Без промаху

Він мусив таку збірку видати. У ліричних віршах Анатолія Анастасьєва часто-густо подибували рядки гумористичні, сатиричні, а то й саркастичні. Класикою стала усмішка про сільського ловеласа, що женихався на рідних теренах: "Не сміється кум - ірже. У селі у цьому, - каже, - ми женилися уже".

І ось - об'ємиста "торба" сміху. Вміст її носить, сказати б, традиційний характер, відчувається добра наука у сміхотворців-класиків. Але є неповторне, своє. Хоч би взяти для прикладу "Чудо" про Гриця, що лементує коло храму: "Знову я ходити буду власними ногами". Прихожани гадали, що сталося чудо - вилікувався чоловік. Аж -

- Киньте, - Гриць кричить, - насмішки,
Ви мене дістали -
Буду я ходити пішки,
Бо машину вкрали.

Гостросатирична мініатюра на політичну тему "Туману пускають в очі" - про "наших депутатів":

- Обіцянками приспали
Україну-неньку,
Туману пускають в очі
Й брешуть потихеньку.

Це нагадує відому пораду героїні Павла Глазового: "Та нікому хай не брешуть, що вони народні". Позиція ж бо тут одна - народна.

Збірка Анатолія Анастасьєва гостра і повністю виправдовує свою назву, бо потрапляє "В яблучко" - без промаху!

Микола Братан

АКТУАЛЬНО, ГОСТРО

* * *

Аби совість була зубата
Ще й голодна, як сто вовків,
Вже від більшості депутатів
Не лишилося б маслаків.

Та дозвольте констатувати -
Аргументи є немалі:
В недоторканих депутатів
Нема совісті взагалі.

Хто як може, так і вижива

* * *

У Петра при мізерній зарплаті
Копійчина водиться жива.
"Змій зелений" звив гніздо у хаті...
Хто як може, так і вижива.

* * *

Двісті грамів продавщиця Тома
В стограмову чарку налива.
Вже озолотилася на тому...
Хто як може, так і вижива.

* * *

На шляхах автоінспектор Вова
Водіям "кача свої права".
За півроку в нього "тачка" нова...
Хто як може, так і вижива.

* * *

Свою справу лікар добре знає,
Хоч про совість часто забува.
Хворого, як липку обдирає...
Хто як може, так і вижива.

* * *

Спорядивши на той світ старого,
Долари під ризою хова.
Піп Микола не боїться Бога...
Хто як може, так і вижива.

Ніхто не заважа

* * *

Ніщо у нас не в дефіциті,
Все є, чого душа бажа:
Гуляй собі, харчуйся сито -
Ніхто тобі не заважа.

* * *

Греби, що бачиш у коморі,
Не переймайся, що чужа -
Суддю купити й прокурора
Ніхто тобі не заважа.

* * *

Бездомний ти, у тілі в тебе
Ледве тримається душа.
Вмирай спокійно просто неба -
Ніхто тобі не заважа.

* * *

Якщо при владі плутократи
І їм би дати відкоша -
"Шило" на "мило" поміняти
Ніхто тобі не заважа.

Туману пускають в очі

Зіпсувався телевізор
У бабусі Мані:
Звуку майже не чувати,
Екран у тумані...
А до неї бабця Катя
В гості завітала.
- Що там наші депутати? -
В Мані запитала.
- Обіцянками приспали
Україну-неньку,
Туману пускають в очі
Й брешуть потихеньку.

* * *

Не гуркоче грім Господній
В надрах нової доби...
Вже по-іншому сьогодні
Називаються раби.

Вже нікого не лякає
Ця розбещена доба.
І сьогодні лютий Каїн
Шию Авелю руба.

Радість для душі і тіла -
Власноруч творити Зло...
Може, совість відлетіла,
Чи її і не було?

Невтямки

У моєму краю
Не лишилось нічого для мене.
Тут усе не моє - хоч куди не поткнусь.
І нестерпне оце животіння злиденне
Не обходить в державі нікого чомусь.

Хочеш - вий,
Хочеш - бийсь головою об стіни,
Хочеш - долю свою безталанну кляни...
Клани вже поділили твої, Україно,
Надра, води, ліси і лани.

За плечима у мене
Споживча торбина холопа.
І чомусь сіромасі мені невтямки,
Як далеко мені до тієї Європи,
Та я все ще дивлюсь в далечінь з-під руки.

Дочасновиборчий бедлам

Знову пустодзвони б'ють шалено,
Знову прощавай в країні лад.
Партвожді скликають під знамена,
Мов отари, свій електорат.

У дочасновиборчім бедламі
Справжній шал піарної війни.
Вже, дивися, буцнулись лобами
Різношерсті люті барани.

Арсенали вбивчих компроматів
Кожен проти кожного явля…
Тягнуть Україну хто до НАТО,
Хто в обійми "братнього" Кремля.

Наша "найелітніша еліта"
Сміх у цілім світі виклика.
Президент з Прем'єром поділити
Не змогли одного літака.

Стихніть, пустодзвони. Грім набату
Ваш нікчемний пересилить крик
Час настав і треба вимітати
Весь непотріб
з хати
на смітник.

Подорож у часі

Весна розлилася
Зеленими плесами…
Де я?
Ніяк не збагну -
У віртуальності
Царства небесного
чи у полоні
Солодкого сну.

Звивиста річка
З водою прозорою
Степом біжить
До Дніпра навпрошки.
Справжні дива,
Аж не віриться зорові,
Не впізнаю
Я своєї ріки.

Пам'ять квапливо
Звіряю з подіями
І відкриття
Констатую сумне:
Часу машина,
Авжеж несподівано,
Перемістила
В минуле мене.

Я мимохіть
відзначаю в свідомості
статки й красу
своїх рідних країв:
Річка кишить
Коропами пудовими
В шатах зелених
Дібров і гаїв.

Ще не отруєні
Землі нітратами,
Злива кислотна
В саду не шумить
Люди ще совість і розум
Не втратили,
Їх від лукавого Бог боронить.

У краєвиди вдивляюсь
Розчулено:
Ген бовваніє
Мій пращур в степу…
Часу машина
Притьмом із минулого
Вже мчить мене
У прийдешню добу.

Ось я в майбутньому…
Господи праведний!
Що тут нащадок мій натворив?!
Щиро позаздрити
Хочеться прадіду,
Що не дожив
До цієї пори.

Нехтує правнук
Селянською працею.
Здана у брухт
Трудівниця-сапа.
Нагло суцільна урбанізація
На хліборобське село
Наступа.

Годить нащадок
Неситому череву.
Тут пропозиції
На всі смаки -
За кожним рогом -
Кав'ярні, піцерії,
Бари пивні,
Продуктові лотки.

Спокою тут
Не буває і в спомині
Справжній шарварок
Удень і вночі,
В масовім вжитку
Модифіковані
І синтетичні
Всілякі харчі.

Забетонований
У мегаполісі
Берег моєї
Живої ріки.
Подругам милим
Із пластику проліски
Ніжно вручають
Чоловіки.

Протяги свищуть
Крізь діри озонові,
Смерчі скажені
Накручують жах,
Наша планета
Нуклідною зоною
Стала давно
У космічних світах.

Годі!
Додому скоріше
З майбутнього.
Часу машино!
Вмикай задній хід
Люди!
Давайте мудрішими будемо,
Нашим нащадкам
Лишаючи світ.

САТИРИЧНІ СПІВОМОВКИ

Хоч з мосту у воду

Охопила Україну
Небувала криза.
Розповзається вражина
Від гори до низу.

Розповзається вражина
І безперестанку
Ціни скачуть, пада гривна,
Хитаються банки.

Зібралися сановиті -
Думали-гадали,
Як від кризи захистити
Свої капітали.

Добалакались жмикрути
До такої згоди,
Щоб тугіше затягнути
Ремінці народу.

Аби кризу подолати,
Нам пани жорстокі
Заморозили зарплати
На цілих два роки.

Не чекати і підвищень
Пенсій нам віднині…
У кишенях вітер свище,
Як у домовині.

Лише злодії про збитки
Не ведуть дебати.
Комусь криза - лиха тітка,
А їм - рідна мати.

Почуваються бандити,
Мов коти у шкоді, -
Хочуть "рибки" наловити
В каламутній воді.

Зародила в Україні
Пашниця всіляка,
Але користь селянину
Від того ніяка.

Бо ужинок, мов акула,
Проковтнула криза.
Знов одурений Вакула
У борги залізе.

І куди тепер подітись
Бідному народу?
Прощавайся з білим світом:
Та з мосту у воду…

А чи знову на Майдані
Стій за переміни,
Не пусти попід паркани
Матір-Україну.

Читаючи Біблію

Напророчив лукавий Ісайя
О біблійській далекій порі,
Що суворо Господь покарає
Тих князів, що беруть хабарі.

А князям те пророцтво до фені -
Під надійним крилом Сатани
За свої міліарди шалені
Суд Всевишній закуплять вони.

Забули про село

Зима село застукала зненацька,
Видмухує із прихистків тепло,
А Дід Мороз узори чудернацькі
Вночі наносить на віконне скло.

Реве корова у холодній стайні,
Газету їй читає дід Іван…
Чиновники всіх рівнів одностайно
Забули про село і про селян.

САМI СЕБЕ НАСМIШИЛИ

* * *

...і ти стоїш убогий,
Життя твоє пусте,
Крім бур'яну нічого
На грядці не росте.

Замулилась криниця,
Не мукає теля,
І щебетом синиця
Садок не звеселя.

І поле здичавіло
Без хлібного зела...
Невже нікому діла
Немає до села?

Монолог сільської листоноші

Сьогодні стало веселіш:
Весна співає всюди
І листоношу на селі
Завжди чекають люди.

І я розношу по дворах
Подробиці щоденні.
Людська і радість, і жура
В бокатій сумці в мене.

В травневих пошумах гаї
В степах довкруж Херсона
І шле село в усі краї
Свої низькі поклони.

Воно розпитує мене
Що діється у місті
І що наразі головне?
Чи є хороші вісті?

Воно усім розповіда
Чим раде, і нераде...
І я від нього передам
Листи найвищій владі.

А передавши знов піду
Селом попід дворами.
Читати буду на ходу
Вітальні телеграми.

Пропаде картопля

- Ви чули новину? -
Запитує у Фросі дід Микита, -
Отець Микола в церкві так рече,
Що незабаром буде кінець світу
Ніхто від покарання не втече...

- Ой лишенько! -
Забідкалася Фрося, -
Воістино кінець уже гряде,
А в мене ще не викопана досі
Картопля на городі пропаде...

Ходи обережніш

Запитала чоловіка
Дбайлива дружина:
- Тобі щось смачне купити?
Йду ж до магазину.
Заблищали очі в мужа:
- Ну звичайно ж, мила...
Та неси обережніше,
Аби не розбила.

Сама жду

Попросила Катерина
В подруги Наталки:
- Ти б позичила мені
На вечір качалку.
- Ой не можу, не проси,
Мовила подруга, -
Я сама з гулянки жду
Свого волоцюгу.

Спільний інтерес

Такої зваби я не бачив зроду.
Твій стан гнучкий, очей твоїх блакить.
Твоя чарівна богорівна врода
Красу Венери здатна затьмарить.

За тебе я піду в огонь і в воду,
На плаху ладен голову схилить.
Хай любощів твоїх солодка мить
Була б мені за те у нагороду.

Відповіла красуня ловеласу:
"Подібних я наслухалась словес,
Був не один такий, як ти, балбес,

Отож не раджу марнувати часу
В мене з тобою спільний інтерес,
Бери мене скоріше, я здалася.

Спіймав облизня

Ми із кумом Абакумом
"Тойоту" купили
І поїхали до міста,
На базар, в неділю.

Свище вітер за шибками,
Затишно в салоні…
Доїхали без пригоди
Майже до Херсона.

Задоволені обоє,
Сяємо від щастя.
Але раптом - перед нами -
Палиця смугаста.

- Не хвилюйся, - кум до мене, -
В нас усе чин-чином.
І спокійно на узбіччі
Зупиня машину.

Підійшов автоінспектор,
Козирнув, звичайно.
- Ану, - каже, - документи
Пред'явіть негайно.

Посміхнувся кум улесно
Стражеві порядку:
- Документи? Ось, будь ласка…
Підписи, печатки…

Той папери погортавши,
Мружить ласо очі.
Щось йому не до вподоби,
Щось іще він хоче.

- Документи, - каже, - справді
У вас ідеальні,
А ввімкніть тепер у фарах
Світло ближнє й дальнє…

…Перевірив стопсигнали
Зміряв тиск у шинах -
Ні, нема ніде зачіпки -
Все у нас - чин-чином.

Та інспектор не здається
І кумові каже:
- А тепер, громадянине
Відчиніть багажник.

Кум вдає немов злякався:
- Ось вам десять баксів
Та й давайте розійдемось
В просторі і часі.

Насторожився інспектор
(видно по обличчю):
"Щось тут, - думає, - нечисто,
Раз десятку тиче".

- Як ти смієш, - розкричався, -
Стражеві порядку
При службовім виконанні
Підсувать десятку?!

Відчиняй мерщій багажник,
Опір - ні до чого,
Бо я зараз по мобілці
Викличу підмогу.

- Нащо, - каже кум, - підмога?
Ми ж бо не бандити.
Ось беріть півсотні баксів,
Та й будемо квити.

Тут ще дужче розпалився
Страж порядку грізний
- Відкривай, - кричить, - багажник,
Поки ще не пізно.

Кум зітхає артистично:
- Беріть все, що маю…
Із кишені цілу сотню
Зелену виймає.

Завагавсь на мить інспектор,
Та прийшов до тями:
"Що та сотня? Тут напевне
Пахне тисячами…"

- Хабаря не буду брати, -
Вголос каже гордо,
Й неохоче відвертає
Від купюри морду.

- Торгуватися не будем, -
Мовить кум поважно,
Посміхаючись у вуса,
Відкрива багажник.

Як побачив страж порядку,
Що той геть порожній,
На його обличчі вираз
Уявити можна.

Мов ужалений, до кума
Інспектор підскочив:
- Що ж ти мені стільки часу
Голову морочив?!

Посміхнувся кум у вуса:
- Гра була преславна.
Ви самі зробили вибір.
Пауза рекламна.

Класна робота

Глянув "новий українець"
В зошит свого сина:
"Ні фіга не розумію -
Що за чортівщина?!

Чому внизу одиниця
Величезна, красна?
Адже зверху написано,
Що робота класна".

Дві новини

Попередила дружина
Чоловіка Гошу:
- Є для тебе дві новини -
Погана й хороша.

Тож послухай і скандалу
Вчиняти не треба:
Я з тобою розлучаюсь,
Геть іду від тебе.

Гоша вислухав і мовив
Своїй жінці Ганні
- Перша, новина чудова...
А яка ж погана?

Навпаки

Повезло тобі із сином,
Геній підроста.
Чотирьох нема хлопчині,
А він вже чита.

Запитати в тебе маю,
В кого твій синок
Таку тягу переймає
До отих книжок?

Батько лисину почухав:
- Все тут навпаки, -
Не чита книжок ледащо -
Рве на цигарки.

Нема надійного зв'язку

Казала: "Подзвоню обов'язково",
І я чекав, з очей прогнавши сон.
Хотілося почути ніжне слово,
Але мовчав байдужий телефон.


Тягнулися хвилини, наче з гуми
І ніч глуха за вікнами пливла.
Я посилав до тебе біоструми -
Душі своєї часточки тепла.


Відстукувало серце телеграми,
А ти не чула мову їх палку.
Це все тому, що не було між нами
Надійного мобільного зв'язку.

Людиностіл

За С.Маршаком

З столом службовим воєдино
Оцей пихатий зрісся чин.
Вже він тепер напівлюдина
І напівстіл водочас він.

Сидить якась потвора груба:
Пузата тумба і шість ніг.
Дві пари витесані з дуба,
А пара, як в людей усіх.

Порожнім поглядом блука він,
Одквасив губу, як постіл.
У довгу скриню вашу справу
Кидає цей людиностіл.

Папери з часом у тій скрині
Потрухнуть, миші їх з'їдять,
Поки на них стололюдина
Поставить підпис і печать.

Але колись настане дата
І хтось рішуче відпиля
Службовий стіл від бюрократа
І бюрократа від стола.

За упокій

На світанку, як почувся
Півня третій крик,
До господи повернувся
П'яний чоловік.

Тут його зустріла в хаті
Жінка віч на віч:
- Де ти, п'яний волоцюго,
Шлявся цілу ніч?

- Не кричи на мене, мила,
Опусти кулак.
Ми на цвинтарі з Данилом
Напилися так.

Спершу випили по чарці,
Знову по такій.
Ми ж пили не без причини,
А за упокій.

Вгамувалась трохи жінка:
- Розкажи ж тепер,
Кого ви там поминали?
Хто це там помер?

Чоловік сльозу розмазав
В себе по щоці:
- Ти хіба не знаєш, мила?
Там усі - мерці.

Ходить під себе

Жінка в лікаря питає:
- Що ото за ліки
Ви недавно приписали
Мому чоловіку?

З ним таке тепер буває... -
Соромно казати.
Цілий тиждень неборака
Не виходить з хати.

Лікар вислухав уважно.
Посміхнувся криво:
- Отже більше чоловік ваш
Не ходить "наліво"?

Руки жінка простягнула
З відчаю до неба:
- Та куди ж йому "наліво"?
Він ходить під себе!

Вимага помаду

Під обід на перекурі
Пита Васю Жора:
- Ти чого в такій зажурі?
Яке в тебе горе?

Запалив Василь цигарку:
- Є на те причина,
Зіпсувала настрій зранку
Капосна дружина.

Повернувся я о п'ятій
Буцімто з наради,
А сорочка вся зім'ята
І в губній помаді.

- Кепська справа в тебе, друже,
Співчуває Жора, -
Таку зраду жінка мабуть
Забуде не скоро?

- Де там!
В неї нема мови
Про подружню зраду...
Вимагає таку саму
Для губів помаду.

Перше слово

Розмовляють в ресторані
Круті бізнесмени.
Каже Кеша:
- Я частую,
Бо подія важлива у мене.

Уяви, яка це радість -
Мій синочок Вова
Починає розмовляти,
Сказав перше слово!

- Дійсно радість, - Гоша мовить, -
Дозволь привітати.
Мабуть першим було слово
"Мама", або "тато"?

- Не вгадав, - щасливий Кеша
Заперечив Гоші, -
У мого синочка першим
Було слово "гроші".

Обдурив

Прокинулась серед ночі
Бабуся Федора.
Зирк - над дідом простирадло
Стовбурчиться вгору.

Як побачила - ой леле!:
Мало не зомліла.
Скільки років вони з дідом
Вже не мали "діла".

А це ось така нагода
Справді довгождана...
Будить баба серед ночі
Дідуся Івана.

То за вуса його смика,
За носа потрима,
Щось на вухо ніжно шепче -
Схиля до інтиму.

Дід вийма з-під простирадла
Качалку звичайну.
Там, де щойно було "віра",
Миттю стало "майна".

Дід регоче, аж у нього
Здригаються вуса.
- Це ж сьогодні перше квітня,
Один нуль, бабусе.

Не бачити Васю

Після бійки серед ночі,
Прийшовши до тями,
Чоловік розплющив очі,
Ворухнув ногами.

- Де це я? - питає кволо
У дружини Раї.
- Чи ще й досі на цім світі,
Чи в пенатах раю?

- Не смертельні, - каже жінка, -
У тебе побої.
Раю тобі не бачити,
Доки я з тобою.

Не сунь носа

У Федотівни синочок
Здоровань крутий.
А до чого ледацюга -
Господи прости.

Кличе мати його з хати:
- Поможи мені
Новий курник обладнати,
Сажик для свині.

- Та ти шо, стара, в натурі! -
В позу син стає, -
Хата, свині, кози, кури... -
Все тут не моє.

По закону тут нічого
Мойого нема.
Не проси про допомогу,
Порайся сама...

...До нотаріуса мати
Заповіт несе.
Відписала сину хату
Й біля хати все.

Подає йому папери,
Промовля:
- Дивись -
Ти хазяїн тут віднині,
Справами займись.

Двері в сінях поміняєш,
Заодно - в хліві...
Там підстружиш, там спиляєш -
Будуть як нові.

Підрихтуй старі відливи,
В нас і цемент є.
Хазяйнуй тепер дбайливо,
Це ж усе твоє.

А синок стареньку матір
Ледь не матюка:
- Годі, - каже, - керувати,
Хто ти тут така?!

Вже тебе наслухавсь. Досить
Буде все, як є.
І не сунь в хазяйство носа,
Воно ж не твоє.

Чужак

Року не минуло, як хлопчина
Виїхав до міста із села,
Як випроводжала мати сина,
На дорогу "вузлика" дала.

"Не забудь, - просила, - в місті гомінкому
Де початок взяв наш родовід.
Не зречися, сину, батьківського дому,
Тут і ти побачив вперше білий світ".

Пропустив повз вуха мамині накази,
Коміть головою в крутизну розваг.
Але довелося по недовгім часі
Все ж таки згадати про "родной очаг".

У село хлопчина повернувся знову.
Каже: "На побывку, так, денька на два".
Вже воно забуло рідну свою мову
І чужі калічить на чім світ слова:

"Что-то мне не нравится, мамаша,
На обед тобой составлено меню -
Борщ вчерашний, на второе - каша...
Разве можно хавать цю фигню?"

Опустила долу мати свої очі,
Руки заломила, гірко замовка.
А душа волає: "Сину мій, синочку,
Я ж тебе ростила, я ж тебе плека..."
Захлебнулася душа її в сльозині
Біль і сором душу обпіка.

Проводжала з дому мати свого сина
А тепер зустріла чужака.

Про дулі ні слова

Із сусідкою своєю
Посварилась Зося.
Галя їй здорову дулю
Тицьнула під носа.

Пішла Зося до сільради
Скаржитись на Галю,
Щоб суворо покарали
Кривдницю зухвалу.

Довго рилася в паперах
Секретарка Тоня,
А про дулі - ані слова
В жодному Законі.

- Коли так, - скипіла Зося, -
Інша тут розмова.
На тобі мої дві дулі,
Та й бувай здорова.

Пернатий алкаш

Тільки ранок - в сусіда на груші
Дикий голуб - вже тут як тут
Репетує: "Чекушку, чекушку!"
А залився б ти, баламут!

Де ти взявся такий забулдига?
А ні сорому, ні страму.
Вже всі "точки" сусід оббігав,
В борг ніхто не дає йому.

Он голубка - твоя подружка.
Хоч на неї, нахабо, зваж.
Де там! - знову своє: "Чекушку!" -
Не вгаває пернатий алкаш.

Новорічна колядка

Вийди з хати, господарю,
Покажи нам свою харю.
Покажи нам пику свою,
Що запухла від запою.

Вийди з хати, господине,
Покажи нам морду синю,
Покажи, яке під оком
Привітання з Новим роком.

Сам втече

Жінка шепче чоловіку
На бал-маскараді:
- Глянь на того мушкетера,
Що у нас позаду.

З мене він очей не зводить -
Закохався, мабуть.
Поможи мені позбутись
Такого нахаби.

Чоловік поглянув скоса
На свою Параску:
- Він і сам втече від тебе,
Щойно скинеш маску.

Добровольці

Вранці прапорщик Хитренко
Вишикував роту,
Запрошує добровольців
На сільгоспроботи:

- Хто поїхати бажає
У поле зі мною?
Добровольців прошу вийти
На два кроки з строю.

Як стояла рота струнко,
Лишилась стояти.
Вийшли з строю несміливо
Лише два солдати.

Сховав прапорщик Хитренко
У вусах усмішку:
- Добровольці - по машинах!
...Решта піде пішки.

Чудо

Лементує Гриць Заблуда
Вранці біля храму:
- Знову я ходити буду
Власними ногами.

Його щільною юрбою
Оточили люди:
- Розкажи нам, як Господнє
Трапилося чудо.

- Киньте, - Гриць кричить, - насмішки,
Ви мене дістали -
Буду я ходити пішки,
Бо машину вкрали.

Дай шанса

- Знаєш, - скаржиться дружині
Гнат під час вечері,
Завтра вижену з роботи
Свойого шофера.

Дуже часто почав плутать,
Де гальма, де "гази".
Він мене на цьому тижні
Ледь не вбив три рази.

- Ой, який же ти жорстокий, -
Мовила дружина, -
Тричі схибив - ще одного
Шанса дай людині.

Не хвилюватиму

- У вашого чоловіка,
Мушу вам сказати,
Кепські справи і не можна
Його хвилювати.

- Що ви, лікарю, я тільки
Віддам йому квіти
І попрошу, щоб негайно
Писав заповіта.

Ніхто не помітить

- В мене жінка...
На всі руки, -
Хвалить Вася Зосю, -
Як мені заштопа брюки -
Непомітно зовсім.

Пихнув "Ватрою" Серьожа:
- Чи й не хитра штука...
Хто ж у нас в селі не може
Заштопати брюки?

Ось моя, бува, сорочку
Як випере Гала,
Ніхто зроду не помітить,
Прала, чи не прала.

Догралась

- А ти знаєш, - каже Шура
На перерві Толі, -
Нам надовго відмінили
Музнавчання в школі.

Інформацію тобі я
Видаю секретну:
Взяла наша музикантша
Відпустку декретну.

- Новина цікава справді, -
Погодився Шура, -
Схоже, наша музикантша
Догралась внатурі.

Мисливська нарада

На лісовій галявині мисливці
На передодні відкриття сезону полювання
Зібрались на нараду, як годиться,
Аби поточні вирішить питання.

Взяв слово єгер і промовив строго:
- Передовсім потрібно з'ясувати
По скільки пляшок первака міцного
З собою брати будемо на брата.

Позаминулого сезону не вгадали.
Не знає брат наш до спирного міри.
Понапивались так, що постріляли
Своїх собак мисливських замість звіра.

Унаслідок значного перебору
Минулого сезону теж дали промашку.
Було на брата лише по дві пляшки.
А пригадайте як на місце збору
До ночі ледве злізлись навкарачки.

Отож бо досвід маємо багатий
І висновки зробити нам не важко:
Цього сезону треба буде брати
На "мушку" щонайменше по три пляшки.

На полюванні зайва пляшка не зашкодить.
Стволи щоразу треба промивати.
А щоб нікому десь не заблукати,
Від місця збору можна й не відходить.

Щоб знову помилок не повторити -
Себто собак своїх не постріляти,
Їх ліпше буде вдома залишити
Без них простіше буде полювати.

Нехай усі бачать

Казала Настя, як удасться, то восени і курчата курми стануть. Та це ще по воді вилами писано, ще баба надвоє наворожила. Не все те правда, що на весіллі плещуть. Отож буде добре, як минеться зле. Вдаримо лихом об землю. Гулять так гулять: бий, жінко, ціле яйце в борщ, нехай усі бачать, що і на нашому тижні свято.

Нащо було вмиватися

Зустрілися дурень з дурнем та й дивуються один одним:
- Ото дурень! Був би більший, та вже нікуди...
- Бувають же дураки різної руки, а ми першого сорту...
Випили, закусили, один одного похвалили:
- Ми й без попа знаємо, що в неділю свято.
- Не даємо собі в кашу плювати.
- Авжеж, бо як спимо, то не їмо.
- А як їмо, то не дрімаємо.
- І за словами до кишені не ліземо...
Говорили, балакали, сіли та й заплакали:
Нащо було вмиватися, коли ні з ким цілуватися?

Ось і маємо

Живемо, як горох при дорозі - хто не йде, той скубне. Носимо воду до повної криниці, решетом у воді зірки ловимо. Сунемося поперед батька в пекло. Міняємо шило на швайку. Поли краємо, а плечі латаємо. Дві ноги в один чобіт пхаємо. За наше жито нас і побито. Після бійки кулаками махаємо, ось і маємо те, що маємо.

РЕЧI - ПРО СЕБЕ

Лава підсудних

Знайдеться завжди
Місце вільне,
Та як би не боліли ноги
Бажання сісти добровільно
Нема ніколи і ні в кого.

Перо

Я недаремно
Маю форму списа -
Тож стережися!

Парасолька

Стаю в пригоді
при негоді.
Як розпогодиться,
то знову
мене - до схову.

Цінник

На ринку я -
не просто цяця,
Мене тут
всі бояться.

ЛЕЛIТКИ ДУМОК

* * *

Почута на базарі новина
Випереджа прудкого скакуна
І грім її не зможе заглушити,
Хоч пошепки промовлена вона.

* * *

Лихвар не чинить ближньому добра,
Його щедроти - лиш підступна гра.
Спочатку він дає тобі сорочку,
А потім разом з шкірою здира.

* * *

Що гаманець порожній, то дарма.
Не гнися через це перед всіма.
Старайся справ не мати з лихварями,
Багатий той, в кого боргів нема.

* * *

Упав листок - знай: осені пора.
Життя твого багаття догора.
Тепер пильнуй за терезами,
Щоб зло не переважило добра.

* * *

Ти мудро жив і дерева садив.
І там, і тут цвітуть твої сади.
Пильнуй як слід, щоб не зірвав нікчема
Твоєї праці чесної плоди.

* * *

В родючу землю ти поклав зерно.
Поключилось і проросло воно.
Життя в руках у тебе, хліборобе,
Тобі його продовжити дано.

* * *

З давніх-давен у нашім краї
Відома істина така:
Де двої злагоди не мають,
Там третій вигоду шука.

* * *

Дивися, як закупоросилася вись!
Стає на річці ніздрювато крига…
Чи вже весна, чи тільки же відлига?
Мороз і сонце. Спробуй, розберись.

* * *

Весна поволі переходить в літо,
Мов дівчина до жінки дозріва.
Молочно-восковим зерном налиті
Передчувають колоски жнива.

* * *

Плодами завагітніли дерева,
В садах цвітіння тихо пригаса
У синім небі райдуга травнева
До молодого літа провиса.

* * *

Горнята ліплять не святі -
Відомо з давньої пори.
Їх ліплять гончари прості,
Але ж - МАЙСТРИ!

* * *

Любові неміліюча ріка
Тече крізь час звіддалека.
Пильнуй, аби в бурхливій течії
Не захлибнулись почуття твої.

* * *

Добре вивірена часом
Правди мудра глибина:
Хто батьків своїх образив,
Того щастя обмина.

ЕПІГРАМИ

* * *

Полились брудні потоки
Вже аж через вінця -
Посварилися із Б'ЮТом
Нашоукраїнці.

* * *

- Від чого казиться Месія?
- На Юлю в нього алергія.
Підстав для цього є немало -
Вона його перебрехала.

* * *

Накрав на дім,
Нагріб на дачу,
Тепер за ним
В'язниця плаче.

* * *

Хвалили друзі,
Хлюпали єлей,
Хоча поет - мов безголосий півник,
Але якщо у чомусь соловей,
То Соловей-розбійник.

* * *

Один язик у тебе
і два вуха.
Творець розпорядився так,
Аби ти менше говорив
І більше слухав.

* * *

А ви, пане Президенте,
Побійтеся Бога.
Ми за вас голосували,
А не за Балогу.

* * *

Твій опус прочитав
І серцем засмутився:
Навіщо взагалі
Читати вчився?

* * *

Олень міняє роги
Раз на рік.
А твій, красуне, чоловік?

* * *

- Беріг скарби?
- Авжеж:
Вдень пильнував
і не дрімав вночі,
Але хіба убережеш,
Якщо у кожного
До них висять ключі?!

* * *

Циганку молодиця умовляла,
Поклавши перед нею кусень сала:
- Допоможи мені за добру плату
Дитинку мати…
Узявши сало,
Мовила циганка:
- Звернися з цим
До цигана Іванка.

* * *

Блазнюють владолюбці на Майдані.
Сьогодні, люди, бачите всі ви,
Як їм усім забаглося в гетьмани,
Та не доріс ніхто до булави.

* * *

Поснідавши, питає дармоїд:
- Коли обід?

* * *

Слово лікує,
а бува - вбива.
Подумай, перш ніж
мовити слова.

* * *

Літа минають - не біда,
Не покида актриса сцени.
Хоча не дуже молода,
Але молодша Мельпомени.

* * *

Суддя на тебе позира,
Мов кіт на сало…
Не дав йому ти хабара -
Пиши пропало.

* * *

Ку-ку-рі-ку!
Ку-ку-рі-ку!
Я головний на смітнику!

ЕПІТАФІЇ

На могилі егоїста

За мною не тужи,
Не плач, не треба,
Якщо колись я жив,
То жив для себе.

На могилі депутата

Стій, перехожий!
І перехрестись.
За мене ти
Голосував колись.

На могилі судді

Був недоторканим,
Качав права.
Тут, як і всіх
Кінча його черва.

На могилі відлюдька

Проходьте мимо.
Ходять тут усякі…
Як ви мені обридли при житті.
Хіба не бачите табличку на хресті:
"У домовині - злий собака".

На могилі ловеласа

Не плач, кохана,
Витри очі.
Мене немає…
Викликали в рай…
Можливо, повернуся опівночі…
Бувай!

На могилі спритника

Був спритником покійний
І завжди
Умів сухим виходити з води.
Поклали тут
Оцю гранітну брилу,
Аби живим
Не вибрався з могили.