Вітаємо Вас, Гість!
Четвер, 19.10.2017, 16:48
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Категорії розділу

ДІЯЛЬНІСТЬ "ПРОСВІТИ" [5]
НОВИНИ ВИДАВНИЦТВА [18]
Що відбувається у херсонській філії видавництва "Просвіта". Анонси нових книжок.
ОНОВЛЕННЯ ПОРТАЛУ [7]
КОНКУРСИ, ФЕСТИВАЛІ... [22]
Увага! Важлива інформація для творчих людей.
ІНШІ НОВИНИ [8]

Наше опитування

Ваші відповіді допоможуть нам покращити сайт.
Дякуємо!

За якою інформацією Ви прийшли до нас?
Всього відповідей: 109

Висловити власну думку з приводу того чи іншого опитування Ви можете на нашому форумі.

Теги

...і про погоду:

Погода від Метеонова по Херсону

Архів записів

Календар

«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031

Форма входу

Пошук

Пошукаємо...

Важливо!

У Херсоні!

Оперативна поліграфія у Херсоні. Бланки, листівки. Друк книг. Різографія, тиражування

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
"Нові сучасні афоризми"

...

Наш портал:

,
Цифри:
PR-CY.ru
За якістю - золотий:

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Херсонский ТОП
free counters



Елінг -8. А.Алексеенко, Ф.Малинская, О.Сколібог та ін.

1 << 2 << 3 << 4 << 5 << 6 << 7 << Читати спочатку





Андрей АЛЕКСЕЕНКО



ПЛАНЕТА БЕЗУМЦЕВ



– Держим курс на планету системы К-46П 9, – четко произнес автомат, и корабль Сборщиков информации рванулся по указанному маршруту.
Не успел звездолет преодолеть и четверти пути, как вдруг что-то громыхнуло, и по всему корпусу пробежала мелкая дрожь.
– Неужели столкновение? – в недоумении спросил Координатор, глядя на товарищей. – Пояс астероидов мы миновали еще между Четвертой и Пятой планетами. Вот что значит отключить силовую защиту.
– Пробоины нет, – успокоил Командир и, посмотрел на экран внешнего обзора. – Странно… Контейнер при столкновении разрушился. Ящик разрушился, загрязняет жидкостью неизвестного состава. Если это ящик с Третьей планеты, там есть жизнь.
– Мы торопимся с выводами. Скоро посадка, сами увидим, – вставил Информатор.
– Смотрите, смотрите! Ландшафт впечатляет, вот так да! – сообщил Координатор, всматриваясь в иллюминатор. – Тут мы пожалуй соберем информации больше, чем на других планетах Системы.
– Это еще неизвестно, – остудил пыл Командир.
– Что это? Завод по обогащению водоема? – вопросительно взглянул на товарищей Бортинженер, указывая на огромное сооружение, чьи трубы сбрасывали в небольшую реку потоки грязной жидкости.
– Я провел экспресс-анализ. Они добавляют в воду смесь изотопов бензола и других вредных веществ, – сказал Информатор.
– А, может, они так регулируют численность живых особей в реке? – выдвинул гипотезу Координатор.
– Тогда подобная регуляция ведется и на поверхности всей планеты, и в атмосфере, – невесело пошутил Командир.
Пока компьютер обрабатывал полученную информацию, пришельцы из космоса решили просмотреть местные видеопрограммы. Не успел зажечься экран, как со звукового передатчика посыпались выстрелы и крики. По телевидению шел боевик.
– Варвары, неужели они ведут отстрел себе подобных? Эта планета населена безумцами! – ужаснулся командир. – Довольно. Нам здесь делать нечего. Будем стартовать, пока бациллы безумия, духовности не заразили нас… Они страшнее обычных микробов.
Когда вертолет пересекал орбиту Четвертой планеты, компьютер выдал сообщение: «Люди на Третьей планете, носящей имя Земля, переживают первую стадию Разумной жизни».
Подумав минуту, Командир добавил к сказанному машиной:
– Они, считая себя представителями Высшего Разума, сами же губят свою планету, на которой живут. А мы при посадке даже травы не примяли.



Фаина МАЛИНСКАЯ



ТВОРЧЕСКИЙ ГОД



На предновогоднем заседании члны литературного клуба «Эллинг» поздравили друг друга с праздником, выпустили новогоднюю стенгазету. Были на этом праздничном собрании и Дед Мороз с Бабой Ягой вместо Снегурочки; были подарки.
Участники заводского литературного клуба не только веселились, но и думали о том, как в течение пришедшего года готовиться к юбилею – десятилетию «Эллинга». Самодеятельные литераторы за прошедшие годы потрудились немало: были публикации во многих газетах, в областных, республиканских изданиях, встречи, выступления перед слушателями. Многим, как говорится, дорогу в жизнь дала газета «Судостроитель». И вот уже близится десятилетие. А год Крысы считается удачным для людей творческих. Удачи, «Эллинг»!
“Судостроитель”, № 1, 1996



Олег СКОЛІБОГ



* * *



Вишиванкою степ у квітневім розмаї,
В клекіт в’яже безмежність, духм’яна блакить.
Босоніжжя спливло, з тих відвідин палає
Життєдійна наснага, на серці ятрить.

Приспів:

Упокорює персть1 – вимір духу з Трипілля,
До струмочка звітую, де ватра буття.
Україна зцілюща – моє породілля,
Ти завжди, як прийдешня – Різдвяна кутя.

Незбагнений мій степе – з Купала ті ночі,
Водограєм зірки на риллі проростуть.
Своє щастя знаходять закохані конче
В ойкумені надій – заповзятливим путь.

Приспів:

Упокорює персть – вимір духу з Трипілля,
Ковилою ще зранку умиюся вщерть.
Україна зцілюща – моє породілля,
І не звабиш, ундина,2 не вірю я в смерть.

Отгріміло оце – позолота зав’яне,
Збіжжя прибрано все – павутиння в росі.
Пора дивна – вівтар – на весіллі миряни.
Боже правий, спаси, я кажу сам собі.

Приспів:
Упокорює персть – вимір духу з Трипілля,
На примарне узбіччя немає часу,
Україна зцілюща – моє породілля
І вервечка на місці – направив косу.

Успокоїлось все, як в тумані – дорога,
Лист звитяжний іще на морозі тремтить,
Саван білий – та ні! З Новим роком – корогва
Лісом, плаєм і степом над Світом бринить.

Приспів:
Упокорює персть – вимір духу з Трипілля,
Візерунком сніжинки – кодовані шість.
Україна зцілюща – моє породілля
Біля талої води просинається скрізь.

ЖАР-ПТИЦЯ


(Байка)


В’юнка дівчинка сміється,
Вабить і чатує.
Стежка в’ється, серце б’ється:
Дівку уполюю,
Не знехтую у траві…
Загриміло щось в горі.
В спалах крешуть блискавиці,
Незбагнене, захват. Жах.
Довбенієм, мовби в криці,
Пристрасть дибки у очах.
Оговтались, то як бути?
Біля нас – копиця.
Заповзли, злились до купи,
У руках жар-птиця.
І в негоду – дивина,
Обійшлося без вина.
Крешуть, брешуть блискавиці,
То не наша справа, так…
Поцілунків зморив бліц. І…
Шок… Овва… Розплата. Га?!
Як голубилися, киця,
В ціль Перун – нахрапом,
Спалахнула в мить копиця,
В негліже по хатам.
Реготало все село –
І ступа, і помело.
Салютують блискавиці
Лицарю і леді. Ні!
Все те дійство, як на плівці,
На гачку ув’їдливі.



Нинель МОЙСЕЕНКО



СКОРО ОСЕНЬ



Падает, падает желтый листок –
Сигнал осени скорой.

Нам хочет напомнить о старости снова.
Но нас он не может никак испугать
И молодость нашу не сможет отнять.
Нам, в нашей душе, всего – то по сорок.
По виду и больше, могут сказать.

Миг этой радости надо продлить,
Нектар оптимизма спешите испить!



Наталья КИСЛИНСКАЯ


Поэтесса, художница.
Возглавляла литературный клуб «Эллинг»
(2000–2004).
Лауреат Всеукраинского литературного конкурса газеты «Моряк».
Её живописные работы есть в престижных частных коллекциях в Украине и за рубежом.

ЛУННЫЙ МОТИВ



Есть тайна у старого дома и сада,
У этой калитки, завитой плющом,
И шепчутся листья: «Не надо, не надо,
Не надо расспрашивать ни о чём…»
Там, в лунном пространстве, две лёгкие тени
Скользят, чью-то память тоской вороша,
Замшелые тянутся к дому ступени,
Парит, замирая от счастья, душа
Там – таинство грусти шагов отдалённых
Застыло в прозрачной ночной тишине.
И нежность двоих, безымянных влюблённых,
Звездой отразилось в забытом окне.

ДОЖДЬ НА ДВОИХ



Нам в подарок дождь, весенний дождь!
Подставляй ему лицо и руки.
Он избавит от житейской скуки,
С ним ты ощутишь, что вновь живёшь.
Беззаботный, ласковый чудак
По асфальту беззаветно пляшет,
Клён ему зелёной веткой машет,
Веселить округу он мастак.
Посмотри, как радостно струится,
Как в бездонных лужах пузырится!
Мы не избалованы судьбой –
Этот дождь нам на двоих с тобой.



Юрий НЕСИН



* * *



Не сплю я этой ночью звёздной,
Хотя устал и выбился из сил.
Покаяться мне никогда не поздно
За все грехи, что в жизни совершил.

Соблазн , меня порою искушая,
Водоворотом то тянул на дно,
То, шанс малейший мне предоставляя,
Шептал, что погибать не суждено.

Жила во мне и жалость, и обида,
И червь сомненья вечно душу грыз.
Но я терпел, не подавая вида,
Стремился вверх, а так тянуло вниз!

Зависим от других в какой-то мере,
Подумал я, наверно, неспроста,
Что надо жить по совести и вере,
Когда уже ты в возрасте Христа.



Олена КОЛОС



ДУМИ МОЇ



Далекою піснею вітер бринить,
Верхівку тополі ледь-ледь зачіпає,
І пісня дощу, наче хвиля, звучить:
То вирине стрімко, то хутко згасає.

І зоряним плесом вечірній Дніпро
Розкинув довкола топольок гілки,
Швидкий і глибокий, прозорий, як скло,
Гучний і співучий, що ті сопілки.

Під темною ковдрою неба блакить
На землю свій дощ павутинням пускає,
Гуркоче. Або завмирає на мить,
І знову в просторі тінь замирає.

Злилися у шепіт німого дощу
І вітер, і небо, і крони тополі,
У вирій цей думки свої відпущу,
Нехай полетять вони тихо й поволі.

ПРИКАРПАТТЯ



Далекі і прекрасні є краї,
Там навесні співають солов’ї,
Там сірих хмар сумних нема –
Панує там не осінь, не зима.

Панує там яскраве, жовте літо,
Все навкруги ласкавістю зігріте,
А, головне, що є у тім краю,
Це добрі люди, що живуть в гаю.
Бо вільні вони серцем і думками,
І заслужили простір – вільний, чистий,
І гордий спокій – ясний, променистий.
До них також приходив час війни,
Але не підкорилися вони.
І де б не був, до них ти завітай,
І їх чудові звичаї пізнай.

Якщо ви ще не здогадались, браття,
То знайте, що кажу про Прикарпаття, –
Про чисті, недоторкані ліси,
Про свіжий і вологий дух краси,
Про вічність, гордість, котрі повсякчас
У тих рясних краях вітають вас,
Про вільний спалах, що пече вогнем,
Про дух свободи, придбаний мечем,
Про те, що серцем і душею в Україні
Вони були й залишились донині.
І вільні, мов потоки весняні.
І горді, мов Карпати осяйні.



Ольга БУРЕЕВА



О ЛЮБВИ НЕПРЕХОДЯЩЕЙ



Как грустно осень шелестит за дверью.
Холодный свет струит в твоё окно.
Уже душа облачена неверьем:
Моё ли сердце было влюблено?

Оно ли замирало от восторга
Иль билось чаще, уловив твой взгляд?
А вот, поди ж ты, старость у порога
Стоит с вопросом – кто же виноват?

* * *



Когда закончится тоска,
Тебя увижу я иначе.
И город хлынет на меня
Своею радостью бурлящей.
И побегу я, как во сне,
Навстречу призрачному счастью,
И буду птицей по весне
Петь о любви непроходящей.



Яков СЕГАЛ



ВДОХНОВЕННОМУ «ЭЛЛИНГУ»



Вам восемь лет.
Для человечества – не срок,
А для стихов – и муки, и познания.
Держать ответ на заданный урок
Зовут учёба и дерзания.
За восемь лет ты возмужал,
И, словно корабли, растут твои творенья.
Основа – сердце и металл,
И сила вдохновения.
Отдав досуг простой бумаге,
На ней творите чудеса.
Наград не ждите – ваши стяги
Пойдут на ваши паруса.




Читати далі >> 9 >> 10 >> 11 >> 12