СТВОРЕННЯ "УКРАЇНСЬКОЇ ХАТИ"
"…тут, у цьому цілковито змосковщеному місті, я наглядно бачив, яка могутня сила дрімає в ідеї українства, що доволі було попрацювати два-три роки, і душа українська, яку присипляли пропагандою, заборонами, тюрмами й Сибіром, розбудилася і заговорила так голосно, як цього бажав і сподівався великий Шевченко".
Петро Карманський. "У Херсоні".
Нову сторінку в історії українського культурного життя відкрила Лютнева революція 1917 року. 4 березня 1917 року в Херсоні було отримано офіційне повідомлення про повалення царату. Місто немовби ожило.
"За декілька місяців Росія виговорила усе, про що мовчала ціле сторіччя. ... по всій країні вдень і вночі йшов суцільний безладний мітинг.
Людські збіговиська шуміли на міських майданах, у пам'ятників і пропахлих хлором вокзалів, на заводах, у селах, на базарах, у кожному подвір'ї і на кожному східці мало-мальськи населеного будинку. Клятви, заклики, викриття, ораторське полум'я..."1 - писав Костянтин Паустовський, згадуючи той час. Не був виключенням й Херсон: мітинги, маніфестації, збори, дискусії, створення всіляких спілок, громадських комітетів та відділень політичних партій проходили мало не щодня.
Ось у ці дні, серед оголошень про час засідання партії Народної свободи, загальних зборів сіоністів Херсона, про підготовку другого польського мітингу, у місцевій газеті з'явилося оголошення, що було підписано Нестором Малечою:
"Українці! Гуртуймося! Вільна Україна вимагає нашої негайної праці"2
І незабаром у помешканні II товариства Взаємного кредиту 19 березня о 12-й дня відбулися офіційні збори херсонських українців. У ньому взяли участь визнані авторитети старої Громади і представники нового покоління. Головним підсумком зборів було рішення про заснування культурно-просвітно-політичного товариства "Українська Хата в Херсоні" та створена комісія з підготовки статуту. В комісію увійшли Андрій Грабенко, Микола Чернявський, Терентій Якушев і Нестор Малеча.
Збори звернулися до редакцій "Херсонських новин" і "Известей Херсонского уездного земства" з проханням відкрити українські рубрики. І незабаром в цих виданнях з'явилися власні українські відділи, в яких почали друкувати політичні заклики, статті, вірші та новини українського національного життя.
Перші українські Звернення були написані ще не дуже вмілою рідною мовою, але щиро, яскраво та зворушливо: "Громадяне і громадянки! Прийшов час і народ український кличе до себе всіх своїх синів і дочок. Не соромтесь і не цурайтесь своєї національності. Заявляйте сміло, хто ви такі. Нас 30 мільйонів. Коли ми зорганізуємося і коли в один голос скажемо своє слово, то це буде сила і його почують у всіх кінцях держави Російської.
Організуємося! Ми хочемо в новий, вільний храм держави Російської увійти як вільні до вільних, як рівні до рівних, з щирим серцем і ясною надією"3
25 березня в приміщенні II товариства Взаємного кредиту о четвертій годині дня відкрилися установчі збори товариства "Українська Хата". "Прийшло багато охвицерів та салдатів, - писала газета "Вісник товариства Українська Хата в Херсоні". - Всі вони балакали по-своєму, своєю рідною мовою, всі раділи"4. В гості до херсонців завітав представник Миколаївської "Просвіти" Панас Саксаганський. Головуючим на зборах був Микола Чернявський, писарем - військовий чиновник Нестор Малеча, відомий діяч херсонського українського революційного руху, який згодом брав активну участь у визвольних змаганнях.
Збори надіслали вітальну телеграму голові Виконавчого комітету Державної Думи Михайло Родзянко. Цікаво, що ця телеграма розпочиналася словами "херсонське українське громадянство звертається до Вас, як українця по крові…"
У своєму виступі Микола Федорович Чернявський говорив: "…як тяжко, між іншим, жилось українському письменникові і кожному свідомому українцеві в тільки що минуле лихоліття, коли була заборонена українська преса, коли за знайдене у когось українське Євангеліє замикали у в'язницю. Бути українським письменником і просто свідомим українцем було самопожертвуванням. Але той час минув і його не буде!"9
Збори затвердили статут "Української Хати в Херсоні", головними завданнями якого було заснування шкіл, бібліотек, книгарень, читання просвітницьких курсів, публічних лекцій, проведення концертів та вечорів, тобто усього, що "працює на всіх напрямах, які ведуть до взаємного єднання окремих людей українського походження і пробудження їх національної свідомості".
Своєю метою новостворене товариство обрало "відродження українського народу і придбання йому відповідних часу прав в Державі Російській".
В Тимчасову Раду товариства увійшли Андрій Грабенко, Нестор Малеча, Терентій Якушев, Іван Челюк, Хрисанф Лиханський, Юрко Шомін, Сергій Бобров, Кузьма Курінний та інші - усього 17 чоловік. Товариство очолив Микола Чернявський. До товариства записалося 103 члени, серед яких було й 10 жінок.
Найближчими заходами було заплановано видання власного Вісника, проведення Шевченківського концерту та ініціювання курсів з української мови, історії та географії для вчителів Херсонського повіту.
Товариство "Українська Хата в Херсоні" стала першим легальним українським національно-культурним та політичним товариством у нашому регіоні, провісником "Просвіти", українським політичним клубом, який об'єднав усіх свідомих українців навколо національно-демократичних, поступових ідей.
Свою назву, ймовірно, херсонське товариство взяло за прикладом "Української Хати в Одесі". Зв'язки херсонської й одеської громад були традиційно тісними. В Одесі ще в 1905 році, першій в російській частині України, було створене товариство "Просвіта". Внаслідок гонінь царського уряду, в листопаді 1909 року одеська "Просвіта" була заборонена. Але вже в 1910 році просвітяни спромоглися організувати "Одеський український клуб", який виконував просвітницькі функції. В 1911 р. з музично-драматичної секції "Просвіти" було створено товариство "Українська хата в Одесі", яке продовжувало діяльність до 1917 р.
В березні 1917 р. "Українська хата" з'явилася й в Херсоні.
"...до цього часу в Херсоні ніщо не нагадувало про українство, хоча його в повіті і живе 75%.
Тепер воно має свою хату"9
ПЕРШЕ УКРАЇНСЬКЕ СВЯТО В ХЕРСОНІ
Щасливі ми, що в наших думках роїлися великі ідеї,
а в серцях наших горіли великі бажання.
Микола Чернявський
Квітень став початком великої просвітницької роботи українського товариства. За короткий час були створені українська книгозбірня, читальня, книгарня, заснований артистично-співочий гурток, відкрилася військова філія. З 12 квітня розпочала свій вихід перша україномовна газета "Вісник товариства "Українська хата в Херсоні".
В квітні відбулася й перша в історії нашого краю українська національна маніфестація. Херсонські газетярі назвали її грандіозною. І це було дійсно гучним початком "відродження херсонського українства".
На початку місяця в місцевій пресі були надруковані запрошення: "Панове громадянство!... Озвіться і прийдіть усі хто знає, що він українець... Закликаємо громадянство зібратися 16 квітня на 1 годину дня на майдані коло водокачки (зараз площа Свободи - Д.Б.). Просимо приходити в національному, у кого є, убранні і з корогвами... Звідтіля поход рушить по Говардівській, Суворовській та Рішельєвській вулицями на Соборну площу до Успенського собору. Там буде відправлено панахиду по великому гетьманові України Богдану-Зіновію Хмельницькому й великому поетові нашому Тарасові Шевченкові".
У маніфестації взяли участь військові підрозділи Херсонського гарнізону, учні всіх середніх учбових закладів (гімназій, сільськогосподарського та реального училищ, військово-фельдшерської школи), а також службовці, робітники, представники селянської спілки, "і взагалі, громадянство в національному убранні"... За оцінками репортерів, на першу українську національну маніфестацію зібралося близько 25 тисяч учасників, серед яких близько 5 тисяч військових. В колоні маніфестантів військові команди чергувалися з мирними обивателями, оркестри і хори (оркестри: учнів, 44 піхотного запасного полку, Таврійської дружини, хори: учнів, аматорської трупи, військовий) розташувалися в усіх частинах колони. Лунали "Україна", "Марсельєза", "Ще не вмерла Україна" й "Заповіт". Музика і пісні були чутні усім, солдати додали блиску, домашні "корогви", національні й революційні прапори створили урочисту й святкову атмосферу. До речі, репортери нарахували більше 30 українських прапорів. Серед найголовніших закликів маніфестанти несли наступні: "Автономія Україні", "Нехай живе вільна Україна", "Свобода, рівність і братерство", "Наша слава не вмре", "Земля та мова", "В рідній школі - рідна мова", "В вільній Україні - українське військо".
Микола Чернявський згадував: "О 12 годині стали всі збиратись, і ось на майдані показався відділ кінних козаків у старовинному запорізькому вбранні, з бунчуком і чудовим шовковим українським прапором. Попереду лави їхав на білому гарному коні в гетьманському вбранні з булавою в руці сивоусий смаглий козак. Гучне "Слава" довго лунала на майдані, і утворилась ілюзія, що ніби на свято прибули справжні козаки-запорожці...
Як уві сні пливли мимо процесії бульвари, парк, будинки, йшли назад вулиці, з тротуарами, балконами й навіть деревами, заповненими людом, і ось майдан і собор. Спинились, стали на місцях. Як мак червоніють на конях запорожці. Блищать штики у війська, а весь майдан і вулиці - то тільки голови й голови людські.
- На молитву!
І йшла молитва і гуділи дзвони. Плакали люде..."
Після панахиди відбувся мітинг, на якому виступили Н.Малеча, М.Чернявський, Хр.Лиханский та інші. Цікаво, що українською мовою до громадянства звернулися міський голова Євген Яковенко та начальник гарнізону полковник Костянтинов. Правда, офіцер в середині своєї промови збився й перейшов на російську.
На закінчення свята військові частини "церемоніальним маршем" пройшли по Соборній площі. "Дивляться городянки здивованими очима... і дивуються: цього ще в Херсоні не було. Так, не було..."
Українська національна маніфестація 16 квітня 1917 року стала загальноміською подією. Вона продемонструвала популярність ідей національного і демократичного відродження в міському середовищі, підтримку армії в "українському питанні", лояльність командування і влади. Товариство "Українська Хата" показало себе впливовою і перспективною організацією, що має авторитет і повагу і зможе відстояти політичні інтереси українства.
РОЗКВІТ УКРАЇНСТВА
"Ми не купка інтелігентів, а природне, неминуче сильне явище в житті пригніченої великої нації
усім оживаючим серцем вітаємо Революцію"
Володимир Винниченко
29 квітня 1917 р. відбулися загальні збори "Української хати", які підсумували перший місяць своєї роботи: товариство виросло майже втричі з 103 до 290 членів, налагоджено щотижневий випуск власного "Вісника…", відкрито "український відділ" в "Известиях Херсонського повітового земства", вийшли друком брошура "Статут товариства "Українська Хата" та "метелик" "Українські революційні пісні", в читальні товариства "безплатно для усіх одержуються українські газети і видаються додому кожному членові товариства книги", проводяться лекції, концерти.
Серед головних напрямків діяльності для товариства були політична та культурно-просвітня робота й "прояснення національної самосвідомості". Одним з політичних успіхів товариства стало одностайне рішення Надзвичайних зборів Херсонського повітового земства про організацію влітку курсів української мови для вчителів. Але одноголосність цього рішення далася нелегко. Діячі "Української хати" витримали й нерозуміння необхідності курсів з боку гласних-селян, їх думки зафіксувала стенограма зборів: "Ми приїхали сюди, щоб подбати про нашу армію, а тим часом нічого не робимо... про якісь курси розмовляємо... це прямо казки і більше нічого..."5, і ворожість з боку представників деяких російських лібералів. Тому рішення повітових зборів було політичним.
І, до речі, місце проведення загальних зборів товариства "Українська Хата" також стало політичним: вони пройшли в приміщенні Міської Думи. Й членом товариства, що також було важливою політичною перемогою, став міський голова Євген Яковенко.
На ниві культурній "Українська хата" добивалася політичних перемог.
1 липня в Херсоні у літньому біоскопі "Бомонд" (на розі вулиць Суворовської та Говардівської) розпочали свою роботу українознавчі курси для вчителів. Першими курсантами стали приблизно 150 вчителів. Вони прослухали лекції з нових для них предметів "методика вивчення української мови", "історія розвитку української мови", "історія української літератури" та "історія України". Останній курс приїхав читати батько історії українського козацтва Дмитро Яворницький. Товариство "Українська Хата" посприяло вчителям у підборі необхідних посібників Вчителі також прослухали лекції на актуальні політичні теми. Їх читали відомі громадські діячі С.Ф.Постернак, М.Гордієвський, В.М.Чеховськой.
Це були перші легальні курси українознавства в нашому місті. З часом вони стали традиційними і проводилися для всіх бажаючих. Багато слухачів вперше дізналися про історію, літературу, культуру України. На початку двадцятих багато курсантів українознавчих курсів були ініціаторами прискорення українізації в Херсонському інституті народної освіти.
ПЕРШІ ЗДОБУТКИ ТА ВТРАТИ
"В шумі й метушні свобод ми не бачимо, що святкуємо свята й заводимо сварки, будуємо в думках храми свобод, висючи над безоднею…"
Микола Чернявський
З появою перших осередків українських політичних партій (УПСР та УСДРП) розпочалися процеси політичної диференціації українського руху. Головною політичною подією липня стали перші демократичні вибори до міської думи. Осередки українських соціалістичних партій відмовилися блокуватися на них з позапартійним товариством "Українська Хата"6 і увійшли в єдиний соціалістичний блок. В результаті перемоги цього блоку, українські соціалісти здобули 17 депутатських місць, а за окремим "українським списком" товариства "Українська Хата" зміг пройти лише один гласний - Євген Яковенко. "Українська Хата" як політична організація херсонського українства швидко втрачала свій авторитет. Починаючи з осені, товариство спіткали перші труднощі: брак коштів, відсутність приміщень, політичні утиски, розчарування у культурницькій роботі на фоні загострення політичної кризи. Наприклад, 22 жовтня на загальних зборах товариства з 500 членів було усього 50… Доповідачі констатували, що робота "Хати" зосередилась лише на прийнятті політичних заяв та продажу книжок.
Драматично-музичний гурток та хор "співаків з української молоді", які були створені наприкінці квітня - в травні й планували щотижневі літературні ранки, концерти-вечірки, вистави, розвалилися… Гуртківці спочатку провели декілька заходів для членів товариства та широкого загалу, віднайшовши приміщення в залі Військово-фельдшерської школи, а потім - в залі губернського земства. Але, як писав Іван Челюк, "з перших же кроків з'ясувалось зовсім неможливе становище із справою відшкодування помешкання для улаштування концертів чи вистав. Звичайно, що при таких умовах не можливо було вести більш-менш планомірної роботи"7. Всі спроби знайти постійне приміщення закінчувалися невдачею. Всі звернення до міської думи, доповіді, листи залишалися без відповіді. І спочатку припинив свою роботу Драматичний гурток, який так і не поставив жодної з вистав, а потім перестав існувати й хор.
Спіткали труднощі товариство у видавничій справі, а також у придбанні та розповсюдженні українських книжок.
Ще у березні 1917-го, Микола Чернявський, Нестор Малеча та інші діячі "Української Хати", вирішили терміново організувати видання українських книжок. За короткий час був налагоджений випуск листівок та брошур. Першими побачили світ і з успіхом розійшлися "Українські революційні пісні" (3 тисячі примірників) та Статут товариства "Українська Хата" (2 тисячі примірників).
Влітку у книжковому магазині "Української Хати", як повідомляли місцеві газети, продавалася брошура Миколи Чернявського "Україна, автономія і федерація", яка, до речі, за кілька місяців витримала три видання і мала схвальні відгуки навіть діячів Центральної Ради. Окрім двох тисяч примірників політологічної розвідки Миколи Чернявського, у книжковому магазині товариства до жовтня 1917 року було продано 25 тисяч примірників різних книг та брошур, які надходили до Херсона з усієї України. Збереглися назви книжок, які продавалися влітку 1917 року в магазині: "Хто ми і чого нам треба?" (ціна 15 коп.), "Як жив Український народ"(30 коп.), "Український буквар" (50 коп.), повний "Кобзар" Т.Г.Шевченка (2 крб. 50 коп.), "Якої нам треба школи" (25 коп.), а також книги Грушевського, Гринченка, Кащенка, Возняка, Коломийченка, Русової, Франчука, Франка, Огієнка, Чепіги, Кобилянської, Черкасенка, Шевченка, Волховського, Островського ("Руйнування Батурина"), Маковея, Хоміна, Хоткевича, Дікштейна, Чередниченка, Петровського ("Бережіть могили"), Загірної, листівки "Українські революційні пісні", "Євшан-зілля", "Козачий кістяк", "Саул", "Каменярі" та інші. Був також багатий вибір соціал-демократичної та соціал-революційної літератури.
"Але, - як зазначалося у документах, що зберігаються в державному архіві Херсонської області, - для розвитку книжкової справи потрібно було все більше коштів, а культурно-просвітня інституція, якою була "Українська Хата", їх дістати була не в змозі"8.
Так з'явилися плани реорганізації роботи "Української Хати", створення власних національних кооперативів (видавничого, кредитового та споживчого), які б підтримали розвиток просвітницької справи. Ці ідеї активно пропонував Іван Микитович Челюк. Наприкінці жовтня Микола Чернявський пішов у відставку, а товариство очолив відомий кооперативний діяч, український есер Іван Челюк. 5 листопада на чергових загальних зборах він запропонував реорганізувати товариство в "Просвіту" і орієнтувати його виключно на вирішення культурно-просвітницьких завдань. Цей крок викликав жваві дискусії. Суперечки були настільки палкими, що пізніше прийшлося навіть письмово вибачатися.9
Збори вирішили, "позаяк політичний бік обслуговують політичні українські партії", перетворити "Українську Хату" на "культурно-освітнє" товариство і визнали за необхідність створення українських кооперативних товариств, бо "вони дуже необхідні, щоб об'єднувати наше українське громадянство в ріжних напрямах - економічному і культурно-освітньому"10.
6 грудня 1917 року новий голова "Української хати" Іван Челюк звітував: "членів організації 527 чоловік, від яких поступило членських внесків 1926 карбованців. За листопад продано книжок з книгарні товариства на 2334 карбованця. Розпочався запис на курси української мови, які влаштовуються товариством для служачих в ріжних громадських і урядових інституціях. Поки що записалося із служачих Губерніальної земської управи 35 душ, в інших інституціях 15 чоловіків, серед служачих Казенної палати коло 40 душ… Колективні заяви про бажання бути слухачами курсів приймає член Ради Товариства М.Чернявський в губерніальній земській управі"11.
В грудні планувалося відкрити при військовій філії "Української Хати" школу грамоти для вояків Гайдамацького куреня, провести три вечірки (українського гумору, українських колядок та вечірку на честь Миколи Чернявського), а також влаштувати українські ялинки для дітей.
Цей період в історії просвітянського руху проходив під знаком карколомних політичних подій, що відбувалися у Петрограді та Києві: петроградський збройний заколот та створення Ради Народних Комісарів і київське проголошення Української Народної Республіки.
У Херсоні у цей період за пропозицією прибулого з Одеси Зиновія Висоцького створюється Революційна Рада (рада революційних організацій), яка зробила спробу об'єднати усі організації Херсону, незалежно від національної орієнтації, на єдиній платформі "політичного українства", тобто визнання влади Центральної Ради. З Одеси ж до Херсона на підтримку української влади в грудні прибули підрозділи гайдамацького куреня.
Головною подією політичного життя в цей час стало визнання Губерніальним з'їздом представників рад, земств, місцевих самоврядувань Херсонщини у складі УНР. З'їзд розпочався в колишньому губернському будинку 30 листопада в нервовій політичній обстановці. "В перший день з'їзду, його кулуари представляли собою цілий ряд мітингових куп, в осередку яких були більшовики, а кругом кожного душ по десять українців. Велися самі палкі змагання за українську Центральну Раду".12
В роботі з'їзду взяло участь 329 делегатів, які представляли губернський з'їзд представників рад робітничих та солдатських депутатів (по 5 делегатів від кожного повіту), волосні земства (по 1 від волості), міські самоврядування та повітові земства (по 5 делегатів). Прихильники більшовиків (111 делегатів) під час обговорень на деякий час покинули залу, але потім повернулися. Після жвавих дискусій делегати дійшли згоди: "1. Херсонщина є невід'ємною частиною Української народної республіки, а найвищою владою в Україні є до українських установчих зборів Центральна Рада і Генеральний секретаріат. 2. Доручити губерніальній і повітовим радам селянських депутатів, земським і міським управам приступити до підготовки виборів в Установчі збори". За цю резолюцію проголосувало 326 делегатів і 3 делегати утрималися.
"Українці і меншість прийшли згоди, що вилилось в натхненний спів усіма присутніми заповіту нашого батька Тараса Шевченка "Як умру, то поховайте мене на могилі".16
Завдяки політичній та військовій підтримці товариство нарешті отримало приміщення для своїх заходів. Ось як це відбулося:
До Херсона прибув Віленський український полк, командування якого звернулося до "Української Хати" з проханням влаштувати для козаків лекції з українознавства, курси з історії та мови, й вистави.
"Для козаків Гайдамацького куреня, в котрому лічилось уже декілька сот чоловіків, - згадував Іван Челюк, - теж необхідна була негайна широка освітня робота, позаяк більшовизм поширювався і поширювався поміж вояками …"13
У зв'язку з тим, що місцева влада була не в змозі надати для потреб українських культурних інституцій необхідного приміщення (або не бажала цього робити), козаки куреня вирішили цю проблему революційним шляхом. 20 грудня 1917 року до Народного будинку прийшло 8 козаків й зайняли приміщення, в якому на той час знаходився напівпустий шпиталь. Хворі солдати були переселені в сусідній.
Народний будинок знов, вперше з початку війни, став використовуватися за своїм призначенням - культурно-просвітницькій роботі серед городян. "А знов зорганізовані драматично-музичний та співочий гуртки ["Української Хати"] розпочали діяльно готуватись до концертів і вистав. Посипалось багато прохань від ріжних організацій українських і не українських влаштувати що-небудь на користь організації, або надати театр під вечір. Таким чином у Херсоні почав існувати Український національний театр".17
Власне приміщення надихнуло просвітян на більш активну роботу. В грудні "лектори товариства були направлені до "Української військової громади", "Гайдамацького куреня", організації "середньошкільників" та на робочі околиці міста для проведення просвітницьких лекцій на актуальні теми державного життя та історії України.
Перші такі курси були влаштовані в повітовій продовольчій управі на особисті прохання службовців. Слухачів записалося 60 чоловік. "Курси тяглися місяць за платню в 6 карбованців з особи. В програмі курсів входили: "українська мова", "історія України", "біжучі політичні питання". Курсисти слухали лекції з зацікавленням. Наслідком курсів можна вважати те, що діловодство в повітовій управі в значній частині ведеться українською мовою"14.
Оцінюючи результати діяльності товариства "Українська Хата", можна відзначити, що товариство стало першою масовою українською організацією в Херсоні, основою і дійсною школою для численних українських організацій, товариств, комітетів. "Хата" організувала цілеспрямовану культурно-освітню роботу, перетворившись у центр національного життя Нижньої Наддніпрянщини. З її діяльністю пов'язаний початок і багато яскравих епізодів українського відродження на Херсонщині. Це і численні мітинги та збори, концерти та вистави, початок власного українського театру, і книговидання, випуск першої україномовної газети, ініціація перших на Херсонщині курсів української мови. Одними з натхненників національної справи і активних діячів "Української Хати" стали неординарний український письменник Микола Федорович Чернявський і кооперативний діяч Іван Микитович Челюк.
Після того, як український рух на Херсонщині зміцнів, з'явилися українські політичні партії, українські кооперативи, завдання "Української Хати", як центру просвітницького та політичного життя українців Херсонщини, було реалізовано і товариство перетворилася на "Просвіту".
1. Паустовский К. Собрание сочинений в 8 томах. Т.4. М.: Художественная литература, 1968. - С.515.
2. Родной край. - 1917 р. - 17 березня.
3. Родной край. - 1917 р. - 24 березня, "Вісник товариства Української Хати в Херсоні" - 1917 р. - № 1. - 12 квітня.
4. "Вісник товариства Української Хати в Херсоні" - 1917 р. - № 1. - 12 квітня.
5. "Известия Херсонского уездного земства". - 1917. - № 18. - 7 травня. - С. 511-514.
6. Бойко В. М. Участь українських партій у муніципальній кампанії 1917 року// Український історичний журнал - 1997 - № 5 - С. 28.
7. Державний архів Одеської області, далі ДАОО - Ф.42, оп. 37, спр. 62, арк. 4-6.
8. Державний архів Херсонської області, далі ДАХО Фр. 955, оп. 1, спр. 7, брошюра, стр. 1-2.
9. "Известия Херсонского уездного земства". - 1917. - № 48. - С.1583.
10. "Известия Херсонского уездного земства". - 1917. - № 48. - С.1562-1565.
11. "Известия Херсонского уездного земства". - 1917. - № 50. - С.1654 -1656.
12. "Известия Херсонского уездного земства". - 1917. - № 50. - С.1651
13. ДАОО. - ф.42, оп. 37, спр. 62, арк. 4-6.
14. ДАОО. - ф.42, оп. 37, спр. 62, арк. 7-8.
