Моє Борозенське
Помірно. Піднесено.
Музика Володимира Лепешка
Серед степу, де під небом чистим
Обрії скупалися в росі,
Борозенське — хліборобське місто
Постає у славі і красі.
Жита високі приколишуть втому,
Піснями жайвін душу звеселя…
Тебе ніколи не віддам нікому,
До болю рідна батьківська земля. (Двічі)
Вітерець дихне мені в обличчя,
Тільки-но околицю мину.
День погожий до роботи кличе
На моєму щедрому лану.
О рідна земле, набирайся сили,
У даль біжи, глибока борозна!
Хай борозенська пісня легкокрила
Понад степами радісно луна! (Двічі)
Пісня, що у серці розцвіта
Помірно. Шанобливо.
Музика Володимира Лепешка
Краю придніпровський, рідний краю,
Батьківщино мила і свята!
Я тобі сьогодні заспіваю
Пісню, що у серці розцвіта. (Двічі)
Приспів:
І підхоплять її
Солов’їні гаї,
І вона задзвенить стоголосо,
І полине вона,
Де пшениця рясна
Наливає дорідне колосся.
Працьовиті щирі добрі люди,
Сповнені душевного тепла,
Я для вас співати завжди буду
Пісню, що у серці розцвіта. (Двічі)
Приспів.
Відшумлять струмками сині весни,
Щедро заколосяться жита…
Пісня золотавим перевеслом
Хліборобські долі огорта. (Двічі)
Приспів.
Відкрита криниця
Помірно. Захоплено.
Музика Володимира Лепешка
Я душу освятив цілющою водою
З криниці тої, що біля Дніпра.
І стати хочеться душі моїй такою
Відкритою криницею добра,
Як та, що при дорозі під вербою
Копав колись мій прадід молодий.
І більш ніде такої дзвонкової
Я у світах не куштував води. (Двічі)
Немає прадіда, а скільки ж бо народу
По сей день п’є з його криниці воду.
Вона завжди була і є для всіх.
Вона була і є для всіх.
Зарічний парк
Вальсово. Захоплено.
Музика Володимира Лепешка
Зарічний парк. Трояндова алея.
Крута стежина збігла до ріки...
І попливли кудись за течією
Весняних квітів ніжні пелюстки. (Двічі)
У нас в очах сіяли теплі зорі.
Надіями кохання розцвіло.
Здається, ми зустрілися учора,
А як давно насправді то було. (Двічі)
Співав баян, сміялися гітари
За Інгульцем погожої пори.
У лебединім вальсі юні пари
Кружляли до ранкової зорі. (Двічі)
Зарічний парк. Верба ошатні коси
Розсипала до самої води...
Течуть літа, А ми з тобою досі,
Немов на сповідь, ходимо сюди. (Двічі)
Симфонія життя
Помірно. Захоплено.
Музика Володимира Лепешка
Як не спішив би, та усе ж на мить
Сповільню крок і затамую подих:
Усьому світу білому на подив
Симфонія буття довкруж гримить!
Заспівують в міжвітті солов’ї,
Перепели підхоплюють в долині.
Долина оживає і гаї,
І радісно у них мені, людині. (Двічі)
Сорока скоромовкою про щось
Проскрекотіла й подалася хутко —
В сусідній гай якусь понесла чутку,
Котру їй тут підслухати вдалось...
Майстерний пересмішник — сірий шпак.
Кого ж бо тільки він не імітує —
Синичкою дзвенить, ще й голубом воркує,
І з канарем змагається мастак... (Двічі)
Як не спішу, та все ж хоча б на мить
Сповільню крок. І перехопить подих:
Усьому світу білому на подив
Симфонія життя довкруж гримить!
Ветерани всіх перебудов
Помірно. Розповідно.
Музика Володимира Лепешка
Нам усім давно вже не по тридцять,
Нам уже давно за шістдесят.
Можеш скільки хочеш бадьориться,
Все одно виказуэ «фасад».
Як би не старався, але нині,
Що й казати — виправка не та.
Аж риплять у кожній волосині
Сніжно-білим інеєм літа. (Двічі)
Завжди нас до спільної роботи
Закликала совісті сурма.
Як бур’ян полоти, так полоти.
Як врожай збирати — гуртома.
Як кохати, — то вже так кохати,
Щоб в садах хмеліли солов’ї.
І довіку в серці зберігати
Незрадливі почуття свої. (Двічі)
А сьогодні в щирому привіті
Внукам віддаєм свою любов.
Родом із двадцятого століття
Ветерани всіх перебудов. (Двічі)
Заворкуй мені, горлице-мамо
Помірно. Душевно.
Музика Володимира Лепешка
Як було в дитинстві вечорами,
Я тепер у літа на краю
Прихилю в долоні тобі, мамо,
Посивілу голову свою.
Приспів:
Заворкуй мені, горлице-мамо,
Заворкуй, як в далекі літа!
В моїм серці новими піснями
Відгукнулась твоя доброта. (Двічі)
І нехай у небо вечорове
Над принишклим гомоном сплива
Твоя ніжна пісня колискова,
Що у мене в пам’яті жива.
Приспів.
Хай вона витає над ланами,
Ніжно заколисує гаї…
Не було б твоєї пісні, мамо,
Звідки брав би я свої пісні?
Приспів.
У боргу перед тобою, мамо,
Я за те, що через всі роки
Пахнуть чебрецевими піснями
Вишиті тобою рушники.
Приспів.
В зимовий сад
Помірно. Заклично.
Музика Володимира Лепешка
Ходімо в сад, зимовий сад!
Там на деревах срібні віти
І зорі гронами висять,
Медами Всесвіту налиті.
Приспів:
Ходімо в сад, ходімо в сад,
В зимовий сад!
Ходімо в сад, зимовий сад!
Нехай мороз рум’янить лиця,
Ми зорі будемо збирать, —
Твій погляд ними заіскриться.
Приспів.
Ходімо в сад, зимовий сад!
В кімнаті всидіти несила.
У скронях — січня снігопад,
А в серці — травня заметілі.
Приспів.
Розповилася осінь
Пожвавлено. Приязно.
Музика Володимира Лепешка
Сонце випило роси.
Відшуміли жита.
Розповилася осінь
Золота, золота...
Явір золото щире
Розстеля по землі.
Відлітають у вирій
Журавлі, журавлі...
У селі на весіллі
Пісня небо гойда,
Мов лебідонька біла,
Молода, молода...
Молоду й молодого
Привітали батьки.
Стелять дітям під ноги
Рушники, рушники...
Осіння музика
Піднесено. Грайливо.
Музика Володимира Лепешка
Ой, баяне, мій баяне,
Чорно-білі гудзики,
Листя падає багряне
І ляга на музику.
Листопаде, листопаде,
В тебе у полоні я.
Перелунюється садом
Золота симфонія.
Ходить парком день осінній
І від сонця мружиться,
В листопаді по коліна
І по серце — в музиці.
Вчителько моя
Помірно. Зворушливо.
Музика Володимира Лепешка
Вже давно дитинство віддзвеніло,
Зрілості перейдено межу.
Вчителько моя, Ваш образ милий
Я у серці ніжно бережу.
Приспів:
Бачу Вашу посмішку
Теплу і ласкаву.
Крізь літа Ваш погляд
Лагідно сія,
Чую Ваше слово
Мудре, не лукаве,
Вчителько моя! (Тричі)
Збігли весни синіми струмками,
Відбуяли колосом жита…
Тільки не забулася з роками
Ваша незвичайна доброта.
Приспів.
Пройдено крутих доріг немало,
Та ніколи не забуду, ні —
Ви ж, бувало, часто заміняли
Маму безпорадному мені.
Приспів.
А тоді, на випускному балі,
Як ми всі горнулися до вас!
І ви тепло й щиро обіймали
Неслухняний свій десятий клас.
Приспів.
Позивні кохання
Схвильовано. Заклично.
Музика Володимира Лепешка
Казала: «Подзвоню обов’язково»,
І я чекав, з очей прогнавши сон.
Хотілося почути ніжне слово,
Але мовчав мобільний телефон. (Двічі)
Приспів:
Відзовися! Думи розвій сумні.
Відзовися! Надію подай мені.
До тебе крізь відстані линуть
Щебетом солов’їним
Кохання мого позивні. (Двічі)
Тягнулися хвилини, ніби гума
Таврійська ніч під зорями текла
Я посилав до тебе біоструми —
Душі своєї часточки тепла. (Двічі)
Приспів.
Відстукувало серце телеграми,
А ти не чула мову їх палку.
Невже хтось третій винен, що між нами
Немає вже надійного зв’язку?.. (Двічі)
Приспів.
Ой, калино
Помірно. Захоплено.
Музика Володимира Лепешка
З усіх доріг завжди моя душа,
Мов з вирію вервечка журавлина,
До батьківського краю поспіша,
Де біля хати жевріє калина.
Приспів:
Ой калино, червона калино!
Гріють душу твої крапелини.
Не остудять негоди зимові
В моїм серці палкої любові. (Двічі)
Тут виноградник лозами розвивсь
І верба рясна у кінці городу,
І та криниця, звідки ми колись
Пили в дитинстві найсмачнішу воду.
Приспів.
І небо те, і зорі в небі ті,
І, як тоді, у грудях серце стука.
Колись ми звідси зовсім молоді
Пішли життям, побравшися за руки.
Приспів.
