«30 січня виїзна сесія військового Трибуналу військ НКВС Херсонської області під головуванням ст.лейтенанта юстиції т.Мамонтова А.С. розглянула справу над зрадниками Батьківщини, бувшими мешканцями с.Козацького. Клуб винрадгоспу, де відбувався судовий розгляд, був переповнений. Сюди прийшли робітники винрадгоспу, колгоспники с.Козацького, Отрадо-Кам’янки і інших околишніх сіл. Вони прийшли, щоб ухвалити нещадний вирок зрадникам Батьківщини. Хто ж ці холуї німецько-фашистських катів, зрадники, запроданці Батьківщини? Уродженець с.Козацького Осьменко О.Т., в минулому куркуль. З приходом німців став працювати сільським старостою, встановлювати “новий порядок”. Цей вбивця з холодними риб’ячими очима, прикидаючись на суду темною людиною, творив чорні діла. Видав комуніста Вертьолкіна В., бувшого голову колгоспу “Червоний прапор”, якого німці по-звірячому в його присутності розстріляли. А далі, насолодившись однією жертвою, Осьменко зараз же разом з жандармерією, їде на легковій машині в бригаду, вказує на Пожарова і тут же німці розстрілюють Пожарова. На питання судді, чи знав він, Осьменко, хто такі були Вертьолкін і Пожаров,— наівно відповів: “Ні, не знав”. Хто грабував населення, відбирав худобу та “лишки” продуктів (як вони їх називали)? Хто відправляв на каторгу в Німеччину молодь, заарештовував тих, які не виходили на роботу працювати на катів? — Він, Осьменко — сільський староста — посібник банди німецьких катів. На питання судді, — що вас заставляло так віддано працювати на німців? — Так створилося …— ніяковіючи відповів Осьменко після довгого мовчання. А на питання ким складались списки партійно-радянського активу для подачі комендатурі — Осьменко, притворяючись наівною людиною, плутано відповів, що ніби складав списки, але нібито не передав їх комендатурі. Його посібник по “керівництву”, Сіденко М.М. з 1941 р. й до приходу Червоної Армії працював старостою общини. Активний “діяч”. В його завдання входило використати працю селян на допомогу німецькій грабармії. З цього він і почав свою активну “діяльність”. Намагаючись вислужитися перед бандитами, відбирав худобу у населення, а в першу чергу в сімей червоноармійців, організував свиноферму з відібраних сімей й після року їх відгодівлі здавав для постачання ворогам, відбирав продукти харчування у населення. Тоді ж за короткий строк понад 200 тонн зернопродуктів і 30 корів відправив для постачання німецької армії. Авторитет цього хижака, запроданця, в очах німців зростав, а, значить, і зростала його діяльність. Щоб безперебійно постачати німецьку армію, створив постійну комісію “по вилученню лишків продуктів у населення”, а за невихід на роботу заарештовував, штрафував, катував людей. Встановив твердий план здачі молока. Кожен двір повинен був здавати молоко, а в тих, які не виконували план, відбиралися корови. Так були відібрані корови у Хапічевої, Ігнатенко Явдохи та інш. 7 чоловік молоді Сіденко погнав на німецьку каторгу. Особливо жорстоко Сіденко відносився до сімей червоноармійців та комуністів. — У мене Сіденко забрав корову, 3 молодняка, свиню, 96 пудів пшениці, — говорить свідок Чумаченко, — батько чотирьох синів-червоноармійців, — нас весь час пригнічували, не давали спокою. Олійникову — дружину червоноармійця — Сіденко вигнав з контори за те, що та, звертаючись до нього, не назвала його паном. Цей пройдисвіт, німецький прихвостень, вимагав величати себе “пан Сіденко”. Недосвіт П.Д. — перший помічник, довірлива людина Осьменка та Сіденка. Спочатку був призначений прийомщиком молока, а потім зав.свинофермою. Його завданням було викачати якнайбільше для німців молока. Складав списки “злісних” нездавців і передавав у сільуправу, а ті, в свою чергу розправлялися з ними. Активний член комісії “по вилученню лишків продуктів у населення”. Жоден обшук не відбувався без Недосвіта. Йому байдуже було залишати сім’ю без шматка хліба, малих дітей без молока і харчів, все відбирав у населення: корови, курі, свині, продукти. Завзято виконував доручену йому справу. На процесі цей злочинець, прикидаючись невинним, хотів запевнити суд, що він не хотів служити німцям, а захищав народ і свою шкуру. Гітлерівські наймити були впевнені, що радянська влада більше не вернеться і їхні чорні діла будуть невідомими людству, але вони помилились. Залишились живі свідки. Ось про що вони розповіли на процесі. Свідок Літвіненко С. говорить: — Я бачив як розстрілювали Пожарова. В бригаду приїхала легкова машина і в ній Осьменко з жандармами. Схвативши Пожарова, вони розстріляли його. В бригаді створився переполох і ми стали всі розбігатися. — Часті обшуки, переслідування більше всіх терпіла наша сім’я, — говорить Катрич А., — сестра розстріляного німцями Вертьолкіна. — Я була свідком того, коли сам Осьменко прийшов додому і забрав Вертьолкіна, якого зразу ж розстріляли на площі в селі. Душогуби довго не давали дозволу поховати труп брата і коли я звернулась до Осьменка він відповів: “Не час нам зараз з цим возитися”. — Мене неодноразово Сіденко визначав для отправки в Німеччину на каторгу, — говорить молода дівчина Цуканова, — але я якимось чудом спаслась. Свідок Катрич П.А. розповів, як Сіденко знущався над людьми, бив Тимофієнка, Шилова С. за те, що вони збирали кукурудзу на полі собі для харчування. — У мене забрали грабіжники 79 пудів хліба, і багато інших продуктів, — говорить свідок Самородська, — залишили дітей без шматка хліба і скаржитися не було кому й не можна було. З розповідей свідків ставали відомі все нові й нові факти злочинств, грабіжництва, заподіяних населенню німецько-фашистськими наймитами, які втілювали “новий порядок”. Ми навели тут лише незначну частину фактів бандитських дій фашистських посібників, зрадників Батьківщини. Суд викрив мерзенні зловживання цієї шайки гітлерівських агентів і приговорив: Осьменка О.Т. до вищої кари — розстрілу. Сіденка М.М. — заслання на каторжні роботи на 20 років з конфіскацією всього особистого майна та позбавлення прав після відбуття кари на 5 років. Недосвіта П.Д. — заслання на каторжні роботи на 15 років з конфіскацією всього особистого майна та позбавлення прав після відбуття кари на 5 років. Трудящі Козацької сільради сприйняли вирок з глибоким задоволенням. Про це свідчить багатолюдний мітинг, який відбувся після процесу і який гаряче схвалив вирок суду. Безперечно, вирок буде з задоволенням сприйнятий всіма трудящими району.
* * * * * «Трудящі схвалюють вирок суду
30 січня в клубі винрадгоспу після того, як було закінчено судовий процес Військового Трибуналу над зрадниками Батьківщини, відбувся багатолюдний мітинг. — Червона армія нищить ворога вже на німецькій землі, — говорить зав. пропагітвідділу РК КП(б)У т.Катихін. — Весь свій гнів, всю свою ненависть радянські воїни обрушують на гітлерівську Німеччину. Наші воїни відплатять гітлерівцям за кров, за сльози сиріт. Всіх їх чекає така ж участь як цих, що судили зараз на наших очах. Грабіжникам не втекти від кари народу. — Я від імені робітників винрадгоспу і адміністрації, — говорить в своєму виступі т.Кулик, — вітаю вирок Трибуналу. Немає більшого злочину, як зрадити Батьківщину. Запроданець Сіденко має двох синів в Червоній Армії, які разом з нами проклинають такого батька. Я закликаю вас, товариші, самовідданіше працювати, щоб скоріше загоїти рани, нанесені німецькими бандитами та їх посібниками. З великим задоволенням зустріли трудящі Козацької сільради вирок суду. Вирок суду, це вирок народу». М.Іванова
* * * * *
«Вирок трибуналу виконано 30 січня ц.р. виїзна сесія Військового Трибуналу військ НКВС Херсонської області розглянула справу над зрадниками Батьківщини бувшими мешканцями с.Козацьке. Серед підсудних посібників банди німецьких катів — зрадників Батьківщини був Осьменко О.Т., який з приходом німців працював сільським старостою. Трибуналом його засуджено до вищої кари — розстрілу. Вирок Трибуналу виконано».
