„КАЧКАРІВКА, Село Херсонського повіту. Страйк хліботорговців. Пожежа.
З улаштуванням тут під'їжджого шляху треба було б очікувати великого пожвавлення у хлібній торгівлі, але хлібопромисловці на збиток виробникам улаштували між собою так званий „синдикат", чи швидше страйк, забезпечуючи один одного відомим завдатком, аби купувати за дешевими цінами зерновий хліб. Така купівля украй несприятливо відбивається на матеріальному добробуті [в оригіналі: „благосоставе". - Упор.] селян. Не завадило б кому треба звернути увагу на такий небажаний порядок.
Опівночі 24 липня зловісний сполох, який пролунав над селом, стривожив мирно сплячих селян, стомлених денною працею - молотінням і возінням хліба. Виявилося, що спалахнула пожежа у селян Коломійця і Полузенко. Завдяки лише сильному вітру, що дув у протилежний від села бік, пожежа обмежилася двома нежилими приміщеннями, скиртою пшениці та інш. дрібним господарством на суму до 300 крб. До речі кілька слів про нашу пожежну валку. Усі вогнегасні приналежності наших гасників, складаються з одного брандсбою, що-ж стосується брезентів, щитів і т.д. про них у нас не мають ані найменшої уяви. Зрозуміло тому, наскільки успішно і швидко проводиться у нас гасіння пожеж".
„МЮЛЬҐАУЗЕНДОРФ18, німецька колонія Херсонського повіту. Треба будувати школу.
Одним з найнагальніших питань нашої колонії, на протязі уже кількох років є питання побудови нового шкільного будинку. Будівля, яку зараз займає училище, у санітарному відношенні зовсім не відповідає своєму призначенню, що й не дивно, оскільки воно, власне кажучи, не збудоване для школи, а для сільського управління. Воно надзвичайно тісне і низьке, тому й темне. Про квартиру учителя нічого й говорити: коли не рахувати колишню кордегардію, то учитель наш має усього одну кімнату і кухню незавидних розмірів. Хоча у нашій колонії дітей шкільного віку є не менше, аніж у сусідній кол.[онії] Шланґендорф, але учитися можуть лише 50 - 60, багатьом же, з-за нестачі місць, учитель вимушений відмовляти у прийнятті; чимало хто відвідує школу лише 1 - 2 роки і, таким чином, не можуть бути достатньо підготовлені до конфірмації і у такий короткий час засвоїти російську мову. Аби усе ж устигнути щось зробити, учитель веде заняття від 8 год. ранку до 4 - 5 год. вечора, нерідко (узимку) з перервою лише на обідній час у 1 - 1,5 год. Таке не по мірі довге перебування учнів у тісному приміщенні із затхлим повітрям украй небажано, оскільки шкідливо відгукується на здоров'ї дітей. У минулі часи були слабкі спроби допомогти горю, складена була навіть ухвала про будівництво нової школи, але не вистачало енергії, - може бути, навіть більше аніж коштів. У поточному ж році, з огляду на рясний урожай, не важко б вишукати кошти на будівництво шкільної будови; варто побажати, аби п.[ан] староста більш енергійно узявся б за цю корисну справу".
6 (19) серпня:
„КАЧКАРІВКА,
с. Херсонського повіту.
Дорожнеча м'яса.
- Візьми, будь-ласка, 13 коп.
- Ні, дешево.
- Ну, 14 - адже м'ясо незавидне.
- Ні, вгодно 15 - к., а як ні, то й не треба - зиску немає.
- Та Бога бійся. - Адже за це м'ясо і 13 к. цілком достатньо для покриття витрат і виторгу баришу. Дивися - воно схоже на зайчатину.
- Ти сам на зайця схожий, відповідає різник-селянин. - якого ще треба, - які гроші, таке й м'ясо...
Такі сцени можна дуже часто спостерігати між покупцями і селянами-різниками, що продають (утім не щодня) м'ясо у Качкарівці. Дивна справа: євреї, які привозять дуже гарне м'ясо з сусідніх сіл, находять вигідним продавати його по 12 і 11 коп., а наші качкарівчани не знаходять цього можливим. Очевидячки, у них мета пожити до пори до часу прямо таки на рахунок інших, користуючись тим, що ніхто не звертає на це уваги. На м'ясо, таким чином, ціна далеко не сільська, - але цього мало, - поглянемо на його якість. Качкарівські селяни-різники ріжуть здорову худобу лише у рідкісних випадках. Частіше ж вони шастають по околицям і дивляться, де є віл, який з опухлим боком лежить дня 3, у дворі господаря, або корова, що упала у кручу і поламала собі кості. Ось тут з'являються ці „утішувачі засмучених" і купують жертву випадковості. Дивлячись на сумне обличчя господаря, який позбавляється єдиної годувальниці корови, вони утішають його.
- Вона у тебе усе одно здохне, а ми її заріжемо і продамо.
Зійшовшись у ціні, вони забирають напівздохлу корову і „благословляють її ножем", тобто ріжуть. Міркуйте тепер, читачу, про якість м'яса. Синє, худе, воно має жахливий вигляд, а піди купити, просять 15 к. і ні гроша не уступлять, тому, бачте, що „зиску немає". Але ж які у різника витрати? Промислового свідоцтва він не має. Ріже сам, нікому не платячи за працю. Здається, достатньо узяти користі 5 - 7 крб. на штуці, а йому хочеться отримати неодмінно пів-на-пів. І не дивно, що євреї-різники просять таку ж ціну, оскільки вони продають гарне м'ясо, платячи різнику, селянам за зняття шкіри і за привезення худоби, яку купують іноді не за один десяток верст".
9 (22) серпня:
„БЕРИСЛАВ. Спектакль.
У середу 6-го серпня у нас у чайній попечительства про народну тверезість був даний спектакль артистом Н.І.Тимофеєвим, за участі актора трупи Мейєрхольда - В.А.Рокотова, Я.Е.Болотіна та інш. херсонських любителів драматичного мистецтва. Поставлено було: „Діти Ванюшина" драма у 3-х діях С.Найдьонова, і водевіль „З місця у кар'єр". Гра виконавців, особливо п-на Болотіна, справила сильне враження на публіку. Гарна була також m-lle [мадемуазель] Воліна у ролі дружини Ванюшина. Ця молода любителька грає з великим вогником, тримається вільно на сцені і передає роль так життєво і яскраво, що глядачі готові сумніватися, чи дійсно п-ні Воліна любителька, а не заправська артистка. Дуже дружно і жваво пройшов водевіль „З місця у кар'єр". Викликам і оплескам не було краю. Матеріальний успіх любителів далеко нижче сценічного, і усього у касі виявилося 86 крб., хоча, до слова мовити, для любителів такий збір має вважатися дуже великим".
Поселянка кол. Клостердорф А.Тейєр спеціалізувалася у крадіжках домашньої птиці у своїх односельців. Викрита у цьому художестві, вона постала перед нашим волосним судом і була присуджена до 30-денного суворого арешту. Рішення суду затверджено і повітовим з'їздом. Тепер місцеві поселянки сподіваються, що масове зникнення у них домашньої птиці коли не зовсім припиниться, то, в усякому випадку, зменшиться".
24 серпня (6 вересня):
„НОВО-БЕРИСЛАВ, єврейська колонія Херсонського повіту Негодящі жниварки
Єврейське колонізаційне товариство постачило у поточному році євреїв-землеробів жниварками через своїх уповноважених. Гадалося, що отримаються знаряддя високої якості і за значно здешевленими цінам, а вийшло як раз навпаки: видавалися жниварки дуже низької якості із старого непридатного матеріалу, а ціни виставлені високі. Усі, хто отримав у нашій колонії жниварки, звернулися до уповноваженого „єко"19 п.Любарського з проханням звільнити їх від непридатного і непотрібного мотлоху і повернути їм їхні завдаткові гроші і документи, але п.Любарський залишив прохання землеробів без уваги, неначе мета „єко" полягає у тому, щоб розповсюджувати серед населення нікуди непридатні знаряддя, які лягають на них важким тягарем збільшуючи й без того велику заборгованість колоністів. Тому ново-бериславські колоністи звернулися з тим само проханням до „єко" (у Петербурзі); в іншому випадку вони заміряються судом відстояти свої інтереси. Треба сподіватися, що колонізаційне товариство не забажає опинитися у ролі відповідача і задовольнить сповна законне прохання землеробів".
26 серпня (8 вересня):
„Князю П.М.Трубецькому дозволено заснувати у його маєтку при с.Козацькому, Херсонського повіту, практичну школу підвальних і виноградних робітників з грошовою допомогою від скарбниці на її утримання по 2 тисячі крб. у рік".
29 серпня (11 вересня):
„У БЕРИСЛАВІ тимчасово поселився такий, що закінчив сільськогосподарське училище і може узяти один урок з курсу середньонавчальних закладів. Адреса: будинок Н.Зевлевера".
„БЕРИСЛАВ. Освітянські справи.
На розгляд наступної думської сесії внесено кілька таких головоломних питань, перед вирішенням яких доведеться гласним не один раз „почухати потилицю". Наприклад, питання про заміну морехідного класу якимось іншим навчальним закладом. Кілька десятків років це училище приносило суттєву користь, готуючи досвідчених моряків для каботажного плавання, - і раптом - сюрприз. Морехідний клас - це у нас єдине професійне училище, що дає багатьом біднякам насушний шматок хліба. Чимало молодих людей, які займають зараз посади шкіперів і навіть капітанів, - вихованці нашого морехідного училища. Головна його достойність полягає у його доступності і дешевизні, оскільки воно, що називається під руками: закінчується навігація, звільняються матроси від служби і йдуть у морехідний клас: хто починає, хто кінчає курс, а „хто і продовжувать далі" [так у тексті. - Упор.]. І усе це вдома, між іншим, замість неробства і розгулу, до якого так пристрасні молоді моряки. Не менш карколомною для думи проблемою є доповнення у клопотанні міста з приводу перетворення жіночого початк.[ового] уч.[илища] у 6-класне професійно-господарське. Тип училища схвалений учбовим комітетом при мін.[істерстві] нар.[одної] осв.[іти], але для подальшого руху цієї справи треба доставити дані про те, у якій ступені уявляється здійсненним переобладнання названого училища з улаштуванням добре поставленого господарства з усіх намічених спеціальностей і потім: які добавочні кошти знадобилися-б на організацію спеціальних курсів, запропонованих проектом статуту училища. Кошти, звичайно, знадобляться такі, яких наше бідне місто не має, і тому ясно, що для задоволення цієї пекучої потреби населення повинна прийти скарбниця на допомогу, тим паче, що місто уже й без того дає на потреби освіти 20 відсот.[ків] свого бюджету. Важко вирішеним тому є і представлення інспектора нар.[одного] уч.[илища] про кошти мін.[істерству] нар.[одної] осв.[іти] на приладнання будови параф.[іяльного] училища для двокласного уч.[илища], тим паче, що за наявності у нас міськ.[ого] 4-класного уч.[илища], чи не буде зайвими розкошами для хлопчиків мати ще й 2-класне парафіяльне з п'ятирічним курсом, коли і без того усі більш здібні учні з народн.[ого] уч.[илища] вільно вступають прямо до міськ.[ого] 4-класного уч.[илища]. І чи не краще попіклуватися про якнайскоріше переобладнання нашого єдиного жіночого однокласного училища у вищий тип початкової школи?"
2 (15) вересня:
„У маєтку князя Трубецького відкривається з осені поточного року школа підвальних робітників з субсидією від міністерства у 2000 крб. щорічно. Днями, за пропозицією департаменту землеробства, уповноважений А.Шахназаров виїжджає у Козацьке для надання сприяння у справі улаштування приміщення для зазначеної школи".
4 (17) вересня:
„БЕРИСЛАВ. (Початок гарної справи).
Із задоволенням доводиться відзначити відрадний для міста Берислава факт відкриття у нас приватної жіночої прогімназії п-[а]ні Парамонової. 31-го серпня відбувся урочистий молебень при повному складі учнів і у присутності кращих громадян м.Берислава. Заповітна мрія більшості населення міста, яке украй потребувало середній учбовий заклад, нарешті отримала втілення. Настільки відчувалася у нас потреба у прогімназії - можна висновувати уже потому, що першого ж тижня, після дозволу п.[ана] попечителя округу відкрити у нашому місті прогімназію, надійшло до сотні прохань про прийняття дітей до ново-улаштованого навчального закладу. Матеріальне існування нової прогімназії цілком забезпечено. Сподіваємося, що і навчально-виховна частина її безсумнівно буде поставлена на потрібну висоту. Педагогічний досвід головних її керівників може служити вірною і кращою запорукою гарного успіху початої справи. Прогімназія відкрита у складі двох підготовчих і трьох основних (1, 2 і 3-го) класів, при повному педагогічному складі викладачів, затверджених попечителем учбового округу. У прогімназії будуть проходитися усі навчальні предмети, належні по курсу прогімназій міністерства народної освіти. Окрім, того з початку навчального року буде запроваджено практичне навчання дітей французькій мові, для чого буде відведено кілька годин на тиждень, з таким розрахунком, щоб учениці до кінця 1-го навчального року могли б вести звичайну розмову французькою мовою. Практичне навчання французькій мові безкоштовно для учениць. З початку цього ж року запроваджується навчання музиці (гра на піаніно). Крім того, у програмі з початку цього ж року запроваджується викладання співів і рукоділля: шитво, в'язання, кроєння, філейні роботи тощо. Склад викладачів наступний: законоучитель - настоятель Воскресенського собору М.Турчановський, викладач російської мови інспектор міських училищ В.Парамонов, учителька французької мови (вона ж і музики) яка закінчила безансонську академію (у Франції) М.Ліоте, інших предметів - домашня наставниця Л.Фогель, яка закінчила з золотою медаллю 8 кл. херсонської 2-ї жіночої гімназії, домашня наставниця О.Фальман, яка закінчила ту само гімназію із срібною медаллю, П.Криштальов, який має від академії мистецтв атестат на право викладання малювання. Крім того, допущені з відповідною підготовкою й освітнім цензом викладачі співів, рукоділля та інш. Дай Боже новому освітньому закладу повного успіху. У добрий час!
5 (18) вересня:
„На урочисте богослужіння у Бізюковому монастирі, поблизу Херсона, з нагоди 100-річчя його заснування, приїздить 8 чи 9 вересня високопреосвященний Іустин, архієпископ херсонський та одеський, у супроводі частини соборного духівництва. З Одеси високопреосвященний Іустин рушить до Херсона, де відвідає підвідомчі заклади, а затим разом з преосвященним Киріоном, єпископом новомиргородським, рушить з Херсона до Бізюкового монастиря".
„ЛЬВОВЕ, кол.[онія] Херсонського повіту. Результати урожаю.
Результати урожаю цього року загалом задовільні: ячмінь з дес.[ятини] - 60 - 80 п.[удів], пшениці - 35 - 50 п, жито й озима пшениця - 20 - 40 пуд. Середній розмір урожаю приблизно - сам-десять. Суха осінь минулого року у зв'язку з бездощів'ям ранньої весни гибельно впливали на зростання озимини, чому і результат урожаю озимини нижче-середній. Досвід минулого року вочевидь доводить, що у сушу сіяти вельми ризиковано: осінні сходи мають немаловажливе значення на результати наступного услід за тим урожаю. Нині, не дивлячись на вересень, що наступив, коли зазвичай відбувається осіння сівба, селяни ще й не думають про це, очікуючи благодійного дощу, і якщо такий не піде у достатній мірі, засівна площа озимини значно скоротиться".
6 (19) вересня:
„БЕРИСЛАВ. „Відкриття прогімназії.
У неділю 31 серпня відбувалося урочисте відкриття приватної прогімназії М.Д. та В.С. Парамонових. Після звичного молебна, на якому були присутніми, окрім учениць та їх батьків, також і почесні гості, люб'язні господарі справи, М.Д. та В.С. Парамонові, запропонували гостям, які зібралися на торжество, скромне частування, при чому не обійшлася справа і без шампанського і відповідних тостів та починань. Учениці, у числі біля 100 осіб, явилися на молебень у новій, доволі гожій формі, що якнайкраще імпонувала тому душевному настрою чистої дитячої радості, яка світилася на їхніх личках. Про батьків нічого й говорити: їх радість зрозуміє усякий, кому доводиться віддавати своїх діточок у чуже місто, у чужі сім'ї на виховання. Усі присутні дружно вітали і щиро дякували пп. Парамонових за їх добре починання, за ініціативу, за матеріальні витрати на цю добру справу. Квартира багата на світло і повітря і облаштована класними меблями та навчальними посібниками цілком задовільно як на перший випадок. Прогімназія відкривається у складі перших 3 класів, не враховуючи підготовчих.
Бадьорий настрій викладачів і викладачок служить запорукою того, що у них є достатній запас енергії для майбутньої справи; а енергія - це така сила, у яку не можна не вірити. Будемо-ж вірити і сподіватися, що ця культурна сила зуміє успішно боротися з навколишньою темрявою і через шкільну лаву проллє промінь істини, правди і світла до тієї темряви непроглядної, яка закутала з усіх боків жалюгідне життя наших обивателів (не з їхньої, звичайно, вини). Побажаємо новій жіночій прогімназії розквітнути буйним цвітом і через 5 років стати повною гімназією. Сподіваємося, що пп. Парамонові не зупиняться ні перед якими витратами, аби відразу поставити справу на твердий ґрунт. Усі витрати з лишком окупляться, якщо викладачами будуть живі люди, а не чиновники машини. Передбачаємо починанню пп. Парамонових повний матеріальний та духовний успіх, оскільки знаємо їх як досвідчених педагогів і живих людей. Побажаємо, щоб і для хлопчиків у нас невдовзі народилося таке само училище".
7 (20) вересня:
„БЕРИСЛАВ (Питання про училища. Міські справи)
В учорашньому думському засіданні головне місце займали питання про училища. З приводу пропозиції п.[ана] Херсонського губернатора щодо заміни морехідного класу якимось іншим навчальним закладом було одностайно ухвалено: просити залишити у нас це, чи відповідного розряду нового типу мореплавне училище, як єдине професійне училище, яке довело на ділі за 30-річне своє існування у Бериславі безсумнівну користь місцевим мореплавцям, чимало з яких займають тепер видні посади капітанів на пароплавах. З питання про перетворення жіноч.[ого] нав.[чального] уч.[илища] у 6 класне професійно-господарське, дума прийняла пропозицію міського голови та інспектора міськ. уч. про відведення для улаштування ферми для проектованого училища навзамін 2-х - десять десятин міської землі і, окрім того, дала бодай приблизні довідки про те, які знадобляться кошти для організації усіх практичних курсів з домоведення. На улаштування ферми з молочним господарством, кулінарними курсами з хлібопеченням, садівництвом, городництвом, птахівництвом та інш., знадобиться не менше 10 тисяч одноразово, а щорічне утримання училища з усіма курсами також обійдеться за підрахунками міськ. управління тисяч біля 10. Так що коли міністерство народн. освіти не пошкодує коштів, то у Бериславі буде ледве не перше у Росії училище, де дівчатка (та й дорослим це не заважає) будуть навчатися саме тому, що їм необхідно знати у повсякденному трудовому житті, як гарним господиням. - Щодо допомоги міністерству народ.[ної] осв.[іти] на прилаштування парафіяльного училища для потреб 2-класного, дума висловилася негативно, не тому, що вона цьому не співчуває, а єдино тому, що у міста, окрім боргів, нічого немає. До речі, на покриття міських боргів знадобиться позика у 25 тисяч під заставу землі, і у цьому засіданні думи були дані повноваження міськ. голові на отримання цих грошей із земельного банку. - З приводу доповіді управи про ревізію міського банку на пропозицію гласного Санжаровського, дума ухвалила просити ревізійну комісію проводити частіше раптові ревізії міського банку, як це робиться у бериславськ. т-[оварист]ві взаємного кредиту. З метою надати сприяння чудовому виданню Імператорського Вільн.[ого] Економічн.[ого] Тов.[ариства] „Початкова народна освіта у Росії" ухвалено придбати 1 екз.[емпляр] цього видання і подарувати його місцевій громадській бібліотеці".
Землекористування в усіх колоніях Старошведської волості - спадкове подвір'я, але ділянки подвірні можуть переуступатися одним господарем іншому, для чого, на підстав. п.4 ст. 4 прав.[ил] облашт.[ування] пос.[елень], вимагається дозвіл сільського сходу. Згідно сенсу законодавства можна розуміти, що переуступки подвірної ділянки між спільногромадниками - поселянами дійсні і без складення кріпосного акту, і, дійсно, з часу видання владільного запису громадам у 1872 р., ще не було випадку, щоб переуступка якоїсь подвірної ділянки була б закріплена кріпосним актом, хоча більшість власників як, напр., у кол. Клостердорф придбали свої земельні наділи шляхом переуступки за ухвалами від своїх односельців, однак хазяї спокійно і безспірно користувалися землею, і лише останнім часом мир і спокій, що царювали так довго у нашому краї, були порушені, завдяки появі у районі волості та у м. Бериславі деяких напівграмотних осіб, що керуються корисливістю і жадобою легкої наживи, ці, „аблакати", узялися тлумачити закони по своєму, оголошуючи себе безкорисливими захисниками та істинними покровителями бідних та пригнічених. Зазвичай, чимало хто, зрадівши такій звістці, повірили таким громадським появам і натовпом ринули до них, хто за порадою, хто за напучуванням, за довідками та роз'ясненнями із землекористування. Благодійники нікому ні у чому не відмовляли і, бажаючи познайомитися поближче з кишенями наївних прохачів, пояснили, що відібрати землю, переуступлену бодай і сто років тому, поскільки на землю купчої кріпості немає геть дрібниці, що духовні заповіти, нехай і затверджені окружним судом, сили не мають. Знайшлися наївні, які з радістю віддали останні свої трудові гроші заступникам і голодували у зимовий час, аби лише зчасом отримати землю і зажити безбідно. І ось посипалися прохання за проханням до земського начальника і до волосного суду. З клопотань же аблакатів нічого доброго не вийшло, та зате пішли суперечки та чвари, безлад, хвилювання, на сходах відбувалися бурхливі сцени, і життя для багатьох мирних мешканців ставало незносним. Лише енергійним розпорядженням п.[ана] земського начальника 10 дільн.[иці] Херсонського повіту діяльність найшаленішого та пристрасного вигадника різних прохань А.А., на загальне задоволення, населення була припинена. Для запобігання експлуатації наївного селянського населення „аблакатами" вельми бажано було б, аби земство зайнялося організацією юридичної допомоги населенню".
„Кол. ЛЬВОВЕ. Ветеринарний огляд.
На початку літа напередодні самих жнив з'являється у колонії бериславський земський ветеринарний лікар п.О-в для огляду коней. У деяких хазяїв виявилися сапні коні, які негайно-ж були убиті. Гідна зауваження та обставина, що хазяїн, позбавившись робочої сили за день до жнив, фізично не у змозі замінити її другою такою, а у матеріальному відношенні вельми збитково купувати робочого коня у той час, коли ціна на нього стоїть неймовірно високою. Ніхто з колоністів, звичайно, не думає сперечатися проти знищення сапних коней, але доцільніше усього з боку дільничного лікаря було-б провести цей огляд у квітні місяці, після закінчення весняної оранки, коли заміна убитого коня здоровим уявляється можливим і менш збитковим. Винагородження, що видається повітовим земством потерпілим у розмірі не вище 10 крб., мізерні, порівняно з дорожнечею коней робітної сили. Було б тому вельми доцільно встановити для євр.[ейської] колонії, за прикладом російських сіл, винагороду не більше 25 крб., оскільки єврейські колонії, входячи до складу сільського населення повіту, несуть усі земські повинності на рівні з іншим хліборобським населенням і, отож, виключенню згідно елементарної справедливості не підлягають.
У червні м-ці цього року з'явилася на конях сибірка, від якої у порівняно короткий час загинуло понад 20 робітних коней. Ветеринарний лікар п.О., щоби не допустити подальшого розповсюдження цієї хвороби, від якої і люди, заразившись, помирають, посилено клопотав перед повітовою управою про асигновку необхідної суми для щеплення усіх без виключення коней у межах колонії сибірки. Між тим, епідемія якось сама по собі геть припинилася, і щеплення, вочевидь, належало б відкласти на більш зручний час. Не дивлячись, однак, на це, щеплення за наполяганням лікаря проведене на початку серпня з оплатою по 10 к. з коня. Тижня за два призначене було друге щеплення, після якої кінь трішки захворює, і у спекотну погоду праця вельми ризикована для здоров'я коня. З огляду на нестерпну спеку і невідкладні роботи, більшість колоністів на друге щеплення своїх коней не пустило. Таким чином, мета збезпечити наслідки сибірки не досягнута з-за несвоєчасності щеплення".
11 (24) вересня:
„Старошведська волость. Велика пожежа.
Вранці 5 серпня у садибі поселянина с. Старошведського М.Ю.Бускаса від цигарки робітника запалала купа кукурудз.[яної] соломи. Вогонь, завдяки сильному рвучкому вітру, перекидаючись з однієї скирти соломи на іншу, швидко захопив площу біля 4 десятин і через годину у шаленому полум'ї стояли вже незліченні скирти соломи та сіна, комори, сараї та інш. надвірні будови у 11 дворах. Море вогню клекотало. Дим пожарища разом з хмарами пилу і сильно нагрітим повітрям зробив гасіння неможливим, і, не дивлячись на спроби, не вдалося поселянам відстояти 3 великих будинки, які разом з великою кількістю зернового хліба, що перебував на горищах, згоріли упень. Жертвою вогню зробилося багато домашньої птиці, свині, цепний собака, телиця та вівці і також різні землеробські знаряддя. Це дійсно жахливе видовище супроводжувалося втратою тями жінок, криками і гірким голосінням дітей і дорослих. Від нажитого працею і потом цілими десятками років добра і великого урожаю цього року не лишилося нічого, тільки гори тліючого зерна, попіл і руйно; становище ж багатьох поселян, які залишилися не тільки без шматка хліба, а й без корму для своєї худоби, гірше жебраків, але треба сподіватися, що знайдуться у районі нашої волості чуйні люди, які прийдуть на допомогу погорільцям.
При гасінні ж пожежі виявилася та обставина, що окрім 4-х незначної сили брансбоїв ніяких інших необхідних інструментів у нас немає: ні щитів, ні драбин, ні гаків, кішок та інш. Волосне начальство цілком винне у цьому, тим паче, що недоліку у коштах для цієї потреби не відчувається. Про покращення пожежної справи усерйоз треба подумати, а для більш успішного ведення боротьби з червоний півнем відкрити вільнопожежні товариства. На жаль у нашій волості чомусь не люблять ламати собі голову: як тільки пройшло лихо, знову поринають у сплячку. Страхові збитки незначні (біля 1000 крб.), а дійсні простягаються до 14 тис.".
13 (26) вересня:
„КАЧКАРІВКА, с. Херсонського повіту. Місцеві потреби.
Темне і непривабне життя нашого закутня. Важкі свинцеві хмари нависли над ним і рідко, рідко прогляне крізь них бодай один світлий промінь сонця. Не дивлячись на зручності Качкарівки, як-от: близькість до великих міст Одеси і Херсона, жваве пароплавство, значна глибина і ширина Дніпра, чудово відповідна існуючій великій пристані (тільки російське товариство має тут порядну пристань, приватне-ж товариство замість пристані влаштувало поміст, звідки легко звалитися у воду), не дивлячись на чудовий спуск до Дніпра, влаштований земством і значно полегшуючий доставляння хліба до берега і, нарешті, не дивлячись на багате довкілля, звідки доставляється сюди хліб - місцева громада настільки інертна, настільки не розуміє явних своїх вигод, що розвиток місцевості йде черепашачим кроком, між тим як це могло б бути геть інакше. Про прогрес тут можуть тільки побазікати, але людей, здатних серйозно узятися за громадську справу тут майже немає. Жадібні апетити поодиноких осіб задовольняються за рахунок громади легко, а ось про пошту і телеграф, про перейменування у містечко чи навіть у заштатне місто говорять, правда, давно, але розмовами й закінчується справа. Між тим, улаштування пошти було-б прямо вигідно для поштового відомства. Справа у тому, що на відстані 36 верст розташовані 4 станції: Григор'ївка, Мелова, Дудчани і Гаврилівка, між тим, як земська пошта на ту ж відстань мають тільки станції: Григор'ївка, Качкарівка і Гаврилівка. Улаштувавши поштовий тракт, за зразком земського, можливо було-б вигадати значну суму, що йде на утримання однієї зайвої станції. У результаті ж отримується те, що пошта відвозиться від нашої пристані у глухе сільце Дудчани з тим, щоб іноді надовго завалятися у сумці листоноші. Точно так само ми за кожну депешу переплачуємо по 1 крб. 60 коп. посильному туди і назад, а між тим тут чимало комерційного люду, що часто удається до послуг телеграфу, а для дудчанців телеграф, окрім хіба самого місцевого поміщика, геть зайвий. Усе це тим більш дивно, що у нашій волості рахується приблизно 10 т.[исяч] мешканців, і якщо з кожного мешканця збирати по 3 к.[арбованця] на руки, то вистачило б на обов'язкове утримання пошти перші 3 роки громадою. Чи скоро позбудеться наша громада своєї інертності, чи скоро зрозуміє свої вигоди важко угадати. Поки вона не виявила ані у чому своєї самостійності. Чайна товар.[иства] тверезості зачинена уже понад рік і нікому підтримувати цю симпатичну установу, між тим занадто ревно підтримуються тут дві винні крамниці, що роблять, як говорять, біля 40 тис. на рік обігу. Не краще й з медичною допомогою, яка поставлена у нас дуже погано. Бідний люд примушений часто звертатися до знахарів. В інтересах населення бажано було б, аби тут поселився молодий енергійний, хоча б і вільно практикуючий, лікар, що зумів би заслужити довір'я і прихильність мешканців".
13 (26) вересня:
„КАЧКАРІВКА,
с. Херсонського повіту.
Місцеві потреби.
Темне і непривабне життя нашого закутня. Важкі свинцеві хмари нависли над ним і рідко, рідко прогляне крізь них бодай один світлий промінь сонця. Не дивлячись на зручності Качкарівки, як-от: близькість до великих міст Одеси і Херсона, жваве пароплавство, значна глибина і ширина Дніпра, чудово відповідна існуючій великій пристані (тільки російське товариство має тут порядну пристань, приватне-ж товариство замість пристані влаштувало поміст, звідки легко звалитися у воду), не дивлячись на чудовий спуск до Дніпра, влаштований земством і значно полегшуючий доставляння хліба до берега і, нарешті, не дивлячись на багате довкілля, звідки доставляється сюди хліб - місцева громада настільки інертна, настільки не розуміє явних своїх вигод, що розвиток місцевості йде черепашачим кроком, між тим як це могло б бути геть інакше. Про прогрес тут можуть тільки побазікати, але людей, здатних серйозно узятися за громадську справу тут майже немає. Жадібні апетити поодиноких осіб задовольняються за рахунок громади легко, а ось про пошту і телеграф, про перейменування у містечко чи навіть у заштатне місто говорять, правда, давно, але розмовами й закінчується справа. Між тим, улаштування пошти було-б прямо вигідно для поштового відомства. Справа у тому, що на відстані 36 верст розташовані 4 станції: Григор'ївка, Мелова, Дудчани і Гаврилівка, між тим, як земська пошта на ту ж відстань мають тільки станції: Григор'ївка, Качкарівка і Гаврилівка. Улаштувавши поштовий тракт, за зразком земського, можливо було-б вигадати значну суму, що йде на утримання однієї зайвої станції. У результаті ж отримується те, що пошта відвозиться від нашої пристані у глухе сільце Дудчани з тим, щоб іноді надовго завалятися у сумці листоноші. Точно так само ми за кожну депешу переплачуємо по 1 крб. 60 коп. посильному туди і назад, а між тим тут чимало комерційного люду, що часто удається до послуг телеграфу, а для дудчанців телеграф, окрім хіба самого місцевого поміщика, геть зайвий. Усе це тим більш дивно, що у нашій волості рахується приблизно 10 т.[исяч] мешканців, і якщо з кожного мешканця збирати по 3 к.[арбованця] на руки, то вистачило б на обов'язкове утримання пошти перші 3 роки громадою. Чи скоро позбудеться наша громада своєї інертності, чи скоро зрозуміє свої вигоди важко угадати. Поки вона не виявила ані у чому своєї самостійності. Чайна товар.[иства] тверезості зачинена уже понад рік і нікому підтримувати цю симпатичну установу, між тим занадто ревно підтримуються тут дві винні крамниці, що роблять, як говорять, біля 40 тис. на рік обігу. Не краще й з медичною допомогою, яка поставлена у нас дуже погано. Бідний люд примушений часто звертатися до знахарів. В інтересах населення бажано було б, аби тут поселився молодий енергійний, хоча б і вільно практикуючий, лікар, що зумів би заслужити довір'я і прихильність мешканців".
16 (29) вересня:
„БЕРИСЛАВ.
Приїзд преосвященного владики.
12 числа о 8 год. ранку приїхав до нас преосвященний Киріон єпископ ново-миргородський. Преосвященний владика був стрітий місцевим духівництвом приставом м. Берислава і масою православних обивателів. Єпископ відвідав усі місцеві церкви і усі навчальні заклади. О 2 год. опівдні преосвященний Киріон, у супроводі величезного натовпу народу, відбув з міста і поїхав до Григоріє-Бізюкового монастиря".
„БЕРИСЛАВ. Крадіжка коней.
Минулого тижня у місцевого міщ.[анина] Б - го, украдено 6 робітних коней, вартістю понад 300 крб. Пошуки викрадених коней, виведених конокрадами уночі з двору, ні до чого не привели. Відчай потерпілого вельми великий, оскільки із втратою коней він позбавився більшої частини своїх статків".
