Просвіта "Херсонщини"

Нариси з історії Бериславщини

Бериславщина: рік 1905. - К.-Херсон-Берислав: Просвіта, 2005. - 43 с. + 4 с. іл. - (Нариси з історії Бериславщини. Вип. 5).

ISBN: 966-8547-57-8

ВІД УПОРЯДНИКА

Ідея цієї книги виникла відтоді, коли мені випало знайомитися з херсонською пресою початку минулого століття у краєзнавчому відділі Херсонської обласної наукової бібліотеки імені Олеся Гончара. На ті часи єдиним популярним виданням на Херсонщині була газета "Юґ", що її видавав відомий громадський діяч, учений, журналіст В.Гошкевич*. Саме її кореспонденції протягом 1905 року надихнули на видання даної брошури.

У книжці зібрані усі дописи до газети того далекого року. І хоча минуло, дійсно, 100 років, але читаючи тодішні новини, я особисто не міг позбутися думки, що усе повторюється і що історія вчить лише тому, що нічому не вчить. Та ж кількість мешканців у Бериславі, та ж байдужість, ті ж проблеми: антисанітарія, хуліганство, побиття шибок, пограбування, бійки, брак коштів, боротьба за права людини, земельне питання, вибори, т.з. "народна партія", мітинги, резолюції… Навіть революція повторилася; добре хоч без погромів і крові. Та ще хіба війни не було.

На жаль, не усі події на тодішній Бериславщині вдається прослідкувати достеменно. У підшивці "Юґа" за листопад-грудень 1905-го року відсутній добрий десяток номерів газети. Причому видно, що ці номери були вирвані. Можливо, у часи "соціалістичного реалізму" хтось замітав найганебніші сліди т.з. "першої російської революції" з її численними провокаціями, єврейськими погромами, безглуздим кровопролиттям, які не обминули й наш край. Адже не дарма цілі томи слідчих матеріалів повстань і на броненосці "Потьомкін", і на крейсері "Очаків", і в Одесі, і у Севастополі, ще тоді, у 1905-06 рр. були викрадені невідомими особами за досить дивних обставин, що досі не дозволяє дослідникам дійти суті тих неоднозначних подій. Тож ми так ніколи й не дізнаємося, про що говорилося на мітингу у Бериславі 4(17) грудня 1905 р., адже кореспондент обіцяв за браком місця подати докладний звіт у наступному числі газети. А цього номера, як і інших з близько десяти, немає ані у бібліотеці, ані у Державному архіві Херсонської області, ані у відповідних установах сусіднього Миколаєва. Сподіватися на наявність херсонської газети в одеських чи київських бібліотеках або архівах - марна справа. Так і з'являються історичні лакуни.

Декілька зауваг. Упорядником здійснено переклад кореспонденцій на українську мову. При цьому я намагався якомога точніше зберегти граматику, пунктуацію, орфографію та стилістику оригіналів. Єдина проблема виникла при перекладі ініціалів дійових осіб бериславської історії сторічної давнини. Тому відразу зазначу, що ініціали людей, яких удалося встановити, також перекладені українською; в інших випадках збережено російське написання ініціалів.

Висловлюю щиру вдячність за допомогу у виданні книги Бериславській райдержадміністрації (голова М.Дешко), голові Бериславської районної ради, голові районної організації Народної Партії Т.Алябовій, директору Бериславського краєзнавчого музею Т.Солодкій, начальнику відділу автоматичної системи керування машинобудівного заводу М.Задонському, адміністрації Бериславської ЗОШ №1, депутатам районної ради.

Окрема подяка усім працівникам краєзнавчого відділу Херсонської обласної наукової бібліотеки ім. О.Гончара.

СЕРГІЙ ГЕЙКО

* Гошкевич Віктор Іванович (1860-1928), фундатор Херсонського історико-археологічного музею (зараз - обласний краєзнавчий музей); з 1890 р. - секретар Херсонського губернського статистичного комітету; у 1898-1907 рр. - редактор газети "Юґ".

23 січня (5 лютого):

"День 20 січня виявився для братії Григоріє-Бізюкова монастиря вельми тривожним. Цього дня проїздили монастирською плавнею 4 підводи з запасними солдатами що рушали до Херсона. Запасних було понад 20 чол., й усі за звичаєм п'яні. Знайшовши у плавнях монастирського об'їждчика, вони схопили його і побили до пів-смерті. На нелюдські крики жертви прибігли робітники з монастиря, і тоді почалася спільна сутичка і бійка, яка скінчилася однаково сумно для обох сторін: кілька осіб отримали серйозні ушкодження, знадобилася допомога лікаря. Того самого дня у монастирі з нез'ясованої ще причини виникла пожежа. Запалало у корпусній частині монастирського будинку. Хоча сама пожежа за своїми розмірами виявилася не надто великою, але, на нещастя, пожежа ця потягнула за собою людську жертву: задихся у диму чернець Герман, 55 років, якого не удалося привести до тями, не дивлячись на найенергійні і своєчасні заходи. У Григоріє-Бізюків монастир виїхав з Берислава судовий слідчий, міський лікар і помічник пристава. Телеграфно про усе повідомлено п-ну начальнику губернії і архієпископу".

"Берислав. Ковальовщина.

Тут арештовані управляючий економією Іванівкою О.І.Брексмайєр і М.Бердичевський по звинуваченню їх у мордуванні двох євреїв, за словами звинувачених, - шулерів, що приїхали до економії обіграти управляючого. По цій справі, яка, до слова сказати, наробила у місті чимало галасу, провадиться енергійне дізнання. Арешт звинувачених викликаний свідченнями свідків, що встановлюють мордування.

Бериславець".

"Берислав. Лицар ордену Крушевана.

В останньому думському засіданні наші муніципали вирішували питання щодо віддачі в орендне утримання кількох сажнів землі на Базарній площі п.Гаджи під дерев'яну крамничку. Гласний¹ А.М., висловлюючись за задоволення прохача, закінчив свою промову наступним перлом: "Жидам ви-б мабуть, дозволили а російській людині треба відмовити!" Після такої образи, завданої усій думі, підвівся гласний з євреїв А.Зільбершмідт, подякував гл. А.М. за рідкісну тактовність і доречність його промови і залишив залу засідання, а наступного дня подав прохання про відмову від звання гласного.

Бериславець".

1 гласний - депутат органу місцевого самоврядування Росії на початку ХХ ст.

1(14) березня:

"Спектакль.

20 лютого відбувся другий черговий спектакль групи місцевих любителів драматичного мистецтва. Йшла драма Федорова "Старий будинок" і "Ювілей" Чехова. Перша п'єса йшла зовсім погано, а друга - вельми нічогенько. Облаштовані обидві п'єси були вельми добре. Помітно, що пп. любителі у кожній дрібниці намагалися сказати нове у Бериславі слово. Не можна не побажати, щоби ці ж любителі ставили спектаклі частіше, оскільки бериславці устигли оцінити їх труди й уміння ще за першим спектаклем, коли вони заслужено мали гучний успіх.

С.Танін".

2(15) березня:

"Культурні починання.

Нещодавно започаткувавше свої дії товариство взаємного страхування на випадок смерті у середовищі своєму нараховує уже понад 150 членів. В особі голови правління л-ря Когона товариство має старанного пропагатора ідей товариства, безсумнівно заслуговуючи того, аби їх посилено розповсюджувати серед темного населення, геть незнайомого ще ні з якими союзами самодопомоги. Та що казати про темне середовище, коли така справа, як громадська бібліотека, яка обслуговує інтереси більш культурної частини населення, і та ледве животіє, не залучаючи до себе усіх наявних сил суспільства; а між тим бібліотека ця заснована також на принципі самодопомоги і взаємності у справі постачання її духовною поживою… До найсумнішого висновку, одначе, доведеться прийти стосовно духовної зрілості місцевих культурних людей, якщо вони настільки байдуже ставляться навіть до громадської бібліотеки. Днями був улаштований літературно-музичний вечір на користь бібліотеки, який дав повний збір. Організатори вечора (О.Д.Пуголовка, Ф.А.Санжаровська, Л.Н.Фогель і Г.К.Ліоте) чимало потрудилися і зазнали матеріальних жертв задля того, щоб пристойно обставити цей вечір. У музичній частині вечора узяли люб'язну участь кращі наші музичні сили. У підсумку залишиться для бібліотеки сотні три карбованців, сума, яка давно вже не надходила до каси цієї забутої установи. Можна буде поповнити бібліотеку новими книжками. Але…де узяти для бібліотеки нових читачів? як зацікавити літературою людей, які без стукалки² і банячка³ жити не можуть?!

Наша дума ухвалила, нарешті, пристати до будівництва кордегардії⁴, стаєнь і теплого приміщення для пожежного обозу. Питання про жіночу міську прогімназію загальмувалося, завдяки звичній формалістиці і канцелярській тяганині, без яких у нас не обходиться жодна жива справа. Місто ухвалило своїм коштом і на свій страх відкрити прогімназію, - що здавалося б простіше: узяти й дозволити; так ні-ж, через 1,5 роки, навчальні бюрократи надумалися запросити у міста, яке бере на себе усі витрати, про те: у яких розмірах місто буде видавати субсидію для проектованої прогімназії?! За "доброго бажання" і швидкості бюрократичних машин такими "питаннями" можна легко затримати ще років на 50 вирішення цієї справи. Адже "реформують" у нас жіноче початкове училище на двокласне, з 5-річним курсом, на протязі ледве не п'яти років, - і справа ще й на крок не зрушилася…

Кизикерменець".

2 стукалка - вид азартної картярської гри.

3 банячок - чавунний горщик; казан.

4 кордегардія - у XVII-XIX ст. приміщення для ув'язнених.

"Спектакль.

24 лютого з благодійницькою метою у залі попечительства про народну тверезість відбувся спектакль. Була представлена малоросійська драма "Гайдамаки" Милославського. Загальне виконання п'єси не залишило бажати нічого кращого; лише у деяких помітно було нетверде знання ролей. Спектакль закінчився дивертисментом кращих малоросійських пісень і танцями.

Спостерігач".

15(28) березня:

"6-го березня відбулися загальні збори членів місцевого взаємного кредиту. З доповіді і звіту правління з'ясувалося, що справи товариства по усім операціям прогресивно розвиваються. Число членів досягло 575. Обіговий капітал = 40.725 крб., капітал же забезпечення (зобов'язання членів) зріс до 366,525 крб. Більшість членів складається з дрібних землевласників і землеробів-орендарів, розмір кредиту яких у більшості випадків (89 відс.) не перевищує 1000 крб. Внесків і поточних рахунків у звітному році надійшло на суму 1.276.105 крб. Такий приплив вільних коштів, хоча й свідчить про безумовну довіру до справ товариства, але разом з тим має й той невигідний бік, що переважає потреби товариства в активних операціях, цим самим утворює мертвий капітал, за який вкладники, одначе, отримують проценти, сума яких у звітному році досягла 9099 крб. 53 коп. Ця обставина і зменшення облікових і за позиками відсотків відбилися відповідним чином на кількості чистого прибутку звітного року, розмір якого = 5095 крб. 60 к. Якщо узяти до уваги, що наше товариство існує усього 3 роки, то такими результатами можна лишитися цілком задоволеним: за 1-й рік цей прибуток = 557 крб. 80 к., за 2-й - 5528 крб. 41 к. і, нарешті, за 3-й рік, - коли, внаслідок зниження відсотків за активними операціями, каса товариства, так би мовити, утратила тисячі дві проти попереднього року, а члени товариства залишили ці кошти у своїх кишенях, - цей чистий прибуток усе ж виявився у чималій сумі - 5095 крб. 60 к. Хоча до завдань товариства взаємного кредиту і не повинна входити гонитва, щоб не було, за чистим баришем, але й любителі чистих баришів сповна задоволені результатами звітного року, оскільки усякому зрозуміло, що прибуток звітного року перевищив би 7000 карбованців, аби розмір відсотків за активними операціями був залишений такий само, як і попереднього року. Прибуток розподілений зборами таким чином: 7 відс. відраховано у дивідендний капітал, 20 відс. - в запасний, на місцеві благодійницькі потреби - 300 крб., нагородних службовцям не за виборами - 245 крб., на покриття прибуткового податку - 500 крб. Залишок ухвалено додати також до запасного капіталу.

Після доповіді зібранню головою правління А.І.Живодаром про отриману через п.міністра фінансів Височайшу подяку за офіровані товариством 600 крб. на потреби війни, збори одноголосно ухвалили надіслати від імені зборів наступну телеграму: "Його в-ті, п.міністру фінансів. Чергові загальні збори членів бериславського товариства взаємного кредиту одностайно ухвалили звернутися до вашої високоповажності з проханням піднести до стоп Государя Імператора почуття безмежної відданості і щонайглибшої вдячності зібрання за повернене у Всемилостивому рескрипті 18 лютого цього року рішення Його Величності узяти на себе великий подвиг оновлення державного устрою Росії шляхом закликання кращих виборних людей для участі у законодавчих роботах". Ця телеграма наступного ж дня була надіслана за підписом голови зборів С.А.Булацеля.

Отримана уже й відповідь, у якій міністр фінансів повідомляє про Височайшу подяку Государя Імператора з приводу висловлених загальними зборами почуттів.

Кизикерменець".

18(31) березня:

"Крадії.

Любителі чужої власності не полишають своєю увагою і наше містечко. Днями на Єврейській вул.⁵ у будинку Каплана, виламавши вікно, зловмисники викрали різного одягу на 200 крб. Постраждалий кравець - Круг, призваний з запасу на військову службу; він залишив на зберігання свої речі свояку С.Каплану. Під час розшуку удалося вже знайти частину викраденого.

А.Г.".

5 Єврейська вулиця - зараз вулиця 8-го Березня.

1(14) квітня:

"Утеча злодія. Пожежі.

У ніч на 27 березня з місцевої кордегардії, розібравши частину печі і частину стіни, утік крадій, - це уже другий із зграї, що здійснив низку крадіжок. Пошуки утікача не закінчилися вдало.

27 березня о 10 г. ранку запалала на Забалці комора з топкою; вогонь був погашений до прибуття пожежної команди. 28 березня опівдні запалала комора на Пойдунівці; унаслідок сильного вітру пожежа набула грандіозних розмірів і загрожувала сусіднім будовам, та завдяки допомозі сторонніх осіб пожежа була згашена вчасно. Пожежна команда, як завжди, за перших звуків сполоху зібралася і через півгодини виїхала у "зразковому порядку і справності". Бажано було б, аби управа подбала про будівництво нового приміщення для арештованих і про справність пожежної валки".

"Наші хунхузи⁶.

Днями, повертаючись глухими вулицями додому, парубок Гайдабура зазнав нападу з боку цілої ватаги місцевих хунхузів і у сутичці з останніми отримав декілька ран ножем. Поліція, що прибігла на крики нещасної жертви захопила майже усю зграю. При огляді пораненого у міській лікарні виявилося сімнадцять ран, завданих у різних частинах тіла. Життя хворого у небезпеці".

6 хунхузи - учасники озброєних банд у північно-східному Китаї з середини ХІХ - до поч. ХХ ст.

16(29) квітня:

"Сесія окружного суду.

У нас закінчені засідання Херсонського відділення окружного суду з кримінальних справ. Склад суду, який приїхав до нас, із членів його пп. Грека, Дмитрієвського, Гаврилова і товар. прокурора Долотіна розглядав тут справи на протязі 3-х днів з 11-го квітня. Сірі, беззмістовні справи, здебільш бійки з легкими ранами, переломами людських вилиць, ребер і вибиття очей під час дикого розгулу і пиятики. З Херсонських адвокатів приїхав до нас один лише І.К.Хрисоскулі, та й той виступив у якості приватного обвинувача з боку потерпілого двома ребрами єврея під час бійки.

Бериславець".

28 квітня (11 травня):

"Нічні пригоди.

В одну з останніх ночей до кравця Черняка, у якого мешкають кілька дівиць-робітниць, увірвалися п'яні парубки. Не стрічаючи ніякого опору, хулігани розбили меблі і вікна у квартирі, а також побили й самого господаря, що насмілився гукнути про допомогу. На крик прибігла поліція, але зграя устигла сховатися, лишивши незакінченою головну мету свого нічного візиту.

А.В.".

"Спимо. Страшний сон. Убивство.

Місто продовжує спати усе тим само непросипущим сном. Від самої зими не було жодного спектаклю, жодної розумної розваги, коли не рахувати лютневий концерт і спектакль, які з'явилися якось випадково. Невже одне лиш зелене поле дає поживу для розуму і серця пп.бериславців! Потрібно стрепенутися, потрібно мобілізувати громаду, під якою назвою - байдуже, аби до складу її входили люди справи, а не паперу, аби вони давали обивателям здоров'я, розумні розваги. Народні читання, які ведуться місцевим попечительством про народну тверезість, давно утратили своє значення, і причина цьому одна - немає "Духа живого", немає уміння залучити до цієї справи людей, що знають смаки народу поближче. У Бериславі можна було б знайти не одного лектора, який би читав народу книжку не "як небудь", та "аби", а з усвідомленням надзвичайної важливості і користі узятої на себе місії. Уся біда у тому, що люди, які могли б узяти на себе ініціативу об'єднання місцевих сил довкола спільної справи народної, цураються роботи, наче чуми. Соромно, пп. соромно! Люди, котрі кричать, що формалізм роз'їдає Росію, самі ж, замість справи, замість дружної спільної енергійної роботи на ґрунті блага маси, самі ж вони збирають комісії і до них кілька підкомісій і…на цьому заспокоюються. Повторюю, п.п., стрепеніться, пробудіться! Адже на справі освічення маси - Берислав - непочате вугілля. Подай, Боже, лише працівників!

Тривожні дні минули. Чекали чогось страшного, дикого, та усе обійшлося благополучно. Представники "чорної сотні" не дрімали і вели вельми дієву пропаганду, і, треба зізнатися, маса ставилася до них далеко не байдуже. Деякі з місцевих діячів і капіталісти отримали анонімні листи з вимогою певної суми грошей, або просто з погрозою. Але усе це мети не досягло, і минулий тиждень пройшов, хоча й тривожно, але мирно.

У ніч на 27 квітня був убитий матрос Несвіжий. Труп його знайдено біля Забалківського мосту. Виявилося, що хулігани, які пиячили з ним у дівиці М.Ал-й, побили його до смерті у неї самої на квартирі, а труп приволочили до мосту. М.Ал-я і її подруга затримані. На деяких хлопців падає вельми сильна підозра.

За чутками, днями до міста прибувають козаки.

С.Танін".

"Місто наше залишив лікар А.М.Коган, що перебував у нас міським лікарем протягом 13 років, він перевівся до м.Костроми на таку само посаду. В особі А.М. наша громада утратила одного з найбільш інтелігентних своїх представників, кращого друга народу, серед котрого він завжди працював безвідплатно, лікував їх недуги фізичні і моральні: лікар Коган протягом багатьох років влаштовував для народу читання, сам чудово читав по недільним і святковим дням, пояснював своїм слухачам прочитане і, узагалі, пробуджував у народі кращі людські почуття, будучи сам серйозно освіченою і симпатичною людиною. Замінити його у Бериславі навряд чи скоро удасться, бо у нас що до чесних, інтелігентних громадських діячів велике зубожіння.

Бериславець".

"14 лютого цього року директор народних училищ Херсонської губ. звернувся до повітової земельної управи з проханням повідомити йому, яку участь одноразово і щорічно може узяти повітове земство у справі влаштування і утримання проектованого у м.Бериславі ремісничого навчального закладу" замість морського класу, що закривається. Беручи до уваги, що у цій справі особливо близько зацікавлене м.Берислав повітова управа у свою чергу запросила бериславську міську управу про те, якого типу ремісничий навчальний заклад бажаний, на її думку для Берислава, і яку участь в улаштуванні і утриманні проектованого закладу візьме місто. Бериславська міська управа повідомила, що бериславською думою порушено уже клопотання про перетворення існуючого морехідного класу у двокласну морехідну школу і що у надії на задовільний результат клопотання, направленого Його Імператорській Високості Великому Князю Олександру Михайловичу, дума не може у даний час нічого дати на відкриття у м.Бериславі проектованого ремісничого навчального закладу. Таким чином, питання про заміну морехідного класу, що скасовується 1 червня цього 1905 року, ремісничим навчальним закладом треба вважати поки відкритим".

17(30) травня:

"Зустріч холери. Відправка арештованих.

10-го травня у залі попечительства про народну тверезість відбулося засідання санітарної комісії щодо ужиття заходів на випадок холери, яка насувається. У санітарному відношенні наше місто має не мало недоліків; - відсутність здорової і придатної для пиття води, брудні і смердючі вулиці роблять його придатним для розвитку епідемії. На усі ці недоліки комісія звернула увагу і, вирішивши усунути їх завчасним ужиттям заходів, звернулася до міського голови за необхідною для цього сумою грошей, але останній категорично заявив: "нема грошей" і запропонував зібрати доброхітні пожертви з обивателів.

12-го травня з місцевої кардегардії відправлені до Херсона арештовані за убивство Несвіжого - дівиця М.Г-на і її подруга. Обставини убивства до цього не з'ясовані, чого не можна не приписати невмілому і млявому провадженню справи.

Аз.".

18(31) травня:

"Реформування приватної прогімназії М.Д.Парамонової у прогімназію міністерства народної освіти.

Наше місто відвідав п.попечитель одеського навчального округу. Мета приїзду п.попечителя - ревізія приватної прогімназії п.Парамонової, беручи до уваги прийняту постанову окружного управління про перетворення цієї прогімназії у прогімназію міністерства народної освіти з усіма правами і перевагами, що надані цим навчальним закладам. Познайомившись з приміщенням прогімназії і з постановкою навчально-виховної справи, п.попечитель висловив повне своє задоволення: як з приводу зразкової чистоти і охайності приміщення, так і стосовно відмінних успіхів учениць випускного класу, на який п.попечителем було звернено особливу увагу. П.попечитель виказав також задоволення з приводу забезпечення прогімназії зразковими навчальними посібниками. Окрім прогімназії п-ні Парамонової, п.попечитель відвідав міське 4-и класне училище, де також лишився цілком задоволений: як будинком училища і його зразковим утриманням, так і постановкою справи. У присутності п.попечителя відбувся загальний і хоровий спів учнів. Потім була проведена ревізія й усіх народних училищ м.Берислава, де п.попечитель округу докладно знайомився з приміщеннями училищ і з постановкою шкільного виховання. Залишившись цілком задоволений зовнішнім боком справи, п.попечитель висловив побажання щодо кращої постановки навчальної та виховної справи у народних школах".

"Селяни і поміщик.

Селяни с.Козацького і сусідніх сіл Одрадо-Кам'янки і Бургунки, прочувши про приїзд з Москви свого поміщика П.М. князя Трубецького, зібралися у маєтку князя і піднесли йому від кожного товариства хліб-сіль і дякували князеві за добре ставлення до них його нового управляючого. У решті-решт козацький сільський староста сказав від імені усіх селян маленьку промову з приводу аграрних безладів, які сталися у деяких місцях і запевнив, що у маєтку князя при гарних стосунках, що встановилися між його економією і селянами такі безладдя неможливі. "Коли б хто й зазіхнув на поміщицьке добро, то ми станемо грудами, не дамо осоромити самих себе". Князь дякував селянам за добрі почуття і довго бесідував з ними про війну, про покращення селянського побуту. З найтеплішими почуттями розсталися селяни з князем і розійшлися по домівкам.

Р.".

15(28) червня:

"(+ О.А.Литвинов).⁷

11-го червня помер у Херсоні учитель бериславського міського училища Олімпій Аркадійович Литвинов. Звістка про його смерть мов грім вразила бериславців, що знали його протягом 5 років. Покійний був ще молодою людиною (у червні мало бути виповнитися йому 26 років), і ніхто не міг очікувати, що він так швидко покінчить рахунки з життям. На початку червня, від'їжджаючи з Берислава він відчував легке слабування, та ніхто не передбачав серйозного кінця. Після приїзду у Херсон виявилося, що він хворий тифом. Слабкий організм не упорався з хворобою, і О.А. помер. Небіжчик походить з дворян Курської губернії. Освіту отримав у Глухівському учительському інституті. Після закінчення курсу він отримав місце в Оренбурзькій губернії, але уже через рік, внаслідок слабкого здоров'я, прохав перемістити на південь Росії і був призначений у Берислав. Пером земля тобі, дорогий товариш і друг!

К.Кир'янов".

7 Литвинов - ймовірно, батько О.О.Литвинова, що народився у Бериславі 23.10.(5.11)1905 р. - майбутнього професора, лауреата Державної премії УРСР 1974 р., відомого українського ученого в галузі будівельного виробництва, архітектурно-декоративних властивостей облицювальних каменів.

16(29) червня:

"Хто винний?

В одному з лютневих №№ газети "Юґ" була уміщена замітка про бериславську міську бібліотеку: бідність журналів і газет бібліотеки пояснюється тим, що зайве передплачувати більше, коли й те, що є, ніким не читається. Висновок - винна публіка, а не бібліотека, не її дирекція. Одначе, таке пояснення запустіння бериславської бібліотеки нам здається не зовсім відповідним істині. У ньому наслідок прийнято за причину. Публіка тому саме і не відвідує бібліотеки, бо там царює запустіння: рідко коли можна знайти на столі свіжу газету, майже ніколи нової книжки журналу з тих не багатьох, які бібліотекою передплачуються. Ми не хочемо проводити того пояснення, яке дають цьому фактові "злі бериславські язики", але констатувати його повинні, бодай у видах реабілітації бериславської читацької публіки. З цією-ж метою ми укажемо й на наступний факт, що свідчить про далеко не байдуже ставлення бериславської публіки до своєї бібліотеки. У лютому цього року гуртком місцевої інтелігенції був улаштований концерт, увесь збір з якого був відданий до бібліотеки, і, окрім того, частина збору зі спектаклю (у розмірі 40 крб.) з умовою передплатити на ці останні кошти журнали і книжки згідно списку, складеному улаштовувачами. Отже, є у публіки інтерес і до книги, і до бібліотеки? Бібліотека прийняла і гроші, й умову. Та ось минуло з тих пір біля 3-х місяців, а книжок і журналів, на які були асигновані гроші, - усе немає. Хто ж у цьому винний? Невже усе та ж публіка?

Новий".

(“Юг” 21 червня (3 липня) 1905 р.)

28 червня (10 липня):

"Грім не гримне - мужик не перехреститься.

Насправді: усюди чекають страшну гостю - холеру, усюди йдуть поспішні і діяльні підготування до її прийому; а у нас же - нічого. Читання про холеру не ведуться; санітарна комісія, пройшовши свої дільниці, мирно спочила на лаврах; а медичний штат не лише не посилений, але навіть не доведений до свого нормального складу. Уже біля трьох місяців як у Бериславі вільне місце міськлікаря, а дума до цього часу не вважає за потрібне опублікувати про це і попіклуватися пошуком нового. Економію захищають! Завдяки цьому, уся лікарська допомога являє собою зараз у Бериславі двох лише лікарів, один земський, при бериславській лікарні й інший приватний. Але одного земського лікаря мало навіть для лікарні і зараз у "мирний" час: бериславська лікарня зі своїми сорокома ліжками і зі щоденним амбулаторним прийомом середнім числом у 100 осіб, - сама вимагає не менше двох лікарів. До речі сказати, і фельдшерський персонал цієї лікарні, складаючись фактично із двох лише фельдшерів (замість належних за штатом трьох) і однієї акушерки, - є для неї геть не достатнім. Приватний же лікар суміщає у собі так багато усіляких платних і безоплатних, та в усякому разі відбираючих час, обов'язків і посад (казенний рабин, член правління банку, агент страхового товариства "Якір", голова попечительства про бідних, торговець пшеницею та інш. та інш.), що для медицини його майже не лишається. Отже, на випадок холери, Берислав виявляється геть без лікарів. Таке становище справ, звичайно, добре відомо отцям міста і стовпам бериславської громади, в усякому разі, має бути добре відомо. І на них і поляже відповідальність, якщо холера застукає Берислав абсолютно зненацька, на одних лише гарних побажаннях і приємних розмовах.

"Новий"".

"Кол.Шланґендорф, Старошведська волость. Удар блискавки.

29 червня о 6 годині вечора над нашою колонією спалахнула гроза із зливою. Один з ударів блискавки попав у млин місцевого поселянина Фрідріха Шетліха. На млині у цей час перебував мірошник Іван Дирда, який стояв на ґанку млина. Блискавка ударила у підмурівок, проникла усередину, пролетіла через увесь млин зачепивши дорогою мірошника: обсмаливши йому усю праву частину тіла, запалила млин. Моментально з'явилися поселяни з пожежною машиною і згасили пожежу, що почалася. Мірошнику була негайно надана медична допомога місцевим земським фельдшером. Життя його поза небезпекою.

А.Б.".

"Бомбардування пристані. Збройний напад.

Ми, бериславці, уже устигли призвичаїтися до тих, далеко не безневинних витівок хуліганів, котрі останнім часом особливо почастішали. Але те, що трапилося у ніч на 2 липня на пристані р.т.п.і т. [Російське товариство пароплавства і торгівлі - Упор.], що знаходиться за два квартали від поліційного управління, вразило навіть бувальців. Пароплав р.т. прибуває до Берислава звичайно не пізніше години ночі. На цей час на пристані й зібралися пасажири і проводжаючі їх. Усього було, приблизно, чоловік 30. В очікуванні пароплава деякі мирно бесідували, інші, більш нетерплячі, усе подивлялися - чи нема пароплава, а треті просто спали. До останніх треба віднести і берегових чинів, до слова сказати, хоробривців вищого ґатунку. Так одноманітно і монотонно тягнувся час до початку третьої години ночі, коли дві молоді особи п.Ск-р і п.Ор-в зійшли з пристані на берег. Не устигли вони зробити поблизу пристані й кількох кроків, як на них накинулося п'ять-шість молодиків, що почали жорстоко бити їх. Молоді люди кинулися до пристані… молодики за ними… і на шляху до пристані, хулігани до того били п.Ск-ра і п.Ор-ва, що ті виявилися не у силах кричати й гукати на поміч. Зухвалість хуліганів дійшла до того, що вони увірвалися на східці пристані, де продовжили свою мерзотну справу. Тут лише пасажири помітили усе, що відбувається і побігли у напрямі сходів, де лобуряки убивали п.Ск-ра, який лежав. Ор-ву якось удалося стати на коліна. Тоді парубки лишили свою жертву і почали тікати, давши по дорозі чотири постріли з револьверів. Якимось дивом ніхто з перебуваючих на пристані не був поранений. Скривавлених молодих людей внесли у пакгауз⁸, де їм і була зроблена примітивна перев'язка. Раптом - летить камінь, другий, третій… і почалося формене бомбардування пристані. На пристані - паніка. І справді - єдиний вихід на берег зайнятий озброєними парубками, а довкола вода і жодного човна. Жінки без свідомості, більшість чоловіків розгубилися… Дам негайно помістили у віддалений пакгауз, куди сховалася й частина чоловіків. Цих чоловіків винити у боягузстві важко. Що вони могли зробити, коли у молодиків револьвери і під руками купи каміння, а у них назбиралося б біля десятка легких ціпків! А каміння летить… дзвін розбитого скла, стукіт каміння по даху - усе це діяло, особливо на жінок, гнітюче. Хулігани кидали каміння з таким розрахунком, аби закидати ними усі куточки, де можна було ховатися, задля чого вони й відкрили "перекидний вогонь" через дах, з якого каменюки скочувалися прямо на пристань. Камінням були ушкоджені береговий і чорнороб. Щойно було оголошено облогове становище пристані, один з пасажирів рушив на рибацькій "душогубці", яка випадково трапилася, у місто за поліцією. Відзначу, між іншим, відмову берегових чинів сісти до човна. Маневр з човном лобурями помічений не був. Невдовзі прибув в.о. пристава п.Жуковський. За кілька хвилин до його приходу хулігани сіли на поштовий візок, який стояв неподалік, мимохідь пововтузили фурмана, і понеслися у напрямі до передмістя "Пойдунівки". Бомбардували парубки хвилин 10-15. Паніка потроху почала стихати і схвильовані пасажири, з відчуттям полегшення, почули гудок пароплава, що наближався. Це було біля 2¹/₂ год. ночі. Невдовзі прибули на пристань і городові. Через кілька хвилин на пристань явився якийсь чорнороб з колотою раною на грудах. Поранили його, очевидно, ті ж хулігани. Деяких він пізнав. Так завершилася ця тривожна ніч.

До ранку усі підозрювані молодики, завдяки енергії в.о.пристава п.Жуковського, були затримані. Уранці ж у місті з вуст в уста передавалися деякі подробиці про подальші "операції" хуліганів. Як говорять, вони, бажаючи погнати захопленого коня пошвидше, покололи йому увесь круп до того сильно, що ветеринарний лікар повинен був накласти коню шви.

Годині о 10 ранку того самого 2 липня було здійснено напад на Тр-а, який зупинився біля казенної винної крамнички. Два хулігана зупинили його екіпаж і з ножами у руках, почали вимагати грошей. Тр-к якось устиг забігти до казенної крамниці. Але за ним увірвався один з хуліганів, продовжуючи наполягати на своїй вимозі. Візник, вивільнившись від хулігана, дав знати поліції. В.о. пристава п.Жуковський негайно арештував цих грабіжників, і, як говорять, мусив дати два холостих постріли. Лише після цього хулігани здалися і дозволили себе зв'язати.

Л.Енський".

8 пакгауз - закрите складське приміщення на залізничних станціях.

"Спектакль.

Спектакль 3 липня, власне кажучи, не можна навіть назвати спектаклем. "Драма біля телефону" була сприйнята публікою вельми неспівчутливо, чому сприяло незнання ролей, а звідси і великі пропуски, а також злиденна обстановка, або точніше, відсутність такої. Єдино хто гарно провів свою роль, це п-ні Золотаревська. Другою п'єсою, що йшла у театрі того самого вечора, судячи з афіш, мало бути "Опудало". А, пп. любителі, поставили якийсь беззмістовний водевіль. П.Зубков сильно шаржував. Загалом, пп. Золотаревському, Зубкову особливо й усім останнім "любителям" можна сміливо рекомендувати не спокушати терпіння бериславської публіки своєю грою.

У неділю 10 липня має бути вокально-музичний літературний вечір. Піде також чеховська "Пропозиція". Виходячи з виконавців і програми, вечір обіцяє бути вельми цікавим. Чекаємо його з нетерпінням!

Глядач".

"Грабіж.

В останню неділю у нашому богоспасаємому Бериславі почастішали випадки грабежів.

У ніч на 30 червня два зловмисника, озброєні револьверами залізли через вікно до квартири баби Ганни Захарової, що мешкає разом зі своєю 90 р. сестрою на околиці Берислава у власному будинку. Грабіжники відібрали у баб 14 крб. і зникли. Дізнавшись про це місцевий пристав п.Жуковський приступив до розшуку злочинців і прознавши, що злочин цей здійснили якісь Яшка і Андрюшка, які мешкають у м.Каховці, рушив негайно туди, де й затримав їх; при чому виявилося, що один з них відомий крадій-рецидивіст Яків Біленький, а інший, що назвався Андрієм Сергієнком і пред'явив на це ім'я документ, у дійсності виявився висланим з Астраханської губ. Федором Чернишовим, який утік у березні місяці цього року з кордегардії поліції м.Нікополя, де був затриманий за крадіжку коней.

2 липня об 11 г. ранку по Головній вулиці біля казенної винної крамниці, місцеві парубки Фома Вороний та Сидір Орел напали на колоніста Якуба Тромишлейгера і, зваливши його на землю, пограбували у нього 20 коп., про що було тоді ж повідомлено поліції. Під час затримання вони учинили сильний опір.

Обиватель".

14(27) липня:

"Санітарні порядки.

Санітарне становище нашого міста як і раніше нижче усякої критики. Комісія, на яку ми дуже сподівалися, анітрохи не виправдовує нашої довіри. Вона навіть не піклується прибирати падло, яке так часто валяється на наших вулицях і заражає своїм смородом повітря. Переварена вода, про яку гаряче розводилися наші санітари, існує лише на папері; народ п'є заражену нечистотами річкову воду. У місті частенько з'являються шлункові захворювання. Що ж буде далі? Страшно стає, коли зазираєш у недалеке майбутнє.

Проїжджий".

24 липня (6 серпня):

"Концерт.

17 липня відбувся довгоочікуваний музично-вокальний літературний вечір. Перед початком концертного відділення вечора була вистава "Пропозиції" А.Чехова, яка була зіграна місцевими любителями доволі дружно. У музичному відділенні мали успіх: п-ні Шрейберг, Сулим - (піаніно) і п.А.Глузберг - (скрипка). Вокальні нумери пройшли відносно слабкіше. Загалом враження від концерту лишилося гарне. Збір був повний.

Я".

"Спектакль.

Минулої суботи у залі попечительства про народну тверезість любителями-початківцями малоросами були представлені: комедія "Сто тисяч" І.Тобілевича (Карпенка-Карого) і водевіль "Репетиція", де узяв участь сам автор (Ф.Литвиненко). Спектакль зійшов вельми пристойно.

Побережний".

6(19) серпня:

"Справа про напад на пристань рос. тов.

4-го серпня у камері міського судді розглядалася справа по обвинуваченню Матюшова, І.Орла, Воропая і Орла Я. у нападі у ніч на 2-е липня на пристань р.т., який окрім того пред'явив цивільний позов за розбиті шибки у сумі 1 крб. 05 коп. З боку обвинувачення було викликано біля 20 свідків, які встановили факт побиття невідомими парубками молодих людей і бомбардування пристані камінням, його звинувачені не заперечували. Про зроблені постріли ніхто із свідків не міг сказати нічого певного. Одні лише чули їх, але з якого боку - не знають. Більшість же стверджувало, що постріли були здійснені з берега. А самі обвинувачені цю останню обставину заперечували. Допитавши усіх свідків, п.суддя після півгодинної перерви оголосив вирок, яким усі звинувачені, за виключенням Я.Орла, що виправданий, присуджені до тримісячного арешту. Обвинувачені вироком судді лишилися незадоволені і переносять справу у з'їзд.

А.Ш.".

"Берислав, Токарівка, маєт.Писарева, Тягинка.

…Нещодавно село Тягинка перейменовано у містечко. Разом з тим тут отримали право постійного проживання євреї. Життя у нас тече вельми одноманітно. Іноді навіть найбезневинніші розваги не дозволяються. Зібралося, напр., якось увечері у себе у садочку кілька дівчат і почали співати пісні (найневиннішого змісту). Не встигли вони проспівати кількох пісень, як раптом заявляється місцева влада і наказує припинити спів, бо він "порушує громадський порядок". Лиш одне у нас порушує тишу (але не одноманітність життя, оскільки ми до цього уже звикли) - це безперервні бійки. Дня, здається не минає, аби до місцевої лікарні не з'явився побитий чи поранений (іноді навіть не один).

2 серпня у нас, після тривалої посухи, пройшла сильна, але не тривала злива, що супроводжувалася градом. Градини були доволі крупні - не менше лісового горіха. У деяких будинках вибиті шибки; у полі пошкоджено баштани".

10(23) серпня:

"Концерт.

У неділю 7 серпня, у залі попечительства про народну тверезість, відбувся другий концерт, у якому узяли участь наші кращі музичні сили. Загальне враження не лишило бажати кращого. Наприкінці, місцевими любителями також зіграна комедія "Опудало", що пройшла не дурно. Публіка лишилася цілком задоволена концертом і частими оплесками нагороджувала виконавців. Вечір кінчився танцями.

Побережний".

11(24) серпня:

"Тягинка, м.Херсонського повіту. Ярмарок.

6-го і 7-го серпня у Тягинці буває ярмарок. Цього року напередодні ярмарку до нас заявилася сотня козаків. День 6-го серпня минув відносно спокійно. Пізно увечері раптом почувся гамір, крики, постріли: сталося зіткнення між підпилими козаками і місцевими мешканцями. Більшість самовидців передають, що справа почалася так: група козаків підійшла до одного з торговців і почала вимагати від нього безкоштовно кавунів і хліба. Крамар відмовився. Почалася сварка, потім бійка, яка перейшла потім у справжнє побоїще. У підсумку виявилося кілька поранених з того й іншого боку. Билися нагаями, палицями, дошками і камінням. Хто і у кого стріляв, - поки не встановлено. В усіх поранених яких нам довелося бачити, рани були на голові або обличчі. Небезпечних для життя ушкоджень, на щастя, не було. У деяких торговців козаки розор. крамн. Деякі з постраждалих - селяни, - люди літні, солідні, тверезі, - не брали ніякої участі у бійці і були, за їх словами, невідомо за віщо побиті козаками, уже на селі, далеко від ярмаркової площі; один з таких людей отримав рану у той час, коли став "тікати" з місця битви. - Старики-тягинці говорять, що раніше, коли ніяких козаків до нас не присилали, нічого подібного не бувало; бували, щоправда, бійки між підпилими відвідувачами ярмарку, але ніколи не набували таких розмірів; ніколи також не розбивали крамниць у ярмаркових торговців.

Т.".

"ЧЕРВОНИЙ-БУРГУН, с.Херсонського повіту. Цигани.

Останніми числами липня у нашій місцевості з'явилися цигани. У Червоному-Бургуні увагу деяких селян привернула на себе білява дівчинка, - років 4, яку цигани везли з собою; дівчинка зовсім не сходила за циганку. Цигани прямували до Тягинки. Підозрюючи, що дівчинка украдена циганами, бургунці послали одного з односельців верхи до тягинського волосного правління, з проханням затримати циган; інший верховий їхав услід за останніми. У Тягинці циган зупинили і зажадали від них документи, які виявилися у порядку; дівчинка за документами значилася. Унаслідок цього наше начальство не завважило себе у праві затримати циган, не дивлячись на посилені прохання про це деяких тягинців, що узяли участь у дитині. Наступного дня, як передають, через наше село проїхала, - розшукуючи доньку, - жінка, у якої викрадена була єдиною дитиною. Хоча у циган документи і виявилися чистими - однак начальство сплохувало. Важко подумати, що очікує дитину, якщо батькам не удасться вчасно вирвати її з рук викрадачів".

18(31) серпня:

"Шланґендорф, кол.Старошведської вол. Урожай.

Молотіння озимини і ярини, за рідкісним винятком - майже закінчене. Урожай поточного року у порівнянні з минулорічним, у кількісному й якісному відношенні - значно гірший. Отримано з десятини зерна: озимої пшениці від 30-40 пуд., ярової від 20-30 пуд., жита від 20-30 пуд., ячменю від 20-30 пуд., вівса від 40-50 пуд. Просо зовсім погане. Баштани і кукурудза сильно страждають від тропічної спеки. Дощів немає, хоча в околі останнім часом повсюди дощі випадали. Поки хвороби на рогатій худобі не помічається, але коли лише посуха продовжиться, то її поява неминуча.

В.Т.".

19 серпня (1 вересня):

"Бериславський міщ.[анин] Є.Н.Пономаренко звернувся до [Херсонської - Упор.] міської управи з проханням дозволити йому влаштувати автомобільне сполучення між Військовим форштадтом і у деяких пунктах по місту, а саме: від Військового форштадту до міського банку, звідти по Поштовій вул. з поворотом на Суворовську вул., по цій вул. до Потьомкинської, тут невелика зупинка, потім далі по Суворовській вул., звертаючи на Католицьку, до поштово телеграфної контори. Плата за проїзд: від форштадту до міського банку 5 коп. і від банку до поштово-телеграфної-контори - також 5 коп. Автомобільний вагон буде улаштований на гумових шинах, вміщати у себе буде 16 людей. У зимовий час вагон буде опалюватися. Швидкість їзди буде досягати не більше 15 верст на годину. Більш докладних умов п.Пономаренко не указує у своєму проханні, а клопоче лише дозволити йому улаштування станцій в означених місцях".

"Цим ставлю до відома осіб і установ, що мали зі мною справи по дорученому мені Козацькому підвалу, що я залишив службу у князя П.М.Трубецького, чому кореспонденцію у справах зазначеного підвалу прошу направляти до контори Козацького маєтку, МОЮ Ж ОСОБИСТУ - до Одеси, готель "Брістоль".

Винороб Олександр Олександрович Перотте".

"Вибори до державної думи від Херсонського повіту.

…Що стосується м.Берислава з населенням у 14,529 д. [душ - Упор.], то беручи до уваги, що ця кількість складає лише 1/16 ч. усього міського і посадського населення Херсонського повіту (у 6 пос. 36,754 д.) а на увесь повіт згідно розпису належить лише 12 міських виборщиків до губернських виборчих зборів, - навряд чи треба було м.Берислав виділяти у самостійний округ, оскільки пропорційно населенню на нього припадає менше одного виборщика. Оскільки у цьому місті нараховується лише 33 особи, які володіють виборчим цензом, то у цілому не буде значних незручностей, коли приєднати м.Берислав до м.Херсона…".

"ТЯГИНКА, м.Херсонськ.повіту. Недовіра.

У поточному році, за прикладом попередніх 2 років, у Тягинці на час польових робіт повітовим земством улаштовані були ясла - притулок для селянських дітей. На утримання ясел асигновано було до 100 крб. Місцевими землевласниками зроблені були пожертви грошима і натурою. Загальне завідування яслами доручено було місцевому земському лікарю, ведення господарської частини і нагляд за дітьми - фельдшерці-акушерці та її матері. Ясла функціонували з 19 червня до 17 липня, розташовувалися вони у земській школі, у яслах перебували діти 1-14 річного віку; старші дівчата няньчили своїх маленьких братів та сестер. Завдяки ясній погоді, яка стояла увесь час, діти мали змогу цілий день проводити на вулиці у тіні акацій, (дякувати попередньому учителю К.І.Крилову, що насадив ці дерева!); ночували у класній кімнаті. Щоденно дітей водили купатися у річці. Харчі вони отримували не вишукані, але рясні і тривні. Діти, навіть найменші, вельми швидко обвикалися з новою обстановкою і почували себе як удома. Не дивлячись на те, що ясла у нас не є новиною, ця корисна установа, як видно, не устигла ще завоювати собі стійких і широких симпатій. Про це, частково, свідчить кількість дітей, що їх віддають у ясла, яка зменшується з року у рік: у 1-й рік у них було 85 осіб, у 2-й - 39, а зараз - тільки 32. Деякі з селян прямо висловлювалися, що вони не бажають вірити у щирість і безкорисливість улаштовувачів ясел і осіб, які приймають на себе завідування ними. Одна селянка не хотіла віддавати до ясел своїх дітей тому що "там, мабуть, няньки будуть бити їх". Треті не пояснюють причин своєї недовіри до ясел і дивляться скоса на них, ймовірно, лише за звичкою бачити підступ в усьому, що походить від "панів". Дехто із землевласників неприязно ставляться до ясел тому, що вони влаштовуються для дітей селян, тих селян, котрі при наймі на польові роботи призначають за свою працю не такі ціни, які подобаються землевласникам, а такі, які вважають для себе підхожими. Не усі, одначе, так недовірливо ставляться до ясел. Дехто уже достатньо оцінили їх користь і щороку віддають до них своїх дітей. Можна очікувати, що з часом ця добра справа зміцниться і розвинеться.

С.".

"2 вересня виявлений один випадок захворювання холерою. Це сенсаційне повідомлення сколихнуло усе місто. За довідкою на телеграфі виявилося, що назва міста написана була у телеграмі помилково: Берислав замість Бреславль (у Силезії)…".

"Добре-б…

Приватна жіноча прогімназія М.Д.Парамонової з поточного навчального року за умілу постановку справи визнана "міністерською". Віднині вихованки цієї прогімназії не будуть їздити до Херсона для іспитів, і усі права будуть набувати на місці, а після закінчення тут курсу будуть без іспитів прийнятні до 5 класу усіх жіночих гімназій. Побажаємо подальшого успіху і співчуття усіх горожан цьому безспірно корисному навчальному закладу, особливо у нас, де для дівчат, окрім початкової школи, буквально нічого не було. Гарне починання пп.Парамонових поклало добрий початок; Але щоб довести справу до кінця, щоб прогімназія з часом перетворилася у гімназію, потребується творення усієї місцевої громади, потрібна підтримка з боку громадського управління, необхідна діяльна участь заможних громадян… На попечительську раду, що має бути сформована при прогімназії, громада у цьому відношенні покладає чималі надії. Прикро лише, що наші багатії нічого не виділяють на просвітницькі потреби бідних побратимів. Нещодавно, напр., помер такий собі К.С., мільйонер, буквально нічогісінько не полишивший на добру згадку про себе, коли не рахувати якісь нещасні 5 тисяч, заповіданих для міського банку, та й то, здається, на неприйнятних умовах. На совісті нащадків та душеприкажчиків цього мільйонера лежить не важкий, вдячний обов'язок: відпокутувати перед громадою гріх скупощів небіжчика якоюсь суспільною справою, тільки не грошовою, а гідною і пристойною. Чому б не збудувати корпус для жіночої прогімназії, яка тулиться у найманому будинку, аніскілечки не придатному для цієї мети? Американські мільйонери на свої кошти університети будують і утримують, а наші - ганьба одна - і живуть, і помирають, як Плюшкіни. Суспільство у праві сподіватися, що ті щасливці, котрі не своїми мозолями здобули мільйони, виділяли б бодай якусь лепту і тому суспільству, серед якого і потом, і кров'ю якого накопичувалися ці кошти.

Кизикерменець".

10(23) вересня:

"Нова синагога.

6 вересня відбувалося урочисте освячення нової великої синагоги, яке зібрало до її стін майже усю місцеву єврейську громаду і деяких росіян, люб'язно запрошених будівничими. Нова синагога відзначається гарною зовнішністю, зручним розташуванням, багатством світла і простором приміщення. Особливо широкі і ефектні верхні галереї, крізь стрілчасті вікна яких відкривається чудовий вид на Дніпро і задніпровську далечінь. Обряд освячення полягав у тому, що після виходу усіх чоловіків з синагоги, двері були заперті, і висока честь уперше відперти їх була надана І.Г.Уманському, якому задля цієї мети староста синагоги п.Гінзбурґ підніс на срібному блюді ключ від неї. Потім почесні парафіяни з кантором і рабином на чолі обійшли із свитками тори⁹ усю синагогу, надавши можливість прикластися до святині усім, хто зібрався. Після цього були виконані молитви, народний гімн і сіоністська пісня (останні за участі оркестру). Потім, п.Камінський звернувся до парафіян з відповідною промовою, запрошуючи зробити пожертви для внутрішнього оздоблення синагоги; після чого парафіяни підходили до вівтаря, удостоювалися потримати тору і жертвували, хто що міг; причому за кожного жертвуючого кантор голосно проголошував моління, вихваляючи достойнощі кожного (відповідно сумі пожертви). Цим справа і закінчилася. Побажаємо, аби єврейській громаді удалося благоліпність синагоги поставити у відповідність з її гарною зовнішністю; а головне - щоб разом з храмом Богу була улаштована і храмина для учнівського юнацтва, де б воно могло навчитися практичним знанням і ремеслам, так необхідним для бідної частини не лише єврейського населення.

Кизикерменець".

9 Тора - священний для іудеїв сувій з текстом перших 5 книг Біблії - П'ятикнижжя.

16(29) вересня:

"Лист до редакції.

В.п., п. редактори!

У кореспонденції п.Кизикерменця з Берислава у № 10 верес. з приводу освячення синагоги закралися деякі неточності. Справа у тому, що п.Камінський, з причини свого виїзду з Берислава, попрощався з бериславською євр. громадою, подякував їй за те довір'я, яке вона йому виказувала у діяльності його в усіх благодійних заходах; по друге, як голова місцевого сіоністського гуртка, він промовив кілька слів з приводу сіонізму, закликавши сіоністів до єднання і дружної спільної роботи на користь єврейського народу. Окрім того, помітне ще деяке незнайомство автора з єврейськими обрядами. Наприклад: автор говорить, що "за кожного жертвуючого кантор голосно проголошував моління, вихвалюючи достойнощі кожного (відповідно сумі пожертви)". Це не так. Формула молитви, що проголошується кантором за кожного офірувача однакова для усіх, незалежно від суми пожертв.

Бериславський обиватель".

18 вересня (1 жовтня):

"ЛЬВОВО, євр.кол. Херс.п. Епідемія і епізоотія. Нестача приміщення у школі. Місяця два тому тут почали з'являтися захворювання черевним тифом. До цього часу усього було до 1¹/₂ десятка випадків тифу. Смертних випадків не було. За останні дні нових захворювань не спостерігалося. З причини відносної заможності та інтелігентності колоністів, - у порівнянні з населенням російських сіл, - є підстави сподіватися, що хвороба не отримає особливо широкого розповсюдження. На минулому тижні виявлено було відразу кілька випадків скарлатини. Обидві ці хвороби, ймовірно, занесені з Берислава, де вони існують уже давно. - Місцевий (громадський) фельдшер зовсім з ніг, бідолашний, збивається, змушений щоденно відвідати кожного хворого удома, а більш серйозних - навіть і по два рази на день. За свою каторжну працю, що часто не лишає йому ані хвилинки вільної - для того, аби почитати, відпочити і т.п., - фельдшер отримує від громади щось з лишком 200 крб. - Щоб уникнути подальшого розповсюдження зарази, було б бажано відокремлювати тих, хто захворює скарлатиною, від здорових. За пропозицією місцевого земського лікаря, колоністи охоче погодилися відвести приміщення для тимчасової заразної лікарні, коли ще будуть захворювання. Повітове земство, звичайно, не відмовить узяти на себе відому частку витрат з обладнання лікарні. 10 вересня лікарем у синагозі були роздані листки про скарлатину, - вид[ання] пироговського товариства лікарів, - і прочитана коротка настанова про цю хворобу і заходи запобігання від неї. На довершення усіх бід, колонію відвідала ще одна заразна хвороба - ящур на худобі, який існує тут уже біля місяця. За цей час перехворіло ящуром біля половини усієї рогатої худоби.

Почалося навчання у місцевій російській школі. Першого ж дня, призначеного для прийняття учнів, усі місця були зайняті, і дуже багатьом доводилося відмовляти. Місць у школі налічується усього на 100 чол. , між тим як дітей шкільного віку у колонії не менше 300 чол. До цього часу школа мала, на таку кількість дітей, усього одного учителя; у поточному році громада запросила ще одного учителя. З причини незадовільності приміщення, вирішено розділити учнів на дві зміни, причому один учитель буде займатися уранці, а інший - після обіду. Думають придбати для школи ще якусь кількість меблів, аби можна було приймати зайвих 2-3 десятка учнів, хоча це буде уже на шкоду вимогам гігієни. - Украй прикро, що така велика кількість дітвори, яка так сильно рветься до світла, примушена лишатися за порогом школи! Львівцям необхідно, не відсовуючи справу у довгу шухляду, попіклуватися або про розширення існуючої школи, або про улаштування нової.

Львівець".

"Тягинка, м.Херс. п. Арифметична задача.

На диво справно працюють наші російські поштові заклади: днями одним з тутешніх мешканців було отримано з Одеси листа, який ішов до Тягинки рівно
1¹/₂ місяця! Мудрий Едип, розв'яжи, як можливі такі речі, і скільки верст у день робив означений лист!

С.Шевченко".

„Стан рахунків Бериславського Товариства Взаємного Кредиту,
(що відкрив свої дії 2 січня 1902 року)
на 1 вересня 1905 року.

Товариство приймає нових членів з різних місць Херсонської, Таврійської та інших губерній, осіб обох статей і усякого звання, з внеском від 30 до 1500 карбованців.

(Від упорядника: знак питання поставлений на місці цифр, які важко прочитати у тексті).

"Тягинка, м.Херсонськ. повіту. Телеграфне відділення. Бійки.

Найближчі телеграфні контори знаходяться від нас за 30 і 40 верст - у Бериславі й Херсоні. Наскільки сильно це іноді дає себе відчувати, зрозуміло усякому. Отримувати і відправляти телеграми доводиться або через посильних, - що коштує не дешево, - або при посередництві пошти, яка буває у нас улітку 4 рази, а узимку - 2 рази на тиждень. Усе це тим прикріше, що у нас уже є поштове відділення, за кілька кроків від якого проходить телеграфна лінія: улаштувати приладдя для телеграфної станції нічого б не коштувало. Поштове відомство уже пропонувало місцевим мешканцям улаштувати тут телеграф, якщо вони, зі свого боку, внесуть на це 300 крб. Тягинські селяни навідріз відмовилися узяти бодай якусь участь у витратах на цю справу і заявили, що їм навіть і "пошти не треба". Завдяки цьому, а також клопотанню мешканців сусідньої єврейської колонії Львова, - поштове відділення ледве не було переведене у названу колонію; лише завдяки тому, що Тягинка є найбільш центрально розташованим пунктом для вказаного району, - пошта лишилася у нас. Наші інтелігенти і люди добрих статків також не дуже клопоталися щодо телеграфу. Так ця справа, мабуть, і заглухла б, аби за неї не узявся один єврей. Останньому, говорять, удалося зібрати уже значну (велику) суму частки потрібної суми. Отож, лише завдяки втручанню представника більш енергійної національності ми, можливо, невдовзі будемо мати у себе телеграф, а без того ми, мабуть, і пальцем би не поворухнули.

Бійки у нас продовжуються як і раніше. Днями, напр., на базарі був побитий єврей - крамар, говорять, тільки за те, що вимагав від одного з розбіяк свої ж власні гроші. Минулого тижня великий натовп бериславців, поблизу Червоної межі, напав на купку мешканців кол.Львова і побив їх. Серед побитих був один 8-ми-річний хлопчик. Як говорять, причина роздратування бериславців проти львівців, що останні є для них конкурентами по навантаженню хліба Дніпром.

С.Шевченко".

"Ушанування І.Д.Каминського.

18 вересня при новозбудованій синагозі бериславські сіоністи ушановували свого голову І.Д.Каминського, який назавжди лишає наш Берислав. - Чимало людей з'явилося висловити йому свою вдячність. Було виголошено чимало промов, які характеризували його, як громадського діяча, якому дорогими були інтереси страждаючої братії.

Бериславський обиватель".

"Бізюків монастир - Археологічні знахідки.

Околиці Бізюкового монастиря являють значний інтерес в археологічному відношенні. Тут над Пропасною балкою знаходяться рештки стін і валів, які оточували якесь стародавнє містечко, що підносилося над Дніпром ще у ті часи, коли нашу місцевість залюднювали загадкові скіфи. Навесні 1904 р. біля Бізюкового монастиря розкопана була невелика могилка; у ній знайшли людські кості, глиняний посуд і дві кістяні довгі підвіски. Посуд, на жаль, знищений, а підвіски зберіг ієродиякон Бізюкового монастиря о.Авдій, який передав їх, через М.І.Блажкова, до херсонського археологічного музею. Херсонська учена архівна комісія звернулася до о.Авдія з проханням узяти на себе труд збереження для музею старожитностей, що тут випадково будуть знайдені".

1(14) жовтня:

"Берислав. Епідемія. Нові будови.

Тижня два тому тут почали з'являтися захворювання віспою. До цього часу помічено п'ять випадків, з котрих два смертних. З'явилися також захворювання скарлатиною та іншими заразними хворобами. Аби припинити подальший розвиток епідемії, ужиті заходи; у місцевих школах міста лікарем здійснено прививку віспи учням. Ужиті міською думою будови кордегардії і приміщення для коней пожежної команди невдовзі будуть закінчені. Приємно, що вказівки преси про неприлаштованість старої кордегардії не лишилися криком волаючого у пустелі.

Побережний".

"На запит херсонської повітової зем. Управи, чи вважати Тягинку містечком чи селищем, губернське правління повідомляє управу, що містечко Тягинка, перейменоване за журнальним визначенням губернського правління від 5 січня 1893 року у селище, в силу указу правл. Сенату від 11 квітня ц.р., у даний час треба вважати містечком".

"До виборів у державну думу.

Міська управа опублікувала список осіб, що мають право участі у з'їзді міських виборців по виборам до державної думи. Таких щасливців у нас набралося рівно 50. На 15 тис. населення набралося лише 50 гідних громадян, навіть не 50, а 40, оскільки до списку потрапило 10 іногородніх осіб, які мешкають у Херсоні, Одесі, Києві та інш. міст., де більшість і скористаються своїми правами по іншим цензам. Список цей, з якого б боку не оцінювати його, являє собою найнаочніший доказ найповнішої неспроможності тих цензових норм, котрі покладені у його основу. Власне, не знаєш, що вимагається. Що я не жартую, ось тому докази: у списку виборців по м.Бериславу значаться Коганський Йосип і Солодов Федір, які ніколи у Бериславі не мешкали і нікому у нас невідомі, і лише чоботи п.Солодова (херсонського купця) продаються у місцевій крамничці, і борошно, і висівки з нікопольського млина п.Коганського також знаходяться у продажу у нас; і ось, читаючи список місцевих виборців і не стрічаючи там представників від інтелігентних професій, від міських і громадських діячів (навіть з гласних насилу
1/4 частина потрапила) і бачачи представництво п.Солодова і п.Коганського, мимоволі приходиш до того переконання, що "тут щось не так", що тут чоботи, прилавки і мішки покрили собою громадян. Навіть з цієї вузько-цензової точки зору не дотримано ніякої послідовності: серед 11 осіб, визнаних "гідними" за домовласницьким цензом, значиться Є.Н.Блажкова, будинок якої - удвічі, утричі і навіть учетверо дешевший і гірший десятків таких будинків, як будинки: Новіка, Верцнера, Єременка, Карабана, Логвиненка, Волчинського, Полуденного та баг. інш., які не потрапили до списків. Зате купці, дрібні торговці і навіть гамазейники, усі поспіль, визнані "довір'ям народним наділеними". 40 місцевих виборців (10 іногородніх я відкидаю) складаються за національністю з 25 євреїв і 15 росіян¹⁰. Сумніваємося, аби ці панове свідомо поставилися до своєї задачі, коли не буде вільних попередніх нарад.

Кизикерменець".

10 під росіянами тоді записували і українців, й усіх людей православного віросповідання.

"Небезпечне місце.

У нас у Бериславі, біля самісінького берега Дніпра, знаходиться глибоке місце, котре поглинуло уже не одну жертву. 6-го жовтня місцевий житель, спускаючись до річки, у фаетоні напоїти коней, утрапив, на нещастя, у це "згубне місце". Тому, що сидів у фаетоні, удалося якось порятуватися, коні ж загинули. Здається, потрібно було б потурбуватися нашій міській управі про прийняття якихось заходів, ну бодай поставити на цьому місці невелику тичку з написом про грядущу мешканцям небезпеку. Та наша управа так "економна", що, вірогідно, і на таку витрату не піде!

Місцевий житель".

16(29) жовтня:

"П.Пономаренко, що проектує улаштування у м.Херсоні автомобільного сполучення, подав до [Херсонської - Упор.] думи додаткову заяву, у якій просить: призначити зменшену проїжджу плату з учнів обох статей лише у навчальні дні і години. При цьому він заявляє, що зупинки ним будуть призначені: для дівчат - на розі Ливарної та Поштової вулиць, гімназистів - на розі Суворовської вул. і Дніпровського провулку і для решти пасажирів - на розі Ливарної та Поштової вулиць. Підприємець згоден на свій рахунок вирівняти переїзд через Поштову вулицю з тим, що по узбочинам бруківки будуть покладені водогінні труби. П.Пономаренко має намір здійснити за свій рахунок колійне замощення по вулиці від міського бруку до місця стоянки автомобіля на Військовому форштадті. Від міста підприємець вимагає: не дозволяти іншим підприємцям улаштовувати автомобільне сполучення по тим вулицям, де будуть рухатися його автомобілі. Окрім того він просить виправити вибоїни на бруківках по тим вулицям, де буде ходити автомобіль. Нарешті, п.Пономаренко просить думу дозволити йому інший шлях для автомобільного сполучення від рогу Ливарної і Поштової вулиць, до вокзалу на тих само умовах і надати право експлоатації сполучення увесь час до улаштування у місті рейкового шляху з кінною, паровою чи електричною тягою".

11(24) листопада:

"Тягинка, м.Херсонського повіту. Епідемія.

У Тягинській дільниці неблагополучно у відношенні заразних хвороб.

Майже усі селища дільниці охоплені епідемією скарлатини. У с.Нікольському улаштована тимчасова лікарня для скарлатинозних хворих. У Понятівці, з нагоди скарлатини тимчасово закрита школа. У Тягинці починає розвиватися епідемія черевного тифу; у даний час є до 10 осіб хворих тифом.

С.Шевченко".

"Козацька волость. Селянська справа.

Селянське населення свідомо ставиться і добре розбирається у програмах різних партій, які тепер розповсюджують по селам. У нашій волості, ймовірно, і в інших також, селяни ставляться до партії правового порядку (чиновницької) геть негативно. "Не до лиця" вона селянам. Там переважно усе про поміщиків піклуються, як би їм подорожче землю свою спустити селянам. А селянам звідки узяти? "Доволі, здається, з нас брали" - говорить народ. Про народну партію (конституційно-демократичну) говорять багато і, загалом, схиляються на користь її. Селяни с.Козацького, сел.Миколаївки і Бургунки уже вирішили пристати до цієї партії. Їх вимоги зводяться до наступного: 1) негайне скликання державної думи на засадах загального, прямого, рівного і таємного голосування; 2) усунення самої назви "селянська верства" і урівнення усіх громадян у правах; 3) наділення усіх землеробів надільною землею без усякого викупу; 4) щоб усі діти шкільного віку могли учитися у початкових школах на державний рахунок; 5) скасування смертної кари; 6) скасування адміністративних покарань; усяке покарання має накладатися лише за судом; 7) повна амністія усім, хто приймав участь у аграрних безладдях.

У різних місцях селяни складають громадські ухвали і тим висловлюють своє ставлення до партій. Переважає настрій покращити свій побут не насиллям, а через державну думу. Селяни вважають, що вона раніше усього попіклується про селян і видасть більш справедливі закони про наділення їх землею.

Сільський".

"До редакції надійшла наступна заява:

Ми, що нижче підписалися, поселяни Старошведської волості, Херс. повіту, зібравшись цього 29 листопада і після обговорення своїх потреб, дійшли до наступного рішення:

1) для повного утихомирення країни, аби надати можливість кожному громадянину бути людиною, необхідно окрім дійсної недоторканності особи, особистої свободи, свободи слова, совісті, зборів і спілок ще: загальне рівне, пряме і таємне виборче право народного представництва;

2) Міністри повинні відповідати перед народним представництвом і вибір їх має проводитися з більшості думи.

3) Знищення інституту земських начальників.

4) Реформування волості у дрібну земську одиницю, причому гласні як дрібної земської одиниці, так і повітового і губернського земства повинні обиратися шляхом загального, рівного, прямого і таємного подання голосів.

5) Знищення адміністративної опіки над земством.

6) Загальне обов'язкове безкоштовне навчання.

7) Знищення непрямих податків і викупних платежів. Установити прогресивно-прибутковий податок.

8) Визнати усіх громадян Росії рівноправними.

9) Вважаючи площу селянського землеволодіння цілком недостатньою, передати удільні, кабінетні, монастирські, церковні та приватно-власницькі землі на користь селян та інш. верств на підставі закону, напрацьованому обраними від народу.

10) Усі води мають бути вільними для риболовлі кожного.

11) Повна амністія усім постраждалим за політичні і релігійні переконання.

12) Скасування смертної кари.

13) Крадіїв та конокрадів суворіше карати.

14) Закриття усіх казенних крамниць.

15) Скорочення військової служби до двох років для тих, котрі закінчили 2-клас. міністерські школи, для усіх останніх, що скінчили однокласну школу, служба повинна бути трирічною. Військова повинність має бути для усіх обов'язкова.

16) Необхідно скликати установчі збори для установлення основного закону Російської Імперії.

17) Покращити становище нижніх чинів армії та флоту.

18) Повернути війська з Манджурії¹¹.

19) Установити міцне, справедливе і відповідне з волею народу земельне облаштування селян.

20) Земля має бути дана селянам у повну власність і розділена на рівні частини. При наділенні селян землею і жіноча стать повинна прийматися у розрахунок.

21) Оскільки чиновницька верства нашої держави зганьбила усю нашу батьківщину, то необхідно, аби влада була передана до рук виборних від народу.

22) Знищити нинішній лад поліції і замінити її виборними від селянської громади, тобто покласти турботою про підтримання громадського порядку на сільські громади. Вибори мають бути щорічні, і повинна провадитися плата.

23) Приєднатися до народної (конституційно-демократичної) партії як більш відповідної вимогам народу.

(Йдуть 242 підписи)".

11 Манджурія - область північно-східного Китаю, де після закінчення російсько-японської війни 1904-05 рр. ще перебували війська Російської імперії.

"З Бериславського району нам пишуть: аграрний рух відразу охопив увесь наш район. Не минає ночі, щоб повстале селянство не розгромило то там - то сям власницької економії. З місцевих землевласників особливо постраждали два брата Є. і П.Пономаренки і Г.Карабан. Програма дій усюди однакова: зазвичай уночі під'їжджають кількасот селян, роблять у вигляді сигналу кілька пострілів на близькій відстані від садиби, потім лунає служкам команда: "сидіти у будинку і не сміти носа висовувати", … Після чого пристають "до роботи" тобто виламують замки, двері, вікна і потім усе, що є придатного для господарства, особливо зерно, борошно, пшоно, сало та інш., їство, усе це швидко й тихо накладається на підводи і вивозиться. Таких підвід під час нападу на садибу Є.Пономаренка нарахували 120. Чого не можна було узяти, те розбивалося і ламалося. Книги записні особливо ретельно розривалися. Меблі і усяке начиння, що не підходило до селянського ужитку, знищувалося на гамуз. У парових машин відбивалися крани та інші дрібні частини. З живності убивалася лише птиця, великої худоби мало де чіпали. У деяких власників попалили корми. Зараз отримані вісті про розгром економії багатих землевласників бр.Лінке. Через кілька днів вірогідно не лишиться жодної садиби уцілілої. Допомоги, звичайно ніякої. На увесь район дві роти солдатів: одна у Бериславі, друга у кн.Трубецького, у Козацькому. У солдатський захист мало вже вірять".

"У Бериславі 4 грудня відбувся багатолюдний (у кілька тисяч людей) мітинг під головуванням А.А.Гржибовського. Обговорювалася програма конституційно-демократичної (народної) партії. Після мітингу ті, що зібралися, ухвалили приєднатися до народної партії і негайно був обраний місцевий бериславський комітет. За нестачею місця докладний звіт відкладаємо до наступного числа".

10(23) грудня:

"Співбесіда. За бажанням членів партії к.д. [конституційних демократів, кадетів - Упор.] 6 грудня відбулася о 3 годині дня співбесіда як з питань партії, так і з деяких чисто місцевих питань. На співбесіді між іншим було підняте питання про припинення хуліганських вихваток, які виявляються щонічним розбиванням шибок не лише у будинках обивателів, але й у громадських установах, як наприклад, у міському училищі. Усі одностайно визнали це явище диким, мерзотним, яке ганьбить усю громаду, і ухвалили ужити усі заходи для викорінення цього зла".

ДОДАТОК

"Начальник Одеського Поштово-Телеграфного Округу доводить до загального відома, що 26 Грудня відкрито дію по міжміському телефонному сполученню Каховка - Берислав.

1) Телефонне міжміське сполучення між Каховкою і Бериславом має метою надати мешканцям названих міст можливість зносин між собою через посередництво переговорних станцій, улаштованих у Каховці та Бериславі при поштово-телеграфних конторах.

Допускається приймання доручень про виклик осіб, з якими бажають говорити, на переговорні станції на призначений час.

2) Міжміське телефонне сполучення відкрито для публіки з 8 години ранку до 9 години вечора.

3) Платня за користування телефонним сполученням установлена за кожну окрему розмову, тривалістю у 3 хвилини, не рахуючи часу, необхідного для виклику, з'єднання витребуваних і взагалі службових переговорів.

4) Дозволяється допускати за заявами розмови понад 3-х хвилин, а саме: на 6 і 9 хвилин, платня стягується за кожні 3 хвилини; як за окрему розмову, при цьому, якщо під час розмови не надійде заяв від інших осіб про бажання говорити, то розмова може продовжуватися і понад першозаявленого часу, коли лише особою, що говорить, внесена касиру авансом деяка сума грошей для оплати по установленому тарифу за розмову понад заявлений час.

5) Платня за кожну окрему розмову, що триває не більше 3-х хвилин, призначається тридцять копійок.

6) Бажаючі говорити по міжміському телефонному сполученню у певний час можуть подавати про те заяви на переговорних станціях завчасно, при чому раніше заявлена розмова має перевагу перед заявленою пізніше.

Оплата за розмову має бути внесена при самій заяві, при чому попередні заяви без оплати не приймаються.

7) Оплата за доручення про виклик особи, з якою бажають говорити, на переговорну станцію на визначений час, а також про попереднє повідомлення особи, яку викликають, призначається 20 копійок. У випадку бажання особи, яка викликає отримати відповідь про виконання доручення, утримується за доручення з відповіддю подвійна оплата, тобто 40 копійок.

8) Доручення про виклик до телефону бажаних осіб приймаються не менш ніж за 2 години до призначеного для переговору часу.

9) Допускається виклик до телефону осіб, що мешкають і за межами міста, при чому за відправлення повісток про виклик кореспондентів, або повідомлень про виконане доручення, утримується понад плату за доручення вартість доставляння посильним телеграм з Каховської і Бериславської поштово-телеграфних контор.

10) Кореспонденти газет, біржові діячі і т.п. інші особи, які знайдуть для себе більш зручним вести розрахунки не за кожну окрему розмову, а періодично повинні а) подати про те заяву Начальникові місцевої контори; б) внести разом із заявою для оплати по установленій таксі за можливі наступні переговори грошовий аванс у сумі не менше, ніж за 10 трихвилинних розмови.

Оскільки розмови у борг не допускаються, то аванси мають бути відновлені заздалегідь при наближенні вичерпання попереднього авансу.

11) Внесена за переговори плата не повертається, якщо розмова не могла відбутися за неявкою з якої б не було причини особи, що заявила про бажання говорити, або запрошеного до телефону.

У випадку запізнення заявника або запрошеного на переговорну станцію понад 1/2 години після призначеного для переговору часу, особи ці допускаються до переговору не інакше, як після внесення додаткової плати у розмірі 15 копійок за учинені у таких випадках зайві службові переговори по міжміському телефону.

12) Плата повертається повністю у наступних випадках:

а) якщо розмова не відбулася, унаслідок пошкодження міжміської телефоної лінії або з вини телефонної служби;

б) коли заявлена розмова не могла бути наданою на протязі 30 хвилин після призначеного при заяві часу.

13) Особи і установи, що користуються міжміським сполученням, зобов'язані коритися цим умовам, а також й усім правилам і розпорядженням, котрі можуть бути згодом видані на цей предмет Головним Управлінням Пошт і Телеграфів і опубліковані до усезагального відома".

("Херсонские губернские ведомости" 10(23).01.1905 р.)

Просвіта "Херсонщини"