РОБОТА ПРОДОВЖУЄТЬСЯ
Крім трудового, патріотичного у вихованні підростаючого покоління надзвичайно важливе місце займає естетичне, духовне виховання. І педколектив його реально здійснює через музику, пісню, художнє слово — через художню самодіяльність учнів. І вчить, як і в праці, власним прикладом. Тому, коли треба було організувати хор, в нього ставали не лише учні, а й вчителі. А незмінним диригентом хору з п’ятдесятих по восьмидесяті роки був вчитель української мови і літератури Руденко Віктор Павлович. Музичним керівником — Надточій Володимир Феодосійович. Вони були закохані в музику і доповнювали один одного. Вміли відібрати голоси, знайти їм посильний репертуар. І це незабаром принесло визнання. Вже в 1965 році на районній олімпіаді школярів на честь 20-річчя Перемоги, школа виборює перше місце серед шкіл району. З того часу кожен рік виборювали призові місця, одержували грамоти, дипломи як на колектив, так і окремі виконавці.
Коля Оксамитний вперше проявив себе як соліст вже учнем 3 класу. Захищав честь школи не лише на районних, а й на обласних оглядах художньої самодіяльності школярів. Закінчивши школу, призваний в армію, служив солістом у хорі Закавказького воєнного округу. Після армії працював механізатором, але з піснею не розставався ніколи.
Обласний театр аплодував і майстрам художнього слова, таким, як Карпенко Люда, Лемеха Олег та ін.
З дев’яностих років незмінним музичним керівником в художній самодіяльності школярів стає Лажук Василь Євгенович. Традиції продовжуються. Про це свідчать нагороди такі, як “Почесна грамота” за зайняте ІІ місце в огляді “Юні таланти Херсонщини”. Почесна грамота районного відділу освіти за зайняте перше місце серед колективів учнівської художньої самодіяльності в березні 1989 року. Нагорода грамотою за майстерне виконання пісень вокального ансамблю хлопчиків “Орлятко” та ін.
Трудове, патріотичне, естетичне виховання збагачувало вихованців духовно, пробуджувало інтерес до пізнання, до самовдосконалення, розвивало мову, мислення, інтелектуальні здібності.
Про це свідчить і той факт, що з 249 випускників школи за 10 років з 1977 по 1986 рік школу закінчили з Золотою медаллю — 8 чоловік. Одержали Похвальні Грамоти за особливі успіхи з окремих предметів — 54, вступило до вузів — 42, до технікумів — 64.
По всіх напрямках навчально-виховної роботи школа проявляє себе з позитивної сторони і в багатьох випадках виходить переможцем серед шкіл району на протязі 30 років. Про це свідчать документи. Травень 1967 р. — Піонерська дружина школи нагороджена Грамотою РК ЛКСМУ як переможець Всесоюзного ленінського огляду “Ленінські зірки”.
Червень 1973 року Грамота педагогічному і учнівському колективу за надану колгоспу “Росія” допомогу в збиранні врожаю.
26.10.1976 р. Виробнича бригада нагороджується “Почесною грамотою” обласного відділу освіти, як переможець у республіканському змаганні “Юні господарі землі”.
1982, 1984 Грамоти за І місце в районних змаганнях юних механізаторів.
1982, 1983 Грамоти райвно за ІІ і І місця в соціалістичному змаганні серед учнівських виробничих бригад.
1982 Грамотою обласного відділу освіти нагороджується музей бойової і трудової слави.
1982 Почесна грамота за ІІ місце в районних змаганнях добровільних пожежних дружин.
1982 Почесна грамота за І місце в районній військово-спортивній грі “Орлятко”.
1983 Почесна Грамота Міністерства освіти Білоруської Радянської соціалістичної республіки за зразкову поведінку і виконання туристського плану, активну участь в громадському житті РДТБ м. Мінськ
5.11.1979 Советский фонд мира. Благодарственное письмо коллективу Новокаменской средней школы.
1986, 1987 Почесні грамота за зайняті ІІ і ІІІ місця в районному огляді юних інспекторів руху.
1986 Грамота за І місце в районних змаганнях туристів,
1986 Грамота за І місце в воєнізованій грі “Зірниця”.
1987 Почесна грамота обласного відділу освіти за зайняте І місце в обласній операції “Красная гвоздика”.
1993 рік Управління освіти Херсонської обласної держадміністрації нагороджує краєзнавців Новокам’янської ЗОШ І-ІІІ ст. — переможців руху учнівської молоді України “Моя земля — земля моїх батьків”.
На фоні цих нагород особливо виділяється нагородження перехідними Червоними прапорами, що в комплексі об’єднували всю навчально-виховну роботу педагогічного колективу школи.
Так 30.12.1981 року Постановою ради по народній освіті і президії райкому профспілки від 30.121981 року “Нагороджується перехідним Червоним прапором і премією в 100 крб. колектив Новокам’янської СШ за зайняте III місце в соціалістичному змаганні по підготовці до нового 1981-1982 навчального року”. (Свідоцтво від 16.12.1986 року).
“Постановою виконкому Великоолександрівської районної ради народних депутатів і президії райкому профспілки від 16.12.1986 року. № 346/14 присуджується колективу Новокам’янської СШ (директор Швидун М.Є., секретар парторганізації Гранова С.М., голова профкому Смола Л.Ф.) перехідний Червоний прапор райвиконкому, районного відділу освіти за перше місце в соціалістичному змаганні по розвитку народної освіти за 1986 рік”.
У вересні 1977 року колективу Новокам’янської СШ присуджується перехідний Червоний прапор за зайняте ІІ місце по виконанню соціалістичних зобов’язань по підготовці до нового 1977-1976 навчального року.
У жовтні цього ж року колективу вручається “Свідоцтво” про занесення до Книги Пошани Новокам’янської СШ (директор т. Швидун М.Є., секретар парторганізації Руденко В.П., голова МК профспілки Петях Я.) переможця соціалістичного змагання за кращу підготовку шкіл до нового 1977-1978 н.р.
1979 р. серпень місяць — Колектив Новокам’янської СШ нагороджується перехідним Червоним Прапором Великоолександрівського райвно та РК профспілки за зайняте ІІ місце в соціалістичному змаганні за кращу підготовку до 1979-1980 н. р.
22.09.1981 р. — Постановою бюро Великоолександрівського РК Компартії України і виконкому районної ради народних депутатів колектив Новокам’янської СШ за кращу постановку трудового навчання, виховання і профорієнтації учнів в 1980 – 1981 н. р. нагороджується почесним дипломом і заноситься в районну Книгу Пошани”.
26.08.1987 р. — Почесна Грамота “Великоолександрівський відділ народної освіти, райком профспілки народної освіти нагороджує колектив Новокам’янської СШ за 1 місце в змаганні по підготовці до нового 1987-1988 навчального року”.
1.12.1987 р. — Свідоцтво про занесення педагогічного колективу Новокам’янської середньої школи до районної Книги Пошани за досягнуті успіхи в навчанні і вихованні підростаючого покоління.
22.08.1988 р. — Почесна Грамота. “Постановою районної ради по народній освіті і президії райкому профспілки від 22.08.1988 року колективу Новокам’янської середньої школи (директор т. Швидун М.Є., секретар парторганізації Нога С.І., голова профспілкового комітету Вислоцька В.М.) присуджується перехідний Червоний Прапор районної ради народних депутатів, районного відділу народної освіти, райкому профспілки працівників освіти, вищої школи і наукових установ за І місце в соціалістичному змаганні по розвитку народної освіти в 1987-1988 навчальному році.
Як переможцю в соціалістичному змаганні серед закладів народної освіти Великоолександрівського району Новокам’янській середній школі довірялось подати рапорт обласному відділу освіти не один раз, починаючи з 1979 року.
Так, в 1979 році в рапорті говорилось:
- середньою освітою охоплено 100% випускників 8-х класів,
- план набору учнів у 9-ті класи виконано на 104%, в пришкільний інтернат – на 100%,
- організовано підвіз 35 учнів до школи або 100% від зобов’язань,
- збереження контингенту учнів у ІХ-Х кл. – 100%,
- гарячим харчуванням охоплено 233 учні школи – 100%,
- бібліотечний фонд підручників становить 8,6 підручника на одного учня,
- план курсової перепідготовки, виконано на 125%,
- створено всі умови для заочного навчання 3 вчителів,
- всіма видами оздоровлення охоплено 100% учнів,
- додатково обладнано 3 кабінети, школа працює за кабінетною системою навчання,
- створено музей бойової слави,
- 50% випускників 10 класів працевлаштовано в колгоспах “Росія” і “Родина”,
- правопорушень в школі немає,
- паливо в школу і вчителям завезено до 15 серпня 1979 року.
Директор школи: М.Є.Швидун
Секретар парторганізації: В.П.Руденко
Голова МК профспілки: Я.Й.Петях
Право подати рапорт вважалось великою честю для школи і визнанням її заслуг.
Успіхи і розвиток школи тісно пов’язувались з життям колгоспу “Росія”, його успіхами і шефською допомогою школі. Так з інформації директора школи районному відділу освіти про шефську допомогу колгоспу “Росія” за період з жовтня 1978 року по березень 1984 року читаємо: “В заходах передбачалося, з метою удосконалення виробничого навчання в школі, силами шефа — колгоспу “Росія”, розширити і зміцнити матеріальну базу виробничого навчання, для чого:
а) Виділити школі гусеничний трактор, причеп тракторний ПТС, зчіпку борін, сіялку, культиватор, лущильник, плуг (Виконано в березні місяці 1978 року).
б) Збудувати корпус виробничого навчання, де розмістити навчально-методичний кабінет по профорієнтації і кабінет тракторної справи до 15 серпня 1978 року. (Виконано).
в) Виділити і закріпити за школою землю в кількості 36 га з фондів колгоспу (Виконано до 15.03.1978 р.)
г) Забезпечити посівним матеріалом з фонду колгоспу згідно структури і норм висіву на закріпленій за школою землі. (Виконується кожен рік).
д) Дати завдання для дослідницької роботи на закріпленій за школою землі. (Виконується кожен рік під керівництвом головного агронома колгоспу Балана Г.Є., та вчительки біології, керівника виробничої бригади Смоли Л.Ф.)
2. Поліпшили харчування учнів. 3 цією метою виділити з фондів колгоспу на гаряче харчування на 1978 рік гроші в сумі 3 крб. на місяць на кожного учня, загальною сумою 6 345 крб. (Ця сума виділена і виділяється кожен рік. Крім того, кожен рік колгосп “Росія” забезпечує школу картоплею без оплати, капустою, помідорами. А м’ясо й хліб відпускає за колгоспними цінами).
3. Придбати підручники на суму 500 крб. з фонду колгоспу. (Виконано).
4. Виділити на зміцнення матеріальної бази навчальних кабінетів 13 155 крб.
- Ці кошти школою повністю використані. Обладнані і дообладнані кабінети історії, рос. мови і літератури, іноземної мови, профорієнтації, музей бойової слави, оформлено коридори школи, придбано спортивного інвентарю в 1982 році на 800 крб.
В 1982-1983 навчальному році колгосп своїми силами збудував котельню і перевів усі 5 корпусів школи на центральне опалення. На це колгосп “Росія” витратив 60 000 крб.
В 1983 році колгосп нагородив учнівську виробничу бригаду путівкою по містах-героях Причорномор’я. Путівка коштувала 1 620 крб.
Але ж і виробнича бригада виконує в ці роки значну роботу. Так тільки в 1983 році нею виконано робіт на суму:
- на вирощуванні і збиранні помідорів на суму 27528 крб.
- на вирощуванні і збиранні картоплі на площі 4 га на суму 4 664 крб.,
- на вирощуванні і збиранні буряків на суму 1 225 крб.
- баштанних культур на площі 30 га на суму 14 000 крб.,
- гарбузів на площі 32 га на суму 17 280 крб.,
- соняшника па суму — 1 520 крб.
Разом на суму: 66 217 крб.
- Зароблено зарплати бригадою 2 259 крб.
Школа, за рахунок державних коштів та шефів постійно надає допомогу дітям: сиротам, матерів-одиночок та багатодітних сімей. Всі вони харчуються безплатно. А тільки в 1983 році сиріт не було, дітям матерів-одиночок і з багатодітних сімей, котрих нараховувалось 17 чоловік, надана допомога на придбання одягу на суму 2695 крб.
На кінець 70-х років, не дивлячись на досягнуті успіхи в навчально-виховній роботі і їх визнання, школа відчуває ряд незручностей у своїй роботі через те, що не має типового приміщення. Навчальні кабінети розкидані в чотирьох навчальних корпусах, а їдальня, медпункт в п’ятому корпусі — пристосованому під шкільний інтернат. Тому педагогічний колектив, громадськість села вважає, що назрів час і матеріальні можливості господарства достатні для будівництва типового приміщення школи. Цю ідею підтримує сільська рада і правління колгоспу. За їх дорученням в березні 1980 року голова колгоспу Зорша Г.Я., заступник голови колгоспу Білоконь В.Ф. і директор школи Швидун М.Є. звертаються в обласний відділ освіти. Одержавши позитивну відповідь, роблять заявку на виготовлення проектної документації на будівництво в Новій Кам’янці типового приміщення школи на 464 учнівських місця Херсонському інституту Укрсільгосппроект.
Проте в лютому 1983 року облвиконком відмовляє в такому будівництві через те, що зменшилась кількість дітей і на цей період становила 210 учнів. Радять замовити інший проект, та виконком Новокам’янської сільської ради, правління колгоспу “Росія”, директор школи 25 лютого 1983 року звертається до голови райвиконкому клопотати про дозвіл на будівництво саме за цим проектом на 464 учнівських місця, обґрунтовуючи свій погляд тим, що в господарстві введено в дію комплекс направленого вирощування нетелів на 6 000 голів, зрошувальні землі планують розширити до 1 000 га.
Для виконання всіх процесів сільськогосподарського виробництва необхідно працездатного населення не менше 1 300 чоловік, а є лише 608, з них в 1985 році підуть на пенсію 38 чоловік. Щорічно колгосп господарським способом будує 15-20 будинків. Окремі переселенці з дітьми відмовляються поселятися в господарстві через відсутність типової школи.
Крім того, мікрорайон школи охоплює територію Трифонівської сільської ради і село Червоне Нововоронцовського району.
Враховуючи перспективу розвитку колгоспів “Росія” і “Родина”, дитячий контингент, починаючи з 1983 року, буде постійно зростати і на кінець 80-х років він становитиме 430-460 чоловік.
Виходячи з цих обставин і наведених розрахунків правління колгоспу “Росія”, виконком Новокам’янської сільської ради просять дозволити проектування і будівництво середньої школи в селі Нова Кам’янка за типовим проектом на 464 учнівських місця.
Голова виконкому В.І.Кравченко
Голова колгоспу “Росія” В.М.Чечин
Директор школи М.Є.Швидун
Цей лист відіграв свою роль. В грудні 1984 року розпочинається будівництво Новокам’янської середньої школи за типовим проектом на 464 учнівських місця. Будує школу Бериславське ПМК.
В цей період адміністрація школи, виконавчий комітет Новокам’янської сільської ради намагаються зберегти школу продовженого дня в основному для того, щоб не втратили штати. Так в серпні 1984 року виконком сільської ради в своєму письмовому відношенні звертається до виконкому Великоолександрівської районної ради народних депутатів з проханням затвердити школу продовженого дня при Новокам’янській середній школі на 1984-1985 навчальний рік в кількості 156 учнів (п’ять груп, з них чотири — по 31 учню і одна — 32 учні).
В своєму проханні роз’яснює, обґрунтовує, що з 1984 року зростає контингент учнів. В 1985 році — в перший клас прийде 40 дітей. Враховуючи те, що будується типова середня школа і в школу з 1986 року прийдуть шестилітки — 38 чоловік — буде повний контингент дітей для наповнення груп продовженого дня.
Якщо ж скоротимо школу продовженого дня, то школа втрачає штати, що забезпечують нормальну роботу шкільної їдальні, зокрема скорочується комірник, котра виконує і функції зав. їдальнею, посудомийку, котра виконує і функції помічника повара, медсестру, водія. Без цих штатів школа не зможе забезпечити 100% харчування дітей.
1 вересня 1986 року в селі велике свято — відкриття новозбудованої типової середньої школи. На свято прибули представники райвиконкому, районного відділу освіти, вчителі, діти, батьки, випускники минулих років. Все село.
Начальник Бериславського ПМК, котре збудувало школу, на мітингу, в урочистій обстановці передає “ключ” від школи заступнику голови колгоспу “Росія” Преньку Д.П. як замовнику будівництва, а вже той передає його господарю школи — директорові школи Швидуну М.Є. Він в свою чергу передає його секретарю партійної організації школи Грановій С.М., вона – голові профспілки Смолі Л.Ф., а та — голові учнівського комітету Пегіній Люді. Так господарі школи отримали символічний ключ від школи, котрий знайшов своє місце в шкільному музеї як свідок цих подій і став експонатом, документом історії.
А з ключем господарі школи отримали повністю обладнані кабінети хімії, фізики, біології, іноземної мови з лінгафонним обладнанням, історії, математики, географії, два кабінети української мови і літератури, обслуговуючої праці з 15 швейними машинками, комбіновану майстерню з верстаками і верстатами по обробці дерева і металу, початкової військової підготовки, кімнату учнівського самоврядування, бібліотеку, спортивний зал, актовий зал, три кабінети початкових класів, музей, вчительську кімнату, кабінет директора, кабінет заступника директора, методкабінет, медпункт. Чотири широкі, просторі коридорні рекреації, їдальню з кухнею на 116 місць.
Ця подія підняла дух педагогічного і учнівського колективів, стала поштовхом у пошуку нових, оригінальних методів навчально-виховної роботі. І це помітили районні і обласні заклади народної освіти. На базі школи проводяться районні семінари директорів шкіл, завучів, вчителів праці, початкової військової підготовки.
На свято української мови, підготоване вчителями Вислоцькою В.М. і Борисенко Г.І. приїздять представники з усіх шкіл району, інспектори і методисти районного відділу освіти. Школа в своїх стінах хлібом-сіллю стрічає поета, члена Спілки письменників України від Херсонської письменницької організації Миколу Василенка. Школу відвідують представники обласного відділу освіти, облвиконкому.
Школа одержує нагороди, грамоти, кубки і Червоний прапор, як переможець у соціалістичному змаганні.
Знову школі випадає честь в 1986 році, як переможцю соціалістичного змагання серед шкіл району, подати рапорт обласному відділу освіти і облвиконкому Херсонської області.
Але така бажана і обіцяна кількість учнів не зростає, а, навпаки, зменшується. Основною причиною на цей період було те, що села: Полянка (Українка), Гур’ївка, після оголошення їх неперспективними — зникають як населенні пункти, а Трифонівську восьмирічну школу переведено на статус середньої. Отже, дітей в пришкільному інтернаті, котрих нараховувалось 86 — не стало. 35 дітей с. Нова Григорівка колгоспним автобусом стали підвозити кожного дня до школи. Тому з 1 вересня 1987 року пришкільний інтернат закрили. Відповідно скоротили і штати: вихователя, дві няні та повара. В кінці восьмидесятих — на початку дев’яностих років школа починає відчувати суть перебудовчих процесів у державі: починають скорочувати асигнування з держбюджету на господарські витрати, на ремонт школи. Якщо всі попередні роки школа була школою продовженого дня, то в 1990 році скорочують дві групи продовженого дня, і школа лишається двох вихователів, повара, комірника, водія, посудомийки, медсестри. Виникають складності в організації роботи їдальні, і, відповідно, харчування дітей. Без водія, практично, стала непотрібною автомашина, котру школа ще в 1981 році одержала за умовами районного огляду зелених патрулів, як переможець цього змагання.
Тепер вона переходить у власність колгоспу, на умовах, що школу завжди забезпечать, при необхідності, транспортом.
Але міняється голова колгоспу, за умови домовленості забувають. Право зникає. Проблеми їдальні доводиться директору школи вирішувати за рахунок переміщення кадрів обслуговуючого персоналу. Прибиральниць переводити на поварів. А прибирання перекладати на учнівське самообслуговування. Але ж медичну сестру, котра так необхідна щоденно в школі, так просто не заміниш.
Ще під час будівництва школи директор бив тривогу через те, що недосконала система опалення і в школі буде холодно. Протестував. Писав до обласної газети “Наддніпрянська правда” в “Третій дзвінок”, щоб побороти байдужість і ліквідувати, переробити “запланований брак”. Проте приїздять комісії, вимірюють, доводять, що проект відповідає нормам. Та зима все це перекреслила. Ще поки котельня працювала на рідкому паливі, вдавалось підтримувати більш-менш відповідну температуру в окремих кабінетах. Та на початку дев’яностих років рідке паливо стає дефіцитним і школі виділяють тверде, та ще і неякісне паливо. В зимові морози система опалення в крайніх кабінетах англійської мови, біології, майстерні, початкової військової підготовки, актовому залі, спортзалі — розмерзається і виходять з ладу. І школа знову переходить на “зимові квартири” в старі корпуси. Там було тепло. Але це вносило велику незручність в процесі налагодження і забезпечений навчально-виховального процесу. Фактично кабінетна система навчання не діє. Школа переходить на класну систему. А вона не дає можливостей використовувати в навчально-виховній роботі не лише технічні засоби навчання, котрими школа забезпечена не погано, а навіть, наочні посібники не використовуються. Ніяк провести практичні, лабораторні роботи. Особливо це відобразилось на таких предметах, як фізика, хімія.
До цих труднощів додаються ще і такі, як фактичне припинення фінансування освіти. Вчителі, обслуговуючий персонал в часи кризи і небувалої суперінфляції по півроку і більше не одержують заробітної плати. Не всі витримують такий стан.
Моральний дух вчителів, особливо молодшого покоління, падає.
З’являються пропозиції оголосити страйк, припинити роботу задарма і т.п. До таких дій, в своєму мовчанні, схиляється і профспілковий комітет. А у таких екстремальних умовах для адміністрації школи забезпечення навчально-виховного процесу в школі стає надзвичайно складною проблемою, до того ж і на ремонт, на господарські витрати держава не виділяє коштів. Все це перекладається на плечі і ентузіазм вчителя, технічних працівників та батьків. Та де той ентузіазм, коли й батьки, працюючи в колгоспі, котрий реформується то в КСІІ, то в кооператив, заробітної плати роками не одержують. До того ж продовжується скорочення штатів. Так, на виконання наказу № 5 від 3 березня 1997 року по В.Олександрівському райвно, за скороченням штатів, звільнено двох штатних прибиральниць.
Вчителі, технічні працівники звертаються до судових органів за допомогою по виплаті заробітної плати. Суд визнає правомірність таких дій, виносить відповідні рішення, але він відіграє лише роль буфера між райвно і вчителем, бо судові виконавчі органи не виплачують заборгованості по заробітній платі, а ставлять лиш на чергу, під тим мотивом, що в державі грошей немає. Коло замикається.
В такій, не зовсім оптимістичній обстановці, після тридцятисемирічної безперервної роботи директором школи і сорока шести років педагогічної праці, з нагрудним значком “Відмінник народної освіти УРСР” і значком “Отличник просвещения СССР”, з єдиною медаллю “За доблестный труд”, у віці шістдесяти шести років 1 серпня 1998 року директор школи Швидун М.Є. йде на пенсію.
Складнощі в роботі школи, що виникли в останні роки, розуміють і вчителі, і батьки, і вищестоячі органи влади. Бо такий стан невизначеності був по всій Україні, коли проходив процес “прихватизації” народного добра під “патронатом” президента. Тому не пов’язували ці біди з діяльністю директора школи. На його проводи, крім вчителів, обслуговуючого персоналу, батьків, прибули керівники райдержадміністрації, районної ради народних депутатів, районного відділу освіти, представлені першими особами.
Те, що збудовано, зроблено у справі навчання і виховання високо оцінюється керівниками, вчителями, батьками, громадськістю села.
Директором школи призначається молода, енергійна вчителька фізики Цехмістер Світлана Вікторівна. Але ж знову, вже за її діяльності, на виконання, наказу № 9 від 23 липня 1998 року по В.Олександрівському райвно їй доводиться писати наказ “Про упорядкування мережі школи і штатів адміністративно-господарського персоналу”, скорочувати посаду старшої піонервожатої, 6 годин гурткової роботи, поділ класів на групи при вивчені української, англійської мов, трудового навчання.
В своїй діяльності Світлана Вікторівна допускає ряд помилок і 1 вересня, 2001 року її звільнюють з посади директора школи.
3 жовтня 2001 року директором школи працює молода вчителька історії Коляда Наталія Володимирівна, а вже з 15 травня 2002 року теж звільнено з посади директора школи.
З 15 серпня 2002 року на посаду директора школи призначають вчительку молодших класів, колишню випускницю школи Москаленко Катерину Євдокимівну. Їй вдається з допомогою районного відділу освіти та органів райдержадміністрації в 2003 році провести в навчальних кабінетах капітальний ремонт опалювальної системи, встановивши в самому корпусі дві мінікотельні під тверде паливо. Але через неякісне вугілля, школа так і не одержала необхідного, згідно норм тепла. Не опалюються актовий зал, кабінет директора, спортивний зал. Не працює їдальня. І все це треба вирішувати і негайно.
