Зі школою пов'язані найкращі роки життя кожної людини.
Цікаві мандрівки в історичне минуле, вивчення культури та традицій українського народу, захоплення художніми образами, вивчення законів природи, а основне - заглиблення у красу рідного слова.
Саме у школі ми починаємо усвідомлювати, що належимо до великого українського народу, який протягом віків виборював свою незалежність, право на щасливе майбутнє.
І ось сьогодні наша мрія збулася. Український Народ переміг! Ми можемо власноруч творити історію своєї держави, бути не тільки свідками, а й учасниками подій, які вирішують нашу долю. Ми зробили свій вибір, обравши нового Президента, а це значить, що доля нашої держави визначена набагато років уперед, це означає, що з перемогою відбудеться відродження і розквіт нашої Вітчизни.
Навчальні заклади України покликані виховувати майбутнє покоління, яке ніколи не буде байдужим до життя свого народу, рідної Батьківщини.
Саме таку мету ставить перед собою педагогічний колектив Херсонського Колегіуму ім. Є.Маланюка.
Ми пишаємося тим, що патронами нашого навчального закладу є вельмишановний Президент України пан Віктор Ющенко, Прем'єр-міністр пані Юлія Тимошенко, Міністр закордонних справ пан Борис Тарасюк, народні депутати: Григорій Омельченко, Юрій Криворучко, громадські діячі: Галина Гривняк, Павло Дорожинський, В'ячеслав Брюховецький. Це люди, які завжди вірили в необхідність існування Колегіуму, підтримували нас у нелегкий час його становлення. Ми разом завжди і всюди.
Наш Колегіум - це сучасний навчальний заклад, який забезпечує якісне навчання підростаючого покоління, виховання майбутньої еліти української держави. Педагогічний колектив прагне дати колегіантам знання на рівні світових стандартів, формує глибокі патріотичні і морально-етичні норми, виховує почуття людської і національної гідності. Завдання, яке стоїть на першому місці у процесі навчання і виховання, - це особистісний підхід до кожного колегіанта, спрямування діяльності на підвищення інтелекту кожного вихованця шляхом самостійного добування знань, залучення дітей до наукової роботи. Про результативність роботи педагогічного колективу свідчить високий рівень знань наших вихованців при вступі до вищих навчальних закладів, 100% з них є студентами найкращих вузів нашої країни. З кожним роком спостерігається поступове зростання навчально-матеріальної бази Колегіуму, методичної і теоретичної підготовки педпрацівників, рівня школярів. Окрема галузь нашої діяльності - дослідження життя і творчості Є.Маланюка та інших видатних представників діаспори. Вже традиційними стали Маланюківські читання, які засвідчують непослабний інтерес до творчості великого поета з боку молоді.
Сподіваюсь на подальші успіхи у навчанні і вихованні колегіантів. Хочеться вірити, що наука, отримана в Колегіумі, згодиться в житті, допоможе обрати єдиний правильний шлях життя на користь рідної України.
Тетяна Сікоза
ШКОЛА ДИТЯЧИХ МРІЙ
Дитячі мрії мають збуватися... Херсонський Колегіум ім. Євгена Маланюка - це школа, в якій мрії стають реальністю. Адже навчально-виховний процес побудовано таким чином, щоб кожна дитина відчувала тепло, турботу, увагу з боку вчителів, обслуговуючого персоналу.
Колегіум пропонує високоякісну освіту, можливість поглибленого вивчення української та англійської мов, історії та права. До послуг колегіантів прекрасна книгозбірня, яка щомісяця поповнюється новими надходженнями. Діти мають можливість навчатися в затишних, зручно обладнаних класах.
"Школа, в якій тепло" - це не лише гасло. Дійсно, у школі завжди тепло. Але йдеться ще й про тепло душевне адже діти тут почуваються напрочуд вільно і спокійно, вчаться об'єктивно оцінювати свої можливості і будувати стосунки з оточуючими.
Колегіанти мають можливість отримати ґрунтовні знання, тим самим здобути гарантію успішного продовження навчання у найпрестижніших вузах нашої держави.
Усім відомо, що вузи України, а тим паче столичні, мовою підготовки висококласних спеціалістів давно обрали українську. У Колегіумі не просто навчають українською і готують випускників до подальших досягнень в обраній професії, але й сама специфіка середовища є запорукою подальшого успіху та добробуту.
Нашими гостями часто бувають відомі українські вчені, політики, письменники. Особливо запам'яталась колегіантам зустріч з поетом і дослідником діаспори Д.Павличком, що відбулась у листопаді 2004 року.
У Колегіумі створено всі умови для реалізації талантів, даних Богом. Діти мають необмежені можливості для того, щоб розвивати своє мислення, формувати власні судження, навчитися приймати правильні рішення. Для цього створені і працюють ряд навчальних і розважальних студій: іноземних мов (англійської, німецької, французької, польської"); музичні (фортепіано, бандура, вокал); хореографії, бойового гопака - національного бойового мистецтва. Розпочинає роботу театральна студія.
Для дошкільнят у Колегіумі працює група типу дитячий садочок (діти віком від 2 до 6 років). Основою інтенсивного навчання та розвитку стала методика Марії Монтессорі. Робота вчителя базується на методі спостереження, який дозволяє відслідкувати етапи розвитку дитини, підготувати середовище, яке відповідає її проблемам і дозволяє кожному працювати у своєму закладеному природою
темпі.
В основу виховного процесу покладені кращі традиції українського народу: любов до Батьківщини, шанобливе ставлення до батьків, повага до народних звичаїв. Виховання здійснюється у дусі глибокого патріотизму, пошани до державних символів, рідної мови; у дусі гуманізму, справедливості.
Херсонський Колегіум ім. Євгена Маланюка - це школа для батьків, котрі бажають найкращого майбутнього своїм дітям, а це означає собі і всій державі.
Віта Децик
ЙОГО ІМ'Я НОСИТЬ НАШ КОЛЕГІУМ
108 річниці з дня народження Є.Маланюка присвячується...
Євген Маланюк - один з найактивніших діячів українського літературного процесу в еміграції. Його ім'я впродовж сімдесяти років було на його батьківщині під забороною, а книжки поета лежали в глибоких спецфондах.
Є.Маланюк був чи не єдиним з наших поетів, який призначення митця розглядав як вихователя народу, його проводиря. Тому переконливо звучали у його знаменитому "Посланії" такі слова:
Як в нації вождя нема, Тоді вожді її поети.
Найважливішим для Є.Маланюка було осмислення рідної історії та культури. Він вважав, що митець лише тоді розкривається повністю, коли перебуває у повному зв'язку зі своїм народом.
Заперечення своєї нації чи рідної мови, доводив поет, призводить художника до занепаду, деградації.
Є.Маланюк - поет національного болю, гніву і боротьби. Патріотичність Маланюкової творчості недекларативна, вона завжди і в усьому органічна. В епіцентрі Маланюкової поезії є завжди і всюди його рідна Україна.
Ти виникаєш і зникаєш В жагучих чорториях сна, Моя понтійська Навсікає, Нетлінним сяєвом ясна.
І виникатимеш довіку, Рокам і добам навпаки, Усупереч страшному віку - Крізь всі епохи і віки.
("Ностальгія")
Висловивши у своїй творчості все, що хотів сказати своєму народові, посиливши його віру в остаточну перемогу, Маланюк в останньому, американському періоді свого життя частіше творить речі вселюдського значення.
Вдумливо оглядаючи свій попередній шлях, він приходить до висновку, "що перш за все він все-таки людина, з властивим людині широким спектром почувань від твердості й суворості до ніжності".
Олександр Башук
ГЕРБ ХЕРСОНСЬКОГО КОЛЕГІУМУ - сконцентрована у символах концепція школи
Розробка герба датується 1997 роком, саме на цей рік припадає і створення Херсонського Колегіуму. Власний герб я розглядав як найвдаліший символ, яким позначатиметься кожна достойна та успішна справа.
Роботу над становленням школи у рідному місті я вважав та продовжую вважати за найважливішу серед низки інших проектів, якими опікуюсь останнє десятиріччя. Як проект успішний, Херсонський Колегіум від початків позначено моїм гербом, центральний символ якого Сонце став емблемою школи та сконцентрував у собі саму ідею нашого унікального навчального закладу. Саме цей символ, та й герб у цілому, давно нерозривно асоціюється зі всім найкращим, що є в історії Херсонського Колегіуму, на рівні з іменем великого нашого земляка, мислителя, ідеолога, неперевершеного поета Євгена Маланюка нерозривним зв'язком єднає наших колегіантів, викладачів, симпатиків та друзів з Колегіумом та між собою, - без них не мислиться наш стиль, з ними пов'язані наші успіхи та сподівання.
Герб був і залишається присутнім у всіх світлих справах з Колегіумом пов'язаних: навіть тоді, коли я, як засновник, з тих чи інших причин не маю можливості брати безпосередню участь у справах школи, він незримо єднає мене з нею заохочує правильні рішення та вчинки, нейтралізує неправильні.
Однак навіть такий близький та звичний символ через багатогранність та складність потребує певного пояснення. Коротко спробую викласти найголовніше, що розтлумачить візуальне втілення концепції унікальної української школи, що без перебільшення є зразком шкільництва в нашому регіоні.
В основу художнього, розробленого Юрієм Дідовцем, вирішення покладено естетичні доробки, притаманні трьом послідовним та взаємопов'язаним епохам розвитку українського образотворення. Найдавніший: солярний знак у центрі герба - Сонце, що сходить - увійшов у нашу естетику ще в часи раннього Трипілля і є актуальним по сьогодні, присутній він у творах як ужиткового, так і монументального мистецтва, в живописі, декорі, архітектурі тощо. Наступний: скитський тваринний стиль - грифони - домінує в античну добу розвитку нашого україно-скитського мистецтва. Нарешті, пізніша інтерпретація скитського тваринного стилю в обрамленні руської в'язі, що відходить від майже реалістичного анімалізму нашої античності в сторону декоративного вирішення тваринно-рослинного орнаменту, що стремить до "кубізму", як сказав би сьогоднішній критик, знайомий з українським авангардом, з фотоефектами, елементами дзеркальності та чіткими пропорціями щит та його наповнення.
З точки зору елементів герба, їх також можна розбити на три основні групи. Перша - щит та його зміст - "малий герб", як це формулює діюча Конституція України стосовно зображення Тризубу (Трисуття) в обрамленні. Формулювання сумнівне, але з метою спрощення може бути прийнятним і в нашому випадку. Друга - монументальна пара грифонів, що цей щит підтримують, саме їх художнє вирішення підкреслює окремішність їх ідеологічного завдання, про що буде сказано нижче. І нарешті, гасло, - коротке влучне висловлювання головної ідеї символу.
Ідеологічно кожен, навіть найменший, елемент герба несе певне смислове навантаження. Оскільки елементів досить багато, герб непростий, як непростий Світ, його закони, непросте життя людини. Деталізувати кожен тут немає ані можливості, ані потреби. Зупинюсь на найважливішому.
Грифони символізують подвійність мотивів існування Всесвіту: збурений левоголовий (праворуч) втілення активного начала світотворення, невмотивованої дієвості, причини якої в ній самій, нестримного руху та вибуху енергії. Супокійний же орлоголовий грифон (ліворуч) є статичною противагою динамічному левоголовому, він не є кращий чи гірший за своєю суттю, як вода не є ані кращою, ані гіршою за вогонь, як простір безглуздо порівнювати чуттєво-емоційним шляхом за якістю з часом. Вони існують і дають можливість для існування Світу та нас у ньому. У взаємодії обидва грифони не тільки підтримують у напруженні та стабільності центральну частину герба, але гарантують живу стабільність Буття, що не вмирає, але й не самознищується через нестримність, внутрішній вибух та протиріччя. Ідею дуалізму світоначала прослідковуємо не тільки в українській традиційній (дохристиянській) концепції світорозуміння (Білобог та Чорнобог, які через взаємодію, борню породжують усе суще), але в багатьох філософіях як Сходу ("інь" та "янь") так і Заходу (піфагорійське "парне та непарне", "праве та ліве"). Жодне з цих начал не є домінуючим, "кращим" чи "гіршим" вони лишень виправдовують існування одне одного та дають шанс Світові. Так і наші, традиційні як для скитського так і для руського періоду української історії, грифони надають динамічну стійкість вже нашому, сучасному гербові.
Дзеркальність птахів у середині обрамлення з в'яззю (чотири пари, в яких кожен птах побував як відносно великим, так і відносно малим, як правообернутим, так і обернутим лівим боком) символізує відносність наших суджень про те, що є великим та правильним ("правим"), а що є йому протилежністю, а також змінність та плинність понять про це та й самої суті правильного та великого, хибного та дріб'язкового, плинності цих понять як у часі, так і в залежності від обставин.
Обрамлення вінчають три традиційних Тризуби Трисуття, що споконвіку стали нашими національними, а в періоди державності - і державними символами.
Не тільки центральним, але й ключовим елементом нашого герба є Сонце, що сходить. Промені, що йдуть проти годинникової стрілки символізують схід, початок нової доби (дня), молодість, щастя та переможне владарювання. До речі, самі українські слова "Сонце", "щастя", "цар" походять від санскритського (протоукраїнського) кореня, ще позначає поняття про джерело влади (енергії) Всесвіту. Світоглядні концепції давніх українців розглядають Бога як першопричину існування Світу, "Дателя Буття", переносячи його й на розуміння першопричини існування нашого народу: "Дажбоже! (Дателю Буття!) Ти Святий дух народу мого!". Водночас, правильно розуміючи першопричину існування всього сущого конкретно на нашій планеті, джерело енергії та життя, яким беззаперечно є Сонце, саме в цьому Величному Світилі наші мудрі та далекоглядні пращури вбачали найкращий символ, яким можна позначити Бога: "Дажбог, іже нарицається Сонце", як це фіксує Іпатіївський літопис. Таке розуміння, безперечно глибинне та прямо зумовлене нашим тісним зв'язком з українською землею, її підсонням та стилем життя давнього українця: тільки народ хліборобський, а відтак осілий, тисячоріччя опановуючи землі наших широт, міг пов'язати своє уявлення про Дателя Буття з символом сонця, яке несе початок хліборобського року, відродження живої природи, щастя, успіх, перемогу.
Пізніша, вже руська література зберігає цю традицію. Ярославна зі "Слова про похід Ігорів", будучи номінально християнкою, відвідуючи церкву, у момент найбільшого душевного хвилювання та потреби не у формальному "про людське око" культі богопочитання, а в правдивому божественному втручанні для захисту найдорожчого свого чоловіка-лада, звертається не до богів та святих церкви християнської, але до рідних, віками перевірених у потребі захисту Дніпра-Славути, Вітру та Сонця. При цьому "Світле Тресвітле Сонце" називається "Господом", тобто повелителем та владарем.
Зразу зауважу, що староукраїнське поняття владаря, поза іншим і через відсутність в Русі інституту рабства, не має на увазі рабську залежність людини від Бога. Українці й надалі зберігатимуть богорозуміння вільне від уявлень про рабську залежність людини від Творця та тиранію богів над людством. У модерній літературі це яскраво та однозначно формулює Великий Тарас Шевченко: "Не хрестись, і не кленись, і не молись нікому в світі!.. І візантійський Саваоф одурить! Не одурить Бог, карать і милувать не буде, ми не раби його, ми люде!" Отож, за Шевченком, Бог і Саваоф поняття різні, ба навіть протилежні, а головне людина не є рабом справжнього Бога. Достойне богорозуміння достойника достойної нації, яким був Шевченко та, віримо, є нація українська.
Тому, логічно, гаслом для нашого герба стали цитати з найдавнішої відомої нам староукраїнської пам'ятки красного письменства "Слова про похід Ігорів": "Світле Тресвітле Сонце" та "Святий Огненний Господине" з переспіву цього шедевра Тарасом Шевченком. Бо саме світло Сонця, світло науки та знання, душевної чистоти та порядності є головним стрижнем концепції Херсонського Колегіуму імені Євгена Маланюка.
Тож навіть суто рекламний, "для проспектів" слоган "Школа, в якій тепло" має на увазі не тільки, і не стільки, інформативне навантаження про нашу автономну систему опалення в зимовий період, але найперше стверджує основну засаду функціонування Херсонського Колегіуму: в нашій школі благодать отримуємо від тресвітлого Сонця правди, знання та волі і передаємо через душі викладачів нашим колегіантам та сподіваємось виховати сонячну радість та теплоту їх душ, що гарантують кожному з наших учнів успіх у сучасному світі, де щасливо та переможно почувають себе лишень сонячні особистості, навчені перемагати та виховані потребувати щастя.
Під час революційних подій минулого року я був у столиці України. Найперше ми з татом поїхали на Хрещатик. На Майдані Незалежності ми йшли через юрбу радісних й водночас зосереджених на своїй цілі людей, цілі, заради якої вони там стояли - задля Свободи та добробуту. Весь майдан був помаранчевий, неначе Хтось з Неба вилив на нього велетенське відро жовтогарячої
фарби.
Я спитав у тата, чи можу я пофарбувати волосся в рудий колір, він підтримав моє бажання. І наступного дня я був уже помаранчевим.
Саме в цей день у пані Юлії Тимошенко, з якою я й раніше спілкувався в Києві, а також у Колегіумі (вона Патронеса нашої школи), було свято - день народження. Майдан вітав нашу Патронесу скандуванням "Юля! Юля!" і від усіх подарував їй помаранчевого зайця.
Я зняв шапку і пішов через весь майдан з помаранчевим волоссям, люди плескали мені в долоні, вітали мене і навіть зробили коридор для мене до сцени, де виступала Пані
Юлія.
Я йшов не з порожніми руками - я ніс помаранчеві троянди і коли вийшов на сцену, Майдан дуже весело мене зустрів.
Пані Юлії Тимошенко я побажав багато важливих речей, а найголовніше - перемоги. Пані Юлія обняла мене та поцілувала, весь її виступ я стояв поруч, а тоді ми всі разом співали пісню Тараса Петриненка "Україна": "Україно, Україно, після далечі доріг вірне серце Твого сина я кладу Тобі до ніг".
Ця подія дуже для мене важлива й запам'ятається назавжди.
