Молодь. Кохання. Краса. Поезiя...

Я не помилюсь, напевно, якщо стверджуватиму, що немає на Землі поета, який би не писав у своєму житті віршів на тему кохання. Інтимна лірика - поза часом і простором, не визнає жодних меж і кордонів.
А враховуючи іще й віковий ценз, ми дійсно потрапили на цільову групу. Хто, як не молоді літератори віком до 35 років, переповнені прекрасним хвилюючим почуттям, виливають щиросердно на папір все те, що здавалося б, не можна висловити словами. Можливо, у тому і є певна загадка, бо скільки тисячоліть вже писано-переписано на одну і ту ж тему, а з'являються нові особистості, які про це вилунюють оригінально і свіжо, ніби до них ще ніхто такого не створював.
У цьому і є своя Краса.
Прекрасно і те, що обрадованість творчої молоді має підтримку на рівні управління сім'ї, молоді та спорту облдержадміністрації. Тож маємо радість повідомити про вихід у світ першого випуску молодіжного альманаху "Молода муза".
Віримо, що вірші Храму світлого почуття знайдуть своїх прихильників і продовжувачів у наступних випусках Альманаху.

Любов Єрьомiчева

Студентка 5 курсу інституту психології, історії та соціології Херсонського державного університету.

Лауреат обласних конкурсів молодих літераторів "Покоління-XXI" (2001), "Зоряний карнавал" (2001).

Автор поетичних збірок "Пісня надії" та "Дев'ятнадцять".

* * *

Заметіль нескошених чуттів.
Не скажу, що ти - далекий берег.
Лицемірно ти мене звільнив.
А думки вертаються до тебе.
Ти сказав далеко не усе,
А поставив три великі крапки.
Не кричу, а думаю про це.
У словах шукаю певні знаки…

* * *

Твої очі кидаються в очі.
Чайна талість замутнених зіниць,
Глибина округлених ясниць
Потоптання смертне напророче.
Погляд твій заідолить не хочу.
Ти моя не зліплена печаль.
Двох зірок неспита тепла даль -
Твої очі кидаються в очі.

Тетяна Федорова

Студентка 1 курсу факультету "Літературна творчість" Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка, лауреат обласного конкурсу молодих літераторів "Покоління-XXI" (2005) та обласного конкурсу патріотичної творчості "Оберіг" (2006).
Автор поетичної збірки "Мелодія світанку".

Я кохаю тебе

Я кохаю тебе, -
Шепіт...
Я не знала кохання досі, -
Погляд...
Ніч надії дає?
Тиша
А я ж втрачена в мріях...
Осінь!
Я не знаю що далі робити?
Холод...
Я вітрами скалічене полум'я!
Зорі...
І я хочу, я хочу Любити!
Жаль.
Як примари - ці думи прозорі...
Як це?
Десь шляхи загартовані часом
Всесвіт.
Небеса втратили цноту.
Відчай.
А я граюсь то словом то фарсом…
Біль.
І малюю в струмках болото!

Я кохаю тебе.
Ніжність...
Крила втрачу свої на світанку!
Втеча.
Ось зруйнована холодом гідність.
Ранок.
Колисанку співа порожнеча.
Слово...

Я кохаю тебе.
Сльози.
Я кохати не вміла досі!
Щирість.
І згоріла в тобі, як осінь...
Час.
Порятунку примари просять...
Кохання.

Людмила Мак

Студентка 1 курсу інституту філології та журналістики Херсонського державного університету. Переможець Першого обласного конкурсу молодих літераторів "Зачаровані коханням" (2007).
Автор поетичної збірки "Монолог душі".

Монолог душi

Я народилася для чистої любові,
У клекоті солодощів земних,
Й крізь пристрасті відтінки кольорові
Все ж не дозволю впасти собі в гріх.

Мені повсюди хороше з тобою...
Ти пам'ятаєш пісню сонних трав
І місце коло лісу за горою,
Де романтично коник нам сюрчав.

Тоді здавалась темна ніч туманом,
І келих недопитого вина
Тонув у тілі, запахом духмяним
Всміхалася заквітчана весна.

Я народилася для чистої любові,
У ній з тобою вічність проживу,
ЇЇ тепло - то почуття чудові,
Як біла лілія по них пливу...

Євгенiя Пiкуль

Студентка 2 курсу інституту філології та журналістики Херсонського державного університету. Переможець Всеукраїнського фестивалю дитячої поезії "Джерельце" ім.Йосипа Курлати (2004).
Переможець обласного конкурсу молодих літераторів "Покоління-XXI" (2004).
Автор поетичної збірки "Світанок".

Любов

Піснею чистою,
Думкою мудрою
Сиплеться-ллється
Душа моя щирая
Голубом-янголом,
Вороном-вісником.
Крилами б'є
І летить, моя бистрая.
Сонцем-проміннями.
Небом-хмаринками,
Легко і швидко
Спішить, моя ніжная.
Лагідним шерехом.
Вітром утвореним
Рветься до тебе
Душа моя хворая...

Ірина Аветiсян

Студентка 5 курсу економічного факультету Херсонського Національного технічного університету, переможець Першого обласного конкурсу молодих літераторів "Зачаровані коханням" (2007 рік)

* * *

У тобі, як в безодні божевілля
Я поринаю, тону, захлинаюсь...
У серце люди кидають каміння,
А я у відповідь не гнусь, лише всміхаюсь.

Дарую лиш тобі свої бажання.
Між нами кілометри, мов секунди.
І, певно, що ніколи розставання
Не встане поміж нас, бо разом всюди.

Дарую посмішку і тіло для цілунків
Не завжди твоїх, та не менш жаданих,
Від тебе не чекаю подарунків,
Вони ніщо - калюжі в океанах.

У кожному шукаю схожі риси.
За вагами міркую за і проти.
Звикаюсь з роллю, приміряю грим актриси,
Здригаюсь від думок, мов відчуваю дотик...

По тілу холод в суміші із жаром,
В очах чиєсь зображення застигло.
Цьому чужому все дісталось даром.
Ні, майже все... Любов віддать не встигла.

І, певно, ще не скоро хтось затьмарить
Ті наші дні тривалістю в сторіччя...
А, може, то моя уява марить,
Забувши, що життя - суцільне протиріччя?

Поставлю це питання й закриваю очі,
І вуха затуляю, дай, Боже, відповідь не чути!
Важливе лиш одне - не доля, а чого я хочу!
Моє ж бажання знаєш ти - з тобою бути...

* * *

Надірваний голос легких позіхань від бажання.
У серці, мов цукор у чай, розчиняю кохання.
Тихенько шепочу, а вітер відносить у далі:
"Тебе я люблю надзвичайно, шалено, коханий!"

У небо злітали, по землі ходили, під воду пірнали,
Однак лиш вогонь погасить нам жаги бракувало.
Живемо з тим вогником в серці: горить - не згорає,
А поруч любов, мов хронічна, ніяк не лишає.

Прийшла, полонила, і розум під грати забрала.
Та хоч би скоріше пішла, відпустила, і легше б нам стало!
І все б повернулось до ладу, забили б куранти,
А зараз: у мізках - протяг, у душі - квартиранти...

І хочем життя без любові, і стогнем від жалю,
Ми з місця зриваємся, їдем до спільного раю
В обіймах тонути, в цілунках кричать: "Я кохаю"...
"Давай завжди поруч, лишайся навіки, благаю!"

Iрина Кузьо

Студентка 3 курсу інституту філології та журналістики Херсонського державного університету, переможець Першого обласного конкурсу молодих літераторів "Зачаровані коханням" (2007 рік)

Намалюй мій образ

Намалюй мій образ думкою у небі,
Подивись на нього, усміхнись, згадай.
Більше "нас" немає. Є лиш "я"... без тебе...
Поруч давні спогади ллються через край.

Віриш, не жалію. Не із тих людей я,
Що стирають похапцем всі сліди життя.
Якщо ми зустрілися - значить, не даремно.
Те, що ненадовго - доленька буття.

Намалюй мій образ думкою у небі,
Хвилею морською на безмежнім дні.
І вустами спраглими ти поклич, як треба,
Я прийду, хоч правда, тільки уві сні.

І коли відчуєш, що холоне серце,
І вогонь гарячий не дає тепла,
І бажання жити вже тонке, як скельце,
І душа спорошена, згорена до тла.

Намалюй мій образ думкою у небі,
Подивись на нього, усміхнись, згадай.
"Нас" уже немає. Значить, так і треба.
Поруч давні спогади ллються через край.

Хай тебе зігріє думка всеосяжна,
Що десь там, де вітер ледве-ледве вщух,
Я також малюю образ твій у серці
Променями сонця й грозами дощу.

Наталiя Кудрявченко

учениця 11-А класу Білозерської загальноосвітньої школи № 1

Вечір

Останній сонячний промінчик
Давно сховався за горою.
Зустрілись зіроньки на небі,
Скотився місяць. За вербою
Сюрчить вже коник. А у гаю
Голубка з голубом турчали
Та у гніздечку засинали.
Схилився ясен до берізки.
У вітті білої тополі
Поколисався вітер трішки
І ліг спочити також долі.
Затихло все... Чарівна тиша
Природа разом спочиває.
А я сама до гаю вийшла -
На тебе тут я зачекаю.
І я чекатиму, хоч знаю,
Що не зустрінуся з тобою
О цій порі, у цьому гаю
В цей тихий вечір під вербою.

Вадим Лубчак

студент 3 курсу інституту філології та журналістики Херсонського державного університету, переможець Першого обласного конкурсу молодих літераторів "Зачаровані коханням" (2007 рік).
Автор літературно-краєзнавчого нарису "Херсонський альманах "Степ": дискусійні питання, гіпотеза, перспектива" (2006 р.)

Самотній птах

На небі птах далеко десь літає,
Літає сам - кружляє в синяві.
Над ним безодня, простір, небокраї,
А птах літа безмежно в самоті.

Він хоче плакати - та сліз уже немає!
Він хоче жити - у серці біль сама...
Кохати прагне - кохання не зламати,
Проте любов його далеко десь сама...

Злетів він високо - землі уже не видно
Та й далі ввись усе летить й летить...
"Вікторія!" - крізь сльози гірко крикнув,
А на вустах ім'я лише бринить.

Цей птах - це я! Без тебе, Доле, плачу...
"Ми будем разом!" - молюся так щодня.
Себе без тебе в майбутті не бачу,
Бо ти є щастя, Ти - моє життя!!!

Владислав Мiзiн

студент 1 курсу факультету машинобудування Херсонського Національного технічного університету, переможець Першого обласного конкурсу молодих літераторів "Зачаровані коханням" (2007 рік)

Кохання

(акровірш)

Коли в серці є кохання,
Очі скажуть вам про це.
Хай не сплять вони до рання,
А їх блиск всіх радує!
Ні, вустам не довіряйте.
Не словами - поглядом,
Ясним поглядом кохайте!

Надiя Яценко

Студентка 1 курсу факультету дизайну Херсонської філії Державної художньої академії, лауреат 1 премії обласного конкурсу молодих літераторів "Покоління-ХХI" (2005), переможець Першого обласного конкурсу молодих літераторів "Зачаровані коханням" (2007)

Скляне кохання

Моя долоня цілує вікно.
Яке ж прозоре й холодне воно.
Не чути любові, не чути тепла,
Бо ти з того боку подвійного скла.

Твоя долоня цілує вікно.
Таке ще прозоре й холодне воно.
І ти від образи мене залишаєш.
Куди ж ти кохання від мене втікаєш.

Я келих з вином пригубивши впускаю.
На щастя - у думці - тебе відпускаю.
Лети! Не сумуй! Знов кохання стрічай.
Коли наобридне - мене ти згадай.

Як завжди на двох вип'єм келих вина,
Зведеться любові над нами стіна.
Та зараз мене ти самотню кидаєш
Й шматок мого серця собі залишаєш.

Востаннє долоні цілують вікно.
Між нами і досі ненависне скло.
Не чути тепла від наших сердець.
Чому ж довго тліє кохання вінець?

Манжула Анна

Cтудентка 1 курсу факультету дошкільного виховання початкового навчання Херсонського державного університету, переможець Першого обласного конкурсу молодих літераторів "Зачаровані коханням" (2007 рік)

Більше нічого

Чорне волосся і присмак кави.
Так відбулося, що вже не цікавиш.
Не намагайся шукати вчора.
Так відбулося. Більше нічого.
Не намагайся стати краще:
Віддати айстри небу, що плачить.
Не намагайся стати іншим.
Не намагайся. Так цікавіше.
Більше нічого. Більше нічого.
Чорне волосся і кава чорна.
Все набридає. Для мене це просто.
Ти не змінився. Так відбулося.
Мені набридли небо і айстра.
Ти - гарний. Ти - вчора.
Я - інша. Я - завтра.

Інна Рижик-Нежурiна

Член Національної Спілки письменників України. Аспірант, старший викладач кафедри економіки Кіровоградського інституту регіонального управління та економіки.
Автор поетичних збірок "Контрасти" (2001), "Мить" (2006).

Спросоння

Спросоння
через поріг
головне
не
перечепитися
поспішаючи
за
секундною стрілкою
Може тобі
Ще
насниться
що я
підсолоджую
згубу бджілкою.
В купі піску
рию нірку
таки
на побачення
сподіваючись
За
дірявими
капелюхами
ховаю тебе
Ще римуюся-
чуюся...
бо я
випадково
стала
музою

Наталя Музика

Член Національної Спілки письменників України.
Автор поетичних збірок "Фантом довіри" (1998), "Фабула весни" (2000), "Монологи забутих декорацій" (2004), збірки віршованих казок "Велике прання" (2004).

* * *

ти із мрії де я
невідомий художник
малюю портрети
втаємнених душ
вкарбовую у власне серце
магнетизм твого погляду
все пишу твій портрет
на полотні вічності
кожен день я лечу у безодню
каштанових очей
нанизую на пензель
розсипане кучеряве волосся
і розчиняюся у гармонії спокуси
я пишу твій портрет
все життя
і триває це вічність
я збираю каштани у фарби
перечісую зорі в натхнення
і малюю тебе я пишу твій портрет
на мольберті своєї душі