Щира молитва

Мамам і татам
Ростем на зміну.
Пошли нам, Боже,
Благословіння.

За тебе горою стояти

Чисте небо ясніє згори.
На ланах — колоски золотаві.
Синьо-жовті цвітуть прапори
На просторах моєї держави.

Дорога Україно моя!
Щодень божий у будні і свята
Твоє славити буду ім’я
І за тебе горою стояти.

Полетіли журавлі

Журавлі за синій обрій попливли
Із собою тепле літо понесли.
А коли зникали в далині,
Прощавання прокурликали мені.

Ой, журавлики, журавлики мої,
В рідні повертайтеся краї.
За далекими морями чужина,
Не замінить батьківщину вам вона.

Повертайтеся раненько навесні,
Привітання прокурликайте мені.

Пригода в музеї

У мальовничім сквері
На березі крутім
Стоїть, відкривши двері,
Для нас музейний дім.
Відкривши навстіж браму,
З принадами всіма,
Постала перед нами
Історія сама.
Вона, здається, дивиться
З усіх кутків, з полиць…
Яке ж бо справді диво це
І скільки таємниць!
Усе тут погляд вабить,
Усе цікавить нас,
Але один нахаба
Підводить цілий клас.
— Знайшли, чим дивуватись, —
Зухвало він гука. —
Старі граблі, лопати
Не варті й п’ятака.
Усяке залізяччя,
Що сховане ось тут,
Згодилося б хіба що
Віддать в металобрухт.
А взяти ці медалі,
Значки та ордени…
І тут слова зухвалі
Гул грізний зупинив.
З усіх музейних закутів
Почулося за мить:
— Хто сміє тут патякати,
Хто сміє нас ганьбить?
Колись і ми при ділі
Гарячому були,
Та людям свої сили
Залізні віддали.
Тож мусить кожен знати:
Немає нам ціни,
Музейним експонатам —
Речам старовини.
Як знову уляглася
Музейна тишина,
Суворою здалася
Тепер чомусь вона.
Нам прикро стало й соромно:
Нечема й лоботряс
Перед лицем історії
Хотів зганьбити нас.
І ми сказали тут йому
Рішуче, як і слід:
“Невігласа в наступний
Не візьмемо похід”.

Тобі, матусе

Я для тебе вмілими руками
Буду все робити залюбки:
Золотими вишию нитками
Сонце і пшеничні колоски.

Гай зелений, ніжні квіти в лузі,
Навіть соловейкові пісні
Для своєї любої матусі
Вишию на білім полотні.

Нашу річку вишию, лілеї
І стрункі тополі край села…
Хочу, щоб в матусеньки моєї
Посмішка щаслива розцвіла.

***

Наварила борщику матуся.
Хвалить тато справжню смакоту.
Готувати так і я навчуся,
Ось нехай ще трішки підросту.

Мамин портрет

Я портрет своєї мами
Малювала олівцями.
Він тепер висить в кімнаті,
Посміхається до тата.

Хатка для синички

Слова Анатолія Анастасьєва
Музика Володимира Лепешка
Помірно. Розповідно

Дошка, цвяхи, молоток
І, звичайно, пилка —
Під рукою все було
В хлопчика Данилка.

Тож узявся залюбки
Він за добре діло,
Різав дошку і гвіздки
Забивав уміло.

А коли чогось не знав,
Підказував татко.
І Данилко змайстрував
Для синички хатку.

Похвалив дідусь Панас
Малого онука.
Каже: “Будеш ти у нас
Майстром на всі руки”.

Думку схвалюють таку
Мама і сестричка…
Новосілля у садку
Справляє синичка.

Хвальки

Каже Вова:
— У ставку
Спіймав рибу о-о-та-ку! —
Розставляє дві руки, —
Розступіться, малюки.

— Може бути, — каже Вася, —
Риба справді — ого-го!
В мене ж сом з гачка зірвався,
Втричі більший за твого.

Посміхнувсь Денис чомусь:
— Сперечатись не берусь
Та скажу я вам обом,
Що то зовсім був не сом.
Новину я чув таку:
Риба-кит живе в ставку.

— Ні, — озвався хлопчик Ваня, —
В дитсадку в нас кожен зна:
Кит у морі-океані,
Де велика глибина.
А в ставку на мілині
Піскарі живуть дрібні.

Вася, Вова і Денис
Опустили очі вниз.
Що вони лише хвальки,
Зрозуміли малюки.

Мерщій на вулицю

Грає грудень у дуду:
— Я з морозами іду.
Ну ж бо, любі малюки,
Одягайте кожушки
І на вулицю — мерщій.
Там веселий сніговій
Буде також залюбки
З вами гратись у сніжки.

Залежались ковзани

Слова Анатолія Анастасьєва
Музика Володимира Лепешка
Помірно. Розповідно.

В мене нові ковзани,
У кутку лежать вони,
Бо у нас така зима —
Льоду геть ніде нема.
Тепловій з Дідом Морозом
Переплутали прогнози.
І тепер чекати слід,
Щоб прийшов до тями Дід.
Хай скоріше бородань
Свій обов’язок згада:
У полях насипле снігу,
Закує ставок у кригу.
Ось тоді вже я із схову
Ковзани дістану нові.
І за мною у ту мить
Тільки вітер засвистить.

Зліпили бабусю

Слова Анатолія Анастасьєва
Музика Володимира Лепешка
Помірно. Розповідно.

Я не буду лежибока,
Піднімуся вранці-рано,
Привітаю з Новим роком
Дідуся свого Степана.

В дідуся умілі руки,
Майстер він у нас чудовий.
Молотком лише постука —
І санчата вже, як нові.

Випав сніг пухнастий вчора,
Хутко ми взялись за справу.
І зліпили серед двору
Снігову бабусю Клаву.

Ніс з морквини, сік малини
Рум’яніє на щоці.
Не бабуся, а картина,
Ще й з цукеркою в руці.

Я дивлюсь — не надивлюся:
Як жива, стоїть бабуся.

Три сини-веселуни

Слова Анатолія Анастасьєва
Музика Володимира Лепешка
Помірно. Розповідно.

У веселої Весни
Три сини-веселуни.
Йдуть слідком один за одним
Нерозлучні братани.

Крізь зимову каламуть
Проклада матусі путь
Старший син, його зазвичай
Люди Березнем зовуть.

Від долин до верховин
Весь у квітах другий син.
І за це на Україні
Здавна Квітнем зветься він.

Над роздоллям буйних трав
В небі перший грім заграв.
Син молодший розповився
Травнем люд його назвав.

Заясніла далина —
Йде до нас Весна-Красна,
Разом з нею — три сини,
Три сини-веселуни.

Я водички не боюсь

Слова Анатолія Анастасьєва
Музика Володимира Лепешка
Помірно. Розповідно.

Умиватися і руки
Мити з милом повсякчас
Малолітнього онука
Приучив дідусь Панас.

— Відтепер, — радіє Боря, —
Я водички не боюсь.
І за це мене до моря
Візьме влітку мій дідусь.

В море вийдемо на яхті,
Курс візьмемо на маяк.
Я стоятиму на вахті,
Як справжнісінький моряк.

Помічниця

До бабусі на грядки
Поспіша Оленка.
І дарма, що грабельки
У неї маленькі.

Добра посмішка цвіте
В дідуся у вусах:
“Помічницею росте
Онучка в бабусі”.

Стану капітаном

Слова Анатолія Анастасьєва
Музика Володимира Лепешка
Помірно. Впевнено

Я ще трохи підросту,
Стану капітаном.
Субмарину поведу
Морем-океаном.

Будуть заздрити мені
Хлопчики й дівчата,
Як в підводному човні
Припливу на свято.

Привезу для малюків
Прямо з дна морського
Двох колючих їжаків,
Краба й восьминога.

Маляткова колисанка

Спи, моє любе малятко,
Вечір на землю вже ліг,
І повкладалися спатки
Гномики в ліжках своїх.

Спить чарівна білосніжка,
Тиша довколо німа.
Хатка на курячих ніжках
В темній діброві дріма.

Місяць заглянув у шибку
І крадькома крізь вікно
Сипле в акваріум рибкам
Зоряне жовте пшоно.

Всі при ділі

В полі трудиться мій тато,
Обробля свої лани.
Збіжжя всякого багато
Він збирає восени.

А дідусь мій у млині —
Любо подивиться —
Намолов тобі й мені
Борошна з пшениці.

Моя мама у пекарні
Калачі смачні та гарні
З дідусевої муки
Випікає залюбки.

Вся родина в нас при ділі.
Я також росту умілим.
Дідусеві, мамі й тату
Буду скоро помагати.

Місяцям веселий лік

Дід Мороз веде за руку
До малят свого онука.
Місяцям веселий лік
Починає Новий рік.

Підрум’янив Січень щічки,
У Сергійка і в Марічки.
Заходилися малята
Сніг на ґанку вимітати.

Річка кригою закута —
Постарався добре Лютий.
Стану я на ковзани —
Ну ж бо, спробуй, дожени!

Відзначаємо сьогодні
Славне свято міжнародне.
Звідусіль надходять мамі
Березневі телеграми.

Сонцем лагідним зігрітий
Розповився красень Квітень,
Заквітчав усе довкола,
Загули у квітах бджоли.

День немерхнучої слави
Нам приніс зелений Травень
Квіти йдемо покладати
Невідомому солдату.

Червень — перший місяць літа.
Стигнуть вишні соковиті.
Їдемо на дачу з татом
Стиглі ягоди збирати.

Місяць Липень — отже скоро
Вирушаємо до моря.
Хвилі будуть нас гойдати
І здоров’я гартувати.

Ходить Серпень рідним краєм,
Заклопотаний врожаєм.
Подивіться — не дарма
Він серпа в руці трима.

Свято першого дзвінка
Всіх школяриків склика.
Кличе Вересень до знань
Приступати без вагань.

Поле, небо, сад і став
Жовтень перефарбував
Для осінньої пори
У багряні кольори.

Теплу ковдру для звірят
Стелить в лісі Листопад.
Підготуємося й ми
До суворої зими.

Грудень місяць на порі —
Весело у нас в дворі.
Скільки тут дзвінкого сміху!
Бабу ліпимо із снігу.

Збудуться мрії твої

Спи, мій синочку, засни,
Ходять під вікнами сни.
Мрії казкові чудові
Діткам дарують вони.

У загадкові світи
Люди проклали мости —
Зіркою в небі сія
Доля щаслива твоя.

А як прилинуть у сни
Рідні таврійські лани,
Збудуться мрії твої
Про золоті врожаї.

Ніч оповила степи.
Сонні повічки склепи —
Рідна матуся з тобою.
Спи, мій горобчику, спи…