Станіславський мис, цей відкритий, гострий і крутий виступ материка у Дніпровсько-Бузький лиман, з висоти нагадує корабельний ніс. Отож здається, що наше село – то корабель, що нестримно кудись пливе, долаючи вітри, хвилі і віки. А корабель цей двопалубний: верхній поверх тяжіє до родючого степу, нижній – то вже суть водна, лиманська стихія. Так і живе у своєму одвічному лимансько-степовому ритмі наше село: і лиман, і степ – одвічні годувальники і тіла, і душі.
Щедре Прилимання дало путівку у життя багатьом працелюбним людям: рибалкам і хліборобам, інженерам і військовим, вчителям і лікарям, артистам ... Читати далі »