Вітаємо Вас, Гість!
Неділя, 25.06.2017, 21:11
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Категорії розділу

ДІЯЛЬНІСТЬ "ПРОСВІТИ" [5]
НОВИНИ ВИДАВНИЦТВА [18]
Що відбувається у херсонській філії видавництва "Просвіта". Анонси нових книжок.
ОНОВЛЕННЯ ПОРТАЛУ [7]
КОНКУРСИ, ФЕСТИВАЛІ... [22]
Увага! Важлива інформація для творчих людей.
ІНШІ НОВИНИ [8]

Наше опитування

Ваші відповіді допоможуть нам покращити сайт.
Дякуємо!

Чи отримали Ви корисну інформацію на нашому порталі?
Всього відповідей: 34

Висловити власну думку з приводу того чи іншого опитування Ви можете на нашому форумі.

Теги

...і про погоду:

Погода від Метеонова по Херсону

Архів записів

Календар

«  Червень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930

Форма входу

Пошук

Пошукаємо...

Важливо!

У Херсоні!

Оперативна поліграфія у Херсоні. Бланки, листівки. Друк книг. Різографія, тиражування

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
"Нові сучасні афоризми"

...

Наш портал:

,
у
<Vox.com.ua> Портал українця

Цифри:
PR-CY.ru
За якістю - золотий:

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Херсонский ТОП
free counters



Історія Нової Кам’янки 10. Сільська рада

1 << 2 << 3 << ... 7 << 8 << 9 << Читати спочатку





Обговорюючи бюджет на 1969 рік, завідуюча Новогригорівським медичним пунктом Попова В.Ф., з обуренням говорить: “По бюджету на 1969 рік по третій статі нам виділено 150 крб., а що за них можна зробити, коли сюди входить і опалення, і освітлення, і ремонт. Ми просили райвиконком допомогти нам, але ніхто не звертає уваги. А медпункт знаходиться в аварійному стані”.
Голова колгоспу депутат Ліфінцев В.П. нарікає: “Минулий рік ми просили грошей на капітальний ремонт Новогригорівського клубу, так нам його зовсім закрили. Тепер просимо на капітальний ремонт Полянського і Гур’ївського медпунктів. А чим це скінчиться?” — ставить запитання депутат. І кінчилось тим, що через декілька років, як медпункти неперспективних сіл вони будуть закриті.
І сільська рада безсила щось зробити, хоч їй юридично підвладна соціальна сфера села. Про це красномовно в своєму виступі говорить депутат, завідуюча Новокам’янським амбулаторним медичним пунктом Єрмакова Зінаїда Олексіївна: “Матеріали для лікарні, як і для інших організацій, дуже трудно дістати. Навіть, якщо і гроші є, то нічого не купиш, коли тобі не допоможе колгосп”. Отже, вже в ці роки реальною владою на селі стає не сільська рада, а той, хто має гроші – колгосп.
А чим же керує сільська рада?
Із постанови сесії сільської ради, протокол № 15 від 24 січня 1969 року: “Звіт виконкому про свою роботу за 1968 рік”, читаємо: “Є три громадські комітети в селах Полянці, Новій Григорівці, але працюють вони не на всю можливість через те, що немає окремих приміщень для громадських організацій”. Отже, створено їх формально, для звіту, а фактично не працюють. І який же це орган влади на селі, коли створює громадські комітети в трьох віддалених селах, тобто, органи, або підрозділи влади, але не працюють, бо нема приміщень. Також формально, лише на папері “працюють”, або вірніше не працюють і 25 окружних комітетів. Жіноча рада, яка не провела жодного засідання. У віданні сільської ради є ще “Добровільна народна дружина”, що налічує 25 чоловік, але чергує лише в свята в Будинку культури. Так само існує лише на папері і група .народного контролю. І лише товариський суд розглянув 11 справ по дрібних крадіжках, побутових сварках, пияцтву, хуліганству та ін.
Про бездіяльність керованих сільською радою громадських організацій свідчать і виступи депутатів.Так Ліфінцев В. П. говорить про те, що народна дружина погано працює, ігнорує рішення сільвиконкому, не з’являється за викликами правління колгоспу.
І як присуд формалізму в роботі сільської ради звучать слова у виступі депутата Балана Г.Є. “Ми навчилися приймати рішення і... не виконувати їх. На сесіях не робляться підсумки про виконання попередніх рішень. Все це породжує безвідповідальність у виконанні власних рішень. На цій сесії ми повинні виробити якісь норми поведінки депутатів... їх відповідальності”...
Ці ж думки перекликаються і в виступах директора Н.Григорівської початкової школи Малети Н.І.: “Всі рішення про будову Новогригорівської школи не мають смислу, бо вони не виконуються”, а Доля Ю.Г. — директор Полянської початкової школи підгримує свою колегу: “Те, що виділив райвиконком, більше ніхто нам не виділить, то говорити про якусь будову просто немає рації. Це пусті розмови”. Отже, визнається повне безсилля сільської ради, котре і породжує песимізм і зневіру в депутатів і в тих, хто ще чекає від влади реальної допомоги, дієвості.
І сільська рада в своїй роботі намагається враховувати критичні зауваження депутатів, усувати недоліки. Так після того, як депутат Балан Г.Є. 24 січня 1969 року говорив про те, що не робляться підсумки виконання власних рішень, на сесії від 29 травня цього ж року в порядку денному вже стоїть питання: “Про хід виконання рішень попередньої сесії”. На сесіях намагаються слухати такі питання, котрі охоплюють всі сторони життя села і задівають за живе кожного депутата, а саме:” Про виховання молоді в школі та поза школою”, — доповідає 21 березня 1969 року директор школи Швидун М.Є.: “Про хід виконання державних планів колгоспом “Росія” по заготовці продуктів тваринництва”, — доповідає голова колгоспу Ліфінцев В.П., “Про роботу Новокам’янського споживчого товариства”, — слухали 29 травня 1969 року голову ССТ Маловічко Г.Г. 25 вересня 1969 року слухали “Про підготовку тваринницьких приміщень до зимівлі худоби в колгоспі “Росія” — доповідали завідуючі фермами. “Про міри по посиленню боротьби зі злочинністю” — слухали голову сільської ради Литвиненка В.Ф.
На сесіях сільської ради звітують комісії планово-бюджетна, соціалістичної законності, культосвітня, сільськогосподарська.
Але з року в рік слухаються майже одні й ті ж питання, приймаються рішення — близнята з невеличкими відмінами, вказується на одні й ті ж недоліки... І все ж таки основне ядро дійової, думаючої депутатської групи не залишається байдужим. Шукає нові форми роботи. За їх ініціативою сільська рада, не маючи власних коштів на соціально-культурний розвиток села, залучає колгосп і спільними зусиллями спрямовує їх, піднімаючи і населення, на озеленення села, на поліпшення санітарного стану в ньому.
Проводяться суботники по закладці парків відпочинку в селі, по обладнанню стадіону, вулиць. Проводиться робота по залученню молоді до спорту, художньої самодіяльності і таким центром культосвітньої роботи стає новозбудований Будинок культури.
Колгосп придбав духовий оркестр, і він став відомим на весь округ. Керують ним Борисенко М.Д. та Мус П.Г., залучивши для цього школярів і сільську молодь.
Значна увага приділяється благоустрою та шляховому будівництву. Так в звіті за 24 січня 1969 року читаємо:
Посаджено декоративних дерев – 3 520 шт.
Посаджено фруктових дерев – 1 480 шт.
Звичайно, не всі вони прийнялись і виросли, та вже в сімдесятих роках про Нову Кам’янку говорять, як про село зелене, село садів.
Саме в ці роки проводиться водовід. За 1968 рік проведено 1 700 погонних метрів. Через деякий час люди села забудуть про криниці і коромисло. В кожен двір, а то і в будинки прийшла артезіанська вода.
Всі села сільської ради радіофіковані. По обидві сторони дороги, аж до межі з Трифонівською землею, висаджено тополі, білу акацію. Їх доглядають, підсаджують, підчищають, роблять побілку, учні, вчителі Новокам’янської середньої школи разом з молоддю колгоспу, а контроль і організацію роботи здійснює сільська рада. У звітах сільської ради знаходимо повідомлення про кількість прочитаних лекцій в Будинку культури, вечорів відпочинку. І, мабуть, як наслідок проведеної роботи, в звіті є пункт, де говориться, що порушень соцзаконності зареєстровано лише одне.
В 1967 році в селі збудовано Будинок культури, в 1968 році — торговий центр. В 1970 році — обеліск Слави односельчанам, полеглим в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, а з приходом дніпровської води на поля колгоспу і заповненням балки водою, село набуло оновленого, мальовничого виду. Саме в ці роки (головою сільської ради працює Брюхно Раїса Йосипівна), підводячи підсумки соціалістичного змагання між сільськими радами В.Олександрівського району комісія райвиконкому селу Нова Кам’янка присуджує звання: “Село високої культури і зразкового порядку”.
В соціалістичних зобов’язаннях, прийнятих на сесіях сільської ради та в акті про їх виконання в сімдесяті роки XX ст. відбито роботу виконкому, депутатських комісій, окремих депутатів. Згідно цих документів щоквартально проводиться День депутата, де організовано вивчення радянського законодавства, статусу депутата, узагальнюється досвід роботи окремих депутатів, зокрема Рубан Т.К., Цупової А.О., Петяха М.Ф., Швидуна М.Є.
Кожен депутат інформує про свою роботу на виборчих округах. Забезпечується звітність виконкому та депутатів перед Радою та населенням не менше двох разів на рік. Проводяться сходки громадян не менше одного разу на квартал, на яких піднімаються питання про дотримання соц. законності та санітарного стану в селах.
Саме в ці роки при сільській раді відкрито кімнату щастя і стали широко впроваджувати у побут населення нові обряди і звичаї. При кімнаті створюється обрядова група у складі секретаря сільської ради Вигорко Тамари Федорівни, а також Борисенко Г.І., Борисенко Н.М., Москаленко К.Є., Червонець Л.Ф., Вигорко Л.Ф., Худченко В.Ф., котрі супроводжують обряди реєстрації шлюбу, новонародженого українськими народними піснями, придаючи їм святковості і таїнства. Урочисто здійснюється обряд проводів в ряди Радянської Армії з обов’язковим врученням наказу односельців і клятви призовника, що він не осоромить батьків, школу, село. Вагоме місце у вихованні підростаючого покоління посідав обряд посвячення в хлібороби випускників школи, відзначення ветеранів бойової та трудової слави.
Сільська рада постійно дбає про ефективне використання землі як в колгоспі, так і на присадибних ділянках, та матеріальних і трудових ресурсів, про підвищення дисципліни праці.
В ті роки надзвичайно велике значення приділяється організації закупки лишків продуктів тваринництва у населення. Так на 1975 рік народні обранці Новокам’янської сільської ради зобов’язуються організувати закупівлю в населення:
м’яса - 200 ц
молока - 561 ц
яєць - 217 000 шт.
А по благоустрою зобов’язуються в Новій Кам’янці побудувати 500 погонних метрів тротуарів, побудувати дорогу з твердим покриттям до траси Берислав–Нікополь — 3 км, закласти парк в с. Нова Григорівка на площі 0,5 га.
Організувати змагання серед населення за краще впорядкування вулиць, дворів, будинків.
Вживати заходів до поліпшення побутового обслуговування населення, сприяти впровадженню нових видів і форм побутового обслуговування.
Проявляти постійне піклування про одиноких та багатодітних матерів, людей похилого віку, членів сімей загиблих воїнів, інвалідів війни та праці, сімей військовослужбовців.
І все це доводиться до громадськості села, знаходиться під постійним контролем і має позитивні наслідки.
Тому й село зразкової культури і порядку.

Моє село зразкової культури,
Йому це ймення дане неспроста,
В селі зросли геройськії натури,
А скільки ще героїв підроста.

Вони підхоплять голос наш бадьорий
І понесуть до прийдешніх століть.
Ви чуєте: в полях гудуть мотори...
То сіють хліб. На цім життя стоїть.

Цей ритм життя села і його органу влади зберігається до дев’яностих років XX ст. Навіть в часи, коли Комуністична партія як керівна і спрямовуюча сила суспільства, втратила своє кермо, коли 1 грудня 1991 року провели Всеукраїнський референдум і Україна не тільки проголосила, а реально стала незалежною, самостійною державою, обравши свого президента, сільська рада ніби годинниковий механізм, дякуючи давно заведеній пружині відлічує час по інерції.
27 березня 1991 року головою сільської ради обирають иовокам’янці бригадира комплексної бригади №2 (с.Н.Григорівка) Ситника Миколу Никифоровича. Секретарем сільської ради працює вже досвідчена людина — Вигорко Тамара Федорівна.
За аналогією попередніх років складаються плани роботи виконкому, тематика сесій сільської ради, робота депутатських комісій, вуличних комітетів і т.п.
І лише з початком земельної реформи статус сільської ради набуває не лише виховної, а й економічної сили. Всі основні питання, первинні документи земельної реформи на місцях закладаються саме в сільській раді. В штат сільської ради крім голови, секретаря, бухгалтера і касира, вводиться і штатна одиниця землевпорядника. Сама назва штатної одиниці говорить про те, що землевпорядження починається із сільської ради.
В адміністративних межах Новокам’янської сільської ради на період земельної реформи, а вона розпочалась в грудні 1992 року, знаходиться 10 571,89 га землі. Із них ріллі – 9 370,95 га.
В постановах та указах президента підкреслюється, що земля належить тим, хто її обробляв, отже, членам колгоспу.
Рішенням загальних зборів колгоспу “Росія” від 26 грудня 1992 р. на базі колгоспу організовується колективна сільськогосподарське підприємство “Росія”.
Згідно зі ст. 7 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 19 лютого 1992 року майно КСП належить на праві спільної часткової власності його членам, а спільна часткова власність згідно зі ст. 112 Цивільного Кодексу України — це така форма власності, при якій пай кожного члена КСП визначений в грошовому виразі. Але на перших порах, коли створюється КСП, пай в грошовому виразі не визначено.
Земля в КСІІ знаходиться в колективній власності згідно з Державним актом. Суб’єктом права власності є колективне підприємство. А члени КСП не є власниками землі, бо ще не мають земельних сертифікатів, котрі отримають лише в 1997 році, але і в них земля вказана лише в умовних кадастрових гектарах, а на місцевості не визначена. Та цим держава вже встановила гарантію прав власності на землю, надала право кожному громадянину України володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, визнала право приватної власності непорушним.
Власники паїв, часто керуючись більше інтуїцією ніж законодавчими і нормативними актами, створюють господарські товариства, сімейні і родинні селянські (фермерські) господарства.
Так і в Новій Кам’янці цей рух захоплює багатьох членів колгоспу, котрі отримали право на наділ землі в 10,8 га, починають виходити з колективного господарства, створюючи інші.
Вже в 1992 році утворюється 7 селянських (фермерських) господарств, а саме:
рішенням Новокам’янського виконкому № 6 від 11 лютого 1992 р. утворюється фермерське сімейне господарство.
1. Маловічка Леоніда Андрійовича і Анатолія Андрійовича,
2. Рішенням виконкому № 11 від 17.04.1992 року затверджено фермерські господарства:
1. Радіонова Івана Пантелейовича.
2. Горбатенка Володимира Пилиповича.
3. Скибюка Анатолія Степановича.
- Рішенням виконкому № 27 від 18.09.1992 року затверджено фермерські господарства:
1. Хомиченка Григорія Петровича.
2. Розпутнього Володимира Віталійовича.
Цей процес продовжується і в 1993 році.
- Рішенням виконкому № 6 від 19.02.1993 року затверджуються сімейні фермерські господарства:
1. Озерчука Сергія Володимировича.
2. Шишигіна Олександра Антоновича.
3. Коліщука Леоніда Миколайовича.
4. Кайдаша Анатолія Давидовича.
А рішенням виконкому № 25 від 29 жовтня 1993 року затверджується сімейне фермерське господарство Осипенка Віктора Івановича.
В цьому ж, 1993 році частина сімейних фермерських господарств, а саме: Скибюка А.С., Коліщука Л.М., Кайдаша А.Д. та Осипенка В.І. об’єднуються в спільне сільськогосподарське товариство.
Проте всі вони: і сімейні, і об’єднані фермерські селянські господарства, товариства працюють успішно перші два-три роки, поки користуються податковими пільгами та пільгами в одержанні кредитів. Як тільки прийшов час віддавати борги, так і не витримують боргового тиску і ритму ринкової економіки. Через низькі ціни на сільськогосподарську продукцію і надто високі ціни та їх нестабільність на паливно-мастильні матеріали та техніку майже всі вони збанкрутували.
Станом на 19 серпня 1997 року, на час виходу розпорядження Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформи ї виведення економіки України з кризи”, на території Новокам’янської сільської ради залишилось 5 новостворених господарств, це такі, як:
1. СВК “Новокам’янський” — котре об’єднало 442 паї колишніх членів КСП “Росія”, власників землі загальною площею 4500,43 га. Голова — Скибюк Анатолій Степанович.
2. СТОВ “Червонофлотець” — 128 паїв, загальною площею 1331,12 га. Голова СТОВ — Литовченко Віктор Іванович.
3. СТОВ “САВД Агроіндустрія” — 15 паїв, загальною площею 153,53 га. Голова — Даниленко Сергій Григорович.
Базові підприємства двох останніх СТОВ знаходяться в селі Дудчани.
4. ТОВ “Торгпродукт” — 107 паїв — 1126,48 га. Генеральний директор Яценко Ігор Іванович. Базове підприємство знаходиться в Кривому Розі.
5. СВК “Начало” — 49 паїв. Загальна площа — 441 га.
Голова – Макаров Іван Сергійович.
Після проведеної земельної реформи із резервного земельного фонду Новокам’янської сільської ради, що становить 1 175,7 га, виділено по 2 га землі і працівникам соціальної сфери села. Ця категорія громадян села також в травні 2002 року одержала Державні акти на право приватної власності на землю.
В ці роки земельна реформа, земельні відносини стають ключовим питаннями у роботі сільської ради,
Землі запасу, що належать сільській раді, передаються в оренду СВК, СТОВ, ТОВ, а орендна плата надходить в касу сільської ради. Сільська рада збирає податки за землекористування всіх власників землі. Таким чином в неї з’явилися кошти, котрі рішенням сесії вона має можливість виділити додатково на розвиток соціальної сфери, села, а саме дитячого садка, школи, Будинку культури, медичних закладів, бібліотеки, благоустрою села та ін.
Новокам’янська сільська рада нині об’єднує два села: Нову Кам’янку і Новогригорівку. Населення на території сільської ради станом на 1 квітня 2005 року становить 1014 чоловік, в тому числі по Новій Кам’янці — 908, по Новогригорівці — 106 чоловік. Дітей по сільській раді — 196, з них дошкільного і ясельного віку — 32, шкільного віку, або учнів Новокам’янської ЗОШ І-Ш ст. — 132, студентів, що навчаються в різних середніх спеціальних і вищих навчальних закладах України – 32. Пенсіонерів або людей похилого віку — 320 чол. Таким чином працездатного населення на території сільської ради станом на 1 квітня 2005 року — 498 чоловік. З них працюючих у СВК “Новокам’янський” — 118 чоловік. У загальноосвітній школі вчителів і обслуговуючого персоналу — 27 чоловік. В дитячому закладі (садок) — 6, в приватних магазинах дрібних підприємців — 14 чоловік.
У фермерських господарствах зайнято 6 чоловік.
В сільському Будинку культури разом з бібліотекою працює 4 чол. Пошта і АТС — 4 чол., лікарняна амбулаторія і Новогригорівський фельдшерсько-акушерський пункт — 8 чол. ветлікарня – 1, сільська рада — 8 чоловік.
Отже, з 498 чоловік працездатного населення зайнятих тою, чи іншою виробничою діяльністю на території Новокам’янської сільської ради станом на 1 квітня 2005 року, лише 193 чоловіка. Решта 302 працездатних ніде не працює. З них офіційно зареєстровані у В.Олександрівському центрі зайнятості як безробітні тільки 2, 37 числяться, як індивідуальні товаровиробники, але ж вони нічого не вносять у соцстрах, і, фактично, не маючи техніки, знарядь праці, не обробляють свої поля.
266 — це в основному ті, що здали свої земельні паї в СТОВ “Червонофлотець” — 128 паїв, СТОВ “САВД Агроіндустрія” — 15 паїв, ТОВ “Торгпродукт” — 107 паїв. їх набирається десь 250 чоловік. Але ж власники паїв, заключивши договори з орендарями, одержують плату за оренду землі, а самі ніде не працюють. 16 чоловік ще в гіршому, стані, вони не мають ні земельного паю, ні роботи. Отже, в селі — безробіття.
Про це жахливе явище не так давно читали тільки в газетах та в підручниках з історії. Люди не мали уявлення, як це, нема роботи. Кругом оголошення: запрошуються на роботу, на будь-яку роботу, з широким вибором професій у селах і містах. Не вистачало постійно робочої сили і в селі, в колгоспі “Росія”. Тому рішенням правління посилали гінців у західні області України, в Закарпаття, в Сумську, Чернігівську області агітувати, запрошувати людей на переселення в села Новокам’янської сільської ради. І люди приїздили, оселялись, приживались. Серед переселенців з Тернопільської, Львівської, Рівненської, Сумської областей немало таких, що вже давно стали “корінними” жителями села. В селі навіть були гуртожитки, в котрих розміщували тих, хто в свій час не був у злагоді із законом у різних регіонах Союзу, а відбувши покарання, не мав можливості працевлаштуватись, його органи правопорядку направляли в Нову Кам’янку і працевлаштовували. Нині ж свої безробітні... А земля — основне багатство села — лишилася та ж сама.
В сільській раді нині 362 двори. В них 320 в Новій Кам’янці і 42 в Новій Григорівці. А було ж їх тільки в Новій Кам’янці в тяжкому 1944 році, через 20 днів після визволення — 382. А потім оновлювались, будувались нові. Особливо в 60-80 роках колгосп “Росія” тільки переселенських будинків зводив кожен рік 15-20. Виросли цілі вулиці, такі як Гвардійська, Нова. Збудовано котеджі для спеціалістів колгоспного виробництва. Повністю оновилися вулиці Зелена, Комунарів, Київська, Херсонська, Першотравнева. Непродумані, відірвані від реального життя і інтересів селян, безглузді, антинародні аграрні реформи фактично розорили село.
Так нині пустих і розорених будинків по вулиці Зеленій — 28, по Гвардійській — 3, по Херсонській — 12, по Першотравневій — 7, по Комунарів — 31, по Київській — 54, по Новій – 7.
Всього по Новій Кам’янці пустих і розорених будинків – 142. Переселенські, добротні будинки з силікатної цегли, котрі стали пустими, передані членам кооперативу в рахунок майнових паїв і... розбираються для господарських потреб. В селі, куди не глянь, одні розвалля. Так і приходить на пам’ять Т.Г.Шевченко, котрий ніби дивиться на нас, на наше село: “Село неначе погоріло, неначе люди подуріли...”. І ця “дурість” не проста, а створена на законній основі бюрократії, котрі пишуть їх і приймають, не вникаючи, в суть справи, в реалії сільського життя. Так, якщо раніш всі питання власності на селянську хату вирішувались в сільській раді, то тепер тільки через інвентарбюро, котре знаходиться в райцентрі. Але ж скільки мороки, скільки бюрократами в цій справі роздуто. Щоб оформити право власності, селянин повинен за 27 км привезти чиновника до своєї хати, а для цього треба найняти транспорт, причому, у зручний для чиновника час. Привезти, відвезти. А вартість легкового транспорту лише одного рейсу — 50 грн. Відвезти — ще 50 грн. А потім податок за продану хату треба сплатити, за чинним законодавством, у 3-5 разів більший від тої суми, за яку можна в селі продати, при умові, якщо ще й знайдеться покупець на хату. Тому не лише пусті переселенські будинки, котрі не приватизовані, покинуті, а й хати корінних жителів села, що померли, не знаходять собі господарів, бо економічно не вигідно їх успадковувати спадкоємцям, розоряються.
Недолугі реформи по відношенню до села вкрали в нього і його майбутнє, а саме: дітей. Так у тяжкому 1944 році в селі Нова Кам’янка було дітей до 13 років — 684, і підлітків — 119, або разом — 803 дитини. Це було те покоління, котре відродило село і... Вітчизну.
В 1986 році при виборі проекту типового приміщення школи велись розрахунки на реальній основі, що дітей у ній буде навчатися не менше 500 чоловік. Тому і вибрали типовий проект на 464 учнівських місця. Нині в школі навчається 132 дитини, є ще в селі діток дошкільного і ясельного віку... 32 дитини,
А статистичні звіти за останні п’ять років свідчать про те, що перспективи в сторону збільшення народжуваності не видно, а смертність переконливо переважає число тих, що народились.



Отже, за останні 5 років зареєстровано в селі 28 шлюбів, народилось 38 дітей, померло — 84 людини.
Якщо в тому ж далекому 1944 році людей пенсійного віку було 135 чоловік, то нині їх – 320. Село старіє. А село без дітей — село без майбутнього.
Ці роздуми і проблеми постійно турбують сільську раду, громадськість села, його патріотів, людей похилого віку, котрі віддали його розквіту і розвитку свої найкращі роки і хотіли б бачити його охайним, квітучим, щасливим. Та село є невеличкою краплинкою держави — України, і без її розбудови, без її розквіту, без її раціональних, розумних, економічно і політично виправданих реформ, реформ, котрі враховували б особливості способу життя села, свого народу, а не копіювали їх за бугром, йому не піднятися з колін.
Новокам’янську сільську раду з 27 березня 1991 року, третє скликання підряд, очолює Ситник Микола Никифорович. Він пройшов трудовий гарт на різних ступенях сільського життя. Народився в Сумській області. По переселенню переїхав в Таврійський край, в розлогі степи Херсонщини. Поселився спочатку в степовому невеличкому селі Українці, Новокам’янської сільської ради.
Мав восьмирічну освіту. Працював механізатором. Закінчує заочно Новокам’янську середню школу, а потім Новокаховський сільськогосподарський технікум по спеціальності агроном-полевод. Працює бригадиром бригади № 2 колгоспу “Росія”.
І ось тепер, чотирнадцять років — років перебудови і крутої ломки економічних і соціальних відносин на селі — очолює Новокам’янську сільську раду.
В штат сільської ради, крім голови, входить секретар сільської ради. Цю посаду на протязі 22 років займала, до виходу на пенсію, Вигорко Тамара Федорівна.
З 7 листопада 2004 року секретарем сільської ради Ковальчук Світлана Дмитрівна, бухгалтер за освітою.
Головним бухгалтером з 1986 року працює бухгалтер за освітою Худченко Валентина Федорівна, а касиром — Михєєва Галина Григорівна, що займає цю посаду з 1991 року.
Крім вищеназваних в штати сільської ради в період перебудови і аграрної реформи введено штатну одиницю землевпорядника. На цій посаді працює Вигорко Любов Федорівна. З нагоди професійного свята — Дня землевпорядника, голова обласної держадміністрації Б. Сіленков у вітальному слові сказав про особливість професіонального обов’язку категорії цих людей: “Держава вам довірила охороняти і берегти наше національне багатство — землю! ...проведення земельної реформи, становлення нового ладу на селі ...ведення державного земельного кадастру та моніторингу земель, роздержавлення та приватизацію земель, створення умов для рівноправного розвитку різних форм власності на землю, а також створення сприятливих умов для розвитку ринкових відносин”. — Ці слова в рівній мірі відносяться і до сільського голови, до депутатів та членів виконкому сільської ради, на плечі котрих покладено виконання важливих завдань.
З метою більш дієвого дотримання законності і правопорядку в селі з 10.05.2003 року введено штатну одиницю начальника опорного пункту. На цій посаді працює Ковальчук Іван Йосипович.
Для надання допомоги одиноким пристарілим громадянам села та інвалідам при сільській раді є штатна одиниця соціального працівника, нині її посідає Шишигіна Тетяна Іванівна.
В своїй діяльності сільський голова спирається і діє через депутатів. Нині їх п’ятнадцять та членів виконкому дванадцять. Але великим недоліком у роботі виконкому і сільської ради є байдужість, безвідповідальність, безініціативність окремих народних обранців і членів виконкому.
При сільській раді створено і працюють під керівництвом депутатів 7 вуличних комітетів. Вони розглядають питання санітарного стану вулиць, водопостачання та громадського порядку на вулиці і в селі.
Із громадських організацій активно працює ветеранська організація. До її складу входить 320 ветеранів війни і праці.
Керує ветеранською організацією рада ветеранів, котра обирається раз на чотири роки і своїм складом входить в районну ветеранську організацію. До складу ради входить 9 членів ради, а саме:
1. Швидун Микола Єфремович - голова ради
2. Грачова Олександра Павлівна - член ради
3. Ковальчук Олена Яківна - член ради
4. Колісниченко Анатолій Пимонович - член ради
5. Коломоєць Євдокія Василівна - член ради
6. Линтвар Іван Денисович - член ради
7. Татаровський Володимир Маркович - член ради
8. Панченко Леонід Іванович - член ради
9. Швець Ганна Степанівна - член ради
За кожним членом ради закріплено певну дільницю (район) села і він знає всіх своїх підопічних, а ветерани, відповідно, знають, до кого звертатися в разі необхідності негайно вирішити ті чи інші соціальні чи правові питання.
При раді ветеранів працює група волонтерів під девізом: “ветеран — ветерану”, а також ансамбль “Надвечір’я”.
Колектив Новокам’янської сільської ради, сільський голова Ситник Микола Никифорович, за підсумками в обласному конкурсі “За кращу сільську раду” у першій категорії рад та з нагоди 15-ї річниці Дня місцевого самоврядування в Україні визнано переможцем і розпорядженням № 104 Великоолександрівської районної ради від 05.12.2005 року нагороджено Почесною Грамотою і вручено грошову премію в сумі 7500 гривень. Гроші рішенням сесії Новокам’янської сільської ради розподілено між закладами, що знаходяться на бюджеті сільської ради. Зокрема — дитячому садку, Будинку культури, Новогригорівському фельдшерсько-акушерському пункту, Новокам’янській лікарняній амбулаторії та на придбання спортінвентарю Новокам’янській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, сільській раді.




Читати далі >> 11 >> 12 >> 13 >> 14 >> 15 >> 16 >> 17