Вітаємо Вас, Гість!
П`ятниця, 28.07.2017, 21:03
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Категорії розділу

ДІЯЛЬНІСТЬ "ПРОСВІТИ" [5]
НОВИНИ ВИДАВНИЦТВА [18]
Що відбувається у херсонській філії видавництва "Просвіта". Анонси нових книжок.
ОНОВЛЕННЯ ПОРТАЛУ [7]
КОНКУРСИ, ФЕСТИВАЛІ... [22]
Увага! Важлива інформація для творчих людей.
ІНШІ НОВИНИ [8]

Наше опитування

Ваші відповіді допоможуть нам покращити сайт.
Дякуємо!

Чи отримали Ви корисну інформацію на нашому порталі?
Всього відповідей: 34

Висловити власну думку з приводу того чи іншого опитування Ви можете на нашому форумі.

Теги

...і про погоду:

Погода від Метеонова по Херсону

Архів записів

Календар

«  Липень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31

Форма входу

Пошук

Пошукаємо...

Важливо!

У Херсоні!

Оперативна поліграфія у Херсоні. Бланки, листівки. Друк книг. Різографія, тиражування

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
"Нові сучасні афоризми"

...

Наш портал:

,
у
<Vox.com.ua> Портал українця

Цифри:
PR-CY.ru
За якістю - золотий:

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Херсонский ТОП
free counters



Вісник Таврійської фундації. Випуск 7 -19

1 << 2 << 3 << ... 16 << 17 << 18 << Читати спочатку

Павло Параскевич

Віртуальна зустріч з великим митцем

«Надії та розчарування або метаморфози гривні» – так назвав одну зі своїх прозових книг В.Лопата. Хто ж він такий? Чи відомий вам? Йому належать також дві автобіографічні повісті «Десь на дні мого серця» та «Дорогу свою покажи мені, Господи» з посвятою «світлій пам’яті моєї мами Ганни Антонівни Лопати посвячую». Це відомий письменник, заслужений художник України (1979), лауреат міжнародної премії з екслібрису (Англія, 1989), лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка (1993), лауреат першої премії Промінвестбанку України (1998), почесний громадянин міст Вінніпега і Брондона (Канада), Народний художник України (2001), лауреат премії імені О.Гончара (2007).
Василь Іванович Лопата – один із творців і автор оформлення нашої державної грошової одиниці – гривні. Книжки його цікаві не тільки змістом, вони ще й любовно ілюстровані їх автором – відомим графіком високохудожніми картинами, портретами, орнаментами.
До першої книги є така анотація: «Ця книга – цікава і схвильована розповідь про тернистий шлях створення української гривні з кінця ХХ століття. Автор розповідає про свою участь у цій державотворчій акції, про свої надії, творчі здобутки і втрачені сподівання, про метаморфози гривні» [3, с. 4] Отже, перед нами автобіографічна, схвильована, емоційна і правдива розмова про себе, наш складний і буремний час, про гіркі роки воєнного лихоліття, повоєнних труднощів і аж до початку ХХІ століття – не просто рядового очевидця, а талановитого митця, патріота, «митця національного, національного вповні і беззастережно» (Ю.Мушкетик).
На початку квітня 1991 року для друкування нових українських грошей була створена комісія. До її складу увійшли народний художник України О.Данченко, заслужені діячі мистецтв України В.Юрчишин, С.Якутович, В.Лопата. Науковим консультантом став кандидат філологічних наук С.Білокінь, а також до комісії увійшли представники Верховної Ради, Національного банку. Комісія визначила, хто і які картини будуть на гривні зображені. Перші українські паперові гроші були випущені ще 24 грудня 1917 року. Тоді в обігу були білети вартістю 2, 10, 100, 500, 1000, 2000 гривень і розмінний знак державної скарбниці УНР вартістю 5 гривень [3, с. 26].
А ось як зізнавався і усвідомлював своє завдання сам видатний митець: «Історичну роботу, яка випала на мою долю, – створити зоровий образ валюти для незалежної України, – я розглядав як велику незрівнянну нагороду і честь. Творячи гривню, мені хотілося заявити світові «Ось дивіться, ми є! Ми – українці! Ми живемо! Ми маємо право на своє вільне майбуття! Буде Україна існувати рівноправною у суспільстві інших країн! Отже, українські гривні не тільки грошові знаки (дай Господи, їм ніколи не дешевіти), на них мені хотілося показати нашу історію, гідність, наш загнаний у підпілля, але збережений патріотизм» [3, с. 133].
Народився Василь Іванович Лопата 28 квітня 1941 року в селі Нова Басань Бобровицького району на незабутній Чернігівщині, яка дала Україні О.Довженка, П.Тичину, Ю.Мушкетика та багатьох інших відомих діячів. Навчався в зоотехнікумі, служив в армії, у Київському державному художньому інституті. Його вчителями були видатні художники-педагоги – професор В.Касіян, М.Дерегус, які помітили талант і працелюбність цього сільського хлопця-напівсироти (батько загинув на фронті, тож на вихованні матері залишилося двоє синів). Підтримка справжніх учителів допомогла йому знайти свій власний і неповторний шлях у мистецтві. Творчий доробок митця складає понад 700 художніх робіт. І яких робіт! Це справді мала художня історія України, її мистецтва. Учасник багатьох художніх виставок у галузі графіки, живопису, гравюри, автор численних картин, неповторних ілюстрацій – до книг «Українські народні думи», «Українські балади», «Українські народні казки», «Слово про Ігорів похід», до творів «Страшна помста» й «Тарас Бульба» М.Гоголя, «Сон князя Святослава» та «Каменярі» І.Франка, «Маруся Чурай» І.Хоменка, «Людолови» З.Тулуб, «Прапороносці» й «Таврія» О.Гончара та ін., портретів видатних людей України і Європи – Т.Шевченка, Київських і Галицьких митрополитів, Папи Івана-Павла ІІ… Справді, який великий творчий подвиг звершив цей невтомний працелюбець і трудар, художник і письменник!
Його роботи зберігаються у музеях України, США, Російської Федерації та у приватних зібраннях зарубіжних країн. Він оформив не лише гривню, а й український дипломатичний паспорт.
Повернусь ще раз коротко до його першої книжки і вступної статті Леся Танюка: «Ой ці гроші! – роздумував він, – природа дала людині абсолютно все. Крім грошей. Через те людина в постійній ностальгії за грішми і в чеканні грошей. Людина без грошей – це ще якось можна пережити. Але держава без грошей, без власної національної валюти – це вже нонсенс. Гроші, як відомо, або є, або їх немає. Так і з державою. В першому випадку вона є, а в другому її не існує. Воно й зрозуміло, держава без власної грошової одиниці – як легені без кисню. Кровообіг неможливий» [3, с. 5]
У книзі подається історія портретування грошей у Росії, США, цікаві відомості про кожного портретованого на українській гривні, що має своєрідну специфіку, бо «вона дещо обмежує творчу фантазію, передбачає прискіпливу портретну творчість, детальну відповідність конкретним історичним особам та архітектурним пейзажам» [3, с. 9].
Йдеться тут про складнощі в роботі над окремими портретами, деякі непорозуміння. Роботу над ескізами грошей ускладнювало те, що ідеї часто змінювалися. На зміну одній приходила інша, адже це найвища ознака творчого процесу. Нарешті настав день, до наближення якого всі доклали максимум зусиль. Було повністю і остаточно окреслено коло образів та архітектурних пейзажів [3, с. 31]. Тут же народиться документ-додаток № 2 до протоколу №55 від 11 вересня 1991 року «рішення комісії з питань економічної реформи і управління народним господарством про зразки українських національних грошових знаків», підписаний головою комісії В.Пилипчуком, з якого видно, що 11 вересня 1991 року було змінено 3 гривні на 2, 25 на 20, а на 1 гривні замість «Панорама стародавнього Києва» написано «руїни Херсонесу».
Складнощі, деякі непорозуміння були навіть при роботі над портретом Тараса Шевченка. В.Лопата прагнув «презентувати на грошах універсальний портрет великого українського поета і мислителя, який би символізував усе, що є для нас Тарас: пророцтво, бунтарство, трагізм, ліричність. Я вивчив і детально проаналізував велику кількість різних портретів, прагнучи створити такий, який би став універсальним і символічним, всеохопним. Я виконав вісім варіантів портретів». А їм передувала велика творча і дослідницька робота, вивчення доробку, спогадів про нього. Тут згадується детально про працю над кожним портретом гривні, про труднощі, що виникали, про співпрацю з канадською компанією «Canadian bank Note Company», яка тривала з 20 жовтня до 27 грудня 1991 року, була складною, напруженою і водночас насичена цікавими подіями, зустрічами, враженнями [3, с. 42]. Далі розглядається конкретно праця над кожним портретом і архітектурним історичним пейзажем купюр вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 грн. Подаються відомості про купюри, які не були затверджені комісією, відгуки громадських діячів культури про створення гривні.
Книга написана цікаво, розповідь емоційна, вправна і захоплююча. Читається з задоволенням, відзначається досконалою літературною мовою.
На зворотній стороні гривні зображені архітектурні споруди, які співпадають, як правило, з епохою, у яку жив той чи інший портретований образ. Як приклад наведу коротку характеристику банкноти номінальної вартості 5 гривень: «на лицьовій стороні – портрет Богдана Хмельницького. Це безсмертне ім’я уособлює одну з найславетніших і найхарактерніших сторінок нашої історії, що суттєво вплинули на подальшу долю України. Засновник, творець козацько-гетьманської держави, яка не мала аналогів ані в королівському абсолютизмі Франції, ані у феодалізмі Німеччини, ані парламентаризмі Англії, ані у деспотизмі Московії. Це була перша національна військова держава, заснована для оборони від зовнішніх ворогів, для боротьби за волю і незалежність» [3, с.59]. Не повторюючись про написане про Богдана Хмельницького, він вірно відзначає його заслуги, говорить про переможні битви і характеризує його як «блискучого стратега і тактика, видатного полководця і державного діяча, який шукав союзників, зупинивсь на Московії, яка йому здавалась найбільш надійним союзником. Але історичний результат виявився зовсім іншим». Він зрозумів свою помилку і почав шукати нових союзників, але смерть не дала здійснитися цим планам.
Василь Лопата сумлінно опрацював велику літературу, спогади сучасників про Хмельницького, переглянув прижиттєві портрети і тільки тоді взявся за роботу над портретом, у якому хотів відтворити «великого гетьмана, передати його мужність та силу його духу» [3, с. 64]. На зворотній стороні купюри було затверджено картину «Іллінська церква в Суботові» з зображенням однієї з найвидатніших пам’яток української архітектури ХVІІІ століття, в якій ніби сконцентровано могутність і незмінність козацтва» [3, с. 65]. Влучні і стислі характеристики подає автор до кожного портрета-образу, зображеного на інших купюрах, серед яких варто назвати ще гетьмана Мазепу на десятигривневій купюрі. Він хотів звільнити Україну від постійної залежності від Московщини, діяв приховано і обережно. Трагічна і водночас велична постать і особистість Мазепи «близько трьох років спаплюжилась, а був він гетьманом-патріотом». Тут наводяться оцінки гетьмана Мазепи П.Орликом, французькими дипломатами – Жаком Балюзом та де ля Невілем, принцем вютенберзьким Максиміліаном Еммануїлом. На звороті ж 10-гривневої Мазепинської купюри зображено панораму Києво-Печерської лаври.
На банкноті 20 гривень зображено створений В.Лопатою портрет Івана Франка, гравірований англійським майстром Елен Бенксом, бо всі інші портрети гравірував Ів Беріл, однак він сам уже не встигав виконати замовлення у встановлений термін виготовлення. На звороті спочатку планувалося зобразити Львівський університет, де він навчався, але потім зупинилися на зображенні Львівського академічного театру опери та балету, чиє ім’я він носить [3, с. 83].
Банкнота 50 гривень прикрашена на лицевій стороні портретом М.Грушевського – видатного українського історика, політичного діяча, публіциста, організатора науки, а на зворотній – зображено Педагогічний музей, збудований у кращих традиціях класичної архітектури, в якому у 1917–1918 рр. містилася Центральна Рада. Друкувалася ця купюра з портретом Тараса Шевченка. Переплутали авторський задум і там, на ньому зобразили Софіївську дзвіницю. Не дали й авторську гравюру Шевченка на 100-гривневій банкноті, а фотографію поета в шапці й кожусі, трапилися й інші непорозуміння та метаморфози, про які пише автор книги.
У розділі «Громадські діячі та діячі культури про створення гривні» подані роздуми й оцінки праці над нею Івана Зайця, Іва Беріла, Олександра Губарєва, Дмитра Степовика, Олександра Федорука, Юрія Мушкетика. Наведу тут лише одну думку останнього: «Якщо ви отримали гроші і вони веселять вас своїм виглядом, згадайте про графіка Василя Лопату, який малював гривні, він їх малював з думою про вас, з надією про те, що будете заможні й щасливі і що вас не обкрадатимуть ті, кому байдужі і ви, і українське мистецтво, і його талановиті митці» [3, с.130].
Завершується ця цікава, повчальна і мудра книга своєрідною сповіддю, у якій є слова: «Згадую своє сільське важке напівсирітське й повоєнне дитинство, коли об’єктивні обставини життя аж ніяк не сприяли, а перешкоджали стати мені художником. У мене не було тієї прямої дороги в мистецтво: художня школа – вуз – спілка художників, мені довелося йти довгими манівцями. Сільська школа – зоотехнікум – училище прикладного мистецтва – служба в армії і, нарешті, – інститут і творчість.
І відтоді Господь щедро дарував мені радість творчості, добрих людей навколо мене, красу і духовність спілкування з ними, чарівність нашої природи і чудові книжки. Він зробив мене щасливою людиною, відкрив мені з дитинства моє покликання, допомігши в складному строкатому соціумі розшукати і знайти свою психологічну нішу, дав мені велику любов до роботи. Я мав свій світ, де бував найбільше сам собою. Де природно і гармонійно живу. Це моя майстерня…» [3, с. 133-134].
Від сільського хлопця, напівсироти проліг нелегкий життєвий шлях нині видатного, визнаного у світі художника і письменника, удостоєного багатьох звань, нагород, достеменного патріота, одного з творців нашої державної грошової валюти – гривні.
Мені пощастило ознайомитись лише частково з його книгами, ілюстраціями, деякими картинами й одержати від цього велике задоволення, за що я щиро вдячний великому працелюбові і справжньому майстрові. Схиляюсь перед Вашим талантом. Хай Вам щастить у всьому і завжди, наддужого здоров’я, творчого довголіття. А читачам приємних зустрічей з неповторними картинами і книгами.

Література

1. Лопата Василь. Десь на дні мого серця. – К.: Дніпро, 2001. — 159 с.
2. Лопата Василь. Дорогу свою покажи мені, Господи. – К: «Анна – Т», 2005. — 265 с.
3. Лопата Василь. Надії та розчарування, або метаморфози гривні. – К: Дніпро, 2000. — 159 с.
4. Ющенко В., Панченко В. Історія української гривні. – К., 1997.
5. Тхоржевський Р.Й. Нариси історії грошей в Україні. — Тернопіль, 1999. — 238 с.


Читати далі
>> 20 >> 21 >> 22 ... >> 42 >> 43 >> 44