Вітаємо Вас, Гість!
Субота, 29.04.2017, 19:29
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Категорії розділу

ДІЯЛЬНІСТЬ "ПРОСВІТИ" [5]
НОВИНИ ВИДАВНИЦТВА [18]
Що відбувається у херсонській філії видавництва "Просвіта". Анонси нових книжок.
ОНОВЛЕННЯ ПОРТАЛУ [7]
КОНКУРСИ, ФЕСТИВАЛІ... [22]
Увага! Важлива інформація для творчих людей.
ІНШІ НОВИНИ [8]

Наше опитування

Ваші відповіді допоможуть нам покращити сайт.
Дякуємо!

Як Ви потрапили на наш портал?
Всього відповідей: 58

Висловити власну думку з приводу того чи іншого опитування Ви можете на нашому форумі.

Теги

...і про погоду:

Погода від Метеонова по Херсону

Архів записів

Календар

«  Квітень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Форма входу

Пошук

Пошукаємо...

Важливо!

У Херсоні!

Оперативна поліграфія у Херсоні. Бланки, листівки. Друк книг. Різографія, тиражування

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
"Нові сучасні афоризми"

...

Наш портал:

,
у
<Vox.com.ua> Портал українця

Цифри:
PR-CY.ru
За якістю - золотий:

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Херсонский ТОП
free counters



Елінг -9. А.Любимова, И.Подоляк, В.Олейник та ін.

1 << 2 << 3 << 4 << 5 << 6 << 7 << 8 << Читати спочатку





Алла ЛЮБИМОВА



«Мир начался с трав
И травами закончится».
Ванга


Души беспечный пир
Под вечной синевою…
А говорят, что мир
Закончится травою.

Кружится голова –
Так высота безмежна.
Кончается трава
Под небом безмятежным.
Мир начался с любви,
Ещё не разделённой.

Заплачут соловьи
Пронзительно, до боли.
Мир начался с любви
И кончится любовью.




Игорь ПОДОЛЯК



ВОСПОМИНАНИЕ



Да, мы разделены
тремя годами.
Возможно, я в своей тоске
не прав…
Ты помнишь? В парке
мы с тобой гадали,
Цветок ромашки
бережно сорвав.

Два слова лишь шептали
наши губы.
Ложились лепестки
у наших ног
И все одно и то ж «не любит»
Нам говорил
последний лепесток.

Ты то смеялась,
То смотрела строго
В мои чуть загрустившие глаза.
И взглядом говорила мне
то слово,
Которое ромашка не смогла.
И вот сейчас мне светит на дорогу
По-летнему такая же луна.
От ветра клонятся
ромашки к долу.
Им ошибаться свойственно всегда.




Владимир ОЛЕЙНИК



ПУТЬ ЖИЗНИ



Из всех дорог я выбрал ту, что круче,
И понял, что мой выбор верен был:
Ведь лёгкий путь нас ничему не учит.
И я идти по крутизне решил.

Пока я шёл, я понял вещь простую,
Что все проблемы должен сам решать.
А чтобы не прожить всю жизнь впустую,
На месте мне никак нельзя стоять.

И много лет иду своей дорогой,
Пусть нелегко порой, но не сверну,
А если б жизнь начать с порога,
Из всех дорог я выбрал бы одну.




Володимир ГРИНЬКО



ТАВРІЙСЬКИЙ КРАЙ


(Поема)



У травах стелиться шовкових,
В духмяних пахощах п’янких,
Пухнастих хвилях ковилових –
Політ невпинний і стрімкий.

Летять, летять Таврійським степом
Думки розбурхані мої,
А у степу, орлиний клекіт
І ніжні жайвора пісні.
Та враз спиняються з розмаху
Думки, врізаючись в часи:
Риплять вози чумацьким шляхом,
Людські лунають голоси.

Йдуть чумаки у Крим за сіллю,
Лани минувши і сади.
Піску й пилюки заметіллю
Стрічає степ, неораний ніким.
Бредуть воли, палає спека.
Нема води ані ковтка.
Навкруг чигає небезпека –
Татарські стріли і аркан.
Великострадна територія.

Спитай, зайди в любе село:
Денікін, гетьман – директорія
Кого тут тільки не було!..
Усі багато обіцяли,
Та лише здирств – жорстокий вир.
Більшовики ж декрет прийняли:
Народу землю, працю й мир.
Котилась звістка ця весела
В степу до кожного села.

І піднімались цілі села,
Щоб революція жила.
Пани й численнії підпанки
Знов Україну продають,
З чужою зброєю, на танках
Стріляють, вішають і б’ють.
В степах викошують хліба
І сіють смерть чужі патрони,
І білим лицарем за трони
Барон із Криму виступа.
І от вже Армія Червона,
Страшну навалу, щоб спинить,
В степах воює із бароном,
І з нею –Таврії сини.
Немов зубами держать хлопці
Той легендарний свій плацдарм.
Так, знов зустрілись у Каховці
Колишні наймити і пан.
Точився довго бій кривавий,
Та, сонцем істини зігрітий,
Розбив в степах народ повсталий
Своїх тиранів гордовитих.

Забіг той пан десь світ за очі.
Народ – хазяїн назавжди,
І спраглий степ йому шепоче:
«Води, води, води, води»
Дарує жовтень свіжий ранок,
Що люд робочий звеселя,
І проступає, крізь серпанок,
Нам силуетом корабля.
Сади зелені запишались,
Де суховій блукав колись,
І рукотворнії канали
В степах безводних простяглись.

Йдемо – і полум’ям палає
Над нами новий світлий стяг,
А революція триває
У серці кожному й ділах.




Володимир НАГОРНЯК



ЗЕМЛЯ, ОСВЯЧЕНА ТАРАСОМ


1
Я – не співець верховних од
Отим каліфам на годину, –
Є – Україна, є – народ –
Моє натхнення і вершина;
Старенька хата край села;
До хати зболена стежина,
І люди… Сонця в них, тепла,
А скільки горя за плечима…
А скільки планів, скільки мрій –
Словес облудні хороводи!

О мій трудящий, рідний мій.
Всіма обманутий, народе,
Хто я?! Твоя, твоя дитина,
Бо мрії кращої нема,
Як та, де квітнеш, Україно –
Славетна, рідна, без ярма.

Що дні пророчать нам нові,
Ті, у яких я оборонцем?
– Восходить сонце…
– На крові?
– Ой, на крові!
– Невже не сон це?

2
Земля, освячена Тарасом, –
Моя земля, твоя земля, –

Весною вкрита синім рястом:
Зимою – в білому поля;
А літо – сонячна пшениця:
А осінь – яблуко в саду…
Живеш тут,
А чи подивиться
Прийшов і:
«Вибачте, піду…».

Земля, освячена Тарасом, –
Це – я.
Це – ти,
Це – він,
Це – ми!

Сьогодні ж,
Попри всі гаразди,
Це і чорнобильські дими.
Це і спаплюжений Славутич,
І занітрачені поля,
Це і життя таке падлюче,
Де ти – не ти,
І я – не я,
Де, рідний ти, стаєш чужинцем…

Як жити?..
Так, як за бугром?!
Будь, брате, гордим українцем,
А не знехаєним «хахлом».

Прокинься!
Долею не грайся.
Тоді й твоє почує «Я»,
Благословить земля Тараса –
Твоя земля,
моя земля!



Юрій ЛАГУНОВ


УКРАЇНО МОЯ



Україно моя, Україно,
Рідне серце моє, рідна мати.
Ти єдина для мене країна,
Як я іншу можу кохати?
Ти і доля моя, і надія,
Ти і віра моя, і любов.
Мої роки – дніпровії хвилі,
Моя стежка – від серця твого.
Україно моя, Україно,
Скільки ж в тебе таких, як я?
Але ти у мене єдина,
Як єдина мати моя.




Юрий СОРОЧАН


ОТЧИЗНЕ



Я сын заветных далей, Украина:
Раскинутых лесов, равнинных рек.
Меня, как и любого славянина,
Тревожит Завтра – двадцать первый век.

Прошедшее – большой костёр из всех.
Грядущее – рассветная долина.
И ты – воспрянувшая Украина,
Где должен жить счастливо человек.

Здесь небеса сурово громыхали,
И отгрохочут навсегда едва ли.
Сегодня ливнем плещет синева.

Чтоб сердце переполнилось простором
Отваги, мужественным разговором –
Дарить Отчизне светлые слова.

ТАЙНА ТВОРЧЕСТВА



Хочу не временщиком быть,
Сиюминутностью живущим.
Пишу, наверное, чтоб жить
Прошедшим, нынешним,
Грядущим.

Ах, сколько дней! Ах, сколько лет!
Лечился я вселенской болью
И впитывал незримый свет,
Болел неведомой любовью.

Творцы прославленных времён!
Светил бесстрастное мерцанье!
Высокий смысл определён
Названьем,
Званием.
Призваньем.

И потому, тесня эфир,
С загадочностью невидимки
Радаром отражает мир
Стучанье пишущей машинки.

КЛУБ «ЭЛЛИНГ»



Наш бриг под названием «Эллинг»
недавно покинул причал:
достигнуть поставленной цели,
высоких идейных начал.

Чтоб вымпел над мачтами славил
слог, жизнью наполненных слов,
и ветер-романтик оставил
соль на лоскутах парусов.

С задором бросается якорь
у дискуссионных бесед,
где каждый душевно и ярко
несет нерастраченный свет.

Но, если качается кубрик,
и грозно штормит океан,
вернее под натиском бури,
сжимает штурвал капитан.

Командой сменяются мили.
Стремителен дружеский ход.
Бриг «Эллинг»! Семь футов под килем!
Дерзаний у трудных дорог!

Когда открываются дали,
Узнай, не забудь ничего,
Как вместе победы встречали,
Как вместе дышалось легко.




Владимир КУЧЕРЕНКО



REQUIEM



Мне старую ведьму не жалко,
Не жалко её потуг.
Давно её пора на свалку,
Где ворон вычерчивает круг.

Твоё колдовство презирая,
Трезвел я от призрака вслух.
Ты думала, я не узнаю?
Узнал. Но не сразу. Не вдруг.

Не ищи храбреца из Ла-Манчи –
Болезни твои тебе же на вред.
Совсем не похожий на Санчо,
Носил я, ломая хребет,

Свои неудачи и ссоры,
И похоть метнулась маня.
Но я, заслоняясь омофором,
Смолчу, никого не виня.

Явилась во сне ты весталкой…
Я, ум, напрягая в мольбе,
Тебя отправляю на свалку
И жду молодую к себе.




Читати далі >> 10 >> 11 >> 12