"Просвіта" Херсонщини

Засідання круглого столу "Голос Батьківщини"

DivaDii — Tue, 03 Aug 2010 12:14:18 GMT

За ініціативи Херсонського обласного осередку Всеукраїнської молодіжної громадської організації "Молода Просвіта" та Молодіжної Ради при обласній державній адміністрації в приміщенні Палацу молоді і студентів обласної ради відбулось засідання круглого столу "Голос Батьківщини", присвячений 65 річниці Великої перемоги над фашизмом.
В роботі круглого столу взяли голова Молодіжної ради при облдержадміністрації Євген Криницький, голова обласного осередку ВМГО "Молода Просвіта" Наталя Кудрявченко, голова обласного об'єднання ВУТ "Просвіта" імені Тараса Шевченка Олег Олексюк, голова обласної організації НСПУ Василь Загороднюк, заслужений працівник культури України, поет Василь Мелещенко, композитор Валерій Другальов, кандидат філологічних наук, доцент Херсонського державного університету Галина Бахматова, молоді літератори з Цюрупинського, Білозерського, Голопристанського, Чаплинського, Горностаївського та Бериславського районів, вчителі шкіл Херсона, бібліотекарі обласних бібліотек, журналісти та представники обласної державної адміністрації.
Виступи з власними творами маститих поетів та молодих літераторів стверджували про життєдайність одвічних загальнолюдських цінностей. Щодо семантики та виражальних засобів в представлених творах відчувалося поєднання архаїчності та модернізму. Модератор заходу, поет Олег Олексюк наголосив на необхідності збереження історичної пам'яті, особливо серед молоді. І те, що управління у справах молоді та спорту обласної державної адміністрації відповідно до затвердженної програми "Молодь Херсонщини" на 2010 рік підтримало видання третього випуску тематичного альманаху "Голос Батьківщини" говорить, що в нашій державі жива шана героям Другої світової війни, що вона житиме вічно, бо ж молодь не байдужа до уроків минулого, а значить і варта кращого майбутнього.

Олег Бантюшевський,
журналіст газети "Молодь Херсонщини"

В Минске открылся центр интернет-образования Artox.

Любов дається Богом від народження

DivaDii — Tue, 03 Aug 2010 07:41:40 GMT

Творчість Анатолія Щербини завжди радує шанувальників доброзичливого віршотворення. У кожному рядку його віршів читач відчуватиме тепло щиросердної людини, яка вболіває усіма фібрами душі за справедливість на землі українській, за долю простого хлібороба, власне за долю неньки-України.
І те, що напередодні Дня Незалежності нашої держави поет нагадав дітям України про найсвятіше — про маму — це невипадково.
Можливо, що під час подолання книзи економічної, під час нескінченного періоду дикого накопичення капіталу більшість учасників державотворення забула про власну українську духовність. А відродження цієї духовності можливе лише з відродження почуття Любові: любові до Божої Матері, до матері-України, до рідної матусі, яка дарувала вам життя, яка наснажила творити Добро. Цінуймо це у собі! Читаймо нову збірку Анатолія Щербини "Мати", яка щойно вийшла друком у херсонській філії видавничого центру "Просвіта". Пам'ятаймо, що Любов дається Богом людині від народження. Тож не розбийте у собі цей ліхтарик, який освітить всім нам, українцям, шлях до щасливої європейської соборної України.

Олег Олексюк,
голова ХОО ВУТ "Просвіта" ім. Т.Шевченка

Каждая мама хочет знать, гиперактивный ребенок что делать с ним.

Світовий Конґрес Українців засуджує порушення людських і національних прав українців Росії

DivaDii — Mon, 14 Jun 2010 12:19:52 GMT

Світовий Конґрес Українців засуджує порушення людських і національних прав українців Росії

Як відомо, одна з найбільших українських діаспор у світі — багатомільйонна українська діаспора Росії. Попри це, Росія, всупереч її міжнародним зобов’язанням щодо захисту і задоволення людських і національних прав своїх меншин, свідомо й послідовно придушує національний розвиток української меншини: протидіє становленню на своєму терені Української Церкви, гальмує розвиток української освіти, здійснює цензуру культурницьких заходів, чинить тиск на українські організації й провідних українських активістів, чиї дії не відповідають офіційній ідеології Росії.

Один із найсвіжіших прикладів цього — звинувачення, які винесло Міністерство юстиції Російської Федерації на адресу Федеральної Національно-культурної автономії українців Росії (ФНКАУР), закидаючи, що її співголова взяв участь у публічному виступі на радіо “Свобода”, був співорганізатором проведеної в Москві Міжнародної науково-практичної конференції “Україністика Росії: історія, стан, тенденції розвитку” й керував заходами, присвяченими пам’яті жертв Голодомору для підтримки “Незгасимої свічки” й документально-художньої виставки “Голодомор 1932—33 рр. — геноцид українського народу”. Ці звинувачення, які за суттю порушують людські й національні права української меншини, було використано як офіційну підставу для винесення письмового попередження ФНКАУР й подачі до Верховного суду Російської Федерації позовної заяви про ліквідацію ФНКАУР.

12 травня 2010 р. Тверський районний суд м. Москви відмовив ФНКАУР у задоволенні позову про скасування попередження Міністерства юстиції.

Світовий Конґрес Українців засуджує порушення людських і національних прав українців Росії, а також закликає Росію негайно припинити такі дії й дотримуватися своїх міжнародних зобов’язань щодо основних свобод людини.
“Світовий Конґрес Українців закликає владні структури України стати на захист української меншини в Росії й оскаржити порушення її людських та національних прав,” — заявив президент Світового Конґресу Українців Євген Чолій.

Світовий Конґрес Українців
Toronto, Сanada

Джерело: газета "Слово Просвіти". - 2010. - Ч. 23. - 10-16 черв. - С.2

День захисту дітей у Олешках

DivaDii — Sat, 05 Jun 2010 08:53:13 GMT

День захисту дітей у Олешках, колишній столиці Олешківської Січі, активісти Цюрупинської районної організації Суспільної Служби України зустріли адресною продуктовою допомогою багатодітним та малозабезпеченим родинам Цюрупинська відповідно до реалізації проекту Олега Бантюшевського.
Рис, гречка, цукор, борошно та інші товари першої необхідності, ціни на які у сьогоденній Україні зростають щотижня, попали на стіл незахищеним верствам населення маленького містечка, дякуючи українцям далекої географічно і близької духовно високорозвиненої держави Канади.

А обдарована співачка, лауреат Всеукраїнського телеконкурсу «Обрій» (м. Миколаїв, Україна), всеукраїнських конкурсів вокалістів «Маленькі зірочки»(м. Херсон, Україна) та «Джерело талантів» (м. Донецьк, Україна), лауреат Міжнародного вокального конкурсу «Усмішки моря» (м. Балчик, Болгарія), студентка Херсонського музичного училища Анжеліка Першанова, про талант якої ще гучніше заговорили у професійних колах після грандіозного виконання пісень восьми мовами в концерті під назвою «Мови світу наснажують «Просвіту». Тож недаремно саме вона і стала стипендіатом Суспільної Служби України і отримала в урочистій обстановці грошову винагороду в день захисту дітей.
Так цього року Цюрупинська районна організація Суспільної Служби України взяла курс на захист від суспільних негараздів майбутнього України в окремо взятому маленькому містечку нашої мальовничої країни, тобто саме дітей обдарованих, дітей, які несуть своєю діяльністю наснагу, що співуча нація не вмре, не загине.

Дружня порада та реальна допомога – ось головні ознаки багаторічної дружби українців Цюрупинська та Торонто. У задумах є плани щодо розвитку співпраці: наприклад, обмін дитячими делегаціями, обмін культурологічними акціями тощо.

Олег Олексюк

Китайские мобильные на 2 симки в Минске

І срібло українського слова очистить душі

DivaDii — Fri, 04 Jun 2010 09:30:39 GMT

Останній дзвоник у школі з власною поетичною збіркою «Аргентум» у руках зустрів директор Херсонської загальноосвітньої школи № 32 Володимир Педченко.

Глибоко ліричні поезії, які несуть у собі суто українські якості громадянина європейської держави, громадянина, у серці якого горить вогонь щирого кохання, у душі якого панує совість, любов до матері, до Батьківщини, до родинної мови, до українських традицій і свят.
Українській школі сьогодні так не вистачає виховно-патріотичних, щиросердно доброзичливих пісень. Тож саме у цій збірці, яка нещодавно побачила світ у Херсонській філії видавничого центру «Просвіта», допитливий читач пісні з високодуховними якостями обов’язково знайде.
Збірка вийшла друком – так первопуток для поезії директора-поета Володимира Педченка у широкому таврійському степу мистецьких врожаїв просвітянами Херсонщини прокладено.
Справа за вами, шановні вчителі та учні українських шкіл.
Читайте та наснажуйтесь...
І срібло українського слова очистить душі громадян незалежної України від скверни.

Олег Олексюк

Чому мене ображають?

DivaDii — Wed, 02 Jun 2010 14:00:32 GMT

ЧОМУ МЕНЕ ОБРАЖАЮТЬ?

Відкритий лист
до представників місцевого самоврядування
та всього «рускоговорящего» населення Запорізького краю.

Обніміться брати мої,
молю вас, благаю
Т.Шевченко.

Сьогодні 196-річниця від Дня народження Пророка, Великого сина української нації Тараса Григоровича Шевченка.
З ранку був біля пам’ятника Тарасу Григоровичу. Присутніх було декілька десятків. Було холодно. Вітер. На землі лежав сніг. В зв’язку з подіями в Україні у присутніх був пригнічений настрій, у повітрі вітала невизначеність та тривога щодо майбутнього Держави та української мови.
Після мітингу поїхав до одного з керівників підприємства. Отримав образу через те, що пан «директор» нетактовно відгукнувся про деяких державних та громадських діячів минулого, пройшовся недобре по В.А.Ющенку. Вів себе збуджено, спитав мене: «Чи буду я стріляти в руських, якщо почнеться війна?". І наостанок сказав, що він все ж таки любить Т.Г.Шевченка і має «Кобзар» у себе вдома.
Вечір. Концертний зал «Глінки». Зал напівпорожній. Пригадав минулий рік - «яблуку не було де впасти»". Концерт прекрасний, але настрій за підсумками дня зовсім зіпсований. Прийшов до дому, взявся писати, хотілося виговоритися, викласти на папір думки, які накопичилися за день.

Я доведений до відчаю.

Чому мене ображають?

Чому навколо, всюди знаходяться люди, яким байдужа Україна? Чому вони заклопотані переважно тільки шматком ковбаси? Чому не чую навколо рідну мову? Чому мені гірко? Чому хочеться вчепитися у передсмертній хватці комусь у горло?

Чому мене ображають?

Чому з мене роблять дебіла тим, що заперечують існування всіх моїх національних символів? Чому Українська Україна в очах «русскоговорящего большинства» це погано? Чому за те, що я ціную своїх героїв, мене принижують осудом? Чому на моїй рідній землі до мене стільки ненависті з боку національної меншини і «русскоговорящих» тільки за те, що я вважаю Івана Мазепу, Симона Петлюру, Юрія Шухевича, В’ячеслава Чорновола - своїми героями? Чому ті, хто знаходиться поруч мене, ненавидять українську мову настільки, що за двадцять років не спромоглися її вивчити, бодай на побутовому рівні?

Чому органи місцевого самоврядування мого Запорізького, козацького краю, поголовно вживають на роботі і в побуті російську мову, і приймають програму розвитку мови сусідньої країни та виділяють на це близька півтора мільйонна гривень на рік? У той же час українська державна мова ледь животіє і не отримує належного фінансування для свого розвитку. Чи, можливо, продовжується окупаційний геноцид проти мого народу?

Чому в концертному залі «Глінки» на урочистому концерті, приуроченому до 196-річниці від Дня народження Великого сина української нації Тараса Григоровича Шевченка, не було жодного представника влади? Чому зал був напівпорожнім?

Чому на дев’ятнадцятому році незалежності Президент моєї країни говорить мовою сусідньої держави? Чому офіційно заявляє про те, що він знищить державну українську мову?

Як так сталося?

Адже українська в загоні, і лише державний статус придає ілюзорності тому, що мова захищена. Адже захист мови Конституцією - це є останній бастіон її захисту. І якщо з’явиться статус другої державної, українська буде беззахисною, як малолітня дитина.

Кажуть, так склалося історично.

Яка брехня!

Адже в українців силою століттями вибивали разом з мозками будь-які залишки мовної ідентичності.

Сьогодні День народження Тараса Григоровича Шевченка. Сьогодні деякі «русскоговорящие» хизуються тим, що вони люблять та поважають Т.Шевченка. Де в кого навіть «Кобзар» присутній удома. А чи відкривали вони коли-небудь цю книгу, для українця святішу за Біблію? Чи читали заклики Великого Кобзаря до дружби братерської? Чи читали поради Т.Шевченка Ляхам, Жидам і Москалям? Як їм потрібно жити в Україні, щоб бути поважними, всіма шанованими людьми.
Чи читали Ляхи, Жиди та Москалі перестороги Т.Шевченка про те, де вони опиняться, якщо будуть знущатися над українським народом? Шевченко писав: «Опиняться всі до одного у Дніпрі, і понесе Дніпро їхню кров далеко аж у чорнеє море і ніхто не допоможе».

Чому «рускоговорящие» продовжують мене ображати, продовжують знущатися наді мною?

Чому блюзнірствують з мене та з моєї української нації?

Чому заганяють мене в резервацію?

Чи, може, вони перевіряють мою терплячість?

Загнавши українців у глухий кут, вони ризикують отримати у відповідь народний гнів, який знесе все на своєму шляху. «Югославія» покажеться квіткою. А згадайте, що робили чеченці, коли з ними перестали рахуватися, а замість діалогу влаштували їхнє тотальне знищення. Загнана у безвихідь Чечня влаштувала не один «Норд-Ост».

Тому «не треба дразнити гусей», шановні «русскоговорящие», побійтесь Бога. Поводьтеся чемно на нашій благодатній землі. Якщо випала Вам доля жити в Україні, то шануйте її звичаї, мову, культуру, духовність.

Спілкуйтеся своєю рідною мовою, ніхто не забороняє. Вивчайте та переходьте також, поки не пізно, на державну українську мову спілкування, замість того, щоб ганьбити все українське та ще й блюзнірствувати при цьому.

Не треба мене ображати.

Адже я чемна та добра людина.

До речі, мати у мене руська за національністю, і я знаю російську не гірше за українську. Звісно при потребі спілкуюся нею, обов’язково тоді, коли перебуваю у сусідній Росії, з поваги та для кращого розуміння один одного. То й беріть з мене приклад чемності, а то часто приходиться чути в Запоріжжі: «Говорите по-руськи, я Вас не понимаю».

Не випробуйте мого терпіння.

Обнімаю всіх Вас. Хай Вам щастить. Повертайтеся до витоків, в Україну, до дому.

Любіть Україну або ідіть геть.

З повагою,
О.В.Ткаченко,
Голова ЗОО ВУТ «Просвіта»

Тепло долонь

DivaDii — Wed, 02 Jun 2010 09:43:23 GMT

«Мамо!» - вперше сказав чотирирічний Миколка, звертаючись до вихователя, вона з радістю пригорнула його до себе і стиха заплакала.

Так чи інакше, але безпритульні, соціально обмежені діти знаходять захист у багатьох притулках та інтернатах, а 1 червня на календарі кожного року нагадує суспільству про необхідність підтримки та допомоги дітям, що її потребують.

Представники Херсонської обласної організації Товариства Червоного Хреста України цього дня завітали з поздоровчим словом та подарунками до комунального закладу обласної ради «Притулок для дітей служби у справах дітей облдержадміністрації».

До святкового концерту долучився голова обласної організації «Просвіта» Олексюк О.В., що влучним дотепним ліричним словом навчав дітей пам’ятати, що таке добро і зло та вірити, що милосердя та любов формують гармонійну чуйну особистість. У виконанні активістів-волонтерів обласного клубу «Крок у майбутнє» прозвучали пісні та віршовані слова вітання. У свою чергу діти зворушили гостей теплими святковими привітаннями та виконали жваву пісню про надію і любов.

У вітальному слові заступник голови ХООТЧХУ Квасницький П.С. закликав «згуртувати прагнення щодо створення умов для повноцінного розвитку дитини, адже діти - це гарант самозбереження та процвітання нації. Забезпечення та дотримання прав дитини - необхідність і потреба не лише сучасного етапу розвитку України, але й пріоритетний напрямок політики нашої держави на майбутнє».

Пам’ятаймо про сирітські сонечка не тільки на свята, але й в будні.

Діти - це ангели. Вони не повинні страждати від того, що хтось вважає їх чужими. Вони повинні жити в світі, який не знає, що таке жорстокість, біль та насильство.

Давайте створимо для них такий світ разом!

Тетяна Лісова,
провідний спеціаліст Херсонської обласної організації
Товариства Червоного Хреста України

Херсонці підкорюють Донбас

DivaDii — Wed, 26 May 2010 11:09:47 GMT

День святого Миколая та день Святої Троїці стали днями сходження на Говерлу визнання наших земляків — студентки II курсу факультету "Музичне мистецтво, естрада" Херсонського музичного училища, співачки Анжеліки Першанової, та голопристанського народного ансамблю танцю "Сюрприз" (художній керівник Тетяна Василівна Кирилова).

Саме 22 та 23 травня 2010 року у місті Донецьку відбувся VIII Всеукраїнський конкурс "Джерело талантів".

На престижному конкурсі компетентне журі на чолі з народною артисткою України Аліною Коробко визнали наших земляків найкращими серед понад трьох сотень учасників фіналу — краян з усіх куточків соборної України.

Анжеліка Першанова в номінації "Вокал" виборола звання лауреата I премії.
А народний ансамбль "Сюрприз" з м. Гола Пристань посів почесне 2-е місце у номінації "Хореографія".
Вітаємо наших земляків з новими успіхами!

Олег Олексюк

Программа для раскрутка сайта.

Дорога до Тараса

DivaDii — Thu, 20 May 2010 13:45:39 GMT

ДОРОГА ДО ТАРАСА

Так називається флеш-моб, який започаткували активісти Херсонського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка ще на початку квітня поточного року.

Тож перший і третій четвер кожного місяця 2010 року відтоді стали днями вшанування родинної мови поетами та громадськими діячами Херсонщини через декламування власних віршів, або ж поезії класиків української літератури.

Так на першому флеш-мобі студентки Херсонського державного університету Наталія Підкамінна та Тетяна Лісова продекламували поезії Тараса Григоровича Шевченка, студентка Херсонського Національного технічного університету Наталя Кудрявченко та член Національної Спілки письменників України, поет Олег Олексюк порадували присутніх власними поетичними доробками, а відомий громадський діяч, лідер Херсонської обласної організації Комітету виборців України Дементій Бєлий та кандидат філологічних наук, доцент Херсонського державного університету Галина Бахматова, які приєдналися до акції вже наступного четверга, зачитали маловідомі твори Тараса Шевченка та Лесі Українки.

У травні цей захід вже мав більш розширене представництво. Тож окрім студентів вищезазначених університетів та молодих просвітян Херсонщини декламували поезії Тараса Шевченка цьогорічна переможниця обласного конкурсу читців творів Тараса Шевченка, член правління Херсонського обласного осередку Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молода Просвіта», поетеса Світлана Кривобородько, представники обласної організації ВО «Громадський контроль», учні старших класів Херсонських загальноосвітніх шкіл № 32 та №52 та молодопросвітяни Цюрупинська Євгенія Пікуль та Ірина Стамплевська.

Тож віримо, що після літніх канікул просвітянський флеш-моб переросте у велелюдну акцію шани до родинної мови, до творів української літератури, до заповітів Великого Кобзаря.

Олег Олексюк

А ось вже і коментарі на цикл акцій в Інтернеті:

У Херсоні будуть читати вірші Тараса

Херсонська "Просвіта" започаткувала гарну традицію: перший та третій четвер місяця збиратися біля Тараса Шевченка та читати вголос українські вірші. Тараса, Лесі, Івана, Олександра, Володимира, Ліни та свої.

Читання буде записуватися на відео, і у подальшому розміщуватиметься в наших новинах.

Також в планах запрошувати на ці зустрічі голову Херсонської ОДА, який, на жаль, не дуже володіє українською й навряд чи знає українську поезію.

"Просвіта" пропонує чиновнику у такий спосіб призвичаюватися до українського слова.

Запрошуються всі бажаючі.

Дементій Білий

Джерело.

Вітаємо ювіляра

DivaDii — Tue, 18 May 2010 09:49:46 GMT

Херсонське обласне об'єднання
Всеукраїнського товариства "Просвіта"
імені Тараса Шевченка
щиро вітає відомого українського поета
В'ячеслава Друзяку
з 70-літтям.
Зичимо творчих успіхів, здоров'я та добра!

Його столиця – Станіслав
Cлово про земляка

Станіславський мис, цей відкритий, гострий і крутий виступ материка у Дніпровсько-Бузький лиман, з висоти нагадує корабельний ніс. Отож здається, що наше село – то корабель, що нестримно кудись пливе, долаючи вітри, хвилі і віки. А корабель цей двопалубний: верхній поверх тяжіє до родючого степу, нижній – то вже суть водна, лиманська стихія. Так і живе у своєму одвічному лимансько-степовому ритмі наше село: і лиман, і степ – одвічні годувальники і тіла, і душі.
Щедре Прилимання дало путівку у життя багатьом працелюбним людям: рибалкам і хліборобам, інженерам і військовим, вчителям і лікарям, артистам і літераторам… Серед них - В’ячеслав Михайлович Друзяка, член Національної спілки письменників України (1999), поет, композитор. У своїх поезіях та піснях йому вдалося поетично викарбувати та ще й озвучити добре знайомі нам риси рідного села, рідного краю. 16 травня митець відзначає своє семидесятиліття.
… Десять років тому він звітував перед земляками зі сцени станіславського Будинку культури – енергійний, творчо піднесесний. На зустріч прийшли матуся, родичі, вчителі, сільська юнь, гості – майстри пензля, слова. Низько вклонився неньці, добрим словом згадав свою першу вчительку Н.П. Божко, вчителів К.Й. Голобородька, О.Ф. Черниченко, їх колег... Читав вірші, розповідав про творчий шлях, ділився найпотаємнішими почуттями і мріями. Саме тоді він працював над альбомом, до якого мали увійти пісні про Україну, матір, козацькі, родинні, про рідну мову. Тепло вітали ювіляра земляки, а тріо «Ясени» виконало кілька його пісень.
Пізніше, познайомившись із поезіями В. Друзяки, відчув: творчість його багато в чому ностальгічна, з великою силою тяжіння до рідних місць, де «душа схвильована до краю пейзажем рідним і простим». Тут все миле: від тендітної билинки у рідному степу – до «блакитного подиву лиману». Дорога від рідних воріт до захованої у батьковому саду й материному квітнику хати, від хати до степу, від степу до лиману – все це первинний мікрокосмос поета і композитора Друзяки, з яким він завжди співвідносить світ навколишній. А в центрі його світу – Берегиня, мати, вчителька Лідія Григорівна, до чийого порогу «всі стежини сонячні ведуть»…

«Я вас проводжаю
і вас зустрічаю», -
Шепочуть ледь чутно вуста.
Біду і хворобу здолає, я знаю,
Ця щира молитва проста.

Саме неньці присвятив поет свою першу збірку «Вікно лиману» (1995).
А потім народилася друга книжка - «Степовий всесвіт» (1997), до якої увійшли вірші українською та російською мовами, переклади. Як зазначив у передмові до неї відомий український письменник Богдан Сушинський, своєрідність творчого шляху В. Друзяки полягає в тому, що до поезії він приходив через музику, через професійне самовизначення музиканта і композитора.
Все починається з дитинства. Музичність, напевне, передалася від батька – Михайла Гавриловича, колишнього моряка, – веселої за вдачею людини, яка вражала односельців своїм іскрометним матроським танком. Саме батько подарував по війні шестилітньому Славкові його перший музичний інструмент – невеличкий баянчик, якого привіз із Дунаю. Великий вплив на хлопця та його ровесників мав творчий вишкіл сільського самородка-музиканта Сили Микитовича Кравченка. В’ячеслав захопився музикою всерйоз і надовго. По закінченні Станіславської середньої школи вступає до Нікопольського педагогічного училища, в якому залишається працювати викладачем по класу баяну та концертмейстером. Музику не полишав і в лавах Армії: витримавши конкурс, був зарахований до штатного духового оркестру танкового полку, що був одним із кращих у Київському військового окрузі. Потім - Київська державна консерваторія, по закінченні якої В. Друзяка працює викладачем музики у навчальних закладах Липецька, Миколаєва, диригентом оркестрів. Найбільш плідним став для нього одеський період: саме тут його професійна муза поріднилася із поетичною. Почав писати поезії українською, російською мовами, які друкувалися в одеських газетах, складати пісні. Це ніби про нього сказав херсонський поет Л. Куліш: «Я сопілку взяв несміло в руки і з піснями у життя пішов».
Поетичний світ В. Друзяки світлий, життєствердний і, якщо можна так сказати, оркестрований, омузичений. Степ у нього то «натхненно ніжний лірник в час світань і вечорів», то звучить неугавно «резонансами віків», вітер – «диригує… вправно джаз-оркестром півтонів», літня ніч сповнена оркестрами цикад, що «шаленіють від літа», «божеволіють, мабуть, востаннє…».
Поет наполегливо, ретельно копає копанку рідного слова, тож
Знов очищаються джерела
Іскристих неповторних слів.

Шукаючи те єдине слово-пристрасть, здається, митець випробовує його буквально на дотик, смак, що, врешті, і породжує добротні вистраждані рядки. Муза поета лагідна, тепла, чутлива до найпотаємніших тонів – до «билинки з нанизаними росами», «подиху вітру, шепоту трав», «хмільних ситнягових пахощів», «терпкуватої кислої дички», «джмелиного гулу, що тремтить у садку», «духмяного світла кабиці»…
Поетична строфа В’ячеслава Друзяки дуже точна, мовби звірена з ритмом музичним, що живе ось тут, десь поряд, своїм самостійним життям.

Під хвиль осінню колисанку
Возами яблуні скриплять,
Новонародженого ранку
Несила вітрові приспать.

2001 року митець записав свій перший музичний альбом з ностальгійно-щемливою назвою «Лелеча доля», до якого увійшли п’ять авторських пісень, а також пісні на слова таких поетів, як Б. Сушинский, О. Олійників, В. Дзюба, А. Михайлевський, В. Трохліб, Л. Нагорний. Усього ж ним створено з півсотні пісень, зокрема, на слова лауреатів Шевченківської премії Б. Олійника «Мамина мудрість свята» (для чоловічого, жіночого, дитячого хорів з солістами) та П. Гірника «Червона китайка». Приблизно таку ж кількість пісень написали на його вірші самодіяльні та професійні композитори Херсонщини та Одещини. Серед них - М. Баєв, О. Бевз, В. Другальов, В. Сисоєв, П. Рябошапка, А. Сігарьов. Твори ці увійшли до пісенників, виконуються на оглядах та конкурсах, а також у школах.
Нині В’ячеслав Михайлович, разом із дружиною Марією Францівною, уродженкою чеського села Богемка на Миколаївщині, мешкає у Чехії. Він органічно влився в чеське національне середовище, оволодів не лише літературною мовою, а й деякими місцевими діалектами. Плідно працює як викладач і перекладач. Співпрацює із Національною бібліотекою (м. Прага), зокрема, з її Слов’янським відділом. Наполегливо пропагує рідну мову та музичну культуру серед чехів та українців, які поїхали до Чехії шукати кращої долі і вболівають за долю України. Активно друкується у часописі Української асоціації «Пороги», віснику «Укргазета» (Чехія), в деяких газетах України. Його творчості присвячували передачі радіостанції «Голос Америки», «Свобода», Всесвітня служба «Радіо Україна».
Активно митець співпрацює і з земляками-херсонцями. Його пісні звучать по обласному радіо (навіть за заявками) та на телеканалі «Скіфія», а поетичною творчістю цікавляться відвідувачі бібліотек обласного центру.
Чехія стала другою батьківщиною В’ячеслава Друзяки, але ж хіба може він забути щемливо-рідний «край правічний», де лежать його діди, свого «коріння вузлуваті вени», «степу просторінь», де «ліпше, навіть ніж в самім раю»?.. Хіба забудеш рідний Станіслав, до якого завжди хочеться поспішати «з усіх своїх шляхів»?..
Станіслав, моя столиця –
Сонце, степ і вітровій,
Чиста батьківська криниця,
Джерело юначих мрій

…Посвист вітру – срібні хвилі
Табуном летять у даль…
Океане мій ковильний,
Я твій сивий адмірал.

Олександр ГОЛОБОРОДЬКО,
член Національної cпілки
журналістів України.