Подальші дослідження мусять виявити чимало нового в історії першого українського голодомору, дати відповіді на численні запитання. Але одна уже визначена однозначно. Це щодо причин тієї трагедії. Безумовно, довгі роки І Світової і громадянської воєн, розруха економічного життя, посуха негативно вплинули на урожай 1921 р. Та головною причиною було безупинне викачування більшовицьким керівництвом Москви усіх наявних ресурсів з України. Читаючи багатотомні опуси "вождя світового пролетаріату" В.Ульянова-Леніна, раз по раз здибуєш його вказівки своїм пахолкам в Україні: "Хліба, хліба, хліба!", "Продовжуйте, ради бога, з усієї сили добувати продовольство, організовувати спішно збір і зсипку хліба", "Усіма засобами просувати вагони у Петроград, інакше загрожує голод" [у Росії!], "Головне - сіль. Усе забрати, обставити потрійним кордоном війська усі місця добування, ні фунта не пропускати"… Немає ліку подібним телеграмам. Сам "вождь" якось одного разу обмовився, що живе "особливо ясно усвідомлюючи і відчуваючи несправедливість обжерливості багатих селян в Україні". Звикнувши за десятиліття ніде не працювати, ніжитися на західноєвропейських курортах, він ніяк не міг збагнути, яка пекельна праця стоїть за тією міфічної "обжерливістю". І коли улітку 1921 р. у поволзьких губерніях Росії почався голод, полетів рішучий наказ: "тепер головне питання усієї радянської влади, питання життя і смерті для нас - зібрати з України 200-300 мільйонів пудів" і "негайно відновити відправку хліба на північ, не менше тридцяти вагонів у день". Догідливі члени "української" влади (де навряд чи стрінеш бодай одного українця), плазуючи, ухвалили з перевиконанням ленінського плану вантажити до Росії по 55 вагонів зерна щодня. І пішли тисячопудові вагони: з Миколаєва - по 5, з Запоріжжя - по 7. Тут варто нагадати, що ніякого Радянського Союзу ще не було (його "сколотили" аж в останні дні 1922 р.) і на словах більшовицьке керівництво твердило про якусь "незалежність" України. Ніхто й оком не повів, що Катеринославська губернія зібрала 1921 року зерна у 2,8 разів менше запланованого, Одеська - у 3,4 рази, Донецька - у 5, Миколаївська - в 11, а Запорізька - у 32 рази! Викачування хліба з України набуло грабіжницьких розмірів. Лише до лютого 1922 р. у Росію було вивезено 18,5 мільйонів пудів зерна. Але цього було замало і зловісний ленінський "геній" знаходить фантастичне рішення: призвати до Червоної армії 500 тисяч, а то й мільйон юнаків і розташувати їх на постій в Україні, "щоб вони допомогли проведенню продроботи". Саме після цього й почався страшенний мор, коли доведені до безтями люди, поївши котів, собак, мишей, ховрахів, їжаків, перейшли на сарану, кору дерев, глину, табуретки і дійшли до поїдання своїх дітей. 9 травня 1922 р. в.о. начальника 2-го району міліції м.Херсона Рибальченко повідомляв, що у місті минулої доби "виявлено 2 випадки людоїдства 1/ Рязанова Олександра, 50 років, жив. по Старокладовищній вул у б. Чепкова, яка розрубала на шматки свою померлу доньку Олімпіаду 13 років для того, щоб з'їсти 2/ Костирна Ганна, жив. по Арнаутськ. спуску вл/б, 65 років, що з'їла мертву дівчинку, яка була узята нею по Кривій вул.". Більшовики, які сповідували на словах владу "гегемона", довели пролетаріат до того, що у Херсоні "спостерігається маса бурлакуватих, голодних обірваних робітників розшукуючи шматок хліба, не зупиняючись ні перед чим"; "великий голод майже остаточно добив ледве дихаючий завод [імені Петровського]. Робітники помирали біля верстатів, біля горнів і в окопах. Ті, що лишилися живими, голодні й опухлі, ходили щоденно на завод через кладовище, наповнене страхітливими незакопаними трупами".
В ім'я чого більшовицькі вертопрахи так вершили долі мільйонів людей? В ім'я комуністичних ідей? В ім'я всесвітньої революції? В ім'я "світлого майбутнього"? Та чи варта найліпша ідея життя бодай однієї беззахисної дитини?
Я перегорнув сотні, ба, навіть тисячі архівних документів. І у мене немає жодних сумнівів у геноциді Українського народу не лише 1932-1933 років, а й в інші роки. Саме Українського народу і саме у тому значенні, як це поняття юридично й офіційно потрактовано Конституцією (Основним Законом) нашої держави: "Український народ - громадяни України всіх національностей". І будь-які спекуляції ненависників цього народу або введених ними в оману, які й на очі не бачили жодного архівного документу (!), підлягають, щонайменше, осуду.
("Наддніпрянська правда", 24.01.2007 р.)
=====================
СЕРГІЙ ГЕЙКО
"ВИСЕЛИТИ ЯК КОЛИШНЬОГО ДІДИЧА"
На центральному Бериславському кладовищі досі зберігається кілька напівзруйнованих надмогильників членам колись великої і заможної родини Полудьонних. Такою вона була до буремних подій 1917-21 рр., пов'язаних з т.з. "Жовтневою революцією" і захопленням влади більшовиками. З першого ж дня свого панування останні узялися за безупинне моральне і фізичне знищення заможних родин, як мовиться, до останнього коліна. Ті, хто уцілів у братовбивчій громадянській війні і не утік галасвіта за кордон, на короткий проміжок НЕПу отримали свого роду індульгенцію. Але вже з кінця 1925 р. почався новий рішучий наступ комунізму на трудящі верстви. У сільській місцевості це проявилося у виселенні з рідних і облаштованих місць проживання "колишніх дідичів" та членів їх сімей. І ось 28 листопада 1925 р. "Міжвідомча комісія по виселенню колишніх поміщиків, крупних землевласників, крупних орендарів з колишніх їх маєтків" Херсонського окружного виконавчого комітету (ОВК) на чолі із зав. загальним відділом Гольцманом ухвалила серед інших "Полудьонного Олексія Спиридоновича виселити як такого, що мешкає у своєму хуторі"(!). Через чотири дні президія Херсонського ОВК також вирішила "лічити за необхідне виселити за межі Херсонської округи" Олексія Полудьонного "як колишнього дідича та великого орендатора". Оце й уся "вина" бериславського землевласника.
А ним він дійсно був… За 8 років до того. Ще у 1902 р. при одруженні Олексій Полудьонний отримав від батька Спиридона Михайловича дарчої 200 десятин землі поблизу с.Червоний Бургун (нині - у межах с. Львове). Та ще 50 десятин перейшли до нього як придане дружини Ганни. Разом з землею отримав він і банківський борг за ту землю у 22 тисячі 800 крб. Оскільки земля була маловрожайною, борг той завдяки відсоткам та постійним позикам усе збільшувався і на 1917 р. становив уже 42 тисячі карбованців. Після революції землю у Полудьонних відібрали (разом з боргами) і лишилися у Олексія Спиридоновича будинок у Бериславі, землянка на хуторі, кінь, корова. Мав дружину та семеро дітей. Будинок невдовзі націоналізували (себто відібрали), а бериславський райвиконком заявив Олексію, що "ліче за неможлівим зоставіти його в окрузі". Так О.Полудьонний опинився у Миколаєві (за кілька років таких як він, зокрема, й членів родини, виселяли відразу до тундри за Північне сяйво). Там він оселився на розі Радянської і Спаської вулиць у будинку фабрики шипучих вод на квартирі якоїсь Марії Крилової. Звідти він пише до Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету (ВУЦИК) клопотання, у якому доводить (кому?), що "в сущности не был полным собственником этой земли, а по уши закабаленный долгом банку, все время представлял собою не более как приказчика в банковском земельном имуществе". Щиро вірячи, ніби причини його негараздів полягають у цифрі належних десятин, Олексій Спиридонович переконує (кого?) у тому, що на своєму хуторі з 4 будівель селянського типу вів скромне польове господарство, був у гарних стосунках з місцевим селянством, але тепер "не только уничтожено мелкое трудовое хозяйство, вырванное из рук опытной, трудоспособной хлеборобной семьи, но и самая семья, вопреки целесообразности, в конец разорена и пущена по миру в кадр нищенствующих, так как устроиться в новых местах без всяких средств и с дипломом "изгнанного помещика" ни в коем случае невозможно". Олексій Полудьонний ще у щось вірив, на щось розраховував, не відаючи про політику партії щодо таких, як він: "Не видя никакого выхода из невыносимо тяжелого положения, явившегося, очевидно последствием ошибочного отнесения меня к классу помещиков, я лишь питаю надежду на милость Советского Правительства ко дню 10-ти летия ОКТЯБРЬСКОЙ РЕВОЛЮЦИИ и прошу возвратить меня из места ссылки в Херсонский округ для водворения едоцкую норму, чтобы этим дать возможность моей мощной семье работать на земле в составе трудящегося пролетариата". До клопотання О.Полудьонний додав протокол загальних зборів с.Львівські Отруби (нині - у складі Бериславського району) від 21 грудня 1925 р., на яких 35 будинковласників переймалися питанням "1. О одобрении гражданина ПОЛУДЁННОГО Алексея. Слушали: словесное заявление граж. Полуденного Алексея Спиридоновича о том, что его выселяют из пределов Херсонского округа. Общее собрание выслушало и принимает во внимание то, что гр. ПОЛУДЁННЫЙ А.С. за время проживше 14 лет по соседству никому никакого вреда не сделал кое о чем некоторым гражд. помогал, а именно хлебом, а также и кормом за все время Революционного движения ни в каких контр-революционных выступлениях не участвовал. Хозяйство вел без никаких посредств а также и сам своим трудом работал совместно с рабочими…". Рішення зборів завірили голова та секретар сільради.
Та усе було марно. З ВУЦИК клопотання переслали до Херсона, а вже звідти за підписами усе того ж Гольцмана і секретаря окрвиконкому Данчева заявникові з єзуїтською чемністю відповіли, "що Ваше прохання про дозвіл Вам переселитися в Херсонську округу залишено без задоволення".
Поки Олексій Полудьонний "бився" з більшовицькою неправдою з Миколаєва, у напівзруйнованій землянці на хуторі Ставки Львівської сільради Бериславського, згодом - Калініндорфського району померла дружина його Ганна "від хронічної хвороби". Семеро дітей лишилися самі: Зоя, 20 років; Агафія, 18; Василь, 17; Віталій, 15; Григорій, 13; Ольга, 9 та хронічно хворий Олексій, 7 років. Останній 15 січня 1927 р. помер услід за матір'ю. І тут дітей також заходилися виселяти. Вважаючи, що уся біда у тім, що "нас виселяла Бериславська міліція" і ще вірячи у комуністичну справедливість, наївні, залишені напризволяще Полудьонні-молодші пишуть "До старости В.Ц.В.К. Петровського Г." (хай дарують читачі за розлогі цитати - горе людське, особливо дитяче, й через 80 років таким лишається): "…прохаєм Вас аби Ви допомогли нам що до залишення жить на свойому господарстві. Як Вам видко самим що завдяки нашому малолітству ми ж не з'являлися експлуататорами, а з самих дітських років сами працюємо й таким чином добуваєм продукти для існування. Батько ж наш залишив нас з серпня місяця біжучого року позаяк ми з ним не мігли жить. В господарстві у нас мається кінь тилиця й троє овець. Крім того мається наший незначний мертвий інвентар як то борона. Завдяки тому що живемо в землянці мати умерла від туберкулёзу в 1926 р. й 15-го січня 1927 р. теж вмер наш брат від туберкулёзу маючи сім років від року народження. Залишившись в такому стані ми звертаємось до Вас з проханням аби Ви надали наказа про те щоб нам виділити норму землі й щоб нас залишили жить в свойому господарстві.
Посилаючи до Вас цю заяву ми покладаєм надію що ви звернете увагу й в як найскоріший час дасте змогу нам продовжить своє існування.
Я самий старший брат сиріт Василь всю зиму теж лижав хворий й тілько тепер мені з'явилась змога надіслать до Вас цю заяву… я Василь Полудённий прохаю Вас щоб Ви вирішили цю справу найскоріше, позаяк з весни роспочнеться в нашій місцевості землевлаштування й ми можем залишитися без пайка землі без якого існування неможливе".
Лист написаний вельми каліграфічно, доволі чистою українською мовою, швидше за усе Зоєю Полудьонною. Підписалися п'ятеро, окрім малолітньої і, мабуть, неписьменної Ольги.
Лист, звісно, повернувся у Херсон "до окрвиконкому якій розгляне цю справу за існуючими положеннями в цьому відношенні". Передбачаючи реакцію місцевої влади, шестеро Полудьонних-молодших (за усіх підписалася Зоя) повторно звертаються до "всеукраїнського старця" Григорія Петровського "со своей просьбой милостиво оставить нас жить на своему господарстви с возвратом для нас и нормы вследствие того, что другому труду кроме сельского хазяйства и пастушества мы не пригодны, земля-же нам 2 взрослым и 4 невзрослым давала возможность одеваться и не привыкнуть нам молодым людям бездельничать и отвыкнуть работать, тем более; что в настоящее время трудно найти работу по найму, не имея возможности попасть в союз и для этого еще и жить в городе и тратиться. К возобновлению нашого настоящего ходатайства, побуждает нас кроме молодости, не опытности, страха, что мы не устроимся в др. месте, но и отсутствие средств, давших бы возможность переехать, такой крупной семье, как наша; а также и то что в Окривокнокма [так у тексті, звідкіля молоді селяни могли знати про якийсь окрвиконком] нам сказали, что с ходатайством своим пред Высшим Правительством мы опоздали. И просрочив срок до 1-го сентября 1926 года, поэтому дело о выселении нашем нерасматривали… покорно просим в память празднования десятилетия неоставить и нас безпомощных своею милостью и властной рукою нашего Головы оставить нас на прежнем месте житья своего".
Рятувати Полудьонних кинулися родичі та сусіди. Мабуть, виводячи з-під удару (інших мотивів я просто не бачу) як "колишнього дідича" Олексія Полудьонного, його шурин Іван Ретенко заявив, ніби у того було "Отношение к крестьянству до революции - Плохое из-за буйного характера". А понад 30 сусідів хутора Ставки взагалі "характеризували" Полудьонного-старшого як "расточительного алкоголика". Ті само сусіди (віддамо їм належне) під печаткою Львівської сільради підписалися на захист дітей, які "в настоящее время находятся вследствие еще плохого урожая на их норме обрабатываемой самими, семьею своею, без постороних рук, безпомощном бедственном положении и вызывают наше сожаление и сочувствие; живущие в землянке-кухне почти разоренной, и посему выселение этих детей может послужить им угрозою гибели; по сему к сему удостоверению присовокупляем свое ходатайство оставить эту семью на месте и переселением не подвергать ее несчастным случайностям. В особенности ввиду того что поведением семья весьма скромна, трудолюбива, но по возрасту своему мало опытна…".
З Харкова Зоїн лист знову повернувся до Херсона з приписом "Про наслідки повідомити просителів. Зав. Прийомною Голови ВУЦИКу Неуронів". Як бачимо, столичну владу й Петровського особисто взагалі не цікавила доля якихось дітей якогось "колишнього дідича".
3 січня 1928 р. Данчев з Гольцманом відповіли Зої Полудьонній, що "прийом та розгляд справ, що зв'язані з виселенням; припинено. А тому й Ваша заява залишена без наслідків".
Коло замкнулося!
Цим документом закінчується архівна справа О.С.Полудьонного. Нагадаю, він датується 3 січня 1928 року. За два тижні до цього у Москві XV з'їзд ВКП(б) оголосив курс на колективізацію сільського господарства і "дальший наступ на капіталістичні елементи села" та "підготовку наступу соціалізму по всьому фронту". Полудьонним комуністи визначили бути з іншого від себе боку фронту…
…Два роки тому до Берислава завітали нащадки колись міцних господарів - мати й донька Олена Андріївна Полудьонна з Нижнього Новгорода та Олена Олександрівна Антонова з Підмосков'я. Дехто з їх репресованих і висланих на Північ дідів і прадідів вижив та там, у Росії, й залишився. Полудьонних у нас, в УСРР, сплюндрували. Наслідки більшовицької руїни українське сільське господарство не може подолати й досі.
("Наддніпрянська правда", 24.11.2006 р.)
===============================
Н А П Е Р Е Д О Д Н І
"В БОЛОТІ ОПОРТУНІСТИЧНИХ ЦИФР ПРОГЛЕДІЛИ КУРКУЛЯ
Бериславський район не виконав січневого завдання по хлібозаготівлі. Центральний комітет партії дав чітку установку, що лютий місяць з'являється ударним у хлібозаготівлі, на протязі якого вивершити хлібозаготівлю. Бериславщина за лютий місяць повинна сплатити борг державі в 3169 тонн, підсумовуючи про хід хлібозаготівлі перших трьох п'ятиденок треба сказати, що темпи лютого ні в якому разі не забезпечують вивершення хлібозаготівлі у визначений термін ЦК.
Заготовлено за три п'ятиденки всього 70 тонн замість 3169. Плян хлібозаготівлі по району виконано всього на 15-ІІ 83,6 %. Деж причина таких опортуністичних темпів, що тягнуть район в болото опортунізму? Причина в тому, що на селах: партосередки, уповноваженні, сільради, МТС, районні заготовчі організації, замість того, щоб організувати колгоспні маси на виконання пляну хлібозаготівель, натиснути на куркуля, сконцентрувати всі сили на хлібозаготівлю у лютому, знаючи, що в лютому тяжче заготовляти хліб ніж в січні місяці, зовсім демобілізувались.
Це свідчить про те, що сільради як то О-Кам'янська, Бургунська, Костирська та Козацька на протязі лютого не здали жодного центнера.
Сільради Старофеїнська, Старошведська, та Н-Тягінська здали десятки центнерів, а з числа 10 лютого майже зовсім припинили хлібозаготівлю. Одноосібники на протязі лютого місяця по району здали лише 7 центнерів, куркулі здали 47 центнерів. Це свідчить за те, що не було рішучого натиску на куркуля в хлібозаготівлі. Наша газета ще в січні місяці сигналізувала, що куркулі ряду сел не здають хліб.
Сьогодні ми вміщуємо замітку про потурання куркулеві та обманювання районних організацій відсотками виконання куркулями Н-Тягінською сільрадою, але цього замало такіж відсотки й по всіх селах району як наприклад в тій же Н-Тягінці: в сільраді було виконання куркулями 97 %, бригадою встановлено 57,2 %, а по відомостям РВК 65 % більш того в зведеннях РВК по куркульським завданням та одноосібним не можна встановити певний відсоток виконання. Про це свідчить таблиця виконання одноосібниками та куркулями за січень:
В той час, коли по зведеннях Заготконтори на 1/ІІ одноосібні виконали тільки 70 %, куркулі 62 %. Ця "циферія" свідчить за те, що сільради, уповноваженці обманювали РВК прикривалися цими відсотками, самі себе обманювали, а керівники РВК та в Райснабі де складались зведення відносились опортуністично, не слідкували, своєчасно не виправляли сільраду, що в наслідок цих опортуністичних цифр куркулі та одноосібники до цього часу в районі не виконали своїх твердих завдань, та завдання по контрактації. Це свідчить, що рішучого натиску на куркуля не було. Відсоток ставився на "глаз", а в чей час куркулі розбазарювали свій хліб.
В РВК на протязі лютого склали лише зведення на 15/ІІ де не зазначається виконання куркулем та одноосібниками. Опортуністичне ставлення до обліку тягне район в опортуністичне болото.
До кінця лютого залишилось дві п'ятиденки. Необхідно зараз переключити всі сили на завершення хлібозаготівель. Уповноваженнім, партосередкам, РВК'у встановити певний облік виконання пляну куркулями, натиснути рішучіше на куркуля, примусити його виконати тверді завдання. Серед одноосібників-контрактантів розгорнути відповідну роботу, добившись виконання контрактаційних умов. На протязі цих двох п'ятиденок напружити всі сили на вивершення пляну хлібозаготівель пов'язуючи з підготовкою до 3-ої більшовицької сівби".
________________________
ВИГНАТИ ШАХРАЇВ З МЛИНА ТА ПРИТЯГТИ ДО ПРАВА
Розкриті гнійники по Тягінській сільраді правоопортуністичного керівництва сільорганізацій Гаврилен[к]а, Середенка, МТС - Чеснюка кооперативних шахраїв, лікарів та інше, але цим не викорчували всього негідного, що скопилося в Тягінці, приклад: Тягінського млина, що ми сьогодні вміщаємо в газеті де керівниками Шайнога Галючеєнко. Там теж не було контролю з боку сільорганізації. Ці шахраї працювали так: щоб й самі заробляли і другим давали змогу розбазарювати хліб, удвічі брали більше на перемол чим був дозвіл сільради за що брали плату приклад: Малий С.М., мав дозвіл 2-пуди здав на перемол 3-п. 30-фунт, Шевцов Гр. замість 2-пуди 3-пуди 25-фунт, Бурдулюк І.М. замість одного пуда 3-п. 5 фунтів характерно що переглянувши всі квитки на перемол по всіх збільшено чим зазначено в дозвілі с-р.
Шахраї даже обманували сільраду, коли в дозволі зазначено кукурудза вони приймали пшеницею. Млин був джерелом розбазарювання хліба. Відповідним організаціям шахраїв притягти до права та оздоровити роботу млина,
Сількорівський рейд: Федоров, Тонконог та Завальна"
________________________
"МТС ГОТУЄТЬСЯ ПОВІЛЬНО
МТС хоча й приступила до готування до 3-ої більшовицької сівби, але темпи розгорнення готування не забезпечують своєчасної підготовки.
Ще досі з наявних 36 тракторів, що потребують ремонту, відремонтовано лише 13 шт.
Запасними частинами до тракторів майже не забезпечено.
Крім складання виробфінплянів по колгоспах, та переведення один раз зборів, МТС ніякої масової роботи не провела.
Більше того, МТС ще зовсім не приступила до збору насінфондів та обміну посівматеріялу.
Це є саме небезпечний факт, що загрожує своєчасному розпочатку сівби.
Немало гальмує нормальній підготовці МТС до сівби це те, що керівники МТС ще досі не спромоглися проробити та запровадити в себе 6-ть історичних умов тов. Сталіна.
Ось ці факти свідчать про те, що МТС на сьогодні не може сказати, що вона готова до сівби.
Треба керівникам негайно перебудуватись на бойові рейки готування до сівби, щоб зустріти 3-ю більшовицьку сівбу з бойовою готовностю.
Бригада "Наддн. Правда", "Чорномор. Комуна"
Бабич Гр., Дорошенко М., Сильченко Ф."
________________________
БЕРИСЛАВСЬКА МТС ПОВИННА ВІДРЕМОНТУВАТИ 82 ТРАКТОРИ
Бериславська МТС повинна відремонтувати 82 трактори, відремонтовано 54 з яких Тягінською МТС 16 моторів та 8 тракторів. Якість ремонту такий: поки Тягінські трактори доїхали до Тягінського МТС в них поплавили підшипники.
Причини в повільних темпах ремонту неправільна ростановка сил на виробництві, відсутність соцзмагання та вдарництва. Нетурбування дерекції про поліпшення умови праці робітників.
По МТС взагалі не виконують 6 вказівок Сталіна.
Дерекція МТС, МТМ, партосередок необхідно негайно розгорнути масову роботу соцзмагання та вдарництво серед робітників забезпечити ремонт тракторів до 25 лютого.
Сігнальний пост
Соцперемога"
________________________
"Про колгосп "Калініна"
Правоопортуністичне керівництво правління артілі села Тягінки ставе весняну посівну компанію під загрозу. Заготівка фуражу для весняної компанії не проводиться, посівматеріяла не вистачає є всього 1170 пудів всіх зернових культур, що не забезпечують весняної посівної площі.
Правління артілі цією справою не займається, що до організації праці в колгоспі нічого не зроблено, бриґадирів не підібрано, робітнича сила по бриґадам не розбита до цього часу.
Необхідно правління артілі заставити краще готуватися до весняної кампанії, та сільорганізац. звернуть особливу увагу на усунення всіх хиб, які можуть пошкодити на весняної посівній компанії.
"Бригада Соц-поремоги"
Бабич Літвиненко"
________________________
"Тягінська МТС в полоні безгосподарности
За приховування хліба в МТС директора Тягінської МТС знято з роботи та виключено з лав партії. На сьогоднішній день Тягінська МТС без господаря, а роботи по хлібозаготівлі, та підготовці до 3-ої більшовицької весни не переводиться. Реманент знаходиться в безгосподарньому стані, розкиданий по всій Тягінці. Трактора не ремонтуються, бо нікому доставити до Бериславської МТС Відремонтовані трактора розкидані по дорозі від Бериславу до Тягінки.
МТС не турбується про забезпечення колгоспів чисто сортним насінням для весняного посіву.
Треба негайно потурбуватись кому слід та надіслати до Тягінської МТС господаря
Бригада Робсількорів"
________________________
"Бездіяльність ради комуни та партосередку
При злитті Комарівської артілі "14 Жовтня" з комуною ім.Цюрупи Тягінської сільради зборами ухвалено про усуспільнення всієї худоби. Була обрана оціношна комісія, зроблена оцінка худоби, але до цього часу корови знаходяться в індивідуальному користуванні.
Рада комуни та партосередок цією справою не займається, в наслідок чого є розбазарювання усуспільненої худоби, приклад: кандидат партії тов. Годун вночі вивів свою корову яка усуспільнена на базар.
Необхідно звернути на цю справу увагу кому слід, заставити партосередок та раду комуни господарювати. Тов. Годуна необхідно виключити з кандидатів партії та притягнути до відповідальности.
Бригада "Соцперемоги"
Григор'єв та Данільченко"
("Соціялістична перемога", 21 лютого 1932 р., № 14)
__________________________________
"ОПОРТУНІСТИЧНІ ГАЛЬМА В ГОТУВАННІ ДО СІВУ
ОСТАННІЙ П'ЯТИДЕННИК не дав ніякого зрушення у збиранні насіньфондів по району. Маємо збільшення лише на 1 %. Отже, на 15 березня у районі зібрано тільки 58 % пляну мобілізації насіння. Н-Бериславська, Бургунська та Н-Тягінська сільради досі не зібрали жодного центнера насіння і далі, як і раніш з р и в а ю т ь збір насіння. Решта сільрад протягом останнього п'ятиденника зібрали одиниці центнерів. Одноосібні господарства по району мають завдання у 681 центнер, а зібрано… 3 центнера. По куркульських господарствах з 738 центн. досі не зібрано й жодного кілограма. До фонду соцдопомоги зібрано якихось 9 центнерів, замість потрібних 4000 центнерів. До страхових фондів а ні кілограма.
ОТЖЕ, ЗБИРАННЯ НАСІНЬФОНДІВ по району під явною загрозою зриву. Такий ганебний стан утворився тому, що у більшости сел немає більшовицької боротьби за насіння, панує опортуністичне покладання на самоплив, потурання куркулеві. Тому, що широку масово-політичну роботу підмінюють голим адміниструванням. Колгоспні партосередки та уповноваженні РПК і РВК не стали організаторами колгоспних мас на більшовицьку боротьбу за насіння. Досі ще по багатьох сільрадах району боротьбу за насіння не перенесено у виробничу бриґаду, на куток, як це слід робити.
ДЕ ЯКІ УПОВНОВАЖЕННІ при сільрадах не почувають відповідальности за мобілізацію насіння та сидять собі на селі, "американські глядачі", а не бойові організатори більшовицької сівби. Приміром уповноважений по О-Кам'янці Франц, замість по-більшовицькому боротись за стовідсотковий засип насіння, увесь час їздить до райцентру, щоб запитати, чи не викликають його з Харкова. Останнього часу уповноважений Франц без відому РПК покинув село Уповноважений села Костирки Гуц масово-політичну роботу підмінив голим адміниструванням, за нездачу насіння виключав з колгоспу, доводив тверді завдання по хлібозаготівлі, позбавляв виборчих прав та віддавав під суд.
НЕ ГАРАЗД СПРАВА і з другим центральним питанням у готуванні до сівби - з організацією праці по колгоспах району. За постановою бюра РПК, складання робочих плянів у колгоспах мали закінчити 15 березня. Але цю роботу не закінчили і до 18-го. Ні Райземвідділ, а ні МТС не мають певних відомостів про те, в яких колгоспах уже складено робочі пляни та організовано виробничі бриґади.
ОГИДНІ ПЕРЕКРУЧЕННЯ директив партії та уряду спостерігаються в складанні робочих плянів, і в організації бриґад. Керівники Земвідділу, Райколгоспспілки, МТС не подбали про те, щоб забезпечити належними матеріялами тих товаришів, які виїзджають для складання робочих плянів. Райколгоспспілка проробила норми виробу тільки тоді, коли в частині колгоспів робочі пляни було вже складено.
При складанні робочих плянів порушено визначенний від уряду термін засіву ранніх та пізніх культур. Замість порядком зустрічних плянів зменшити урядовий термін у 7 день, сівба розтягується на 12-18 днів (Костирка, Козацьке).
Тягінська МТС по всіх колгоспах, що вона їх об'єднує, створила спеціялізовані бриґади, як ось зернові, просапні, бавовняні, що протирічить чітким настановам від колгоспного центру. В О-Кам'янці бриґади утворили не за виробничим принципом, а за територіальною ознакою, чого також не повинно бути.
ДАЛЕКО НЕ ПО ВСІХ ще колгоспах закріплено за бриґадами реманент, коней, збрую, а в самих бриґадах усе це не закріплено за окремими колгоспниками.
Райземвідділ досі ще не довів земельні ділянки до колгоспів та бриґад. Зав. Райзу Некрасов не поспішає, мовляв "встигнемо ще зробити". Тов. Некрасов має "свою думку" і щодо доведення землі до виробничих бриґад.
- Доведення ділянок до бриґад це чипуха, - каже він. Це зроблять самі колгоспи.
НАВЕДЕННІ ФАКТИ СВІДЧАТЬ про опортуністичне занедбання важливіших директив партії про організаційно господарське зміцнення колгоспів, про певну недооцінку постанови ЦК ВКП(б) від 4-го лютого, що говорить: "Найважливішою ланкою в організації праці в колгоспах має стати бриґада".
Керівники РЗВ та РКС недооцінили і настановлень XVII партконференції, що говорить про потребу більшовицької боротьби за збільшення врожайности соціялістичних ланів. Досі ще до сільрад та колгоспів не доведено агротехнічних заходів. І це не дивно, бо досі не має і районного пляну запроваження агротехнічних заходів. Керівники райземвідділу ще й не чули навіть про такий плян Наркомзему.
ЗАМІСТЬ МОБІЛІЗУВАТИ колгоспні маси на боротьбу за високі врожаї, керівники райземвідділу, навпаки, гальмують цю боротьбу, орієнтуючи маси на зменшення врожайности. Урядове завдання домогтися врожайности по 8-ми зернових культурах 11 центнерів з га. А райземвідділ запроєктував врожайність, що менше за 11 центнерів. Щодо зустрічного пляну з урожайності то зав. райзу Некрасов заявляє:
Я вважаю непотрібним висувати зустрічний плян з урожайности в нашому районі.
ТРЕБА ПОКЛАСТИ КРАЙ таким опортуністичним заявам, покінчити нарешті з безвідповідальним ставленням керівників районних та сільських організацій. Треба негайно виправити усі припущені грубі помилки, розтрощено вдаривши по-опортуністичних настроях та перекрученнях, мобілізувавши робітничі та колгоспні маси району на успішну підготовку та проведення 3-ої більшовицької весни на основі здійснення 6 вказівок тов. Сталіна та настанов партії про організаційно-господарське зміцнення колгоспів.
Час виходу в поле лишився короткий. Цей час вимагає напруження всіх сил та посилення боротьби проти куркуля та його аґента опортуніста. Треба організувати справді більшовицьку боротьбу за виконання усіх завдань 3-ої більшовицької весни. Тільки це забезпечить вихід району з того ганебного стану, який утворився, забезпечить успіх соціялістичної сівби".
________________________
""Актив" піятства
Вже проходить друга декада, як до склепу артілі ім. Комінтерн не поступило жодного кілограму посівматеріялу. Причина цього в тому, що колгоспний актив зайнявся іншою важливою кампанією - п'янкою.
Такі активисти як: Малета, Яковлев, Березінський та Давидько весь час "ударно" піячуть. Вони забули про збір посівмату, гадають що посівматеріял буде сам надходить. Може весна почикає. Алеж час іде, але склеп артілі "Комінтерн" пустує. В ньому піячить актив.
Треба негайно розігнати цей "актив" п'яниць".
________________________
"Потурають клясовому ворогу
Нещодавно в Козацькій сільраді розтрощили опортуністів та лівих закрутників, які потурали куркулеві та вдалися до голого адміністрування і масових обшуків. А керівники сільських організацій досі не почали по більшовицькому боротися проти куркуля та по ударному виконувати найважливіші господарчо-політичні кампанії. Про це говорить факти.
Козацька сільрада повинна зібрати 723 центнерів насіння, крім фуражних, страхових та районних фондів. Але за 10 день березня зібрали лише 1,30 центнера. Чому так сталося? Та тому, що актив Козацького, партосередок, правління колгоспів демобілізувалися, по опортуністичному поклалися на самоплив, не дбають за організаційно господарче зміцнення колгоспів.
Нема чіткого керівництва бриґадами збирання насіньфондів. І в наслідок замість 5-6 чоловік, у бриґадах працює 1-2 чол. Серед колгоспників не проведено широкої масової роботи. Голова сільради Форштеїн, замість скупчити навколо сільради міцний актив, тільки те й робить що скиглить:
"Ніхто мені не допомагає, не знаю, що й робить."
Тимчасом сільрада немає навіть точних відомостей, скільки треба ще зібрати насіння.
Немаючи належної відсічі, куркуль активізується та намагається зірвати підготовку до весняної сівби. Сільські організації потурають клясовому ворогу. За секретаря с-р працює всім відомий куркуль Шевцов. Куркулі мелять собі пшеничку, а с-р досі не довела їм до двору твердого завдання у засівкампанії. Ніякої роботи не ведуть і серед одноосібників. По одноосібному сектору треба зібрати 30 центнерів насіння, але досі не зібрано а ні кілограма.
Треба негайно домогтися рішучого зламу в підготовці до сівби.
Це можна зробити тільки мобілізувавши всю колгоспну масу на боротьбу проти куркуля та його аґентури - опортуністів.
Бриґада сількорів."
________________________
"Черепашачі темпи
Артіль ім.Буденного (с.Козацьке) до більшовицької сівби готується млявими темпами. За 10 день березня тут не спромоглись зібрати жодного кілограма. Бригада збору насіньфонду чомусь то демобілізувалася. Члени бригади Жижкова, Цимбал, Осмінко Олекса зовсім не з'являються. Масової роботи навколо мобілізації насіння не проведено. Останнього часу дисципліна в колгоспі послабла. Досі не затвердили виробничої бригади на весняну сівбу, завдання до бригади не доведено.
Не все гаразд із підготовкою коней до сівби. Відповідальність за коней відсутня. Знеосібка тут ще в силі. Збруя відремонтована тільки на 80%. Не мобілізовано ще всього потрібного фуражу. Замість потрібних 90 пудів в наявності є тільки 17
пудів.
Треба розтрощити всякі настрої та куркульський вплив. Дні, що лишилися до сівби, треба використати для ударної підготовки.
Бригада "Соцперемоги" Козловський, Тимофієнко Іван."
________________________
"Зламу нема й досі
Артіль "Вільний Робітник" (Н.-Берисл) має зібрати насіньфонду 425 цент., а до цього часу не зібрали жодного кілограма.
Новообрана бригада з колгоспників Фельдмана Г., Шраги Д., Карліна М., самі не внесли жодного кілограму.
Бригада не тільки не показала прикладу більшовицької боротьби за насіння, а навпаки - займається хниканям, "у нас мовляв хліба немає". Договорюються навіть до того, що "треба, мовляв, вимагати насіння від районних організацій".
Бригада та правління не змогли мобілізувати на збір насіння колгоспний актив, поклалися на самоплив, що явно загрожує зривом весняної сівби.
Артіль "Вільний Робітник" за активною участю всього колгоспного активу повинна негайно мати злам в зборі насіння.
П.М."
________________________
"Добрий заготувач
В Н.Тягінці голова с-р. тов. Рибальченко, він же кандидат партії замість допомогти в цій важливій справі для нашої держави лише підриває роботу.
В 1930 та 1931 р. тов. Рибальченко продав та зарізав кабанця, а від держави приховав. Сам поїв сальце. В цьому році він теж поміг м'ясозаготівлі. Замість допомогти законтрактувати зятеву корову він приховав її у себе буцім би то вона його. Думав спасти зятя, а державні справи в сторону. Треба притягнути до відповідальности".
("Соціялістична перемога", 18 березня 1932 р., № 22)
