Вітаємо Вас, Гість!
П`ятниця, 29.03.2024, 02:45
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Категорії розділу

ДІЯЛЬНІСТЬ "ПРОСВІТИ" [5]
НОВИНИ ВИДАВНИЦТВА [18]
Що відбувається у херсонській філії видавництва "Просвіта". Анонси нових книжок.
ОНОВЛЕННЯ ПОРТАЛУ [7]
КОНКУРСИ, ФЕСТИВАЛІ... [22]
Увага! Важлива інформація для творчих людей.
ІНШІ НОВИНИ [8]

Наше опитування

Ваші відповіді допоможуть нам покращити сайт.
Дякуємо!

Чи потрібний на порталі розділ "Вільна публікація"?
Всього відповідей: 16

Висловити власну думку з приводу того чи іншого опитування Ви можете на нашому форумі.

Теги

...і про погоду:

Погода від Метеонова по Херсону

Архів записів

Календар

«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Форма входу

Пошук

Пошукаємо...

Важливо!

У Херсоні!

Оперативна поліграфія у Херсоні. Бланки, листівки. Друк книг. Різографія, тиражування

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
"Нові сучасні афоризми"

...

Наш портал:

,
Цифри:
PR-CY.ru
За якістю - золотий:

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Херсонский ТОП
free counters



М.Каляка. Степ -25. На півночі дикій

1 << 2 << 3 << ... 22 << 23 << 24 << Читати спочатку





На півночі дикій



Хто з дитинства не знає чудового ліричного вірша “На севере диком” російського поета Михайла Лермонтова? Сумно, холодно. Непривітна природа. Гола вершина. Сосна стоїть самотньо. І мало хто задумувався, що це — вільний переклад вірша Генріха Гейне, німецького поета і публіциста. Але не про це мова і не про те, що вірш “На севере диком” є фактично самостійним твором російського поета. Головне те, що віршем Гейне зацікавився не один Лермонтов. І в нього є два варіанти. Перша редакція має епіграф — цитату з німецького оригіналу:

На хладной и голой вершине
Стоит одиноко сосна,
И дремлет... под снегом сипучим,
Качаясь, дремлет она.
Ей снится прекрасная пальма
В далекой восточной земле,
Растущая тихо и грустно
На жаркой песчаной скале.

Друга редакція, більш відома:

На севере диком стоит одиноко
На голой вершине сосна
И дремлет, качаясь, и снегом сыпучим
Одета, как ризой она.
И снится ей все, что в пустыне далекой,
В том крае, где солнца восход,
Одна и грустна на утесе горючем
Прекрасная пальма растет.

В Україні переклади Генріха Гейне стали з’являтися в 1853 році. З перекладами поезій виступали П. Куліш, Ю. Федькович, Л. Українка, Б. Грінченко, А. Кримський. У наш час за Гейне бралися П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан, Д. Павличко. Твори Гейне в Україні видавалися понад 20 разів. Багато його віршів покладено на музику. Але найбільш відомим виявився його вірш “Стоїть сосна одиноко”. Першим до нього приступив Михайло Старицький:

На півночі млистій, в заметах у кризі,
Один собі кедр дріма,
Куняє у срібній, пуховистій ризі, —
В яку його вбрала зима.
І марить той кедр про південь блискучий,
Де мліє палка сторона,
Де теж в самотині, в пустелі пекучій,
Красується пальма сумна.

Твір українського поета (1865) більш наближається до оригіналу, ніж лермонтовський. У Гейне подається страждання самотнього чоловіка, який мріє про улюблену жінку. У Лермонтова — все взагалі. Просто самотність людини. У чому ж розбіжність? Річ у тім, що німецькою мовою сосна — чоловічого роду. Тож створюється образ чоловічого кохання до недосяжної, далекої жінки. Отже, у Михайла Старицького — кедр, а не сосна.

А ось як виглядає переклад гейненського твору херсонською поетесою Дніпровою Чайкою.

На півночі хмарній стоїть в самотині
На скелі соснина одна,
Дрімає, куняє, й снігами пухкими,
Як ризою вкрита вона.
І сниться їй все, що в далекій пустині,
Де сонечко сходе святе,
Предивная пальма на скелі палючій,
Сама в самотині росте.

Це — переклад з поезії М. Лермонтова.

Спиридон Черкасенко теж звертався до образу сосни. Його вірш “Самотина” уперше надрукований у збірнику початківців “Перша ластівка” (Херсон, 1905):

На скелі холодній, під небом похмурим,
Стояла водинці, журилась сосна.
І плакала бідна, і сльози перлини
На камінь холодний ронила вона.
І ранок, і нічку, і осінь лихую
Сама зустрічає, мов та сирота:
Минулося літо — і щастя минулось
І хто сиротину тепер привіта?..
На віттях зелених пустеє чорніє
Співучої пташки маленьке гніздо.
Коли полетіла у вирій далекий
Утіха-пташина — не бачив ніхто.
І зрадниця мила туди захопила
І втіху єдину — пісні голосні...
Тепер тільки вітер голосить у віттях,
Наводячи тугу і в ночі, і в дні.

Треба тут ще зауважити, що Спиридон Черкасенко свою поезію починає з епіграфа: “Стоїть сосна одинока // На голій вершині...” Гайне-Руданський.

Нам вдалося знайти цей вірш Степана Руданського. Надрукований він у херсонському альманасі “З потоку життя” (1905р.)

Ось як твір виглядає:

СНИ


(Переспів з Гейне)


Стоїть сосна одинока
На голій вершині,
І під снігом на півночі,
Сниться сиротині
Все полудень ясний, теплий,
Долина глибока,
Та джерела живучії,
Та пальма висока.

Більш точно відтворив лермонтовський оригінал у наш час Микола Упеник:

На півночі дикій стоїть в самотині
На голій вершині сосна,
І тихо дрімає, і снігом сипучим,
Як ризою вкрита вона.
І мариться їй, що в далекій пустині,
Де сонце встає золоте,
Одна і сумна на камінні горючім,
Красуючись, пальма росте.

А ось український і російський письменник Володимир Александров, переспівуючи Лермонтова, повернувся до кедра:

КЕДР



В холодній та дикій північній пустині,
Де бурям і впину нема,
Там кедр одинокий на гірній вершині,
Обсипаний снігом, дріма.
І бачить у сні він далеку країну,
Де сонечко сходить святе,
Сумна й одинока на цілу долину
Там пишная пальма росте.

Своєрідно підійшла до образу “сосна” Леся Українка. Вона по-своєму відобразила своє ставлення до одинокої сосни, прив’язавши до неї і себе, висловлюючи почуття:

З вітром весняним сосна розмовляла,
Вічно зелена сосна.
Там я ходила і все вислухала,
Що говорила вона.
Ой, не “зеленого шума” співала
Вічно смутная сосна...
Ні, не “зеленого шума”.
Чулася в гомоні тяжка зимовая дума.
Ранком зимовим діброва мовчала,
Наче замерла сумна,
Тільки сумним верховіттям шептала
Вічнозелена сосна;

Там я ходила і все вислухала,
Що говорила вона, —
Та не веселая дума
Чулася в гомоні того “зеленого шума”!..

Але більш за усіх, здається, зберіг задум німецького поета Леонід Первомайський. Він вдало показав самотність чоловіка, його сум за жінкою, яка б могла (мав надію) розділити з ним радість життя, піднести його дух:

Самотній кедр на стромині
В північній стоїть стороні,
І кригою, й снігом укритий,
Дрімає і мріє вві сні.
І бачить він сон про пальму,
Що десь у південній землі
Сумує в німій самотині
На спаленій сонцем скалі.

Отож, як бачимо, український поет Леонід Первомайський найточніше відтворив думку Генріха Гейне завдяки одному слову, що сосна німецькою мовою — іменник чоловічого роду.

Цей приклад є показовим у плані зіставлення. Кожен з поетів демонстрував своє бажання висловити життєві реалії, дійти розуміння першодруку у вияві високого почуття, яким є кохання, й витворив неперевершені шедеври.

Згадаймо нашого національного поета Т.Г. Шевченка, 185-річчя з дня народження якого відзначалося у 1999 році. Вірш “Тополя”. Дівчина перетворилася від марного чекання свого коханого, козака-чорноброва, в тополю:

І на диво серед поля
Тополею стала.
Не повернулася додому,
Не діждала пари —
Тонка, тонка та висока,
До самої хмари.

У цьому світлі постає ще один цікавий факт. У Київському музеї російського мистецтва зберігається картина Івана Шишкіна “На півночі дикій”. Сосна зображена в нічний час. Самотня, дрімаюча. Тьмяне світло місяця вихоплює її з темряви ночі. Напружена. Уся в мріях.

Отже, художній образ німецького поета надихав багатьох майстрів слова. Тополя в них — образ-символ. “Справжня символіка там, де часткове є представником більш загального...” — відзначав великий Гейне.




Читати далі >> 26 >> 27 >> 28 ... >> 31 >> 32 >> 33