Мій улюблений твір в українській літературі - Форум
Вітаємо Вас, Гість!
Неділя, 04.12.2016, 14:13
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Література, культура » Українська література » Мій улюблений твір в українській літературі
Мій улюблений твір в українській літературі
DivaDiiДата: Субота, 09.04.2011, 11:36 | Повідомлення # 1
Генерал-лейтенант
Група: Администраторы
Повідомлень: 33
Репутація: 0
Статус: Offline
Хто що любить в українській літературі?
Давайте ділитися.

Якщо твір великий - то, звісно, просто назву.

А якщо вірш, особливо маловідомий, то можна навести повністю.

 
DivaDiiДата: Субота, 09.04.2011, 11:37 | Повідомлення # 2
Генерал-лейтенант
Група: Администраторы
Повідомлень: 33
Репутація: 0
Статус: Offline
То почну.

Олег Ольжич

НЕГРИТЯНСЬКИЙ БОЖОК

Тисячолітній, дужий баобаб
Один віддав його залізні риси,
І мертвий впав на землю чорний раб,
Коли нарешті божий погляд висік.

Прикрашений, високо на стовпі,
Він став між хиж на сонному майдані,
І ніздрі бога, ласі і тупі,
Вдихали піт і курева даяній.

І все він міг. І в біснуванні свят
Він посилав за жертви, за оздоби
Жіночу плідність, жвавих немовлят,
Здоровля, дощ, війну, рабів і здобич,

А роки йшли. І пам'ята одно:
Його зривають владні білі руки…
І ось — кімната, софа і вікно,
Округлий стіл і кава до розпуки,

Мов краплі вод, стікають сірі дні.
Ні жертв, ні просьб… О, прокляте дозвілля!
Чи ж гості це, поважні і нудні?!
І бідний бог — близький до божевілля,

Та всьому є десь береги свої,
І в атмосфері суму і зневіри
Колись пізнав, угледів він її,
3 торбинкою з пітонової шкіри,

Спочатку от… ніяковість і страх,
Пізніш цікавість, як отруйне жало,
А дівчина — звелася навшпиньках,
Всміхнулася і враз… поцілувала!

Сухі уста здригнулись на таке,
Що мало зуби не блиснули білі,
І нагло… серце, дике і палке,
Забилося в метафізичнім тілі!

Могучий бог то червонів, то блід
І сіпався на вбитому гвіздкові.
Як прагнув він різкий і тужний вид
Занурити у кучері шовкові!

О брате! Наших чарів і казок
Не виявити тут нам до могили.
У мене теж у черепі гвіздок,
Я також бог, великий і безсилий…

===

Мене цей вірш - просто потрясає!

 
DivaDiiДата: Субота, 09.04.2011, 11:39 | Повідомлення # 3
Генерал-лейтенант
Група: Администраторы
Повідомлень: 33
Репутація: 0
Статус: Offline
І ще один улюблений вірш. Він у нас на порталі є, осьдечки. Але хочеться ще раз виділити, підкреслити.

Микола Василенко

Ідилія

Куди ведеш, дорого крем'яна?..
Які іще мене чекають гони?
На світі є країна чарівна,
Куди прийти хотів би я до скону.

Там світлий день і кароока ніч,
І радощі, і пісню чути всюди;
Там благоденство протягом сторіч,
І лиш від щастя плачуть добрі люди.

Хтось вірша прочитавши, скаже вмить:
"Поет малює неземну картину,
Порожньою надією горить".
А я туди ітиму дозагину.

 
FolmДата: П`ятниця, 03.02.2012, 11:47 | Повідомлення # 4
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 7
Репутація: 0
Статус: Offline
А я читаю твори на сторінках журналу "Дніпро". Мені вони дуже подобаютьься.
Написати тут всі не можу, то запрожую до читання журналу biggrin
 
марьяна2012Дата: Четвер, 05.07.2012, 19:19 | Повідомлення # 5
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 3
Репутація: 0
Статус: Offline
Ледача подушка*
Маленькій Яринці треба рано вставати, щоб до школи йти, а не хочеться, ой як не хочеться! Ввечері питає Яринка в дідуся:
" Дідусю, чому вранці вставати не хочеться? Навчіть мене, діду¬сю, спати так, щоб хотілося вставати і йти до школи.
- Це подушка в тебе ледача, - відповів дідусь.
- А що ж їй зробити, щоб вона не була ледачою?
- Знаю я таємницю, - пошепки сказав дідусь. - Ото саме тоді, як вставати не хочеться, візьми подушку, винеси на свіже повітря, доб¬ре вибий її кулачками - вона і не буде ледачою.
- Справді? - зраділа Яринка. - Я так і зроблю завтра.
Ще дуже рано, а треба збиратись до школи. Не хочеться вставати Яринці, але треба ж нарешті подушку провчити, лінощі з неї вибити.
Схопилась Яринка швиденько, одяглася, взяла подушку, винесла на подвір'я, поклала на лавку _ та кулачками її, кулачками. Повер¬нулася до хати, поклала подушку на ліжко - та й умиватися. А дідусь у вуса посміхається.
* В. О. Сихомяинський. Знайшла це оповідання на сторінках свого улюбленого журналу «Дніпро»
 
Форум » Література, культура » Українська література » Мій улюблений твір в українській літературі
Сторінка 1 з 11
Пошук: