Вітаємо Вас, Гість!
П`ятниця, 28.04.2017, 14:16
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Категорії розділу

Анастасьєв А.М. [11]
Анастасьєв Анатолій Миколайович
Братан М.І. [17]
Братан Микола Іванович
Василенко М.О. [6]
Василенко Микола Олександрович
Дунаєв А.М. [1]
Дунаєв Анатолій Миколайович
Єрьомічева Л. [2]
Єрьомічева Любов Валеріївна
Коломієць Н.А. [3]
Коломієць Наталія Анатоліївна
Кот Н.Г. [1]
Кот Ніна Григорівна
Куліш Л.П. [1]
Куліш Леонід Пилипович
Мелещенко В.М. [1]
Мелещенко Василь Михайлович
Немченко І.В. [7]
Немченко Іван Васильович
Олексюк О.В. [5]
Олексюк Олег Васильович
Рижик-Нежуріна І.С. [1]
Рижик-Нежуріна Інна Сергіївна
Сарма-Соколовський М.О. [1]
Сарма-Соколовський Микола Олександрович
Суганяк А.С. [2]
Суганяк Анатолій Степанович
Тимошенко М.П. [1]
Тимошенко Микола Петрович
Швидун М.Є. [6]
Швидун Микола Єфремович
Файчак Й.Г. [2]
Файчак Йосип Гнатович
Флікінштейн А.В. [1]
Флікінштейн Алла Володимирівна
Колективні збірки [11]
Інші автори [7]

Наше опитування

Ваші відповіді допоможуть нам покращити сайт.
Дякуємо!

Чи зручно Вам користуватися порталом?
Всього відповідей: 34

Висловити власну думку з приводу того чи іншого опитування Ви можете на нашому форумі.

Теги

...і про погоду:

Погода від Метеонова по Херсону

Форма входу

Пошук

Пошукаємо...

Важливо!

У Херсоні!

Оперативна поліграфія у Херсоні. Бланки, листівки. Друк книг. Різографія, тиражування

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
"Нові сучасні афоризми"

...

Наш портал:

,
у
<Vox.com.ua> Портал українця

Цифри:
PR-CY.ru
За якістю - золотий:

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Херсонский ТОП
free counters



Бібліотечка

Головна » Книги » За авторами » Братан М.І.

Поет-земляк Євген Фомін. М.Братан

Євген Фомін

 

ГРОЗА

 

Заблудились в степу... а гроза -
Переливний громів передзвон.
Скаче в горах червона коза -
Блискавичний вогонь.

Їхав я, і зі мною пацан,
Та ще третій в компанії дід.
Вибивав колосочків сільван,
Їм шуміли краплі в супровід.

Кінь везе - і не знаєм куди.
Той, що верхи, впустив поводок.
Як на щастя, ковзнувсь молодик
Об небесний льодок.

Посковзнувсь і пробив собі бік,
Пролилась його кров на поля:
Стало видно нам зголений тік
І докупи прибитих телят.

Незнайомі, поснулі двори
Хтось від наших очей застилав,
І руденький ковзун угорі
Рану чорним бинтом зав'язав.

Знов лишились одні ми в степу,
Знов блищали калюж дзеркала,
І, здавалось, мов пес на цепу,
Тінь за нами брела.

Все тинялось таке в голові:
Це б лягти і заснути, як люд.
Наш товариш Гнідко нас підвіз
Аж під самий дитбуд.

Дід зіскочив, ворота одкрив,
Випрягати коня наказав.
Ось я впоравсь, себе передів
І заснув... мені сниться гроза.

1924 р.

 


 

Десь на початку 1964 року довелося мені знайомитися з матеріалами Каховського історичного музею про життя і творчість поета-земляка Євгена Фоміна. Саме в цей час, коли ми з працівниками музею говорили про Євгена Павловича, в музей завітала літня вчителька місцевої середньої школи, принісши деякі документи про уродженця міста Каховки, художника і поета в минулому, Михайла Жука.

- Це позаштатний наш працівник, - сказав директор музею і назвав ім'я вчительки, - Іза Павлівна Дерябкіна.

Я поцікавився, чи не знала вона в молодості Євгена Фоміна, коли він ще жив у Каховці. Виявилося, знала, слухала його вірші, зокрема знамениту "Грозу", яку він написав у дитинстві.

Тоді серед її ровесників чимало хто віршував, але у порівнянні з 14-ти літнім автором "Грози" вони змаліли і померкли. Це ж про цей поетичний шедевр писав Тарас Масенко в статті "Творча спадщина Євгена Фоміна". "Несподівано, при такій молодості автора (14 років), вірш дуже щедро був сповнений образними рядками, висловами. Ми знали, що це вплив Сергія Єсеніна, і тут - в цій щедрій образності! - цей вплив був справді корисним".

Херсонська поетеса Марія Фомуляєва свідчила, що твори молодого Фоміна, які він читав перед студентською і робітничою аудиторією в Херсоні, користувалися великим успіхом. В газеті "Рабочий" 3 жовтня 1926 року в звіті про вечір "Наш ли Есенин?" писалося: "…Бурю аплодисментов вызвало прочитанное молодым украинским поэтом, воспитанником детдома Е.Фоминым произведение "На смерть Есенина"". Вірш цей, написаний в єсенінському дусі, ввійшов до першої збірки Є.Фоміна.

Мій учитель з Берислава П.С.Таран розповідав про такий випадок. Будучи студентом педінституту в Херсоні, він ішов одного разу до міської бібліотеки і побачив там невисокого, юного хлопця, заглибленого в читання якоїсь книжки. Юнак був босий, одягнений скромно, якщо не сказати більше. "Хто це такий?" - поцікавився студент. Йому відповіли: поет Євген Фомін. Згодом він ще раз зустрів поета, твори якого високо цінував. Зустріч була не зовсім звичайна. Євген на Воєнці грав у карти з "вуркаганами" (користуємося назвою відомого твору І.Микитенка). Очевидно, не так легко було йому порвати з мешканцями вулиці, яких у одному з ранніх творів назвав він "завзятими і вредними блатними".

Бувши круглим сиротою (батько загинув на громадянській, мати померла), він і сам зазнав долі безпритульного, спав "бездомний в рундуку", але зарятував його дитбуд і любов до слова, до поезії, що прокинулися в нім у зовсім юному віці.

В 1927 році в Херсоні виходить перша невелика збірка віршів Євгена Фоміна з передмовою Херсонської "Асоціації пролетарських письменників" - ХАПП, - була така в свій час. Є.Фомін був представлений, як "молодий поет, відомий своїми творами за межами Херсонщини й відзначений не раз прихильно критикою, яка зважала на безпосередність художнього чуття в поезіях молодого автора".

Тогочасна критика належно оцінила дебют юного херсонського поета. В №9 журналу "Молодняк" за 1927 рік в розділі "Бібліографія" надрукована рецензія Івана Момота на першу збірку Євгена Фоміна. Критик зокрема зазначає: "Безперечно, у Євгена Фоміна знайдеться чимало талановито написаних рядків. Поза всякими формальними ознаками в них відчувається якесь особливо ліричне, юнацьке світовідчування".

Рецензент відзначає автобіографічний ухил в поезіях молодого автора, насиченість їх широкою фантазією і творчим поривом до нових стежок і людей. Були в рецензії і критичні зауваження, з-поміж яких, на нашу думку, найбільш сутнім було застерігання від літературщини. Ось що написав І.Молот: "Там, де автор не гукає Аполлона, де намагається заспівати своїм голосом, і, головне, про те, що сам бачив, відчув, там ліричний струмок стає прозорішим, сильніше звучить і глибше вражає", і далі - автор "…опинився на слизькому ґрунті, коли почав писати "під дорослого", коли вступив у "побратимство з покійними класиками".

Як на найкращий вірш, де автор "співає своїм голосом", критик справедливо вказує на поезію "Гроза", яка, за його словами "справляє враження немовби довершеного образу степової грози, тільки по-своєму, по-дитячому спокійно й тонко переданий". З-поміж інших віршів збірки І.Момот відзначає "бездоганно талановитий вірш з більшим і глибшим соціальним змістом" (ніж поезія "Міщанській дівчині") - вірш "Слухай, брате", з циклу "Розправа".

Ось вона, ця невелика поезія, що зветься "Перемога" в новій редакції.


Слухай, брате, тобі розкажу,
Як усіх їх вели за межу.
Зшикували в нестройні ряди…
І прослався над трупами дим.
І в гіркому, густому диму
Довелось лише жить одному.
Це було саме, знаєш, тоді,
Коли сонце пливе по воді
І його золоті промінці
Застромляють у гори кінці.
Тихо-тихо гайдалась трава,
Шелестіла берізка "вставай".
А по той бік села, на краю,
Перемога родилась в бою.
Вже червоні звелись прапори,
Затихали стогнання і хрип.
І прийшов розповісти живий,
Що брати… за селом… на траві…

 

Ми навмисне процитували весь вірш, бо він настільки цільний, що з нього, як з пісні, слова не вилучиш. За своїм змістом, за емоційністю цей вірш не менш значимий, ніж написана на таку ж тему Є.Фоміним поема "Трипільська трагедія". Він перегукується з відомим віршем П.Тичини "Зразу ж за селом".

У першій збірці привертали увагу читача також ліричні вірші "Розцвітає мак", "Міщанській дівчині", "Любов у дитбудинку", "Сергію Єсеніну", "Сором, пекучий сором". На частині віршів був помітний благотворний вплив Єсеніна, Сосюри, Тичини. Особливо відчувається тичиненське у вірші "Розцвітає мак":


Розцвітає мак:
Я ходжу сама,
Леле.
Ой були громи,
Дощ поля полив,
Леле.

…Мак кругом посох,
Ходимо удвох,
Сміхи…

 

Тут і побудова строфи, і ритмічний малюнок, і поетичний синтаксис - від музикального Тичини. А вже вірш "Міщанській дівчині" більш зрідні сосюринській ліриці:

Електрики світло цілує браслет,
Їй мало, що я - комсомольський поет…

Основна тематика віршів і поем Є.Фоміна 1924-1927 року - це оспівування подвигу героїв громадянської війни, боротьба з міщанством, це неповторний світ дитинства, дитбудинок, "перші і несмілі промені кохання". Художній рівень поезій цього періоду не однаковий, якщо "Гроза" , "Розцвітає мак", "Перемога" написані сильно, пронизливо, зважаючи на вік, то деякі вірші, такі як "Любов у дитбудинку", "Міщанській дівчині", тощо носять ще печать учнівства.

Незрілі в художньому відношенні поеми "Трипільська трагедія" (видана окремою книжкою), "Берислав". У першій з них позначений вплив Маяковського, автор навіть рядки розбиває "драбинкою". Отже в цей період Євген Фомін ще не знайшов свого голосу, не вподобав сталих (але ж не догматичних!) манер, художніх засобів, хоч наяву одно: перед нами лірик, поет здібний, шукаючий і до всього цього - сімнадцятилітній!

З Херсона поет перебирається до тодішньої столиці України, де вчиться на робітфаку і в педагогічному інституті (всього курсу не закінчив). Він багато пише і нерідко видається. В 1930 році поет друкує в ДВУ книжку поезій "Ескізи", в 1932 році у видавництві "Молодий більшовик" - книгу поезій "Засідання героїв". На жаль, перші дві книжки стали бібліографічною рідкістю, а в подальших виданнях своїх творів поет мало що включав з написаного в 1929-1932 роки, очевидно, тому, що критично ставився до свого доробку. Між тим, згаданий період був для поета переломним як в ідейному, так і творчому відношенні. Як згадує український письменник - перекладач Степан Ковганюк, Євген Фомін у цю пору був до певної міри скептиком, не завжди міг правильно розібратися в боротьбі класів, що точилася, тримався осторонь цієї боротьби, або, як поет сам признавався, "не мав вірного ватерпасу".

Книга "Засідання героїв" і написана в цей період сатирична поема "Пригоди Диркіна" була піддана критиці на сторінках "Літературної газети". Товариші по "Молодняку" П.Усенко, С.Крижанівський та І.Гончаренко виступили з рецензією, в якій критикували Є.Фоміна за те, що в збірці "Засідання героїв" було пасивне споглядання дійсності, ігнорування класово-актуальної тематики - для літератури соціалістичного реалізму позиція аж ніяк не прийнятна. Особливо гостро засуджували автори рецензії сатиричну поему "Пригоди Диркіна", в якій у викривленому світі зображувався новий час. Однак, передрукована в наш час, вона такою нам не видається. Сатира як сатира.

У 1934 році написана і тоді ж видрукувана окремою книжкою поема "Павлик Морозов". Попри тогочасну ідеологічну облямівку цієї трагічної постаті (син доносить на батька), твір нашого поета все ж не позбавлений художнього поступу, поема таки вдалася, хоч у ній ще немало вразливих місць. Але ж є і щемливі рядки, як ось ці - про юного героя поеми:


Он з-за горбочка вироста
Маленька постать
й мчить без тями
З веселим криком на устах:
- Хмарки, біжіть, і я за вами!

 

Гідно, як на той час, показана і класова боротьба, - без цього, либонь, поема не побачила б світу.


Тієї ночі глитаї,
Злобою з'їдені до краю,
Зійшлися в темному сараї
Плекати помисли свої.

 

Як би там не було, а таки відчувається рука художника:


Лякливий вогник каганця
Чадить серед тісного кола,
І таємничість та довкола,
Мов од присутності мерця

 

Загалом же поема пройшла майже непоміченою серед тодішньої критики, і на те були певні підстави.

Більш досконалою в художньому плані була поема про видатного перетворювача природи Івана Володимировича Мічуріна, про якого він у 1935 році пише вірш і в тому ж році створює поему "Мічурін", видану "Держлітвидавом у Харкові 1935 року. Таким чином Є.Фомін першим в українській поезії прославив великого садівника світу. Цим твором він наче відгукнувся на настанову М.Горького радянським літераторам: "Основним героєм наших книг ми повинні вибрати працю, тобто людину, що організована процесами праці, яка у нас озброєна всією могутністю сучасної техніки, - людину, яка в свою чергу організовує працю більш легкою, продуктивною, возводячи її в ступінь мистецтва. Ми повинні вивчитися розуміти працю як творчість".

Поема "Мічурін" - один з кращих великих творів Є.Фоміна. Поряд з такими поемами, як "Рафаель", "Василь Боженко", "Палац", написаними пізніше, вона є окрасою творчості поета.

Визначаючи, що поезія тридцятих років щільно змогла підійти до реалістичного змалювання ліричного і епічного образу свого сучасника - героя будівництва соціалізму, Л.Новиченко пише: "Такі люди, як "залізний виконроб" Мельников - герой Л.Первомайського, як колгоспний бригадир Хома Метелик, що лише за Радянської влади пізнав радість вільної праці ("Урожай" А.Малишка), як старий педагог Анастасі