Одним з найголовніших офіційних актів будь-якої держави є закон країни про державний бюджет на наступний рік. І багатша та держава, у якій прибутки перевищують видатки і, відповідно виконується бюджет й на місцевому рівні. Україна переживає складний період у цьому відношенні. Але, слава Богові, хоч минулися часи, коли державний бюджет на поточний рік приймався парламентом аж наприкінці цього самого року. У таких умовах годі було й говорити про якесь його виконання, не кажучи вже про перевиконання. Тим цікавіше зазирнути у минуле. Візьмемо задля прикладу виконання бюджету м.Берислава у далекому 1884 році. Будь-які аналогії з сучасністю навряд чи будуть коректними, однак привертають деяку увагу. Отож, того року Берислав отримав доходи звичайні та надзвичайні, як говорилося в офіційних губернських звітах. (Усі дані узяті з видання “Обзор Херсонской губернии за 1884 год”. — Херсон, 1885).
Звичайні доходи отримані: 1) з міського нерухомого майна і чиншових статей – 9.777 крб. 68 коп.; 2) з документів на право торгівлі та промислів – 2.494 крб. 74 коп.; 3) з засвідчення, опротестування і представлення до стягнення різних актів – 881 крб. 70 коп.; 4) з оцінкового збору з нерухомості – 750 крб.; 5) з трактирних установ, заїжджих дворів та їстівних яток – 225 крб.; 6) з візничого та перевізного промислів – 77 крб. 50 коп.; 7) дріб’язкові та випадкові – 2.926 крб. 35,5 коп. (Ото дріб’язок!) Також було отримано надзвичайних доходів: 1) з міських капіталів – 5.335 крб. 71 коп.; 2) від скарбниці – 995 крб. 94 коп.; 3) з місцевих земських зборів – 600 крб. 4) з недоплат – 140 крб. 39 коп.; 5) з інших джерел – 1.731 крб. 23,5 коп.
Тепер подивимося видатки міського бюджету 120-річної давнини: 1) утримання міського громадського управління – 4.825 крб. 15 коп.; 2) утримання навчальних закладів – 3.867 крб. 89 коп.; 3) утримання міських громадських будинків і пам’ятників – 1.895 крб. 71 коп.; 4) утримання пожежної команди – 1.782 крб. 42 коп.; 5) речове забезпечення міської пожежної команди – 1.192 крб. 54 коп.; 6) допомога скарбниці – 1.202 крб. 31 коп.; 7) утримання чинів міської поліції – 864 крб.; 8) утримання міського лікаря та інших осіб медичної служби – 600 крб.; 9) квартирні гроші чинам поліції та пожежної команди – 285 крб.; 10) речове забезпечення міської поліційної команди – 151 крб. 88 коп.; 11) видача пенсій — 126 крб. 22,5 коп.; 12) утримання добродійних закладів – 124 крб. 02 коп.; 13) утримання та уладнання бруківок – 80 крб. 96 коп.; 14) опалення та освітлення в’язниці — 50 крб.; 15) на військовий постій та інші військові потреби – 35 крб.; 16) на інші міські потреби – 3.512 крб. 94 коп.
Таким чином, Берислав у 1884 р. отримав доходів у сумі 25 тисяч 936 карбованців 25 копійок при видатках 20 тисяч 599 крб. 4,5 коп. Отже, фінансовий рік закінчився з прибутком для міста у 5 тисяч 337 крб. 20,5 коп. Аби зараз так! (“Маяк” від 24 липня 1997 р.)
БЕРИСЛАВЩИНА. РІК 1896-Й
Берислав: заштатне місто Херсонського повіту. Дворів 1 542, мешканців 13 167 (6 729 чоловіків, 6 438 жінок). Парафій православних 3, Церков православних 4, єврейська синагога та два молитовних будинки. Міське поліційне управління. Штат поліції: пристав, урядник і дванадцять городових. Міська управа. Міської землі 3 390 десятин: садибної 700 дес., орної 828 дес., пасовища 881 дес., плавень 633 дес., незручної 348 дес. Бюджет міста у 1894 р.: прибутків 27,6 тис. крб., видатків 27,4 тис. крб. Пожежна команда: 9 робітників, 10 коней, 3 машини; на утримання відпущено містом у 1894 р. 2,6 тис. крб. Міщанська управа. Сирітський суд. Камери: міського судді, судового слідчого та земельного начальника 10 дільниці Херсонського повіту. Земська лікарня; міський лікар; вільнопрактикуючих — 2. Пунктовий ветеринарний лікар. Вільна аптека. Аптекарських магазинів — 3. Міська скотобійня. Морехідний клас (16 хлопців). Міське чоловіче 2-класне училище (194 хлоп.) Міське жіноче народне училище (142 дівч.) Міське чоловіче народне училище (52 хлоп.) Шкіл грамотності — 4 (108 хлоп., 25 дівч.). Приватних училищ — 2 (26 хлоп., 4 дівч.). Друкарня. Громадська бібліотека. Фотографія. Поштово-телеграфна контора і при ній ощадна каса. Станція телеграфу англо-індійської лінії. Агенство російського товариства пароплавства і торгівлі та пароплавна пристань: сполучення до Херсона й угору до Нікополя. Земський понтонний міст через Дніпро до Каховки. Казенна і земська кінно-поштова станції. Контора омнібусів: сполучення з Херсоном. Номерів для приїжджих — 8. Заїжджих дворів — 3. Агенств транспортних контор — 2. Агенств страхових товариств — 3. Контора нотаря. Рибний завод (річне виробництво на 1,5 тис. руб), заклад штучних мінеральних вод (0,7 тис.крб.), прянично-цукеркових закладів — 2 (0,6 тис. руб), паровий млин (4,8 тис. крб.), кінний млин (4,0 тис. крб.), шеретовка (1,0 тис. руб), вітряних млинів — 58 (5,6 тис. крб.), цегельний завод (2,0 тис. крб.), вапняна піч (2,2 тис. крб.), столярних майстерень — 7 (3,0 тис. крб.), бондарних — 2(2,5 тис. крб.), колісних — 6 (4,4 тис. крб.), кузень — 14 (5,0 тис. руб). Складів: лісних — 6, землеробських знарядь — 3, лантухів — 1, хлібних комор — 28. Крамниць — 118: мануфактурних — 9, галантерейних — 10, бакалійних — 52, різних харчових продуктів — 26, інших товарів — 21. Оптових складів вина та спирту — 4, винних погребів — 5, пивних крамниць — 4, винних крамниць — 2, трактирів — 10, ренсков. погребів — 14, чайна, ресторація. Базарних майданів — 2, базари щоденно.
Козацька волость Бургунка село: дворів — 47, мешканців — 263 (140 чол, 123 жін.), земська школа (20 хлоп., 12 дів.), крамниць дві. Журавського хутір: дворів 1, мешканців — 9 (5 чол., 4 жін.), біля с. Миколаївка. Козацьке сільце: дворів 109, мешканців — 591 (298 чол., 293 жін.); волосна управа, земська школа (42 х., 30 д.), казенна кінно-поштова станція, риб.завод, добування вапняку, крамниця, винна крамниця. Козацька економія: (князя Трубецького), дворів 3, мешканців 218 (183 ч., 35 ж.), біля с. Козацьке. Миколаївка село: (Журавського), дворів 39, мешканців 244 (120 ч., 122 ж.), рибзавод. Миколаївська економія (Журавського), дворів 1, мешканців 48 (23 ч., 25 ж.), біля села Миколаївка. Ольгівка село: (Дядькова), дворів 65, мешканців 225 (105ч., 120 ж.), рибзавод, крамниця. Ольгівська казенна і земська кінно-поштова станція: дворів 1, мешканців 17 (8 ч., 9ж.). Ольгівська економія: (Писарева), дворів 1, мешканців 24 (15ч., 9 ж.), біля села Ольгівка. Одрадо-Кам’янка село: дворів 95, мешканців 645 (311 ч., 334 ж.), церковно-парафіяльна школа (20х., 10 д.), рибзавод, винна крамниця. Писарєва хутір: дворів 1, мешканців 11(6ч., 5 ж.), біля с.Ольгівка. Соколи хутір-1: криниці, дворів 3, мешканців 17 (10 ч., 7 ж.). Трубецького хутір-1 дворів 3, мешканців 24 (11 чол., 13 ж.), біля с. Бургунка. Трубецького хутір-2: дворів 1, мешканців 4 (2 ч., 2 ж.), біля с. О.Кам’янка. Трубецького економія: дворів 1, мешканців 28 (16 ч., 12 ж.), біля с. Бургунка.
Качкарівська волость Агаркова економія: дворів 1, мешканців 11 (7ч., 4 ж.), біля с. Мелове. Безіменний хутір: дворів 1, мешканців 9 (7ч., 2 ж.). біля Григорієво-Бізюкового монастиря. Григорієво-Бізюків чоловічий монастир: дворів 1, мешканців 145 (130 ч., 15 ж.), 4 православних церкви, церковно-парафіяльна школа, учнів 21 (10ч., 11ж.). Григор’ївка хутір: (Зільберга), казенна і земська кінно-поштова станція, дворів 1, мешканців 17 (13 ч., 4 ж.), за 6 верст від Григорієво-Бізюкового монастиря. Качкарівка село: дворів 362, мешканців 2 896 (1 545 ч., 1 351 ж.); волосне правління, православна церква, єврейський молитовний будинок, земська однокласна школа, учнів 152 (119 х., 33 д.), церковно-парафіяльна школа, учнів 41 (36 х., 5д.), пароплавна пристань, земська поштова станція, земська лікарня, лікар і фельдшер, позичково-ощадна каса, 2 ярмарки, 50 базарних днів, 3 хлібних комори, лісний склад, 11 крамниць, корчма. Комарівська економія: (Кумарівська)1 двір, мешканців 7 (4 ч., 3 ж.), корчма, біля с. Качкарівка. Мелове село: дворів 70, мешканців 394 (210 ч., 184 ж.), православна церква, земська однокласна школа (30 х., 12 д.), рибзавод, крамниця. Меловська казенна кінно-поштова станція: дворів 1, мешканців 7 (6 ч., 1 ж.). Полуденних хутір: дворів 2, мешканців 16 (8 ч., 8 ж.), біля Григорієво-Бізюкового монастиря. Рогулеві хутори: дворів 12, мешканців 70 (30 ч., 40 ж.), біля Григорієво-Бізюкового монастиря. Саблуківка село: дворів 57, мешканців 373 (190 ч., 183 ж.), крамниця. Сільверсвана (Саблуківська) економія: дворів 1, мешканців 76 (57 ч., 19 ж.), лісний склад, біля с. Саблуківка. Старий хутір: дворів 1, мешканців 5 (2 ч.,3 ж.), біля с. Саблуківка. Блажкова (Ново-Кам’янська) економія: дворів 3, мешканців 20 (11 ч., 9 ж.), при затоці Дніпра і балки Кам’янки.
Старо-Шведська волость Дрімайлівка село: дворів 28, мешканців 171 (93 ч., 78 ж.), біля німецької колонії Шлангендорф. Клостердорф (Костирка): німецька колонія, дворів 68, мешканців 602 (305 ч., 297 ж.), римо-католицька церква, сільська школа Міністерства Народної освіти, учнів 80 (50 х., 30 д.). Мюльгаузендорф (Мюльгаузен): німецька колонія, дворів 75, мешканців 491 (224 ч., 267 ж.), сільська школа, учнів 49 (22 х., 27 д.), 2 крамниці. Старо-Шведське (Альт-Шведендорф): німецька колонія, дворів 84, мешканців 604 (301 ч., 303 ж.), волосне правління, євангельсько-лютеранська церква, сільська школа Міністерства Народної Освіти , учнів 91 (53 х., 38 д.), сирітська ощадна каса, 2 крамниці. Шлангендорф (Гадюче): німецька колонія, дворів 60, мешканців 442 (213 ч., 229 ж.), євангельсько-лютеранська церква, сільська школа Міністерства Народної Освіти, учнів 143 (97 х., 46 д.), паровий млин з виробництвом біля 1,5 тис. крб., крамниця.
Тягинська волость Волохіна В.І. (Тягинська) економія: дворів 1. Мешканців 37 (32 ч., 5 ж.), біля с.Тягинка. Волохіна І.І. (Тягинська) економія: дворів 12, мешканців 27 (14 ч., 13 ж.), біля с.Тягинка. Дем’яненка хутір: дворів 1, мешканців - 3, (1 ч., 2 ж.), біля с. Тягинка. Дем’яненка економія: дворів 1, мешканців 7 (3 ч., 4 ж.), біля с. Тягинка Червоно-Бургунський (на землі Ульянової) хутір: дворів 9, мешканців 62 (29 ч., 33 ж.), біля с. Червоний Бургун. Червоний Бургун село: дворів 46, мешканців 221 (113 ч., 108 ж.), пароплавна пристань, видобування вапняку. Медведя хутір: дворів 1, мешканців 8 (5 ч., 3 ж.), біля єврейської колонії Львової. Спиридонівка хутір: дворів 1, мешканців 30 (15 ч., 15 ж.), біля с.Тягинка. Тягинка село: дворів 228, мешканців 1 826 (954 ч., 872 ж.), волосне правління, православна церква, 2 школи: церковно-парафіяльна і земська, учнів 158 (125 х., 33 д.), амбулаторія, лікар і фельдшер, поштове відділення, казенна кінно-поштова станція, земська поштова станція, рибзавод, хлібна комора, 7 крамниць, корчма. Ульянової (Червоно-Бургунська) економія: дворів 1, мешканців 19 (12 ч., 7 ж.), біля с.Червоний Бургун.
Казенні єврейські колонії Львова: в межах Тягинської волості, у віданні пристава Бериславської дільниці і земського начальника 10 дільниці. Дворів 136, мешканців 1.560 (801 ч., 759 ж.), єврейська синагога і молитовний будинок. Школа Міністерства Народної Освіти (60 х., 50 д.), лазня, лісний склад, крамниць 11, корчма. Ново-Берислав: (Новий Берислав) в межах Старо-Шведської волості, у віданні пристава Бериславської дільниці і земського начальника 10 дільниці. При протоці Дніпра р.Космасі. Дворів 61, мешканців 602 (316 ч., 286 ж.), Сільський приказ. Єврейська синагога. Школа.
(«Список населенных мест Херсонской губернии и статистические данные о каждом поселении. Херсон. — Тип. Губ. Правл. — 1896».)
Сергій Гейко
ЖИЛИ-БУЛИ
(Берислав: рік 1896-й)
Минає рік за роком. Для когось один рік щасливий, для іншого — сумний. Хтось пізнав радість материнства, хтось поховав рідню. Так було, є, так і буде. А все ж цікаво, як жилося у Бериславі, скажімо, років 109 тому. Відповідь на деякі питання дають “Метричні книги запису актів про народження, одруження, смерть”, які велися у ті часи при кожній православній церкві і частково збереглися у Херсонському облдержархіві. На той час у Бериславі, що налічував понад 13,5 тисяч мешканців, діяли три православні церкви. Головною вважалася Воскресенська, збудована незадовго до 1896 р. (зараз там районний будинок культури). Мала вона двох священиків — Василя Клопотовського та Івана Шрамкова, диякона Самуїла Павлюченка та псаломників Івана Попова й Олексія Курбата. У другій церкві — Успенській, приміщення якої зараз порожнє, а нещодавно займала котельна біля базару, — служили священик Євген Басанський та диякон Григорій Шпаковський. Третя — Введенська — найстаріша, дерев’яна, діюча й донині, мала тоді найменшу парафію. Та це й зрозуміло, оскільки після перенесення її з того місця, де зараз знову ж таки районний будинок культури і побудови Успенської, вона опинилася по-суті за межами міста, на далекій північно-східній околиці. Службу правили у ній священик Василь Голоносов та диякон Микола Бартенєв. Була ще й четверта — на центральному кладовищі, але вона виконувала лише функції для відспівування небіжчиків, тому для нижченаведеної статистики нічого нам не дає. Отже, за увесь 1896 р. по трьох православних церквах було зареєстровано понад 728 новонароджених, з них — хлопчиків 377, дівчаток 351 (у зведеннях по Воскресенському собору відсутні дані за кілька останніх днів грудня). За рік було зафіксовано 152 шлюба. Щодо смертності, то, на жаль, по двох церквах відомості не збереглися. Але тодішній приріст населення можна хоч приблизно визначити за метричною книгою Введенського храму: народжених записано 124 чол., померлих 52. Помісячна народжуваність у місті коливається від 48 чол. у листопаді до 78 у березні. Чітко прослідковується дотримання мешканцями заборон на вінчання під час православних свят і постів. За детального ознайомлення відкидається поширена думка, буцімто наші предки брали шлюб лише у зрілому віці, “ставши на ноги”, а позашлюбні діти були взагалі неприпустимим явищем. Мовляв, не те, що зараз ця молодь. Нічого подібного. Шлюбний вік, наприклад, у січні по Успенському собору складав (чоловікові — жінці, років): 28 — 19, 37 — 29, 19 —19, 23 — 21, 24 — 17, 28 — 19, 29 — 23, 29 — 21 і т.п. По тій само церкві було зареєстровано за рік 19 “незаконнонароджених”, тобто позашлюбних дітей. Відомо й багато конкретних дійових осіб бериславського життя-буття понад столітньої давнини. Ось міщанин Федот Дмитрович Матвієнко, 55 років, православний, одружується з 29-річною міщанкою, римо-католичкою Ганною Костянтинівною Байєр. Для обох це другий шлюб. А ось одеський міщанин Іван Маркович Сириденко, 38 років, православний, бере шлюб з миколаївською міщанкою Ольгою Василівною (у єврействі Гітля Лейбова) Ляховецькою, також 38 років, уже православною. Козак Прилуцького повіту Полтавської губернії Діомид Бакуменко, 44 років, побрався з 18-річною козачкою тієї само губернії Марфою Шевченко. Знайшли один одного бериславські міщани Яким Олександровський і Василина Вовк: йому 68 років, їй 53; дворянин Яків Миколайович Роговський, 28 років, і міщанка Олександра Серафимівна Подимська, 22 років. А ось бериславець Степан Ярошенко у 60 років одружився з 40-річною солдаткою з Київщини Варварою Майбородіною. Цікаво, які імена були тоді поширеними у міському середовищі. Ось дані по Успенському собору за жовтень місяць: 4 новонароджених отримали наймення Пелагія, 3 — Яків, по 2 — Іван, Харитина, Єлизавета, Дмитро, по 1 — Андрій, Олексій, Таїсія, Микола, Анастасія, Ганна, Володимир, Параска, Стефан, Зиновій, Роман, Сава. Та ж само церква зареєструвала 12 близнюків за рік! За безпристрасними чорнильними рядками бериславських панотців стояли людські драми. У квітні селянка Прилуцького повіту Полтавщини, 25-річна Мотрона Трепаченко “незаконно” народила двох доньок-близнят. А у листопаді їй посміхнулося щастя — вона побралася з козаком Золотоніського повіту тієї ж губернії 34-річним Хомою Скрипкою. Для обох це був перший шлюб. А ось трагедія. 14 січня від запалення легенів померла селянка с.Дрімайлівка “Дарія Кіндратівна — дружина Якова Григоровича Пергата”, а вже 12 березня померла і її дочка Лукія, як сказано у метриці, “від поганого харчування після смерті матері”. Читачів не повинне дивувати черкаське, чернігівське, київське походження багатьох тодішніх мешканців міста. Продовжувався активний процес заселення незайманих південноукраїнських степових районів і саме з цих губерній йшов найбільший відсоток переселенців. Тому серед них чимало прізвищ, які згодом стали і донині бериславськими — Вовк, Ведмідь, Скрипка, Стародубець, Третяк, Роговський, Гейко, Петренко та багато інших. Але зустрічалося чудернацьке, проте суто українське — Марфа Позивайбатько або, наприклад, прізвище Куди-Синиця. Насамкінець треба зробити кілька зауваг. Будь-яка спроба порівняти демографічну ситуацію Берислава 1896 р. з теперішньою буде навряд чи коректною. По-перше, у місті реєстрували народження, смерть і шлюб не лише місцеві жителі, а й православні найближчих сіл, де не було церков (тоді православні храми у межах сучасного району діяли ще у Тягинці, Качкарівці, Миловому та Григоріє-Бізюковому монастирі). По-друге у Бериславі жили ще й вірні інших релігійних конфесій, які реєструвалися у відповідних молитовних будинках. Скажімо, католики їхали до Клостердорфа (Костирки, зараз — у межах Зміївки), а протестанти — до Старошведського чи Шланґендорфа (тепер — теж у межах Зміївки). Крім того, значний відсоток мешканців Берислава становили громадяни іудейської віри, які також у згаданих метричних книгах не показані.
(“Маяк” від 23 січня 1997 р.)
Тільки цифри
Згідно загальноросійського імперського перепису 1897 р., у БЕРИСЛАВІ мешкали:
