ДІЯЛЬНІСТЬ "ПРОСВІТИ" [5] |
НОВИНИ ВИДАВНИЦТВА [18] Що відбувається у херсонській філії видавництва "Просвіта". Анонси нових книжок. |
ОНОВЛЕННЯ ПОРТАЛУ [7] |
КОНКУРСИ, ФЕСТИВАЛІ... [22] Увага! Важлива інформація для творчих людей. |
ІНШІ НОВИНИ [8] |
« Квітень 2024 » | ||||||
Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |
15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 |
22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 |
29 | 30 |
Цікаві висловлювання доби виборів. Так мислять виборці-регіонали.
Якось, вже у другому турі голосування, після виступу перед не надто людного зібрання, Янукович через плече звернувся до своїх шнурків:
— Чому так мало баранів зігнали?
А мікрофон, камера кореспондента включені. Прозвучало на всю країну. Барани навіть «не помітили». Як і тоді, коли були названі бидлом і козлами.
Надамо слово ще діючому, але з намиленими п’ятками Президенту. Вже після першого туру голосування Ющенко по телебаченню видав: «Якщо у Юлії Тимошенко у самої нема ні копійки, про себе не може подбати, то як вона за державу подбає?». Цікаво сказано. Регіонали кричать: «Вона також злодійка!», а Ющенко, її Президент, говорить що у неї за душею нема ні копійчини. Кому краще знати? До речі, тут є підстави сумніватися, що у Ющенка руки не такі вже й «чисті», як він любить говорити. Кучма, коли йшов у відставку, заручився підтримкою Ющенка, що його опісля не зачіпатимуть. А через рік придбав у Англії собі палац за 160 мільйонів євро! На всяк випадок, щоб державні! гроші не пропали. Тепер і Ющенко підозріло здружився з Януковичем. Мабуть, також хоче, щоб і його гроші не пропали, а пізніше, щоб його не зачіпали. Ну, а публічний натяк на Юлю можна подати як віртуальний діалог поміж Вікторами. До речі, окремі висловлювання ними сказаного мали місце. Уявімо, десь так:
— Вітьок, я Льоні Кучмі гріхи простив? Простив. Бо Льоня Першому Льоні простив…
— Не хвилюйся, Вітьок, замйотано. Ми, мужики, по-понятіям. Мене також наступний Президент паймьот. А Юлька – дурна баба. Житиме на пенсію інваліда другої групи. Як Шушкевич у Лукашенка.
— Щоб не була такою розумною. Сука, перейшла мені дорогу.
— Вот імено. Народ – бидло, козли. Журналістам добре заплати, вони з любого Варави зроблять святого Архангела Михайла. А з Бога – чорта. Вони це вміють. Нам з тобою ще жити та жити. Ти іди, іди… відпочивай. Хочеш на морі покататись? Візьми мою яхту. Яхта – люкс. За мільйон баксів за бугром відірвав.
— А люди? Почнеться балаканина…А «95 квартал»? на сміх піднімуть.
— Не бздо, Вітьок. Хто насмілиться, кожного у асфальт закатаю. А клоуни з «95-го кварталу» у мене на кутні засміються. Он, з Юльки хай і далі сміються.
— Добре тобі, у тебе братва. Подношенія … І спонсор багатий.
— Хабарництво будемо вижигать кальоним железом!
— А жити як?
— А ми, Вітьок, будемо кальоним железом вижигати лише тих, хто не по-чину бере. Не своїх. А спонсор… То наш старший брат! Вітя, на фіга нам та Європа? Наші погляди на схід сонця, до світлого майбутнього! Де наш старший братуха Вовчик живе.
Схоже, ці спільну мову знайшли і один одного зрозуміли. А що ж сіроми, що вони у ці дні говорили?
Одна молодиця з апарату районної держадміністрації (не варто всі прізвища називати, хворим лікар вибачає, будьмо й ми людяними). так висловилась:
— А вчора Янукович одному щелепу розтрощив! Оце молодець! Оце буде президент!
Шановна пані, якщо Президент буде всім щелепи трощити, то і до вашої щелепи черга дійде. А втім, у нас таке вже було. Забули, пам’ять коротка. Ну що ж, нагадає.
— А мені Янукович подобається, як мужчина.
Ти йому потрібна, стара галоша. Дурепа. Тьма єгипетська. Ми що, секс-бомбу обираємо? Ну й ізбератєлі. І вона сидить у Білому Домі, щось із себе уявляє. А що спитати з Дуньки з трудоднями? Не скоро ми до демократії визрімо.
— Кажуть, Янукович з Ахметовим награбували мільйони. А хіба це погано? Вони ж у колгоспі крали, не у людей. У колгоспі красти не гріх. Стільки накрасти, слід світлу голову мати, талант. Молодці! (Так вважає наш місцевий регіонал Л. Кравченко).
Еге, молодці. А тільки до пори розколотий жбан воду носить. Бандит Аль Капоне у США також був мільйонером за рахунок бандитизму. Застрелили його.
— Ну і що, що Янукович тричі судимий? Сидів-то він лише два строки. В молодості з кожним трапляється. Він з народу, наш. Він за народ. А тюрма… Виправиться.
Відразу зауважимо, не з кожним буває. А горбатого могила виправить. Президент – взірець. Що можна президенту, те можна всім. Президент не під законом, а над Законом. Він закони підписує. Як до громадянина, питань нема, справа Феміди. А Президент має бути кришталево чистим. У нас вже були пахани, згадаймо Сталіна. Що з того вийде, ми вже знаємо.
— Юлька брехуха. Обіцяла достойне життя, а грошей не дала.
Що ж, і справді Юля не дала всім по прянику і цукерочці. Вона лише давала право на них, своєчасно виплачувала зарплатню і пенсії. Тепер Янукович дасть всім по цукерочці. Ждіть.
Цікаві коротенькі діалоги серед вулиці. Зустрівся я з Анатолієм Жуком. Анатолій комуніст аж темно-червоний. Запитую:
— Анатоліє, ну як таке зрозуміти: ви, комуністи, за справедливість, принаймні говорите так, проти капіталістів, проти олігархів, проти різних бандитів, а саме їх і підтримуєте. Серед регіоналів повний букет цього всього. Чому ви їх підтримуєте, чому проти національної ідеї?
— Краще підтримати бандитів, ніж бандерівців.
— Вибач, але від бандитів марно чогось хорошого сподіватися, а бандерівці відстоювали незалежність України, за яку і ти, мабуть, у 91-му проголосував. «Бандерівці» у 33-му східняків від голоду рятували. Війна ж взагалі жорстока.
— Що ті бандерівці там творили! Скільки вони людей повбивали!
— Вони захищалися. Це у нас селами люди з голоду вимирали мовчки, а вони захищалися.
— Та й ти такий самий.
— Ти комуніст, а я за переконанням український націоналіст, ну і що з того?
— Во, во. Ти – націоналіст!
— А хто такі націоналісти?
— Бандерівці!
Поговорили, як сліпий з глухим. Або ще такий діалог.
— Я за регіони.
— Що таке регіони?
— Яка різниця? Нам потрібна тверда рука! Сильна влада!
— Як у Сталіна?
— Причому тут Сталін? Зараз потрібна сильна рука, щоб хтось навів порядок.
— Самі не можемо? А може, більше прав дати на місцях? Місцева влада безсила.
— Що таке сільрада? Ніщо! Президент має бути сильним!
От, хоч лопни, а дай їм Ашурбанапала. Щоб сусіду посадив. І комуністи тої ж думки.
— Я за комуністів.
— Чому?
— А що, зараз краще?
— А хто зараз при владі? Всі ті ж самі, комуністи.
— Раніше хоч вкрасти можна було, а де зараз що вкрадеш?
— Крадіжки — це добре?
— Ми не крали, ми своє брали.
— Своє, темної ночі, щоб ніхто не бачив?
— Ми жили, у нас ні за що голова не боліла! Хліб був, до хліба було, і випити було за що.
— І сракою світили. А зараз ти голодний? І знову ж таки, при владі скрізь ваші ж, комуністи! Чому не організовують колгоспи? Хто заважає?
А це вже у наш час я постійно дискутую на пасіці із своїм колегою Анатолієм.
Анатолій: Ти у радянські часи хату побудував, а зараз херушки ти побудувався б.
Я: Зараз ти вже другу автомашину придбав, а раніше вона тобі могла хіба що приснитися.
Анатолій: Я гроші у радянські часи зібрав!
Я: І у Ощадкасі не пропали?
Анатолій: Я не дурний, щоб цій владі довіряти. Раніше ми жили нормально. Хліб – 20 копійок, ковбаса – 2 карбованці, освіта – задарма, всі працювали. Всі були задоволені. А зараз?
Я: О, так: раніше було… і цукор був солодший, сіль солоніша, а пожежі – не погасиш! А тільки будувалися і тоді, будуються і тепер.
Анатолій: Хто будується?!
Я: Хто зумів побудуватися тоді, той зможе і тепер. А хто на квартиру чекав до гробової дошки, той помер, не дочекавшись. До речі, і його гроші на ощадній книжці пропали.
Анатолій: Що не кажи, а ми жили по-людськи. Ти скажи, як молодим тепер жити?
Я: Так, як сорока пророкувала. Пам’ятаєш анекдот кінця 80-х років. Тоді вже збирали не з’їзди компартії, а ввійшла мода на вибори у різні ради. (Накінець-то, радянська влада прийшла). Тоді і різні звірі зібралися. Вирішили і свого депутата направити у саму Верховну Раду. А кого послати? Найкраще сороку, та все розтріщить, розповість. Запитає й про те, як і ми, звірі, будемо жити за нових часів. Послали сороку. Повернулася сорока з самої Верховної Ради, розповідає:
— Питаєте, як ми тепер жити будемо? Сказали так: ти лисичко, як курятинку їла, так і будеш їсти, ти вовчику, як їв баранинку, так і будеш їсти, ти ведмедику, як мріяв про мед, так і будеш мріяти, а ти макако, як світила голою сракою, так і будеш світити. Ось так, друже, і серед людей, за всіх часів, за всякого покоління було і буде.
Балачки до безкінечності були, є й будуть. А життя йде своїм поступом, за програмою Неба. Тим давай нове, а цим верни колгоспи, в яких красти не гріх. Скажіть своєму комуністу Валерію Бурі, нехай здасть свою землю і техніку у колгосп, і будете мати колгосп, у якому красти не гріх. Зрозумійте, колесо історії назад не крутиться! Уперед потрібно дивитися. А попереду не колгоспи, а самостійне господарювання.
День виборів. На телеекранах крики, шулерство, махінації і фальсифікації. І нахабство та зверх нахабство регіоналів – зашкалює. Содом і Гомора. Проголосували. У Києві за Януковича 16%, у Каланчаку 66%. У сільській місцевості дурнів незрівняно більше. Молодець «Слава Праці» — пані Єрмишко. Свого часу, за аналогічний подвиг, від Кучми отримала медаль. Від Януковича матиме орден «Герой регіонів». А народ матиме, що заслуговує, але не відразу. Ще дещо у держави залишилося. Як тільки регіонали все розтягнуть, до основи, ось тоді і заспіваємо. А то ж чого злодії до влади рвалися?
Юлія Володимирівна вибори програла. Регіонали радісно гопки скачуть. Точно так раділи селюки перевороту більшовиків у 1917 році. А через три роки – жахливий голод, канібалізм, трупоїдство, репресії. Що то тепер буде через три роки? Для України число три рокове. Я вважаю, не вона програла, а ми програли. Тим не менше, поразку на виборах слід визнавати. Янукович – сумарний вектор нашого світогляду. Ми заслуговуємо те, що маємо. Але програш на виборах, ще не кінець світу. «Програв і мовчи»? Ні, опозиція на те й опозиція, щоб заставити владу виконувати обіцянки. Щоб не забули про них. Тепер опозицію слід підтримувати всім.
— Ой, програли на виборах, то мовчали б уже. Хоч би не заважали. Більшість за Януковича, отже – він правий. Перемога на виборах – воля народу!
— Шановні, у 1917 році теж була воля народу?
— Так, воля народу!
— І ця воля привела до неволі! До жахливого кровопролиття народу, до геноциду і голодоморів!
— Зараз демократія. Воля більшості – закон!
— У Германії, свого часу, Гітлер також переміг на виборах завдяки більшості. А меншості заткнув рота у концтаборах. До речі, так же свого часу робили Ленін і Сталін.
— І що ви пропонуєте? Знову мітингувати? Ми хочемо спокою!
— Поки будуть дурні при владі, спокою не буде. Добра не буде. Я не призиваю до нової революції. Що обрали, те й маємо. Я призиваю задуматися, у яку халепу ми знову потрапили. Більшість – зовсім не означає, що вірно. Часто навіть навпаки – не вірно! Щоб розібратись, якраз мовчати і не потрібно.
На президентських виборах на Україні виграла Росія і «Візантія» (за неіснуючу Візантію дивіденди отримала візантійська церква Московського патріархату). Не хотіла Москва допустити, щоб на Україні був європейський рівень життя. Що росіяни скажуть? Вони теж хочуть, як у Європі. Знову ж таки, амбіції супердержави. Без України супер не вийде. А що українцям дасть нове об’єднання з Росією? Об’єднання України з Росією за Богдана Хмельницького принесло Україні кріпосне право, рабство. В Козацькій Україні рабства не було. Об’єднання за Леніна України з Росією принесло колективізацію, геноцид та Голодомори. Що тепер об’єднання принесе? У всякому разі, не європейську культуру, не європейський рівень життя. Прихід візантійщини за часів Золотої Орди – Ярослав і Невський, знищив третину міст і третину населення. Хрестили мечем і вогнем. Візантійщина Леніна і Сталіна забрала 55 мільйонів життів. Вибори 2010 року даром не минуться.
Перші кроки нової влади.
Розповідає Микола Вознюк. він свого часу в Каланчаку у РЕМІ головним інженером працював, потім поїхав у Київ, там працює, також головним інженером у центральному РЕМі. Сьогодні, 1 квітня, приїхав у гості, ми з ним спілкувались.
— Миколо Івановичу, як там справи у столиці, після цих виборів?
— Капець всьому. Київ-енерго вже при-х-ватизував Ахметов. Інженерів розігнав, наставив своїх, з дипломами, придбаними за сало. Сидять, пилочками нігті точать. Скласти якогось папера нема кому. А зарплати у них великі, за рахунок електромонтерів. Не повіриш, у Києві зарплатня електромонтеру 1200 гривень! На селі за такі гроші вже ніхто не буде працювати. А життя у столиці дороге. Розбігаються. У центральному РЕМІ за штатом має бути 70 електромонтерів, залишилося 30. Нема кому працювати. Капець. І я буду звільнятись.
У нас не краще. Багатьом держслужбовцям за квітень і травень зарплати не видали. (Очевидно затримали. Оце вам і Янукович!). Тут, що можна було розтягнути, вже давно розтягнули, що можна було розвалити, розвалили. Вони ж, ті, що при владі, і розвалили, більше не було кому. Що буде через півроку? А через рік? Азаров заявляє: «Ми у міжнародного валютного фонду грошей не будемо на колінах просити, як Тимошенко». Авжеж, вам все рівно ніхто не дасть. (У травні Азаров вже стояв на колінах перед МВФ. Не дали!). На протязі останніх років, аби звинуватити Юлю, навмисне зупинили локомотив економіки. Не прийняли бюджет, виводили міністрів з Уряду, постійно палки у колеса. Москва собі кожної зими навмисне піднімала ціну на газ, заборонила поставку товарів з України – економічна блокада. А тепер? Кінець квітня, травень!, а бюджету нема! Як мовиться, «не плюй у колодязь, тобі з нього пити». Ось і пийте тепер. Нелегко запустити локомотив економіки. Та чи й запустять? Я сумніваюсь.
Погляньте, що у світі робиться. Природа збунтувалася від варварського відношення до неї. От-от гримне так, що лише найорганізованіша нація зможе витримати. А ми допотопну структуру держави намагаємося створити, «візантію».
Як це не дивно, але за те, що Верховна Рада не затвердила бюджет, Азаров і Янукович звинувачують Юлію Володимирівну. Так ви ж самі й блокували той бюджет! На зло ставили палки в колеса уряду! "Чим гірше, тим краще?". Тепер свою бездарність постійно будуть валити на Юлю. Як більшовики свого часу на «старий царський режим». Сором навіть слухати. І це Президент і прем’єр-міністр? А які ж тоді міністри? Міністр освіти Табачник вже переписує історію України, заявляє про ліквідацію вищих учбових закладів, заявляє про перехід на російську мову. Невже у регіоналів не знайшлося освіченої людини на посаду міністра освіти? Та й інші міністри не кращі. І на місцях не краще. Про-фф-есор Янукович лише у заяві на одній сторінці зробив тринадцять помилок, а як з трибуни говорить, заїкається, немов кожне слово згадує. І наш новий голова держадміністрації А.М.Шептура такий же про-фф-есор. Його замітка у місцевій газеті «Депутати строєм не ходять» — це убогість думки. Боже, хто нами править?
Події довкола російського Чорноморського флоту, газопроводу, енергоресурсів – це все зрада Януковичем національних інтересів України. Розраховується з Путіним за те, що допоміг Президентом стати? Чорне море – що таке Чорне море у сучасній політиці? Це велика калюжа. Цей флот можна потопити ракетами прямо у порту. Проти НАТО він нічого не вартий. Путіну Чорноморський флот у Севастополі потрібен для окупації України і погрози Кавказу. Так Янукович заплатив Путіну за поміч стати Президентом.
Перемога регіонів — це ремісія візантійщини. Ремісія – медичний термін. Він означає: короткочасне покращення вмираючого перед смертю. Рабовласницька система радянської доби вже неможлива. Незабаром цьому буде поставлена крапка. Як саме, побачимо через три роки.
Значення слова візантійщина хочу пояснити ще двома оповіданнями. Все справжні імена, справжні події. Тільки так.
На початку 90-х років я збирав спогади місцевих довгожителів. Спілкувався навіть з такими, які працювали ще у Софії Богданівни Фальц-Фейн. Та мова не про неї. Про радянські часи мова. Розмовляв я з дідом Григорієм Дичок. Він старий більшовик, ще колективізацією займався. На початку вулиці Левицького його хата.
— Діду Гриша, ви організовували колгосп, як же воно тоді було? Кажуть, голод був.
— Був голод, але я людей свого колгоспу порятував. До самого секретаря райкому дійшов.
— Цікаво.
— Так, було. Восени 1932-го ми сіяли хліб. А люди голодні, з ніг падають. А зерно у коморі, під охороною. Не руш! Насіння! Дуже суворо було. Я тоді був бригадиром. Колгосп «Пятикрилку» я організовував (п’ятикрила зірка), а бригадиром мене перевели у колгосп ім. Сталіна (останнім часом «Жовтневий»). Сіємо ми, ось зерно, а самі голодні. І надумав я таке: пішов прямо до секретаря райкому, до самого першого, та й кажу йому: люди голодні, не можуть працювати. Трішки зерна б на хлібець.
— Посівне?! – злякався перший.
— Я трішки на сівалках прикручу, норму висіву зменшу. Вродить. І так людей нагодую.
— Ти мені нічого не говорив, я нічого не чув. Зрозумів? Іди, Гриша, і нікому ні слова.
Вважай, дозволив. Адже він теж боявся. А я так і зробив. Напекли ми тоді хліба, всім колгоспникам давали печений хліб. Порятував я людей. А ризикував. Не дай Бог, НКВД дізналось. За народ міг здорово поплатитися. Тоді було строго.
— А коли печений хліб з’їли? Взимку, у 33-му, як було?
— Та що, голодовка була. Тяжкий рік. Недорід. Що тепер згадувати.
Дід Гриша, як, мабуть, кожен із нас, своєї провини не бачить. Лише заслуги свої показує. Так вже людина влаштована. Мова ж про те, що навіть перший секретар, місцевий князьок, боявся дати хліб людям. Люди з голоду мерли, а хліб був. Зерно було на складах порту Хорли, звідки його за кордон відправляли.
Сталіну потрібна була валюта, він створював саму могутню армію, щоб весь світ завоювати. У такій державі всі раби, лише цар, генсек, як бог, над всіма. А тим часом сам Сталін, коли почалася Вітчизняна війна, злякався, три дні з переляку шокований на дачі ховався. І державницькі ідеї його – ідеї невігласа. Невігластво і боягузтво породило тиранію. Саме такої системи домагаються регіонали і комуністи сьогодні.
Нагадаю, коли в Івано-Франківську в Януковича кинули тухле яйце, він з переляку втратив свідомість, три дні у лікарні рятували. І освіта його проффесорська. Безграмотний невіглас і боягуз. Саме такий Москві і потрібний, щоб ним маніпулювати. До речі, зверніть увагу, як Янукович говорить на публіку. Розтягує, від слова до слова ще можна вставити два слова. Це політтехнологія. Очевидно, у нього у вусі міні-радіоприймач, через який суфлер підказує йому, що далі говорити. Коли він говорить сам від себе, то обзиває всіх козлами, бидлом і погрожує закатувати у асфальт. Візантійщина. Невипадково комуністи підтримали регіоналів. Рівень однаковий.