсонторг. У 1937 році його знову заарештовують. На цей раз йому в ході слідства пригадали все: і членство в партії українських есерів, і діяльність на ниві культурницького руху, українізації ("буржуазний націоналіст"), і участь у політичних подіях 1917-1920 років.
Постановою трійки управління НКВС по Миколаївській області Іван Микитович Челюк засуджений до розстрілу. Вирок виконано в ніч з 2 на 3 грудня 1937 року.9
Місце його поховання невідоме.
Проте знаємо, що народився І.М.Челюк на Полтавщині, в селі Свиридівка Лохвицького повіту.
У фондах держархіву є чимало матеріалів, що висвітлюють діяльність Челюка.
...Завжди незмінно радію і хвилююсь, коли зустрічаю в архівних документах знайомий підпис, виразний і чіткий, зроблений упевненою рукою - "Іван Челюк".
МІНІСТЕРСТВУ НАРОДНОЇ ОСВІТИ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕАТРУ В М. ХЕРСОНІ
16 липня 1918 р.
№ 281 Товариство "Просвіта". Херсон, Потьомкінська вулиця.
Херсонський Український національний театр мешкається в городському народньому будинку. Будинком цим раніш керував комітет, обраний для цего міською думою. Проте цей будинок перейшов до користування Т-ва "Просвіта" таким чином.
У травні місяці 1917 р. при Т-ві "Українська хата" заклався драматично-музичний гурток і мішаний хор співаків з української молоді. Вирішено було влаштувати щотижня літературні ранки, концерти-вечірки, а по змозі й вистави. Не дивлячись на скрутні обставини розпочалась дружна робота і в скорім часі було улаштовано декілько концертів, вечірок для членів товариства і для приватньої публіки. Але з перших же кроків з'ясувалось зовсім неможливе становище з справою по відшукуванню помешкання для улаштування концертів чи вистав. Перший, наприклад, концерт відбувся в будинку військово-фельдшерської школи. Другий в залі Губерніяльного Земства, а для вистави зовсім не знайдено театру, позаяк усі були зайняті. Звичайно, що при таких умовах неможливо було вести більш-менш планомірні роботи.
Потроху первим став роспадаться драматичний гурток, а потім перестав існувати й хор. Тоді виникло питання про необхідність мати постійне помешкання, котре було-б пристосовано і для театра. З приводу цього писались ріжні доклади, прохання в міську думу, листи до редакцій і організацій і нічого з них не виходило. Не раз прохали городське самоврядування, щоб воно одвело Т-ву народній будинок, але кожного разу городське самоврядування одмовляло, спосилаючись на те, що там лазарет союза городів.
Зверталось Т-во і до союзу городів, зазначалось, що пораненних румин (а їх було там всього 20-25 чоловік) можно перевести в другій лазарет.
І тут з наших прохань нічого не вийшло. А тут прибув Віленський полк, прохають негайно приступити до влаштування для козаків лекцій, курсів, вистави. Для козаків куреня, в котрому лічилось уже декілька сот чоловіків, теж необхідна була негайна широка освітня робота, позаяк більшовизм поширювався і поширювався поміж вояками…
І ось у грудні місяці минувшаго року при такому становищі козаки куріня вирішили зайняти народний будинок революційним шляхом і передати його революційній українській раді…
Отже 20 грудня в народній будинок прийшло 8 козаків, зайняли помешкання і поставили варту. А знов зорганізовані драматично-музичний та співочий гуртки розпочали діяльно готовиться до концертів і вистав. Посипалось багато прохань від ріжних організацій українських і неукраїнських улаштувати що небудь на користь організації, або здати театр під вечір…
Таким чином у Херсоні почав існувати Український національний театр. Перша заява була одержана 23 грудня від Укр. Пар. соц. рев. влаштувати виставу на користь виборчого фонду в Укр. Уст. зборів укр. партії.
Гадаючи закласти в Херсоні справжній серйозний Український Національний театр, а для того не хапаючись треба добре підготуватися.
В 3-4 дні приготовились до вистави, котра й відбулася 31 грудня на новий рік. Звичайно, що як у програмі вечора, так і в його виконанні було багато хибного. Ставили водевілі "Солоха", "Товариш пролітайло" і концертний відділ. Театр був переповнений.
На новий рік вечір одбувся вдруге, тілько з меньшим матеріальним успіхом. Крім того у день для дітей була ялинка з подарунками. Діти декламували співали і танцювали. Найбільший успіх випав дітям, котрі декламували по українські. 7 січня грали пьесу "Невольник" для козаків куріня, Віленського полку і 44 зап. піш. полку. А тим часом рада Т-ва "Просвіта" в засіданю своему 9 Січня, обміркувавши справу з утворенням в Херсоні національного театру, доручала д. Шумському їхать у Київ і звернуться в Міністерство освіти в театральний відділ з проханням про финансову допомогу. Крім того ухвалено було підшукать для драматичного гуртка свідомого, освідченного режисера, а також декілька артисток і артистів, позаяк сили гуртку були дуже слабі. Тим часом драматичний гурток все таки продовжував діло далі, так наприклад, і 4 січня відбувся концерт вечір, 21 січня вистава для учнів, ставили "Невольник" і 28 січня "Брат на брата".
Після приїзду з Київа д.Шумського робота пішла жвавіше. Відбулося цілий ряд вистав, а саме: 2 лютого "Безробітні", 3 лютого "Концерт", 4 лютого "Хатня революція", 10 лютого "Бурлака", 11 лютого "Останній сніп", "Як вони женихались" і концертний відділ.
Між 11 лютим та місяцем березнем Херсон находився в стані облоги по постанові совітської влади, тому грати було неможливо.
2 березня "Степовий гість", 3 березня "Невольник" і 4 березня "Відзнака роковин смерті" Т.Г.Шевченко.
Важкі часи пережив Національний театр під час совітської влади. Широке громадянство, котре завжди заповняло Народній будинок, коли в ньому грали малоруські трупи, не йшло в театр тому, що по Херсону ходили ріжні балачки і чутки відносно Українського Національного театра, дійшло майже до того, що називали дні, коли театр або взорвуть, або прийдуть червоногвардійці й переб'ють всіх, хто там буде. Через це збори були не великі і в решті получився дефіціт. Але це ще не біда. 4 березня в національному театрі відбулась відзнака роковини Великого Кобзаря України Т.Г.Шевченка. Представниками городського самоврядування земських установ і ріжних організацій були положені вінки. Хор проспівав кантату "Б'ють вороги", актори дружно виконали пьесу "Назар-Стодоля", в концертному відділі співали й декламували твори Великого поета, поминаючи його не злим тихим словом. Враження взагалі свято зробило чудове.
Довго Херсонське українське громадянство буде пам'ятати це перше вільне свято. Це було 4-го, а 5-6 березня в національний театр влучає більш 10 снарядів, у вікно летять кулі і руйнують його вщент. Мало того, вандали ввірвались в театр, порвали декорації та попсували майно: пограбували вбрання, зброю, бібліотеку, знищили документи і книги, порвали на онучі[…] прапор з надписом "ХАЙ ЖИВЕ ВІЛЬНА УКРАЇНА", розбили портрет Франка, а бюст того, кому підносили позавчора вінки, образ Великого борця за волю і правду, розбили, викололи багнетом око і пробили голову в бюсті Кобзаря. Цього не можна забути ніколи. Кожний громадянин увійшовши тепер в відновлений національний театр побачить фотографії руїн театра під час влади "варварів", а також і фотографію кощунства над стражником за український народ. Після погрому, який нанесено театрові більшовиками та фронтовиками, дуже довгий час городська управа не приступала до його ремонту, а потім хоч і приступила, але ця робота проводилась дуже кволо так, що й великодні святки театр пустував. Коли поглянуть як городська управа віднеслась до ремонту городського театру[…] того де працює руська трупа, то побачимо що за тиждень цей театр уже обремонтований.
Врешті решт "Просвіта" дочекалась, що помешкання народного театру було кінчено ремонтом і з слабими силами Т-во роспочало знов роботу по влаштуванню вистав...
Але приступити до роботи Т-во "Просвіта" зараз немає можливості, позаяк городська управа щось задумала відібрати від Т-ва помешкання бувшої городської аудиторіі з приводу цього раніш відбулось кілька засідань городської комісії по завідуванню народним будинком і на одному з них постановлено принципово здати Т-ву "Просвіта" в оренду, але останній час де-які нові керівники городської управи намірюються провести таку думку щоб скасувати попередню постанову про здачу будинку "Просвіті" в оренду і відібрати його в розпорядження городської управи, щоб мовляв "всі національності" могли користуватись будинком, а не одна українська, не зважаючи на те, що "Просвіта" не відмовляла ніколи давати в вільні години помешкання для інших організацій. Все таки є певна надія що у города не підніметься рука відібрати від "Просвіти" це помешкання …
Добродій Шумській, що вів режисуру тепер не має можливості віддавати багацько часу цій праці, позаяк він служить в державній установі.
Останній час музично-драматичний гурток Т-ва "Просвіта" дає вистави два рази на тиждень по суботам і неділям, окрім того по неділям в день міським українським національним шкільним комітетам влаштовуються дитячі ранки, на яких бере участь і музично-драматичний гурток.
При театрі склався гарний український хор під керуванням д. Манченка, утримування котрого обходиться Т-ву "Просвіта" 1050 карбов. на місяць.
Правда з огляду на безпорядне фінансове становище національного театру дуже часто хор на половину свою платню жертвував "Просвіті".
Оце в літню пору коли в театрі грати душно і треба зробити ремонт декорацій і інше є намір направити музично драматичний гурток для влаштування вистав по селам. З приводу цього було уже кілька прохань від сільських "Просвіт". Хор "Просвіти" також намічає влаштувати кілька концертів на селах.
Одним словом праця і дуже корисна ведеться, але на перешкоді стоять матеріальні труднощі.
З огляду на це, Рада Т-ва "Просвіта" двома листами від 25 травня 1918 року звернулась до Міністерства Народної Освіти (департамент позашкільної освіти) з проханням асигнувати Т-ву "Просвіта" матеріяльної допомоги на справи Українського Національного театру 25000 карб., на утримування Українського національного хору 5000 карбованців.
На ці прохання Т-во "Просвіта" одержало від Міністерства Народної Освіти департамент позашкільної освіти з дня 10 червня 1918 р. за №631/11490 відповідь що, наше прохання від 25/V 1918 р. передано Театральному Відділу Міністерства Народної Освіти.
Голова ради Т-ва "Просвіта" Іван Челюк
Державний архів Одеської області, Ф.42, оп.37, спр.62, арк.4-6.
Документ подається зі збереженням стилістичних та орфографічних особливостей тексту.
