ПРО ПЕДАГОГІЧНІ КАДРИ
Успіх в роботі школи базувався на самовідданій праці і постійно зростаючій майстерності як окремих вчителів, так і педагогічного колективу в цілому.
В колективі склалася міцна змичка досвіду старших за віком і досвідом вчителів і нових знань, енергії і ентузіазму молодих.
Найстаршою вчителькою в ці роки була вчителька початкових класів Логвиненко Діна Гаврилівна, 1916 року народження. Вчителем у школі працювала ще в 30-ті роки. Багато хто з молодих вчителів 50-х, 60-х років народження були тими, котрих вона навчала ще в 1-му класі. Тому до неї ставилися з повагою і прислухалися до її порад.
З 1946 року вчителем початкових класів працювала Варвара Петрівна Бабич. В 50-х роках — це вже досвідчений вчитель, майстер педагогічної справи. А її чоловік, Бабич Віктор Павлович, 1926 року народження, пройшов велику і складну школу життя перш ніж стати вчителем. У 1941 році закінчив з похвальною грамотою Новокам’янську семирічку. В 1943 році сімнадцятирічним юнаком насильно вивезений до Німеччини. В 1945 році як остарбайтер, повертається додому. Стає трактористом. В голодний 1947 рік за незаконно взяту торбину зерна одержує 3 роки тюрми. В 1950 році повертається і знову сідає за кермо трактора. В 1953 році поступає на заочне відділення педучилища і запрошується в школу вчителем фізичної підготовки, а в 1963 році вже закінчує фізико-математичний факультет Херсонського педінституту і викладає фізику в школі. Створений ним кабінет фізики стає школою передового досвіду вчителів фізики району. В 1967 році йому присвоюють звання “Заслужений вчитель”. Працює завучем школи. В квітні 1973 року його призначають директором Калінінської середньої школи.
З 15 серпня 1952 року, після закінчення Бериславського педучилища і до виходу на пенсію працює, спочатку вчителем початкових класів, а потім, закінчивши Дніпропетровський університет, вчителем української мови і літератури Руденко Віктор Павлович. Скупуватий на оцінки, але об’єктивний, вимогливий як до себе, так і до учнів, стає справжнім майстром педагогічної справи. З 1954 року працює в школі і його дружина, вчитель математики — Ніна Семенівна. Досконало знає свій предмет і методику його викладання.
З 1953 року до виходу на пенсію вчителем початкових класів працює Карпенко Світлана Никифорівна. Крім уміння розвивати інтелектуальні здібності молодших школярів їй притаманне було уміння виховувати дружні класні колективи. І ця дружба в класі, взаємовиручка, продовжувались серед дітей до закінчення школи.
З 15 серпня 1954 року, після закінчення Ніжинського педагогічного інституту ім. М.В.Гоголя, факультету іноземних мов за спеціальністю англійська мова, працює вчителем англійської мови понад 37 років, до виходу на пенсію 26.08.1991 року, з єдиним записом у трудовій книжці: призначена на посаду вчителя англійської мови і... звільнена в зв’язку з виходом на пенсію — Швидун Олена Іванівна. За роки праці здобула повагу серед дітей, батьків, вчителів. Уміла побачити і розвинути, поглибити почуття особистості у дитини, виховуючи людську гордість, гідність. До неї їдуть на навчання молоді вчителі із інших шкіл району, вивчають досвід її роботи на методичних нарадах райвно.
За досягнуті успіхи в роботі нагороджується грамотами райвно, облвно, Міністерства освіти УРСР, нагрудним значком “Відмінник народної освіти УРСР”.
Все своє трудове життя віддали школі вчителі наступного покоління, що вливаються в педагогічний колектив і підхоплюють його трудовий запал 50-х років, це вчитель біології, керівник виробничої бригади, старший вчитель — Смола Людмила Федорівна, вчитель хімії, активістка в громадському житті села, депутат, член виконкому не одного скликання в Новокам’янській сільській раді Грачова Олександра Павлівна, подружжя Гранченків — Володимир Григорович — вчитель фізкультури і початкової військової підготовки, народний умілець чеканки по металу та різьбі по дереву, і його дружина — Віра Григорівна — вихователь груп продовженого дня.
Вчитель початкових класів, а потім вихователь груп продовженого дня Коваленко Євгенія Семенівна, вчитель математики, завуч школи Децик Ніна Василівна. Весь свій трудовий вік провели в школі.
Вчителі початкових класів Худченко Катерина Олександрівна та Носок Валентина Олександрівна відзначаються материнською любов’ю і вчительською вимогливістю до дітей. З самого початку навчання вміло прищеплюють дітям інтерес до знань, до старанності і свідомого сприймання програмного матеріалу.
В сімдесятих роках, після закінчення педагогічних закладів, до школи приходять як спеціалісти, колишні випускниці школи, відмінниці навчання Борисенко Ганна Іванівна та Вислоцька Валентина Маркіянівна. Працюючи вчителями української мови та літератури вони здобули повагу не лише серед дітей, в колективі, в селі, а стали відомими педагогічній громадськості району.
За успіхи в роботі Борисенко Г.І. нагороджена нагрудним значком “Відмінник народної освіти УРСР”, Вислоцька Валентина Маркіянівна здобула звання “Вчитель-методист”.
Підхоплюють кращі кроки своїх наставників і продовжують, примножують їх добрі справи, молоді вчителі, колишні випускники школи: Бурмич Раїса Петрівна — вчителька початкових класів, Москаленко Катерина Євдокимівна — вчителька початкових класів, нині директор школи, вчителька української мови Голікова Лариса Вікторівна, вчителька математики Рубан Наталія Сергіївна, вчитель історії Сергій Володимирович Купінець, вчителі праці Вислоцький Сергій Семенович та Остапенко Наталія Валеріївна, вчителька початкових класів Вершняк Марина Радівна. У їх руках, в їх творчій, інтелектуальній праці — надії і майбутнє школи, а отже — підростаючого покоління, села.
З солідним педагогічним стажем і досвідом роботи прибула в школу вчителька іноземної мови Задорожня Ірина Євгенівна. Своїм педагогічним тактом, майстерністю вчителя іноземної мови, здобула повагу як в колективі вчителів, так і серед дітей та батьків.
Це ж можна сказати і про організатора дитячих колективів Надію Федорівну Лажук. Маючи неабиякі здібності і досвід роботи з дітьми, вона завжди в пошуку, завжди в русі з дітьми і серед дітей. Дбає про естетику, культуру, патріотизм.
При школі працює шкільна бібліотека і посідає вагоме місце в навчально-виховному процесі. А працює в ній вже понад 30 років випускниця школи, нині бібліотекар за освітою Борисенко Надія Миколаївна.
Бібліотека розташована в типовому приміщенні. Є книгосховище. До літератури вільний доступ читачів. При бібліотеці є читальний зал. Закохана в книгу і цю закоханість, повагу до книг Надія Миколаївна вміло передає підростаючому поколінню, спрямовуючи свою діяльність на популяризацію книги серед дітей, розвиваючи особисті читацькі інтереси школярів.
Цій справі допомагають з любов’ю оформлені постійно діючі книжкові виставки: “Рідне село моє”, “Ти наше диво калинове, кохана материнська мово!”, “Рідну землю, де живеш, — Україною зовеш”, “Поетичні голоси Херсонщини” та ін.
Фонд шкільної бібліотеки налічує 15 677 примірників. (В сільській бібліотеці він становить – 9 053). З них 2 600 — підручники, 1 355 — методична література, 264 — довідкова література, 303 — дитяча література, 11 155 примірників — художня література.
ДОШКІЛЬНЕ ВИХОВАННЯ
Перші згадки про заклади дошкільного виховання в селі Нова Кам’янка зустрічаємо вже на початку 30-х років двадцятого століття, або в перші роки колективізації. Жінки зобов’язанні були працювати. Декретних відпусток майже не було. Траплялись непоодинокі випадки, коли пологи приймались випадковими людьми прямо в полі, під час прополки чи в’язання снопів. Обов’язковість праці в колгоспному виробництві ставила і перед керівництвом колгоспу проблему: дбати про те, щоб жінка-мати могла спокійно працювати, знаючи, що її дитятко доглянуте. Тому вже на початку тридцятих років в кожній виробничій бригаді колгоспів “Шлях до комуни” і “15-річчя Жовтня”, недалеко від приміщення бригад, як правило, в залишених будинках розкуркулених односельчан і створюються перші дошкільні заклади, що називалися майданами. Виховувались в таких майданах діти в основному ясельного віку. З них створювали одну групу. Доглядала їх няня. Друга група — це діти, що вже ходили, бавились в колективі. Нянями і вихователями були жінки без освіти, рідко коли підбирали здібних до виховання і догляду за дітьми. Направляли, як правило, тих, хто за станом здоров’я не міг виконувати тяжку фізичну працю в полі. Крім нянь і вихователів, функції яких були спрямованні лише на одне – щоб діти були живі і здорові, в штати майдану входила і кухарка. Така система дошкільного виховання проіснувала до початку Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.
По такому ж принципу і в роки війни, після визволення села з-під фашистської окупації, вже влітку 1944 року в кожній бригаді створюються дитячі ясла, як заклади для нагляду за дітьми, особливо за немовлятами.
Ніякої цілеспрямованої виховної роботи не проводилось. Дітей доглядали. Годували. Навіть медичний огляд за такими яслами здійснювався медсестрами лише епізодично.
Ця система виховної роботи з дітьми ясельного і дошкільного віку збереглась до середини шістдесятих років.
В 1967 році в селі Нова Кам’янка збудовано новий Будинок культури, а приміщення сільського клубу переобладнали під ясла-сад бригади № 1.
В колишньому приміщенні Новокам’янської лікарні, котру закрили, розмістили ясла-сад бригади № 3.
Подібні ясла-сади були в Н.Григорівці, на Полянці і в Гур’ївці. До 1975 року в дитячих садах працівників із спеціальною дошкільною педагогічною освітою не було.
Працювали добрі, чуйні люди, котрі виховували дітей інтуїтивно на основі народних традицій. Завідуючою дитячого садка бригади № 1 з жовтня місяця 1974 року працює Оксамитна Надія Іванівна.
В серпні місяці 1975 року по направленню Бериславського педагогічного училища прибули на робочі місця в Новокам’янський дитячий садок дві сестри Тетяна Леонідівна і Наталя Леонідівна Сизоненки. Вони були першими вихователями із середньою педагогічною освітою по дошкільному вихованню в селі.
В 1976 році, після завершення будівництва нового адміністративного приміщення колгоспу “Росія”, старе приміщення перебудовують і віддають під заклад дошкільного виховання. В цей період дошкільні заклади села Нова Кам’янка об’єднують в один.
В 1977 році педагогічний колектив дитячого садка поповнили випускниці Бериславського педучилища, колишні випускниці Новокам’янської середньої школи, що по направленню колгоспу “Росія” як його стипендіати, одержали освіту спеціалістів дошкільного виховання: Худченко Олександра Григорівна та Москаленко Катерина Євдокимівна. Тепер педагогічному колективу ясел-саду вдається по-справжньому поставити навчально-виховну роботу в справі дошкільного виховання.
Ось як про це писала районна газета “Будівник комунізму” в № 98 за 16 серпня 1977 року: “Ясла-садок центральної садиби колгоспу “Росія” щодня відвідують понад вісімдесят дітей... Коли проходиш поруч, хочеться завітати у цей гомінкий, веселий світ малюків.
Діти дружно вітаються з гостями, розказують віршики, казочки, співають пісень... Цього їх навчили досвідчені вихователі, які мають спеціальну середню освіту — сестри Наталя Леонідівна та Тетяна Леонідівна Сизоненки, Олександра Григорівна Худченко та музичний керівник Микола Станіславович Жигало.
З завідуючою Надією Іванівною Оксамитною проходиш кімнатами ясел-садка. Скрізь чистота і порядок. Багато світла, повітря, квітів, іграшок, два телевізори, зі смаком оформлені білосніжними простирадлами ліжка. З цього видно, що колектив ясел-садка сумлінно доглядає за дітьми, уміло організовує відпочинок, робить все, аби малюки тут почували себе, як вдома.
Вихованці підготовчої групи дружать з своїми шефами – учнями Новокам’янської середньої школи. Вчителі знайомляться з майбутніми своїми учнями, дають кваліфіковані поради вихователям.
За здоров’ям малюків слідкує медсестра Зоя Іванівна Кравченко, а куховарка Лідія Микитівна Борисенко частує малечу смачною висококалорійною і різноманітною їжею.
На літній оздоровчий період всі заходи — фіззарядка, ігри, заняття гуртків проводяться на свіжому повітрі. На гральних і спортивних майданчиках є необхідне обладнання, пісок, грибки”. (А.Завізна).
Ця ж газета в № 70 за 13 червня 1981 року в статті “Щасливе дитинство” пише про ясла-сад с. Нова Кам’янка: “Заходиш у будинок і мовби потрапляєш в прекрасну казку, де феї — вихователі, няні. Часто в садку проводяться ранки, різні свята. А найбільш приємний і хвилюючий — це день, коли ясла-сад проводжає вихованців підготовчої групи до школи. В цей день багато гостей у малят: мами, тата, бабусі і дідусі, знайомі, члени правління колгоспу.
З 1983 року і по цей час працює завідуючою яслами-садком Тетяна Леонідівна Остапенко (Сизоненко).
Тому традиції, ритм роботи, започаткований іще в 1975 році, зберігається і нині. Їх підтримують і вдосконалюють вже досвідчені вихователі з спеціальною освітою такі, як Худченко Олександра Григорівна, Мисан Тамара Іванівна.
Кухаркою з 1996 року працює Жека Наталя Леонідівна, помічником повара — Ситник Тамара Федорівна.
До грудня місяця 1991 року садок був колгоспним, а потім переходить у відомство Новокам’янської сільської ради.
Реформування колгоспу в КСП, а потім у кооператив, вихід значної кількості людей з кооперативу не міг не відбитися і на роботі дитячого садка. Так нині в садку виховується лише 25 дітей.
Сільська рада і її голова Ситник Микола Никифорович піклуються про дітей,
Є повний набір іграшок, телевізор, килимове покриття у всіх кімнатах, в достатній кількості постільної білизни, а з 2003 року садок переведено із пічного на водяне опалення.
В садок залучаються діти не лише членів кооперативу “Новокам’янський”, а і працівників школи, лікарні, торгівлі — тобто всіх бажаючих мешканців села.
