Вітаємо Вас, Гість!
Середа, 18.10.2017, 22:23
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Категорії розділу

ДІЯЛЬНІСТЬ "ПРОСВІТИ" [5]
НОВИНИ ВИДАВНИЦТВА [18]
Що відбувається у херсонській філії видавництва "Просвіта". Анонси нових книжок.
ОНОВЛЕННЯ ПОРТАЛУ [7]
КОНКУРСИ, ФЕСТИВАЛІ... [22]
Увага! Важлива інформація для творчих людей.
ІНШІ НОВИНИ [8]

Наше опитування

Ваші відповіді допоможуть нам покращити сайт.
Дякуємо!

Чи потрібний на порталі розділ "Вільна публікація"?
Всього відповідей: 15

Висловити власну думку з приводу того чи іншого опитування Ви можете на нашому форумі.

Теги

...і про погоду:

Погода від Метеонова по Херсону

Архів записів

Календар

«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031

Форма входу

Пошук

Пошукаємо...

Важливо!

У Херсоні!

Оперативна поліграфія у Херсоні. Бланки, листівки. Друк книг. Різографія, тиражування

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
"Нові сучасні афоризми"

...

Наш портал:

,
Цифри:
PR-CY.ru
За якістю - золотий:

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Херсонский ТОП
free counters



Вісник Таврійської фундації. Вип. 6 -19

1 << 2 << 3 << ... 16 << 17 << 18 <<Читати спочатку

НАШ ГІСТЬ

Яр Славутич

* * *

Озвавсь Херсон з конверта Братана —
І зашуміли жовтополі ниви.
Який я радий і який щасливий!
Тече до жнив таврійська сторона.

Ще далечінь, у мерехті, рясна,
Гартує круто промовисті зливи,
А вже медами напуває сливи
Ольвійське сонце радости й хісна.

Та смокче серце неясна тривога:
В моїх краях на форумах – ні дху!
Чи до розвою стелеться дорога?

Ачей протне преторію глуху –
І не зведусь я в докір землякові,
Що розтривожив почуття спадкові.

1994

* * *

Миколі Братанові

Помітив я, – в моїм путівнику
Нема нічого про Погане Поле,
Хоча й воно, ущерть обдерте й голе,
Не забува бувальщину гірку.

Ще й досі правнукам упам’ятку
Той час, коли ясирство низькочоле
Нерадо йшло до тебе, рідний доле,
В Криму зоставивши чикин-башку.*

Під сонцем блиснули шаблі Сіркові –
На сум голів нової “татарви”,
Що відреклася батьківської мови.

За зраду – смерть! Чи знов з-під корогви
Наспіє кара виродкам таврійським,
Які гордують словом материнським?

У Криму, 1990

* Геть голову! (з татарського сленгу)

З циклу «Узором танка»

I

Перед Кіото
Серце співає знову.
Обабіч доріг
Навстріч — херсонські степи!
Тільки написи інші.

Одинадцять метких юнаків

Присвячую херсонцеві О.Башукові*

Не розбої московських полків
На ічкерів, навала батиїв, —
Одинадцять метких вояків
Вирушають на форум у Київ!

З усієї Вкраїни ідуть —
І лунають їх кроки гучнисті.
Друг Башук їм показує путь
На кремлівське лігво колоністів,

На загарбницькі зграї з Москви,
Що в Столиці зухвало засіли,
Щоб позбавити нас Булави,
Україну — державної сили.

Ще народних скарбів крадіїв
Не карає закон Потебенька,
Та вирує розпалений гнів
На хахла, що по-курському цвенька.

«Геть займанців, що вбили батьків,
Що несуть знов ярмо комуністів!» —
Одинадцять метких юнаків
Оточили лігво колоністів.

Україно! Це діти твої
Йдуть за правду у здвигу святому.
Слава хлопцям, що зводять бої
В обороні Державного Дому!

Едмонтон, Канадська Україна, 2000 року

* О.Башук — член Херсонської «Просвіти», організатор антикомуністичних акцій у Києві.


ПОЕТИЧНА ГАЛЕРЕЯ

Василь Загороднюк

Незнаному воякові УПА


Де Черемош, гори й полонини,
Де Говерла пнеться в небеса.
Пізнавали сутність Ви Людини,
Що є воля, вірність і краса.

Тут Ви кулю серцем зупинили.
Всю Вкраїну вгледівши на мить.
Ось тому у мене є вже сили
Всю її по-справжньому любить.

Олена Теліга


Хіба можна у поезію стріляти
І залізом рвати тіло молоде
І зі струн бандури виробляти ґрати,
Наче Україна їх жагуче жде.

Наче у тумані. І не знає волі.
Хоч хреста Олені возвела уже.
Та ще, мабуть, з’їла з нею мало солі,
І вона для неї, мов дитя чуже.

Світять смолоскипи з Бабиного Яру –
Світло когось гріє, а когось – пече.
Іншим дає славу, а комусь – покару,
А комусь бентежно підставля плече.

З Бабиного Яру проруслила шанці,
Ллється кров поетки у наші серця,
Щоб із нас не стали вже ніколи бранці –
Ось чого бажала Українка ця.

Яр Славутич


А Вам жар-птиця наспівала
Солодку долю і гірку.
Впивалися отруйні жала
Прямо у серце козаку.
Та українські сонцепілля
Дали смагу таку міцну,
Що зловорожі бісів зілля
Лягли від злоби у труну.
Хоча колюччя на дорозі
Траплялося іще не раз
І грім лунав у передгроззі,
Неначе сталінський наказ...
Та стали Ви за Україну,
За рідну в росах сіножать,
За ту народжену дитину,
Що ім’я їй не встигли дать...
Яку спалили. Це багаття
Пече і досі нам серця,
Немов повторене розп’яття,
Уроком правда буде ця.
У Вашім дійстві подих волі,
І шестигранні ячмені,
Які шептали Вам на полі,
Щось прошепочуть і мені.
Про того юного херсонця,
В якого срібна голова,
Який ще любить колір сонця,
Щоб Україна з ним жила.

Ти прости, Україно, синів слабодухих


Ти прости, Україно, синів слабодухих,
Що зросли у ярмі на своїх орденів,
Хто коротку історію партії слухав,
Всіх підряд зневажаючи кармелюків.

Ти прости їх риданням княжни Ярославни
І всім гнівом Шевченка священним прости.
Всі образи та рани загояться давні,
На забутих могилах поставлять хрести.

Ще окріпнуть твої покалічені діти
Яничарам усім і гулагам назло,
Щоб трудом і любов’ю тобі променіти,
Щоб знамено твоє жовто-синьо цвіло.

* * *


Вже триста літ моїй іконі,
А я такий ще молодий.
Мої ще сльози не солоні —
Засвідчить князь — язичник Кий.

Який поглянув на ікону.
Вона така, ще молода.
Змахнув сльозу свою солону,
Яку сховала борода.

Верстаєм шлях уже віками
І ми такі ще молоді.
Вкраїна вимита сльозами
Вже охрестилась у воді.

Її життя таке терпляче.
Вона велична і проста.
Вже я не плачу, Кий не плаче —
Побожно слухаєм Христа.

Читати далі >>20 >>21 >>22 ... >>26 >>27 >>28