КРАВЧУК В. ПАТРІОТИЧНІ МОТИВИ У ТВОРЧОСТІ ЯРА СЛАВУТИЧА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК НА ДОПОМОГУ НАЦІОНАЛЬНІЙ ШКОЛІ (ДРУГЕ ПОПРАВЛЕНЕ ВИДАННЯ), Тернопіль: "Джура", 1998, 48 с.
Широко знаний у світі український учений і письменник, педагог і видавець, критик і мемуарист Яр Славутич належить до когорти тих митців, у яких слово не розходиться з ділом. Одержимий ідеєю відродження незалежної України, істинний її патріот, він у воєнні часи обстоював із зброєю в руках волю нашого народу, а в мирні роки невтомно й послідовно підносив авторитет рідної мови, культури, будив національну гордість і самосвідомість в серцях співвітчизників. Подібно до своїх старших соратників по визвольній боротьбі Олега Ольжича, Олени Теліги, з якими був знайомий особисто, Яр Славутич свідомо обрав неспокійне, сповнене труднощів і небезпек життя подвижника. Доля була ласкавою до нього і не раз виривала з катівських рук як німецько-фашистських зайд, так і сталінських опричників, давши змогу аж до нашого сьогодення продовжувати діяльність одного з будівничих вільної України. Цілком закономірно, що в творчості письменника наскрізною є патріотична тема. Які глибокі пласти світової і національної історії не прозирав би своїм поглядом співець, яких найрізноманітніших героїв не зображав би, завжди це люди небуденного чину, закорінені в свій рідний ґрунт, сповнені невгамовного бажання жити, діяти і вмирати в ім'я Вітчизни - прадавні вояки ("Дексилей", "Кончина кімерійців", "Савур-могила") і лицарі часів козаччини (цикли "Запорожці", "Маєстат булави"), звитяжці періоду УНР ("Крутянці", "359") і нездоланні упівці ("Моя доба", "Шухевич"),правозахисники 60-70-х р.р. (збірка "Живі смолоскипи") і волелюбці наших днів (цикл "Ічкерія").
Потужний патріотичний пафос розмаїтих за проблематикою і викінчених за формою поезій Яра Славутича, які надзвичайно суголосні добі творення незалежної Української держави, не міг не привабити увагу сучасних методистів. Відтак протягом дев'яностих років склалася вже певна традиція включати до шкільних і вузівських програм з української літератури твори митця з Канади. Не зважаючи на те, що останнім часом в Україні з'явилися не тільки окремі поетичні книги, а й багатотомні видання доробку Яра Славутича (в 2 і 5 томах), монографії К.Волинського, Т.Назаренко, П.Сороки, наукові збірники упорядковані О.Астаф'євим, М.Ткачуком, М.Миколаєнком, А.Кратом, В.Чабаненком, І.Лопушинським, а проте потреба школи і в художніх текстах і критичних розвідках, присвячених письменникові, лишається великою.
Рецензований навчальний посібник В.Кравчука якраз і є спробою надати допомогу вчителям у плані ознайомлення з творчістю визначного представника літератури українського зарубіжжя. Книга складається з 5 розділів: "Життєпис Яра Славутича", "Жанрові особливості патріотичної лірики", "Особливості вивчення творчости Яра Славутича у старших класах національної школи", "Рекомендовано для вивчення напам'ять", "Бібліографія".
У першому розділі автор окреслює основні етапи життєвого і творчого шляху письменника, віхи становлення як митця-громадянина, стверджує патріотичний характер його діяльності в різних царинах. Але ця інформація подається вибірково. Так, повідомивши читачів про вихід у світ у 1945-1950 р.р. збірок "Співає колос", "Гомін віків", "Правдоносці" і "Спрага", В. Кравчук у цьому біографічному розділі жодним словом не обмовився про наступні книги "Оаза", "Маєстат", "Завойовники прерій", "Мудрощі мандрів", "Живі смолоскипи", "Шаблі тополь", що публікувались у 1960-1990-х р.р. і засвідчили подальшу творчу еволюцію літератора.
У другому розділі посібника, присвяченому жанровій специфіці патріотичної лірики Яра Славутича, пропонується короткий огляд поезій з книг "Гомін віків", "Правдоносці", "Спрага", "Маєстат", "Живі смолоскипи". Звертаючись до ужинку співця, автор цілком справедливо наголошує, що "епіцентром, навколо якого обертається вся його поетична творчість, є любов до України, віра в неминуче велике і світле майбутнє прадідівської землі" (с.13). В основному в поле зору В.Кравчука потрапляють патріотичні сонети філософського чи гострополітичного звучання, адже в цій формі Яр Славутич досяг неабияких успіхів. Поряд з ліричними віршами, автор розглядає й зразки поеми ("Соловецький в'язень", "Моя доба") та балади ("Бунт"),хоча, як свідчить назва розділу, це й не передбачено. Серед особливих здобутків Яра Славутича називаються його словесні новотвори ("вирлувати", "жахіт" та ін.), які слугують омолодженню і збагаченню рідної мови.
Третій розділ посібника - методичний. Автор подає деякі поради щодо вивчення поезії Яра Славутича в старших класах національної школи, відводячи для цього поки що 2 години оглядових занять, але сподіваючись у перспективі на ширше залучення творчості митця до шкільної програми.
Наступний розділ "Рекомендовано для вивчення напам'ять" містить 18 текстів. Це, звичайно, забагато. Доцільніше було б, на нашу думку, подати цей розділ як невелику хрестоматію - добірку творів Яра Славутича для текстуального вивчення і додати перелік двох-трьох віршів, рекомендованих для вивчення напам'ять. Наприклад: "Жар-птиця", "Карпатські січовики", "Стус".
Безперечну користь має передрук розділу "Бібліографія", яким традиційно супроводжуються Славутичеві видання. Це допоможе вчителям і школярам скласти повніше уявлення про обсяг зробленого письменником у літературно-мистецькій, науковій та освітній галузях.
Посібник В.Кравчука має попит, про що свідчить його перевидання. Але поряд з позитивними його якостями маємо вказати й на низку огріхів. Прагнучи якомога більше поінформувати читачів про доробок Яра Славутича, автор лише принагідно зупиняється на аналізі окремих творів, або ж просто наводить їх перелік. Наприклад: "Крицевою лавою в книжці стоять вірші: "Чорновіл", "Караванський", "Лук'яненко", "Кандиба", "Світличний", "Масютко", "Стус", "Брати Горині "... Он як вишикував їх поет!" (с.24-25). Є ряд недоладностей у побудові словесних конструкцій, неточностей у передачі думки, що породжує двозначність сприйняття фрази. Наприклад: "Логічним продовженням книжки "Гомін віків" є цикл "Запорожці" (с.19). Але ж цей цикл є складовою частиною згаданої збірки, а не її продовженням.
Книга В.Кравчука надто насичена цитатами з критичних джерел, які не завжди конче необхідні. Так, у 3 розділі в цитаті з В.Жили перераховуються 10 оригінальних збірок Яра Славутича з вказівкою місця й часу їх видання (с.30). Досить було б це зробити в першому описовому розділі й не вдаватись до повторів. Окремі цитати в посібнику явно завеликі (с.6, 24, 30-31). Слід вказати і на ряд різночитань при посиланнях на джерела. Це стосується мемуарів та поезій Яра Славутича, уривки з яких наводить В.Кравчук. Посилання здійснюються за 5-томником, але фактично цитати взяті з іншого видання. Тому в наявності чимало невідповідностей, яких можна було уникнути, звіривши тексти. Наприклад, у посібнику зазначено "із неволі мли" (с.17), але насправді в 5-томнику подано "із неволь хули" (І, с.81); "і смерть вітає" (с.19) - "і смерть приймає" (І, с.61) і т. ін. У ряді випадків зовсім відсутні посилання на джерела (с.6, 9, 14, 16, 18). У процитованому дослідником розлогому епізоді з поеми "Донька без імені" загубився цілий рядок: "Чи не сумно, дружино мила?" (с.31-32). Вірш "Олег у Цар-граді" розташований у п'ятитомнику на сторінці 46, а не 4, як стверджує посібник (с.18). Такі недогляди не можуть не викликати здивування.
Як підсумовує сам В.Кравчук, його книга - "це тільки дуже елементарний посібник для вивчення творчости, а не цілісна монографія" (с.32). Але, зазначимо, це видання має свою цінність і може стати в пригоді вчителям і учням українських шкіл.
Василенко М. Сердце - не камень: Стихотворения / Пер. с укр. Н.Касьянова. - К.-Херсон: Просвіта, 2005. - 87 с.
На початку цього року у літературно-мистецькому житті Таврії сталась неабияка подія - з'явилась друком книга українського поета-херсонця М.Василенка в російських перекладах ще одного місцевого автора М.Касьянова.
Постать перекладача Миколи Устиновича Касьянова давно відома читачеві - у нього вийшли друком шість ліричних та прозових збірок у Сибіру, в Україні, в Москві. Його творчість високо оіцнили такі відомі письменники, як М.Ушаков, М.Бажан, І.Сельвінський, О.Гончар… Широко знаним є й поет і прозаїк М.Василенко, чий художній світ полонить своєю поліфонічністю й самобутністю. Захоплені відгуки про його доробок знаходимо у Г.Кочура, Л.Федоровської, Ю.Хорунжого та ін.
Чудовий творчий тандем - українець М.Василенко та росіянин М.Касьянов. Як на мій погляд, перекладач успішно впорався зі своїм завданням і доніс до російського читача всю красу української поезії митця-тавричанина.
Зазначимо, що російська та українська мови багато в чому споріднені, але здійснити художній переклад поезії не так легко. Щоб уловити музику вірша, ритм національної поезії, перекладачеві й самому треба бути майстром - майстром своєї рідної мови.
Книга "Сердце - не камень" свідчить про високий професійний рівень цих митців - і поета М.Василенка, і його перекладача М.Касьянова.
Збірка складається з чотирьох розділів: "Не хлебом единым", "Верлибр", "Неизгладимые страницы", "Северная ойкумена" та поеми "Город Кия".
Усі вірші книги перейняті любов'ю до природи, рідної землі, до своїх сучасників, відданих ідеалам честі та добра. У творах звучать і врочисті акорди, і щемливі нотки. Це відчутно в обох варіантах - обома мовами:
Поклич мене, коли вітер пригорщами вичерпуватиме воду з нашої річки.
І в перекладі:
Зови меня, когда ветер горстями выхлестывает воду из нашей речки.
Особливо хочу відзначити публіцистичний розділ " Неизгладимые страницы", де автор з любов'ю і гордістю описує життя визначних людей - О.Довженка й П.Грабовського, М.Зерова й С.Крушельницької, М.Вавілова і Яра Славутича. Деякі з них стали жертвами сталінського режиму, поет порівнює їх з Джордано Бруно, спаленим на вогнищі інквізиції.
У вірші "Соловецький музей-заповідник" - трагічна історія нашого народу видніє на стінах колишнього
храму:
Це та історія, що лізе зо всіх сил З-під каменю, замазок і білил, - Позавчорашнього печаль велика. І російська мова додає до цієї простоти й буденності високу православну ноту: Как та трава, - о сколько надо сил! - из-под камней, замазки и белил глядит на нас печали горькой лико.
Поет М.Василенко - чутливий і проникливий лірик. Ось як він зміг відобразити суворий північний пейзаж - прикмети тундри:
"Снега, снега... Устало спит земля, а небо льет сиянье на поля. Течет вокруг мерцающей рекою. Сияния волшебного красу Я с давних пор в душе своей несу. Она живет. Она всегда со мною".
Так, красу північного сяйва поет довіку не забуде, і на те є причина: репресований сталінським режимом Микола Василенко майже п'ять років працював на шахтах Інти. Але душа поета залишилась сильною і світлою, зберегла свої животоки:
Ключ рвал преграды до конца. Как будто песня в стужу, Созрела в сердце у певца И вырвалась наружу.
Ця книга - приклад творчої співпраці автора і перекладача, поезії двох співців, у якій яскраво видно почерк майстрів слова.
Крім того, збірка М.Василенка "Сердце - не камень" - чудове свідчення того, що російська мова в Україні живе і процвітає, не потребуючи якогось надуманого "захисту".
П'ятнадцятого лютого 2005 року на факультеті української філології та журналістики ХДУ відбулася наукова викладацько-студентська конференція з нагоди 100-річчя від дня народження славетного письменника української діаспори, висуванця на Нобелівську премію - Уласа Самчука.
Відкрила конференцію вступним словом про українського Гомера завідувач кафедри українського літературознавства, кандидат філологічних наук, доцент Алла Вікторівна Демченко. В конференції взяв участь декан факультету, доктор філології, професор Володимир Павлович Олексенко, котрий запропонував слухачам доповідь на тему "Мовно-стильові особливості творів Уласа Самчука". Професор Олексенко дослідив функціонування стійких мовних конструкцій, а також образних словесних сполук у прозі великого Волинянина. Галина Вікторівна Немченко, кандидат філологічних наук, доцент у своєму виступі звернула увагу на спорідненість творчих душ Уласа Самчука та Олександра Довженка, а також простежила типологію першої частини самчуковської "Волині" - "Куди тече та річка" та довженківської "Зачарованої Десни". Викладач факультету Людмила Денисівна Ярошевська презентувала слухачам доповідь "Функції пейзажів у творах Уласа Самчука та Миколи Чернявського".
Продовжив конференцію кандидат філологічних наук, доцент Василь Степанович Загороднюк, який порівняв специфіку художнього мислення талановитих митців Уласа Самчука та Михайла Шолохова. Іван Васильович Немченко, кандидат філологічних наук, доцент розкрив проблеми українства в епопеї Уласа Самчука "Ост".
Активну участь у роботі наукової конференції взяли студенти п'ятого курсу - Оксана Шорник ("Українська мадонна Уласа Самчука. На матеріалі роману "Марія") та Юлія Дорошенко ("Роман Уласа Самчука "Волинь" і розвиток жанру епопеї в письменстві української діаспори").
На конференції було репрезентовано книжкову виставку творів Уласа Самчука, наукових праць, методичних розробок, присвячених доробку відомого романіста. Силами студентів було випущено літературні газети.
Отже, на факультеті української філології та журналістики було вшановано пам'ять одного з найбільших прозаїків ХХ століття, твори якого нарешті стали доступними українському читачеві.
Муза до мене прийшла на світанні - В час, коли гаснули зорі останні. Яр Славутич
Яр Славутич - відомий український поет діаспори, видатний літературознавець, культуролог, мовознавець, педагог, українознавець, літературний критик, національний діяч. Яр Славутич - особистість непересічна і багатогранна. Ю.Красноштан писав: "Я назвав би Яра Славутича Правдоносцем України. Його ім'я ... повинне увійти у Пам'ятну Книгу, що увічнює найзаслуженіших українців, його творчість - у золотий фонд українського письменства, а його підручники - в осяги новітньої української педагогіки".
Яр Славутич не раз підкорював вершини Парнасу: часто виходили в світ його поетичні збірки, літературознавчі праці, потужні дослідження, підручники, літературно-критичні розвідки. Але митець продовжує невтомно, наполегливо працювати, знову і знову відкриває істини людського буття, прагне нових здобутків та злетів.
Таким творчим злетом Яра Славутича стала книга "Поезії та поеми. Повне видання", опублікована у 2004 році видавництвом "Славута" в Едмонтоні. З цієї нагоди у Херсонському державному університеті відбулася зустріч викладачів та студентів-магістрантів факультету української філології та журналістики. Видання нової книги Яра Славутича не могло залишитись поза їх увагою.
На зустрічі панувала тепла, дружня атмосфера, гостинність, зацікавленість. Поділитися враженнями про нову книгу прийшли В.Галаган, В.Загороднюк, С.Кияшко, Г.Немченко, І.Немченко. Викладачі факультету висловлювали свої позиції щодо творчості Яра Славутича, декламували його поезії, коментували матеріали нової збірки. Кандидат філологічних наук, доцент І. Немченко акцентував увагу присутніх на незвичній будові книги, на багатогранності та новизні її змісту.
Так, збірка "Поезії та поеми" побудована незвичайно і своєрідно. Складається з двох частин і нагадує дві окремі книжки, органічно поєднані в одну. Книга перша містить поезії за 1937-2004 роки, чимало з них побачили світ уперше. Це вірші зі збірок "Співає колос", "Гомін віків", "Правдоносці", "Спрага", "Оаза", "Маєстат", "Завойовники прерій", "Мудрощі мандрів", "Живі смолоскипи", "Шаблі тополь", а також ті поезії, які не входять до збірок. Друга книга присвячена поемам "Скарга", "Соловецький в'язень", "Моя доба", "Білий дім із чорною душею", "Світичі" та ін. Окрім цього, до книги увійшла бібліографія, в якій подано перелік видань Яра Славутича, книг про нього, список перекладів, літературознавчих праць, назви альманахів, хрестоматій, збірників за редакцією Яра Славутича.
Студенти також не залишились осторонь. Кожний із них поважає і цінує творчість Яра Славутича, одні на рівні науковців досліджують його поетику, інші на рівні аматорів захоплюються його поетичними текстами. Саме тому студенти взяли активну участь у обговоренні, виступили з доповідями, питаннями, пропозиціями, обмінялися враженнями, які справили на них нові поетичні шедеври Яра Славутича.
Л.Майборода зосередила увагу на складних перипетіях життєвого шляху митця, в якому органічно поєднались чорне й біле, горе й радощі, падіння і злети, розчарування, надії і щастя. Таке життя наклало своєрідний карб на творчість Яра Славутича, яка є багатогранною, полісемантичною за своєю тематикою та ідейним навантаженням, поезія наповнена любов'ю до рідного краю, до батьківщини, до її минулого, сучасного та майбутнього.
А.Калачевська розкрила іншу грань творчості поета, грань тонку, ніжну та ліричну; проаналізувала інтимну лірику, розкрила внутрішній світ ліричного героя, його почуття, переживання, думки та заповітні мрії. У багатьох віршах Яр Славутич виступає тонким психологом, щирим, мудрим порадником, наставником, що проникає в духовний світ закоханих. Він зображує любов, кохання у світлих, надзвичайно лагідних, "пастельних" тонах.
І.Шандровська зупинилась на експресивних засобах поезії Яра Славутича та на образно-тропеїчній системі поетичної мови, адже семантична й синтаксична організація поетичного тексту перебуває в нерозривному зв'язку з образною системою та ідейно-смисловим змістом творчості митця. Поетичні твори Яра Славутича досягають високого ступеня експресивності, художньо-емоційного сприйняття, завдяки цілій системі ключових слів-образів, синонімів, складних слів, перифраз, що, як майстерно зітканий килим, створюють чудову картину світосприйняття, світовідчуття автора.
Заключне слово виголосив організатор цієї зустрічі-презентації І.Немченко. Пролунали щирі слова подяки за плідну співпрацю та взаємопідтримку, а також заклик до майбутньої творчості, до літературознавчих пошуків, літературно-критичних розвідок та досліджень творчої спадщини Яра Славутича, людини багатогранної й талановитої.
