АНТОЛОГІЯ ОДНОГО ВІРША
Василь Загороднюк
Джерело
Горішкам твого дитинства
Кущі ліщини танцювали
На рідній войківській землі,
Немов на конкурс брали бали
І відганяли сили злі.
Я з ними міцно подружила,
Співала їм свої пісні.
Тому у мене їхня сила,
І гнучкість їхня у мені.
Тому снагу непобориму
І вічності серцебиття
Натхненно людям я нестиму
Без каяття усе життя.
А як горішки достигали,
То я мов білочка була.
Вони зі мною аж літали
На радість Войкова-села.
Я їх зустріла у Херсоні –
Дитячих літ немов посли.
Мов сонце на моїй долоні
Моїм дитинством розцвіли.
І роз’яснилося степами,
Горішок, впавши у траву
Проріс, як рідний голос мами,
І ствердно вигукнув «Живу!».
