Вітаємо Вас, Гість!
Понеділок, 21.08.2017, 14:00
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Категорії розділу

ДІЯЛЬНІСТЬ "ПРОСВІТИ" [5]
НОВИНИ ВИДАВНИЦТВА [18]
Що відбувається у херсонській філії видавництва "Просвіта". Анонси нових книжок.
ОНОВЛЕННЯ ПОРТАЛУ [7]
КОНКУРСИ, ФЕСТИВАЛІ... [22]
Увага! Важлива інформація для творчих людей.
ІНШІ НОВИНИ [8]

Наше опитування

Ваші відповіді допоможуть нам покращити сайт.
Дякуємо!

З якою метою Ви прийшли до нас?
Всього відповідей: 75

Висловити власну думку з приводу того чи іншого опитування Ви можете на нашому форумі.

Теги

...і про погоду:

Погода від Метеонова по Херсону

Архів записів

Календар

«  Серпень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031

Форма входу

Пошук

Пошукаємо...

Важливо!

У Херсоні!

Оперативна поліграфія у Херсоні. Бланки, листівки. Друк книг. Різографія, тиражування

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
"Нові сучасні афоризми"

...

Наш портал:

,
Цифри:
PR-CY.ru
За якістю - золотий:

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Херсонский ТОП
free counters



Переяславська угода 1654 р. -4

1 << 2 << 3 << Читати спочатку

1655, 6 січня - Гетьман прийняв послів Московії і висловив невдоволення суперечливими розпорядженнями уряду Московії, а також повільністю дій В.Шереметєва.

15 січня - польсько-татарська армія підійшла до Умані.

19 січня - почалася битва під Охматовим. Оточення українсько-московського війська.

20 січня - переговори Хмельницького з татарами, які погодилися залишити свої позиції під Охматовим.

21 січня - прорив оточення і прибуття війська до Букова; рухаючись до Торчиці, Хмельницький розпустив козацькі полки.

10-12 лютого на допомогу полякам прибуло 40 тис. татар, які здійснили невдалі спроби захопити Торговицю і Умань.

22 лютого - лист до царя з проханням надати допомогу.

1655, Лютий-березень - татари і поляки спустошили Брацлавщину зруйновано 270 поселень, взято ясир близько 200 тис. людей. Лист до царя про плани Польщі і з проханням надати допомогу.

21 березня - лист до В.Шереметєва про бої з поляками і татарами і з пропозицією організувати спільний похід донців і калмиків проти Криму.

24 березня - прибув посол з листами від великого візира та сілістрійського паші.

Кінець березеня - прибув посланець від Карачбея з листами від нього, хана, калги- і нурадин-султанів: розірвати з Росією і відновити союз з Кримом. Послав на Брацлавщину полки І.Богуна та М.Зеленського для звільнення її території від поляків. Направив послів до хана з вимогою не чинити нападів на українські землі.

2 квітня - лист до царя з пропозицією домагатися створення антипольської коаліції.

- розпорядження гетьмана полкам збиратися під Корсунем.

24 квітня - король Польщі Ян ІІ Казимир звернувся до Війська Запорозького, обіцяючи, за умови повернення у його підданство, надати козакам шляхетство, а селян і міщан звільнити від панщини і перевести на виплату чиншу.

Квітень, друга половина - відправив послів до Стамбула зі скаргою на напад татар і проханням прийняти Війсьо Запорозьке під "протекцію".

- Універсал Гетьмана панам Московії Афіногену та Івану Небольсиним з Брянська про повернення їх підданих, які переселилися на Україну.

- Поширилася епідемія чуми в Козацькій Русі.

- Гетьман розпорядився черкаському полковнику розпочати будівництво мосту через Дніпро.

- Уряд Московії наказав князю Ф.М.Одоєвському організувати силами солдат, донців і калмиків похід на Крим.

Травень, перша половина - Розпочав роботу польський сейм, який ухвалив рішення про скликання посполитого рушення і створення комісії для переговорів з Руссю-Україною.

- на прийомі у Стамбулі посольству Русі-України повідомили про згоду Порти взяти під свою протекцію і послати ханові наказ не підтримувати Польщу.

Травень, середина - прибув посол Швеції з повідомленням про її готовність вступити у війну з Річчу Посполитою.

18 травня - відправив до Швеції посольство з проханням розпочати наступ на Польщу.

- Вирушив з Чигирина до Білої Церкви, де мав намір об'єднатися з військом боярина Бутурліна.

28 травня - наказав І.Золотаренку вирушити проти основних сил ворога на території Білорусі і розгромити їх.

2 червня у Богуславі дізнався про наближення армії Московії до Києва.

10 червня - прибув до Києва для зустрічі московитів.

13 червня - під час зустрічі з В.В.Бутурліним з'ясував план воєнної кампанії проти Польщі.

1655, 23 червня - лист царя з поясненнями причин, чому не пропустив посольство Хмельницького до Швеції.

8 липня - Швеція розпочала війну проти Польщі.

15 липня - відправив посольство до правителів Молдавії і Валахії з підтвердженням бажання зберігати дружні відносини з ними.

Липень - Бранденбурзький курфюрст Фрідріх Вільгельм розробляє план встановлення політичних відносин з Руссю-Україною.

Липень-серпень - успішно діяли донці і запорожці проти Кримського ханства.

24 серпня - відбулося укладення угоди зі Швецією, що передбачала входження західноукраїнського регіону до складу Української Козацької Республіки.

- Хмельницький зняв облогу Кам'янця і вирушив до Львова.

- в Умані з'явилися посли від турецького султана і сілістрійського паші домагатися від гетьмана присяги вірності Порті.

26 серпня - Хмельницький зайняв Скалу-Подільську.

1655, 29 серпня - Варшава здалася шведам.

- виникли суперечності з Бутурліним через його жорстоке ставлення до населення західноукраїнських земель.

1 вересня - українсько-московське військо зайняло Ягельницю.

2 вересня - Магомет-Гірей з ордою вирушив на допомогу Польщі.

5 вересня - українсько-московське військо зайняло Чортків.

16 вересня - Б.Хмельницький зупинився неподалік Львова.

19 вересня - українсько-московські полки розгромили під Городком коронну армію С.Потоцького.

25 вересня - лист до магістрату Львова з третьою вимогою здати місто. Сильний гарматний обстріл міста.

- Відправлено 7-8-тис. корпус для опанування Західної Галичини.

29 вересня - лист від магістрату з відмовою присягати Московії.

7 жовтня - загибель під стінами Старого Бихова (Білорусь) наказного гетьмана І.Золотаренка.

10 жовтня - лист до львів'ян про заняття шведами Кракова та намір гетьмана об'єднати усі етнічно українські землі.

18 жовтня - до гетьмана прибув посол від короля Польщі, щоб схилити його до підданства Польщі і надання їй допомоги у боротьбі проти Швеції. Поставив перед польським урядом вимогу "визнати незалежність держави Русь-Україна в межах усіх етнічно українських земель".

21 жовтня - Б.Хмельницький довідався про вторгнення татар в Україну 25 жовтня - дав відпускну аудієнцію шведському послу, якому поставив вимогу, щоб шведські війська не вступали на територію Русі-України.

29 жовтня - гетьман залишив околиці Львова.

4 листопада - татари оточили Б.Хмельницького під Заложцями.

5 листопада - до Б.Хмельницького прорвалися основні сили українського війська.

10 листопада - Битва українців і москвинів з татарами і поляками П.Потоцького під Озерною.

11 листопада - нова битва і поразка Магомет-Гірея.

12 листопада - укладення угоди з ханом про нейтралітет Криму у війні проти Польщі.

1655, 20 грудня - уряд Московії повідомив послам Австрії, що цар погоджується на укладення миру з Польщею.

21 грудня - уряд Московії відхилив пропозиції Швеції розпочати переговори про союз проти Польщі.

Грудень - Коронний гетьман С.Потоцький звернувся до Хмельницького з проханням надіслати допомогу проти Швеції.

- Карл Х Густав повідомив, що незабаром надішле посольство.

- Ян ІІ Казимир висловив задоволення укладенням договору з Кримським ханством.

1656, 1 січня - лист до царя з проханням розпорядитися про повернення конотопським купцям захоплених у них товару і грошей.

Січень, початок - прибув посланець С.Потоцького з проханням надати допомогу Польщі.

9 січня - Універсал про дозвіл Київському Братському монастирю ситити мед.

12 січня - послав посольство до хана домагатися повернення захопленого татарами на Брацлавщині ясиру.

Січень, середина - відіслав посланця С.Потоцького з відповіддю, що тепер не має змоги надати Польщі допомогу.

- прибув львів'янин з листами від Яна ІІ Казимира з проханням надати Польщі допомогу у війні зі Швецією.

- прибуло посольство від хана з проханням повернути захоплених у полон татар і допомогти Польщі. Гетьман наказав зібрати усіх полонених татар для обміну на українців.

- відправив молдавського і таласького послів з листами до господарів, пропонуючи їм не надавати допомоги ні Польщі, ні Швеції.

Січень, після 20-го - до гетьмана прибули посланці коронного гетьмана та комісарів з пропозицією розпочати переговори про укладення договору з Польщею.

27 січня - лист до С.Потоцького і комісарів із засудженням політики польського уряду і магнатів, які намагаються "знищити з корінням Русь-Україну".

29 січня - універсал про призначення Івана Нечая полковником у Білорусь.

- Ян ІІ Казимир звернувся до імператора Австрії Фердинанда ІІІ з проханням виступити посередником у переговорах Польщі з козацькою Руссю.

Лютий - лист до короля про згоду розпочати переговори.

10 лютого - універсал Густинському монастирю про право ловити рибу у Вовчих Озерах.

21 лютого - Карл Х Густав послав до Б.Хмельницького посольство добиватися кращого порозуміння з українським урядом.

Лютий, кінець - з'явилися посланці від короля і коронного гетьмана Польщі з проханням надіслати на допомогу кілька тисяч козаків.

7 березня - лист-відповідь королю про неможливість надіслати тепер йому допомогу.

9 березня з Москви в Русь виїхало посольство домагатися від Б.Хмельницького відкликання козаків з Могилівського повіту, віддання московським воєводам Чичерська, Кричева, Радомля й інших міст Білорусі, покарання полковника Івана Дорошенка за залишення Нового Бихова тощо.

1656, Березень, середина - прибули польські комісари з повноваженнями укласти мир і домогтися надіслання на допомогу Польщі 10 тисяч козаків.

- Б.Хмельницький не прийняв пропозиції Польщі й відправив комісарів з тим, що поки не буде укладено з її урядом договору про мир не зможе послати козаків королю.

Березень, друга половина - Гетьман відправив на чолі 3 тисяч козаків полковника Остапа Гоголя для блокади Кам'янця.

1-го квітня - Гетьман прийняв посла Московії Л.Лопухіна, під час переговорів вказав на неможливість виведення у даний час козаків з Могилівського повіту і пообіцяв провести розслідування у справі І.Дорошенка.

3 квітня - від І.Нечая посланець зі скаргою на зловживання московських могилівських воєвод, які ув'язнили понад 100 козаків.

- лист до С.Потоцького з відмовою надати допомогу Польщі.

5 квітня - прибув посланець Л.Лопухіна з царським наказом покарати І.Нечая і вивести козаків з Могилівського повіту. Б.Хмельницький повідомив посланця, що для розгляду справи направить у Могилівський повіт полковника А.Ждановича.

20-ті числа квітня - провів старшинську раду, що висловилася за припинення переговорів з королем Яном ІІ Казимиром.

7 травня - хан прийняв українське посольство і погрожував розпочати воєнні дії проти Русі-України.

Травень, середина - Б.Хмельницький наказав розгромити загони повс-танців, які виступили проти гетьманської влади і були підтримані загонами донців полковника Григорія Неблядіна.

17 травня - уряд Московії оголосив війну Швеції.

9 червня - надійшло повідомленя про зосередження польського війська під Кам'янцем. Гетьман відправив два полки.

11 червня - до гетьмана прибув посол Московії, щоб повідомити про початок переговорів з Польщею і з'ясувати, де проходитиме кордон між Руссю-Україною і Польщею.

- лист до царя з повідомленням, що до складу Русі-України мають відійти всі українські землі "по Віслу" і до "угорського кордону", а також з закликом не вірити польському уряду.

- Д'єрдь ІІ Ракоці направив посольство в Русь-Україну добиватися укладення союзу з нею.

30 червня - лист Карла Х Густава до гетьмана з побажанням пришвидшити переговори про укладення угоди.

8 липня - лист до царя з проханням повернути козаку Почепської сотні Тимофію Стовському дружину і дітей, захоплених князем Трубецьким у Мстиславі, які перебували у князя Семена Горчакова.

9 липня - посольство від Д'єрдя ІІ Ракоці з пропозицією укласти угоду.

13 липня - гетьман погодився укласти угоду з Трансільванією.

- лист до Карла Х Густава про бажання зберігати дружбу і повідомленням, що Військо Запорозьке не надаватиме допомоги ворогам Швеції.

- лист до київського наказного полковника: вказати московському воєводі, де можна ловити рибу.

- відправив до Карла Х його посла, засвідчуючи готовність надіслати на допомогу 20-30 тис. козаків проти Польщі.

1656, 26 липня - наказав Р.Гапоненку домагатися кордону по західному рубежу на "всю Русь до Вісли"...

- лист від Карла Х про перемогу над польським військом під Варшавою і проханням визначити час і місце переговорів для укладення союзу.

Серпень - Карл Х погодився уступити Ракоці частину шведами завойованих земель.

12 серпня - почалися переговори між московським і польським посольствами під Вільно, на які не допущено посольство Русі.

2 вересня - Універсал гетьмана про надання феодалу Лаврентію Борзні сіл Горськ, Клюси та інших на Стародубщині.

20 вересня - Універсал священику Івашковському про дозвіл збудувати монастир на р. Рідень з наданням земель.

27 вересня - лист до литовського гетьмана П.Сапєги з питання проведення мирної комісії.

29 вересня - таємна рада Австрії вирішила направити посольство до Б.Хмельницького.

- прибув кримський посол.

- лист-відповідь до царя Московії із запевненням вірності укладеному договору.

8 жовтня - Б.Хмельницький і старшина присягнули на укладеному договорі з Трансільванією, лист до Ракоці про готовність послати йому на допомогу три козацьких полки.

10 жовтня - Універсал про залишення міщанам Козельця міських прибутків.

- укладення союзу з Валахією про взаємодопомогу.

24 жовтня - між Московією і Польщею укладено Віленське перемир'я, яке передбачало обрання царя на польський трон, спільні воєнні дії проти Швеції й Бранденбурга тощо.

Жовтень - укладено угоду про взаємодопомогу з Молдавією.

- відправив татарського посла;.

- наказав козакам бути готовими відбити можливий напад татар, готувати зброю і продовольство.

Листопад, середина - до гетьмана надійшли звістки про Віленське перемир'я, яке передбачало повернення Русі під владу Польщі, що викликало гостре невдоволення політикою московського уряду. Ще одна зрада Московією Переяславської угоди!

16 листопада - лист до Карла Х Густава із запевненням про дружбу і готовність вести боротьбу з ворогами Русі-України.

21 листопада - укладено угоду між Польщею і Австрією, що передбачала надання допомоги королю і посередництво Австрійського імператора у справі порозуміння Польщі з українським гетьманом і бранденбурзьким курфюрстом.

26 листопада - підписано договір між Швецією і Трансільваніє про розподіл земель Речі Посполитої.

- повернулося з Вільно посольство Р.Гапоненка, яке повідомило, що його не допустили до участі в переговорах. Б.Хмельницький різко засудив політику Московії і скликав старшинську раду.

- лист до польської залоги у Бихові (Білорусь) з вимогою здатися запорозькому війську.

12 грудня - До Б.Хмельницького виїхало посольство Швеції з проектом договору.

1657 рік - трансільванець Д'єрдь ІІ Ракоці з військом виступив проти Польщі.

7 січня - з Відня виїхало посольство Австрії до Б.Хмельницького, щоб схилити його до замирення з Польщею.

9 січня - лист до царя про підготовку нападу на Русь-Україну Польських і кримських військ.

- під час переговорів з гінцем Карла Х дав лист зі згодою на підписання найближчим часом українсько-шведського договору.

20 січня - скликав у Чигирині Старшинську Раду для обговорення пропозицій Карла Х щодо договору зі Швецією. Рада відхилила пропозиції Швеції, бо вони не передбачали включення до складу Русі-України західноукраїнського регіону.

30 січня - Гетьман послав полковника до м. Жаботина для покарання представників місцевої влади за прояв неповаги до посольства Швеції.

- відправив посольство до хана для переговорів про укладення воєнного союзу.

19 лютого - прибув посланець К.Перетяткевич польського посла в Русі-Україні С.Женевського, а також гонець Слоневський від польської королеви, щоб переконати повернутися у підданство польського короля на основі укладення "вічного миру", а також відкликати корпус А.Ждановича.

9 березня - універсал А.Ждановичу ставитися до львів'ян, як до своїх людей.

10 березня - до Чигирина прибуло московське посольство і висловило невдоволення зовнішньополітичними діями гетьмана. Гетьман довів правочинність своїх міжнародних дій.

15 березня - універсал про дозвіл киянам торгувати зі Старим Биховим (Білорусь).

18 березня - українсько-трансільванське військо зайняло Краків.

20 березня - Д'єрдь ІІ Ракоці залишив Краків.

Березень - вжив рішучих заходів для придушення виступу запорожців проти гетьманської влади.

- лист до полковників, війтів і бурмістрів із запрошенням прибути на Старшинську Раду для обрання спадкоємця гетьманської булави після його смерті.

5-11 квітня - Старшинська Рада обрала гетьманом Юрія Хмельницького із застереженням: може стати гетьманом лише після смерті батька.

10 квітня - Карл Х послав посольство, яке засвідчило визнання королем Швеції права Русі-України на західноукраїнські землі і бажало укладення договору та одержання військової допомоги.

Квітень - гетьман прийняв секретаря посольства Австрії, який одержав згоду на посередництво Австрії у переговорах з Польщею.

1657, 23 квітня - наказав послу до Москви Ф.Коробці повідомити про зростання загрози нападу з боку Польщі й Криму та необхідність надати Русі-Україні військову допомогу.

2 травня - універсал про дозвіл грецьким купцям самим вирішувати торговельні справи.

Травень - на переправі через Дніпро біля Шен-Керменя почалися бої козаків з татарами.

- лист від хана пропустити через Дніпро.

- розпорядився наказному гетьману Г.Лісницькому полковникам збирати військо для видбиття татар.

- Б.Хмельницький відмовив хану пропустити військо через Дніпро.

- козаки атакували військо Магомет-Гірея на переправі.

- листи до полковників з розпорядженням повертати втікачів із Московії.

3-го червня - прибуло посольство Московії повідомити гетьмана про невдоволення московського уряду його діями і добитися розширення прав Московії в Русі.

9-го червня - заявив послам Московії, що не погодиться на розрив відносин зі Швецією і піддав критиці політику Москви.

- прибули посольства Швеції і Трансільванії.

- Д'єрдь Ракоці з трансільвансько-українським військом захопив Варшаву.

- за розпорядженням генерального писаря Івана Виговського козаки пропустили Магомет-Гірея на Правобережжя.

11 червня - Б.Хмельницький зустрівся з посланцем Карла Х і бранденбурзького курфюрста Фрідріха.

12 червня - прийняв посла Швеції і переговори з ним доручив вести Івану Виговському.

13 червня - нова зустріч з послами Московії, яким обґрунтував доцільність для Русі-України союзу з Трансільванією і Швецією, відхилив домагання надати московським стрільцям у Києві землю.

14 червня - прибуло посольство з Валахії.

- прибув посол від хана: Гетьман направив посольство В.Бута до хана із застереженням відмовитися від наміру атакувати Д'єрдя ІІ Ракоці, інакше Запорізьке військо виступить проти нього.

- Король відправив до Б.Хмельницького посла домагатися відкликання корпусу А.Ждановича, розриву з Московією і надіслання на допомогу Польщі 10 тисяч козаків.

- гетьман надіслав військо в район Кам'янця, щоб перекрити шлях татарам.

16 червня - універсал купцям-грекам на безмитну торгівлю.

21 червня - лист до Карла Х Густава про хід переговорів щодо укладення договору і про загрозу нападу татар на Русь-Україну.

23 червня - лист до воєводи Ромодановського з проханням надати військову допомогу проти татар і поляків.

26 червня - розпорядився запорозьким козакам вирушити проти татар. Бої з ордою без перемоги жодної з сторін.

- звернувся з проханням до донців вдарити на Крим.

- послав військо з сином Юрієм проти татар.

- наказав запорожцям вдертися в Крим.

- розпорядився стратити чотирьох старшин, запідозрених у намірі захопити владу після смерті.

1657, Після 28-го - татари почали грабіж Брацлавщини.

- відправив кілька полків на допомогу брацлавському полковнику, який бився з татарами.

- загострилася боротьба серед старшин у зв'язку з погіршенням стану здоров'я Б.Хмельницького.

Липень - До Б.Хмельницького прибув посол Московії домагатися розриву зі Швецією і Трансільванією.

- лист до Ромодановського з проханням прибути на допомогу.

- українське військо на чолі з Ю.Хмельницьким і Г.Лісницьким вирушило на допомогу А.Ждановичу та Д'єрдю ІІ Ракоці.

10 липня - листи до думного дяка Алмаза Іванова та боярина Б.Морозова з проханням поклопотатися перед царем про надіслання на допомогу Русі-Україні війська.

- недалеко від м. Скалат відбувся бій між українсько-трансільванською та польською арміями.

12 липня - капітуляція Д'єрдя Ракоці перед польським військом.

Після 15-го - А.Жданович об'єднався з армією Ю.Хмельницького.

16 липня - лист Ромодановського - без наказу царя не може виступити на допомогу Русі.

19 липня - гетьман довідався про залишення А.Ждановичем Д'єрдя Ракоці та оточення останнього поляками. Наказав стратити А.Ждановича та полковників, які залишили Д'єрдя ІІ Ракоці.

Після 20-го - Магомет-Гірей розгромив трансільванське військо під Вишнівцем.

27 липня - лист до царя щодо непорозумінь між конотопськими козаками і боярином Яцином

27 липня 1657 р. - о 5-тій ранку Великий Гетьман Русі-України Богдан Зиновій Хмельницький помер.

23 серпня - відбулося поховання Б.Хмельницького, очевидно, в ним же побудованій Іллінській церкві в його Суботові.

* * *

6 вересня 1658 р. - Гетьман Русі Іван Виговський уклав з Польщею Гадяцьку угоду і тим самим офіційно розірвав ніким не підписану і не ратифіковану Переяславську угоду. Наслідок - військова інтервенція Московії в Русь-Україну.

28-29 червня 1659 р. - козаки на чолі з Гетьманом Русі Іваном Виговським розгромили у битві під Конотопом московські війська і кров'ю перекреслили навіть спогад про так звану Переяславську угоду.

1666 рік - за переписом населення у Кримському ханстві в Криму проживало близько 920 тис. українців, татар - близько 180 тисяч, греків, німців, караїмів, євреїв, вірменів - близько 20 тисяч. Загалом 1 млн. 127 тис. (турецький історик Е.Челебі. Див.: Міндюк О. Українці - корінний народ Криму. - Львів: Сполом, 2000.)

 


Замість післямови

Батьківщину люблять не за те,
що вона велика, а за те, що вона своя.

Римлянин Сенека (4-65 рр. н.е.)

Націонал-нігілізм - молочний брат неомоскалізації

Якось увімкнув телевізор на програму "Саме Той". Співрозмовником журналістки був президент фірми "Весіл", яка виробляє спортивно-тренажерні комплекси, Василь Милокостий. Щодо його бізнесових справ, то, виглядало, дай нам, Боже, більше таких підприємців - молодих, але вже досвідчених, ділових і дуже перспективних. Одне слово, "нових українців" у позитивному значенні.

Що мені розходиться, коли пишу про нього? А ось що.

Молодик, виявляється, народився у тому самому селі Моринцях Звенигородського району на Черкащині, що і національний пророк Тарас Шевченко. Ну, хто б не пишався з того?! Хто б із молоком матері, з перших кроків по дорогій кожному українцеві землі не ввібрав у серце і душу рідну мову, якою розмовляв і писав свої геніальні твори Великий Кобзар?!

А якою мовою користувався успішний бізнесмен? Тож бо й воно, що… чужоземною! Вухо слухача різали його часто неоковирні фрази, та він уперто продовжував спілкуватися на "общєпонятном язикє", хоча ведуча весь час українською. Дивно, соромно й обурливо, але ведуча навіть не поцікавилася у Милокостого, чому це він, односелець Т.Шевченка, відмовляється говорити з українськими телеглядачами українською. Напевно, за улюбленим висловом мого колеги їй і в голову не цукнула така "крамольна" думка…

Я тут уже полинув уявою за найближчі кордони України. Чи дозволив би собі "ісконний" московит, народжений у "бєлокамєнной Москвє", як і великий російський поет Олександр Пушкін, цвенькати в телеефірі теж чужоземною мовою? Будь-якою! Наприклад, мовою свого старшого брата, себто українською? Чи відважився б його інтерв'юер "не бачити" цього цинічного нахабства чи нахабного цинізму? Та ніколи!

Тисячі таких самих милокостих тяжко хворі націонал-нігілізмом. Словник пояснює: латинське слово nihil означає ніщо, нічого. Отже, націонал-нігілізм характеризується відмовою, запереченням кровними представниками національності, нації, етносу: рідної мови, культури, ідеалів, звичаїв, традицій, моральних цінностей. Походження націонал-нігілізму глибоко закорінене передусім у бездержавному, колоніальному минулому нашого народу.

Навіть після прийняття Конституції України наш чиновник, починаючи від гаранта, бізнесова, технічна, спортивна та іншогалузева еліта, головні канали телебачення і пресові видання наскрізь просякнуті націонал-нігілізмом. Поживний грунт для цієї суспільної хвороби створює передусім "вінценосна" подружня пара. Вся нижча чиновницька рать, переважно ще комуно-російського вишколу, бере її за ганебний приклад і поки що дуже успішно й безкарно заважає українській мові стати справді державною, як польська в Польщі, російська в Росії, литовська в Литві, естонська в Естонії і т.д. Націонал-нігілізм, або "милокостівщина" цупко тримає в обіймах одинадцять років існування самостійної України більшу частину її території та населення.

Кажуть, і деякі нібито націонал-патріоти в "найверхніших" верхах столиці, що з рішучим викоріненням націонал-нігілізму, повсюдним і загальним утвердженням державної української мови поспішати не варто, аби, "наламавши дров", не зашкодити входженню в європейську цивілізовану спільноту. І все фактично пустили на самоплив. А тим часом націонал-нігілізм, обнявшись з неомоскалізацією, немов два молочні брати, уже взяли народ за саме горло і з наростаючою силою стискають його, як голодний удав свою жертву. Ще трохи і ми задушимось. І не треба буде знову посилати на златоверхий Київ угро-фіно-татарсько-половецьку орду Андрія Боголюбського (сина половчанки від Ю.Довгорукого), Батия, Петра I, Лєніна-Троцького з Муравйовим, Сталіна з Кагановичем (каган - голова хозарської орди).

Я запитую в себе
І питаю у Вас, у Людей,
Я питаю в книжок,
Роззираюсь на кожній сторінці,
Де той рік і той місяць,
Той проклятий тиждень і день,
Коли ми перестали гордитись,
Що ми - українці.

Теодор Кукурудза, бард, Україна.

Повзучий націонал-нігілізм разом з манкуртами та яничарами тихою сапою знову блискуче виконають свою історичну місію у допомозі Росії закабалити Україну.

Постає сакраментальне питання:

- Що робити?

Відповідь на нього проста, як правда: робити! Не теревенити, не базікати, не до запаморочення у голові констатувати: як і через кого нам важко жити, а робити! Причому, не надіятися на "когось", а наказати самому собі: робити!

Не прикидатися слабосилим, безпомічною піщинкою, а діяти. Починати треба з маленьких справ. Яких?

1. Не передплачувати і не купувати те, що друкується в Росії.

2. Не передплачувати і не купувати з надрукованого в Україні: україно-ненависницькі і всілякі чужомовні видання з фіговими листками доброзичливості до нас, які пишуть про Україну тільки відверто негативне або не пишуть нічого.

3. Домогтися, аби принаймні в одному кафе "не крутили" чужоземну пісню низькопробного змісту.

4. Не пройти байдуже повз випадки зумисного приниження нашої нації, мови, культури, пісні і т.ін.

5. Ще й ще раз пояснити дитині, чому слід мати почуття гідності і своє любити: свою землю, свій дім, своїх батьків, свою мову, свою пісню, а хороше чуже шанувати - тоді ти будеш нормальним українцем, а не російсько-суржиковим хохлом, який до всього байдужий і тому є потенційним, а інколи й натуральним, зрадником. А що може бути більшою огидою, ніж зрадник?!

6. Відмовитися заповнювати нехай і офіційний документ будь-якої організації чужою мовою…

7. Ба, навіть не полінуватися надіслати протестного листа з приводу популяризації націонал-нігілізму і неомоскалізації - оце вже Ваша дієвість - Ви щось робите на своє благополуччя.

8. Найважливіші справи:

8.1.
 Мова зникає не тому,
 що її не хочуть вчити інші,
 а тому, що нею не говорять
 ті, хто її знає.

(Х.А.Арце, баск, поет, Іспанія)

І тому розмовляти треба лише українською, ніколи на російську не переходити на догоду расєяніну-співрозмовнику чи хохлу-перевертню.

8.2. Обирати до Верховної Ради та місцевих Рад - лише і тільки українців! Бажано аж по четверте коліно! Так зробив у свій час Бісмарк: із майже 300 держав-князівств створив одну Німеччину і швидко: бо заборонив взагалі присутність у владних структурах представників інших націй та патріотів інших держав: щоб не заважали будувать національну німецьку державу. Так зробили і прибалти, і поляки і не мали проблем! А нам же неодмінно треба викорінити ще й манкуртів та яничар, які продалися і "змушені" відроблять російські гроші.

Недарма ж незадовго до виборів 2002 року з телеекрана голова Верховної Ради Іван Плющ відповів на запитання: "Справи ідуть кепсько і не приймаються чудові закони тому, що у Верховній Раді дуже потужне проросійське лобі".

Хто ступає перший крок - той вже йде!

Хто зупиниться - той відстає, програє і його, врешті-решт, перемагають. А мирно чи за допомогою зброї…

Тому - не зупиняймося, а йдімо!

І неодмінно дійдемо в омріяну українську багату Україну.

Микола Кабаків.

11.08.02