1655, 6 січня - Гетьман прийняв послів Московії і висловив невдоволення суперечливими розпорядженнями уряду Московії, а також повільністю дій В.Шереметєва.
15 січня - польсько-татарська армія підійшла до Умані.
19 січня - почалася битва під Охматовим. Оточення українсько-московського війська.
20 січня - переговори Хмельницького з татарами, які погодилися залишити свої позиції під Охматовим.
21 січня - прорив оточення і прибуття війська до Букова; рухаючись до Торчиці, Хмельницький розпустив козацькі полки.
10-12 лютого на допомогу полякам прибуло 40 тис. татар, які здійснили невдалі спроби захопити Торговицю і Умань.
22 лютого - лист до царя з проханням надати допомогу.
1655, Лютий-березень - татари і поляки спустошили Брацлавщину зруйновано 270 поселень, взято ясир близько 200 тис. людей. Лист до царя про плани Польщі і з проханням надати допомогу.
21 березня - лист до В.Шереметєва про бої з поляками і татарами і з пропозицією організувати спільний похід донців і калмиків проти Криму.
24 березня - прибув посол з листами від великого візира та сілістрійського паші.
Кінець березеня - прибув посланець від Карачбея з листами від нього, хана, калги- і нурадин-султанів: розірвати з Росією і відновити союз з Кримом. Послав на Брацлавщину полки І.Богуна та М.Зеленського для звільнення її території від поляків. Направив послів до хана з вимогою не чинити нападів на українські землі.
2 квітня - лист до царя з пропозицією домагатися створення антипольської коаліції.
- розпорядження гетьмана полкам збиратися під Корсунем.
24 квітня - король Польщі Ян ІІ Казимир звернувся до Війська Запорозького, обіцяючи, за умови повернення у його підданство, надати козакам шляхетство, а селян і міщан звільнити від панщини і перевести на виплату чиншу.
Квітень, друга половина - відправив послів до Стамбула зі скаргою на напад татар і проханням прийняти Війсьо Запорозьке під "протекцію".
- Універсал Гетьмана панам Московії Афіногену та Івану Небольсиним з Брянська про повернення їх підданих, які переселилися на Україну.
- Поширилася епідемія чуми в Козацькій Русі.
- Гетьман розпорядився черкаському полковнику розпочати будівництво мосту через Дніпро.
- Уряд Московії наказав князю Ф.М.Одоєвському організувати силами солдат, донців і калмиків похід на Крим.
Травень, перша половина - Розпочав роботу польський сейм, який ухвалив рішення про скликання посполитого рушення і створення комісії для переговорів з Руссю-Україною.
- на прийомі у Стамбулі посольству Русі-України повідомили про згоду Порти взяти під свою протекцію і послати ханові наказ не підтримувати Польщу.
Травень, середина - прибув посол Швеції з повідомленням про її готовність вступити у війну з Річчу Посполитою.
18 травня - відправив до Швеції посольство з проханням розпочати наступ на Польщу.
- Вирушив з Чигирина до Білої Церкви, де мав намір об'єднатися з військом боярина Бутурліна.
28 травня - наказав І.Золотаренку вирушити проти основних сил ворога на території Білорусі і розгромити їх.
2 червня у Богуславі дізнався про наближення армії Московії до Києва.
10 червня - прибув до Києва для зустрічі московитів.
13 червня - під час зустрічі з В.В.Бутурліним з'ясував план воєнної кампанії проти Польщі.
1655, 23 червня - лист царя з поясненнями причин, чому не пропустив посольство Хмельницького до Швеції.
8 липня - Швеція розпочала війну проти Польщі.
15 липня - відправив посольство до правителів Молдавії і Валахії з підтвердженням бажання зберігати дружні відносини з ними.
Липень - Бранденбурзький курфюрст Фрідріх Вільгельм розробляє план встановлення політичних відносин з Руссю-Україною.
Липень-серпень - успішно діяли донці і запорожці проти Кримського ханства.
24 серпня - відбулося укладення угоди зі Швецією, що передбачала входження західноукраїнського регіону до складу Української Козацької Республіки.
- Хмельницький зняв облогу Кам'янця і вирушив до Львова.
- в Умані з'явилися посли від турецького султана і сілістрійського паші домагатися від гетьмана присяги вірності Порті.
26 серпня - Хмельницький зайняв Скалу-Подільську.
1655, 29 серпня - Варшава здалася шведам.
- виникли суперечності з Бутурліним через його жорстоке ставлення до населення західноукраїнських земель.
1 вересня - українсько-московське військо зайняло Ягельницю.
2 вересня - Магомет-Гірей з ордою вирушив на допомогу Польщі.
5 вересня - українсько-московське військо зайняло Чортків.
16 вересня - Б.Хмельницький зупинився неподалік Львова.
19 вересня - українсько-московські полки розгромили під Городком коронну армію С.Потоцького.
25 вересня - лист до магістрату Львова з третьою вимогою здати місто. Сильний гарматний обстріл міста.
- Відправлено 7-8-тис. корпус для опанування Західної Галичини.
29 вересня - лист від магістрату з відмовою присягати Московії.
7 жовтня - загибель під стінами Старого Бихова (Білорусь) наказного гетьмана І.Золотаренка.
10 жовтня - лист до львів'ян про заняття шведами Кракова та намір гетьмана об'єднати усі етнічно українські землі.
18 жовтня - до гетьмана прибув посол від короля Польщі, щоб схилити його до підданства Польщі і надання їй допомоги у боротьбі проти Швеції. Поставив перед польським урядом вимогу "визнати незалежність держави Русь-Україна в межах усіх етнічно українських земель".
21 жовтня - Б.Хмельницький довідався про вторгнення татар в Україну 25 жовтня - дав відпускну аудієнцію шведському послу, якому поставив вимогу, щоб шведські війська не вступали на територію Русі-України.
29 жовтня - гетьман залишив околиці Львова.
4 листопада - татари оточили Б.Хмельницького під Заложцями.
5 листопада - до Б.Хмельницького прорвалися основні сили українського війська.
10 листопада - Битва українців і москвинів з татарами і поляками П.Потоцького під Озерною.
11 листопада - нова битва і поразка Магомет-Гірея.
12 листопада - укладення угоди з ханом про нейтралітет Криму у війні проти Польщі.
1655, 20 грудня - уряд Московії повідомив послам Австрії, що цар погоджується на укладення миру з Польщею.
21 грудня - уряд Московії відхилив пропозиції Швеції розпочати переговори про союз проти Польщі.
Грудень - Коронний гетьман С.Потоцький звернувся до Хмельницького з проханням надіслати допомогу проти Швеції.
- Карл Х Густав повідомив, що незабаром надішле посольство.
- Ян ІІ Казимир висловив задоволення укладенням договору з Кримським ханством.
1656, 1 січня - лист до царя з проханням розпорядитися про повернення конотопським купцям захоплених у них товару і грошей.
Січень, початок - прибув посланець С.Потоцького з проханням надати допомогу Польщі.
9 січня - Універсал про дозвіл Київському Братському монастирю ситити мед.
12 січня - послав посольство до хана домагатися повернення захопленого татарами на Брацлавщині ясиру.
Січень, середина - відіслав посланця С.Потоцького з відповіддю, що тепер не має змоги надати Польщі допомогу.
- прибув львів'янин з листами від Яна ІІ Казимира з проханням надати Польщі допомогу у війні зі Швецією.
- прибуло посольство від хана з проханням повернути захоплених у полон татар і допомогти Польщі. Гетьман наказав зібрати усіх полонених татар для обміну на українців.
- відправив молдавського і таласького послів з листами до господарів, пропонуючи їм не надавати допомоги ні Польщі, ні Швеції.
Січень, після 20-го - до гетьмана прибули посланці коронного гетьмана та комісарів з пропозицією розпочати переговори про укладення договору з Польщею.
27 січня - лист до С.Потоцького і комісарів із засудженням політики польського уряду і магнатів, які намагаються "знищити з корінням Русь-Україну".
29 січня - універсал про призначення Івана Нечая полковником у Білорусь.
- Ян ІІ Казимир звернувся до імператора Австрії Фердинанда ІІІ з проханням виступити посередником у переговорах Польщі з козацькою Руссю.
Лютий - лист до короля про згоду розпочати переговори.
10 лютого - універсал Густинському монастирю про право ловити рибу у Вовчих Озерах.
21 лютого - Карл Х Густав послав до Б.Хмельницького посольство добиватися кращого порозуміння з українським урядом.
Лютий, кінець - з'явилися посланці від короля і коронного гетьмана Польщі з проханням надіслати на допомогу кілька тисяч козаків.
7 березня - лист-відповідь королю про неможливість надіслати тепер йому допомогу.
9 березня з Москви в Русь виїхало посольство домагатися від Б.Хмельницького відкликання козаків з Могилівського повіту, віддання московським воєводам Чичерська, Кричева, Радомля й інших міст Білорусі, покарання полковника Івана Дорошенка за залишення Нового Бихова тощо.
1656, Березень, середина - прибули польські комісари з повноваженнями укласти мир і домогтися надіслання на допомогу Польщі 10 тисяч козаків.
- Б.Хмельницький не прийняв пропозиції Польщі й відправив комісарів з тим, що поки не буде укладено з її урядом договору про мир не зможе послати козаків королю.
Березень, друга половина - Гетьман відправив на чолі 3 тисяч козаків полковника Остапа Гоголя для блокади Кам'янця.
1-го квітня - Гетьман прийняв посла Московії Л.Лопухіна, під час переговорів вказав на неможливість виведення у даний час козаків з Могилівського повіту і пообіцяв провести розслідування у справі І.Дорошенка.
3 квітня - від І.Нечая посланець зі скаргою на зловживання московських могилівських воєвод, які ув'язнили понад 100 козаків.
- лист до С.Потоцького з відмовою надати допомогу Польщі.
5 квітня - прибув посланець Л.Лопухіна з царським наказом покарати І.Нечая і вивести козаків з Могилівського повіту. Б.Хмельницький повідомив посланця, що для розгляду справи направить у Могилівський повіт полковника А.Ждановича.
20-ті числа квітня - провів старшинську раду, що висловилася за припинення переговорів з королем Яном ІІ Казимиром.
7 травня - хан прийняв українське посольство і погрожував розпочати воєнні дії проти Русі-України.
Травень, середина - Б.Хмельницький наказав розгромити загони повс-танців, які виступили проти гетьманської влади і були підтримані загонами донців полковника Григорія Неблядіна.
17 травня - уряд Московії оголосив війну Швеції.
9 червня - надійшло повідомленя про зосередження польського війська під Кам'янцем. Гетьман відправив два полки.
11 червня - до гетьмана прибув посол Московії, щоб повідомити про початок переговорів з Польщею і з'ясувати, де проходитиме кордон між Руссю-Україною і Польщею.
- лист до царя з повідомленням, що до складу Русі-України мають відійти всі українські землі "по Віслу" і до "угорського кордону", а також з закликом не вірити польському уряду.
- Д'єрдь ІІ Ракоці направив посольство в Русь-Україну добиватися укладення союзу з нею.
30 червня - лист Карла Х Густава до гетьмана з побажанням пришвидшити переговори про укладення угоди.
8 липня - лист до царя з проханням повернути козаку Почепської сотні Тимофію Стовському дружину і дітей, захоплених князем Трубецьким у Мстиславі, які перебували у князя Семена Горчакова.
9 липня - посольство від Д'єрдя ІІ Ракоці з пропозицією укласти угоду.
13 липня - гетьман погодився укласти угоду з Трансільванією.
- лист до Карла Х Густава про бажання зберігати дружбу і повідомленням, що Військо Запорозьке не надаватиме допомоги ворогам Швеції.
- лист до київського наказного полковника: вказати московському воєводі, де можна ловити рибу.
- відправив до Карла Х його посла, засвідчуючи готовність надіслати на допомогу 20-30 тис. козаків проти Польщі.
1656, 26 липня - наказав Р.Гапоненку домагатися кордону по західному рубежу на "всю Русь до Вісли"...
- лист від Карла Х про перемогу над польським військом під Варшавою і проханням визначити час і місце переговорів для укладення союзу.
Серпень - Карл Х погодився уступити Ракоці частину шведами завойованих земель.
12 серпня - почалися переговори між московським і польським посольствами під Вільно, на які не допущено посольство Русі.
2 вересня - Універсал гетьмана про надання феодалу Лаврентію Борзні сіл Горськ, Клюси та інших на Стародубщині.
20 вересня - Універсал священику Івашковському про дозвіл збудувати монастир на р. Рідень з наданням земель.
27 вересня - лист до литовського гетьмана П.Сапєги з питання проведення мирної комісії.
29 вересня - таємна рада Австрії вирішила направити посольство до Б.Хмельницького.
- прибув кримський посол.
- лист-відповідь до царя Московії із запевненням вірності укладеному договору.
8 жовтня - Б.Хмельницький і старшина присягнули на укладеному договорі з Трансільванією, лист до Ракоці про готовність послати йому на допомогу три козацьких полки.
10 жовтня - Універсал про залишення міщанам Козельця міських прибутків.
- укладення союзу з Валахією про взаємодопомогу.
24 жовтня - між Московією і Польщею укладено Віленське перемир'я, яке передбачало обрання царя на польський трон, спільні воєнні дії проти Швеції й Бранденбурга тощо.
Жовтень - укладено угоду про взаємодопомогу з Молдавією.
- відправив татарського посла;.
- наказав козакам бути готовими відбити можливий напад татар, готувати зброю і продовольство.
Листопад, середина - до гетьмана надійшли звістки про Віленське перемир'я, яке передбачало повернення Русі під владу Польщі, що викликало гостре невдоволення політикою московського уряду. Ще одна зрада Московією Переяславської угоди!
16 листопада - лист до Карла Х Густава із запевненням про дружбу і готовність вести боротьбу з ворогами Русі-України.
21 листопада - укладено угоду між Польщею і Австрією, що передбачала надання допомоги королю і посередництво Австрійського імператора у справі порозуміння Польщі з українським гетьманом і бранденбурзьким курфюрстом.
26 листопада - підписано договір між Швецією і Трансільваніє про розподіл земель Речі Посполитої.
- повернулося з Вільно посольство Р.Гапоненка, яке повідомило, що його не допустили до участі в переговорах. Б.Хмельницький різко засудив політику Московії і скликав старшинську раду.
- лист до польської залоги у Бихові (Білорусь) з вимогою здатися запорозькому війську.
12 грудня - До Б.Хмельницького виїхало посольство Швеції з проектом договору.
1657 рік - трансільванець Д'єрдь ІІ Ракоці з військом виступив проти Польщі.
7 січня - з Відня виїхало посольство Австрії до Б.Хмельницького, щоб схилити його до замирення з Польщею.
9 січня - лист до царя про підготовку нападу на Русь-Україну Польських і кримських військ.
- під час переговорів з гінцем Карла Х дав лист зі згодою на підписання найближчим часом українсько-шведського договору.
20 січня - скликав у Чигирині Старшинську Раду для обговорення пропозицій Карла Х щодо договору зі Швецією. Рада відхилила пропозиції Швеції, бо вони не передбачали включення до складу Русі-України західноукраїнського регіону.
30 січня - Гетьман послав полковника до м. Жаботина для покарання представників місцевої влади за прояв неповаги до посольства Швеції.
- відправив посольство до хана для переговорів про укладення воєнного союзу.
19 лютого - прибув посланець К.Перетяткевич польського посла в Русі-Україні С.Женевського, а також гонець Слоневський від польської королеви, щоб переконати повернутися у підданство польського короля на основі укладення "вічного миру", а також відкликати корпус А.Ждановича.
9 березня - універсал А.Ждановичу ставитися до львів'ян, як до своїх людей.
10 березня - до Чигирина прибуло московське посольство і висловило невдоволення зовнішньополітичними діями гетьмана. Гетьман довів правочинність своїх міжнародних дій.
15 березня - універсал про дозвіл киянам торгувати зі Старим Биховим (Білорусь).
18 березня - українсько-трансільванське військо зайняло Краків.
20 березня - Д'єрдь ІІ Ракоці залишив Краків.
Березень - вжив рішучих заходів для придушення виступу запорожців проти гетьманської влади.
- лист до полковників, війтів і бурмістрів із запрошенням прибути на Старшинську Раду для обрання спадкоємця гетьманської булави після його смерті.
5-11 квітня - Старшинська Рада обрала гетьманом Юрія Хмельницького із застереженням: може стати гетьманом лише після смерті батька.
10 квітня - Карл Х послав посольство, яке засвідчило визнання королем Швеції права Русі-України на західноукраїнські землі і бажало укладення договору та одержання військової допомоги.
Квітень - гетьман прийняв секретаря посольства Австрії, який одержав згоду на посередництво Австрії у переговорах з Польщею.
1657, 23 квітня - наказав послу до Москви Ф.Коробці повідомити про зростання загрози нападу з боку Польщі й Криму та необхідність надати Русі-Україні військову допомогу.
2 травня - універсал про дозвіл грецьким купцям самим вирішувати торговельні справи.
Травень - на переправі через Дніпро біля Шен-Керменя почалися бої козаків з татарами.
- лист від хана пропустити через Дніпро.
- розпорядився наказному гетьману Г.Лісницькому полковникам збирати військо для видбиття татар.
- Б.Хмельницький відмовив хану пропустити військо через Дніпро.
- козаки атакували військо Магомет-Гірея на переправі.
- листи до полковників з розпорядженням повертати втікачів із Московії.
3-го червня - прибуло посольство Московії повідомити гетьмана про невдоволення московського уряду його діями і добитися розширення прав Московії в Русі.
9-го червня - заявив послам Московії, що не погодиться на розрив відносин зі Швецією і піддав критиці політику Москви.
- прибули посольства Швеції і Трансільванії.
- Д'єрдь Ракоці з трансільвансько-українським військом захопив Варшаву.
- за розпорядженням генерального писаря Івана Виговського козаки пропустили Магомет-Гірея на Правобережжя.
11 червня - Б.Хмельницький зустрівся з посланцем Карла Х і бранденбурзького курфюрста Фрідріха.
12 червня - прийняв посла Швеції і переговори з ним доручив вести Івану Виговському.
13 червня - нова зустріч з послами Московії, яким обґрунтував доцільність для Русі-України союзу з Трансільванією і Швецією, відхилив домагання надати московським стрільцям у Києві землю.
14 червня - прибуло посольство з Валахії.
- прибув посол від хана: Гетьман направив посольство В.Бута до хана із застереженням відмовитися від наміру атакувати Д'єрдя ІІ Ракоці, інакше Запорізьке військо виступить проти нього.
- Король відправив до Б.Хмельницького посла домагатися відкликання корпусу А.Ждановича, розриву з Московією і надіслання на допомогу Польщі 10 тисяч козаків.
- гетьман надіслав військо в район Кам'янця, щоб перекрити шлях татарам.
16 червня - універсал купцям-грекам на безмитну торгівлю.
21 червня - лист до Карла Х Густава про хід переговорів щодо укладення договору і про загрозу нападу татар на Русь-Україну.
23 червня - лист до воєводи Ромодановського з проханням надати військову допомогу проти татар і поляків.
26 червня - розпорядився запорозьким козакам вирушити проти татар. Бої з ордою без перемоги жодної з сторін.
- звернувся з проханням до донців вдарити на Крим.
- послав військо з сином Юрієм проти татар.
- наказав запорожцям вдертися в Крим.
- розпорядився стратити чотирьох старшин, запідозрених у намірі захопити владу після смерті.
1657, Після 28-го - татари почали грабіж Брацлавщини.
- відправив кілька полків на допомогу брацлавському полковнику, який бився з татарами.
- загострилася боротьба серед старшин у зв'язку з погіршенням стану здоров'я Б.Хмельницького.
Липень - До Б.Хмельницького прибув посол Московії домагатися розриву зі Швецією і Трансільванією.
- лист до Ромодановського з проханням прибути на допомогу.
- українське військо на чолі з Ю.Хмельницьким і Г.Лісницьким вирушило на допомогу А.Ждановичу та Д'єрдю ІІ Ракоці.
10 липня - листи до думного дяка Алмаза Іванова та боярина Б.Морозова з проханням поклопотатися перед царем про надіслання на допомогу Русі-Україні війська.
- недалеко від м. Скалат відбувся бій між українсько-трансільванською та польською арміями.
12 липня - капітуляція Д'єрдя Ракоці перед польським військом.
Після 15-го - А.Жданович об'єднався з армією Ю.Хмельницького.
16 липня - лист Ромодановського - без наказу царя не може виступити на допомогу Русі.
19 липня - гетьман довідався про залишення А.Ждановичем Д'єрдя Ракоці та оточення останнього поляками. Наказав стратити А.Ждановича та полковників, які залишили Д'єрдя ІІ Ракоці.
Після 20-го - Магомет-Гірей розгромив трансільванське військо під Вишнівцем.
27 липня - лист до царя щодо непорозумінь між конотопськими козаками і боярином Яцином
27 липня 1657 р. - о 5-тій ранку Великий Гетьман Русі-України Богдан Зиновій Хмельницький помер.
23 серпня - відбулося поховання Б.Хмельницького, очевидно, в ним же побудованій Іллінській церкві в його Суботові.
* * *
6 вересня 1658 р. - Гетьман Русі Іван Виговський уклав з Польщею Гадяцьку угоду і тим самим офіційно розірвав ніким не підписану і не ратифіковану Переяславську угоду. Наслідок - військова інтервенція Московії в Русь-Україну.
28-29 червня 1659 р. - козаки на чолі з Гетьманом Русі Іваном Виговським розгромили у битві під Конотопом московські війська і кров'ю перекреслили навіть спогад про так звану Переяславську угоду.
1666 рік - за переписом населення у Кримському ханстві в Криму проживало близько 920 тис. українців, татар - близько 180 тисяч, греків, німців, караїмів, євреїв, вірменів - близько 20 тисяч. Загалом 1 млн. 127 тис. (турецький історик Е.Челебі. Див.: Міндюк О. Українці - корінний народ Криму. - Львів: Сполом, 2000.)
Замість післямови
Батьківщину люблять не за те, що вона велика, а за те, що вона своя.
Римлянин Сенека (4-65 рр. н.е.)
Націонал-нігілізм - молочний брат неомоскалізації
Якось увімкнув телевізор на програму "Саме Той". Співрозмовником журналістки був президент фірми "Весіл", яка виробляє спортивно-тренажерні комплекси, Василь Милокостий. Щодо його бізнесових справ, то, виглядало, дай нам, Боже, більше таких підприємців - молодих, але вже досвідчених, ділових і дуже перспективних. Одне слово, "нових українців" у позитивному значенні.
Що мені розходиться, коли пишу про нього? А ось що.
Молодик, виявляється, народився у тому самому селі Моринцях Звенигородського району на Черкащині, що і національний пророк Тарас Шевченко. Ну, хто б не пишався з того?! Хто б із молоком матері, з перших кроків по дорогій кожному українцеві землі не ввібрав у серце і душу рідну мову, якою розмовляв і писав свої геніальні твори Великий Кобзар?!
А якою мовою користувався успішний бізнесмен? Тож бо й воно, що… чужоземною! Вухо слухача різали його часто неоковирні фрази, та він уперто продовжував спілкуватися на "общєпонятном язикє", хоча ведуча весь час українською. Дивно, соромно й обурливо, але ведуча навіть не поцікавилася у Милокостого, чому це він, односелець Т.Шевченка, відмовляється говорити з українськими телеглядачами українською. Напевно, за улюбленим висловом мого колеги їй і в голову не цукнула така "крамольна" думка…
Я тут уже полинув уявою за найближчі кордони України. Чи дозволив би собі "ісконний" московит, народжений у "бєлокамєнной Москвє", як і великий російський поет Олександр Пушкін, цвенькати в телеефірі теж чужоземною мовою? Будь-якою! Наприклад, мовою свого старшого брата, себто українською? Чи відважився б його інтерв'юер "не бачити" цього цинічного нахабства чи нахабного цинізму? Та ніколи!
Тисячі таких самих милокостих тяжко хворі націонал-нігілізмом. Словник пояснює: латинське слово nihil означає ніщо, нічого. Отже, націонал-нігілізм характеризується відмовою, запереченням кровними представниками національності, нації, етносу: рідної мови, культури, ідеалів, звичаїв, традицій, моральних цінностей. Походження націонал-нігілізму глибоко закорінене передусім у бездержавному, колоніальному минулому нашого народу.
Навіть після прийняття Конституції України наш чиновник, починаючи від гаранта, бізнесова, технічна, спортивна та іншогалузева еліта, головні канали телебачення і пресові видання наскрізь просякнуті націонал-нігілізмом. Поживний грунт для цієї суспільної хвороби створює передусім "вінценосна" подружня пара. Вся нижча чиновницька рать, переважно ще комуно-російського вишколу, бере її за ганебний приклад і поки що дуже успішно й безкарно заважає українській мові стати справді державною, як польська в Польщі, російська в Росії, литовська в Литві, естонська в Естонії і т.д. Націонал-нігілізм, або "милокостівщина" цупко тримає в обіймах одинадцять років існування самостійної України більшу частину її території та населення.
Кажуть, і деякі нібито націонал-патріоти в "найверхніших" верхах столиці, що з рішучим викоріненням націонал-нігілізму, повсюдним і загальним утвердженням державної української мови поспішати не варто, аби, "наламавши дров", не зашкодити входженню в європейську цивілізовану спільноту. І все фактично пустили на самоплив. А тим часом націонал-нігілізм, обнявшись з неомоскалізацією, немов два молочні брати, уже взяли народ за саме горло і з наростаючою силою стискають його, як голодний удав свою жертву. Ще трохи і ми задушимось. І не треба буде знову посилати на златоверхий Київ угро-фіно-татарсько-половецьку орду Андрія Боголюбського (сина половчанки від Ю.Довгорукого), Батия, Петра I, Лєніна-Троцького з Муравйовим, Сталіна з Кагановичем (каган - голова хозарської орди).
Я запитую в себе І питаю у Вас, у Людей, Я питаю в книжок, Роззираюсь на кожній сторінці, Де той рік і той місяць, Той проклятий тиждень і день, Коли ми перестали гордитись, Що ми - українці.
Теодор Кукурудза, бард, Україна.
Повзучий націонал-нігілізм разом з манкуртами та яничарами тихою сапою знову блискуче виконають свою історичну місію у допомозі Росії закабалити Україну.
Постає сакраментальне питання:
- Що робити?
Відповідь на нього проста, як правда: робити! Не теревенити, не базікати, не до запаморочення у голові констатувати: як і через кого нам важко жити, а робити! Причому, не надіятися на "когось", а наказати самому собі: робити!
Не прикидатися слабосилим, безпомічною піщинкою, а діяти. Починати треба з маленьких справ. Яких?
1. Не передплачувати і не купувати те, що друкується в Росії.
2. Не передплачувати і не купувати з надрукованого в Україні: україно-ненависницькі і всілякі чужомовні видання з фіговими листками доброзичливості до нас, які пишуть про Україну тільки відверто негативне або не пишуть нічого.
3. Домогтися, аби принаймні в одному кафе "не крутили" чужоземну пісню низькопробного змісту.
4. Не пройти байдуже повз випадки зумисного приниження нашої нації, мови, культури, пісні і т.ін.
5. Ще й ще раз пояснити дитині, чому слід мати почуття гідності і своє любити: свою землю, свій дім, своїх батьків, свою мову, свою пісню, а хороше чуже шанувати - тоді ти будеш нормальним українцем, а не російсько-суржиковим хохлом, який до всього байдужий і тому є потенційним, а інколи й натуральним, зрадником. А що може бути більшою огидою, ніж зрадник?!
6. Відмовитися заповнювати нехай і офіційний документ будь-якої організації чужою мовою…
7. Ба, навіть не полінуватися надіслати протестного листа з приводу популяризації націонал-нігілізму і неомоскалізації - оце вже Ваша дієвість - Ви щось робите на своє благополуччя.
8. Найважливіші справи:
8.1. Мова зникає не тому, що її не хочуть вчити інші, а тому, що нею не говорять ті, хто її знає.
(Х.А.Арце, баск, поет, Іспанія)
І тому розмовляти треба лише українською, ніколи на російську не переходити на догоду расєяніну-співрозмовнику чи хохлу-перевертню.
8.2. Обирати до Верховної Ради та місцевих Рад - лише і тільки українців! Бажано аж по четверте коліно! Так зробив у свій час Бісмарк: із майже 300 держав-князівств створив одну Німеччину і швидко: бо заборонив взагалі присутність у владних структурах представників інших націй та патріотів інших держав: щоб не заважали будувать національну німецьку державу. Так зробили і прибалти, і поляки і не мали проблем! А нам же неодмінно треба викорінити ще й манкуртів та яничар, які продалися і "змушені" відроблять російські гроші.
Недарма ж незадовго до виборів 2002 року з телеекрана голова Верховної Ради Іван Плющ відповів на запитання: "Справи ідуть кепсько і не приймаються чудові закони тому, що у Верховній Раді дуже потужне проросійське лобі".
Хто ступає перший крок - той вже йде!
Хто зупиниться - той відстає, програє і його, врешті-решт, перемагають. А мирно чи за допомогою зброї…
Тому - не зупиняймося, а йдімо!
І неодмінно дійдемо в омріяну українську багату Україну.
